Рішення № 78121315, 22.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 листопада 2018 року №826/2185/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з валиком сторін адміністративну справу

за позовомпідприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" до проОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2017 №0008861405, №0008871405, №0008881405, №0008891405за участю:

представника позивача - Журавльова О.С.,

представника відповідача - Мельник І.О.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 листопада 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2017 №0008861405, №0008871405, №0008881405, №0008891405.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби протиправно, на підставі необґрунтованих висновків актів перевірки від 18.10.2017 №861/15/28/РРО/30603572, №859/15/28/РРО/30603572, №860/15/28/РРО/30603572 та №858/15/28/РРО/30603572 прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.11.2017 №0008861405, №0008871405, №0008881405, №0008891405 без з'ясування всіх фактичних обставин справи, оскільки відповідачем було надіслано запит на отримання документів, який не відповідав вимогам Податкового кодексу України щодо форми запиту та його надіслання на адресу платника податків.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків актів перевірки від 18.10.2017 №861/15/28/РРО/30603572, №859/15/28/РРО/30603572, №860/15/28/РРО/30603572 та №858/15/28/РРО/30603572 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 24.11.2017 №0008861405, №0008871405, №0008881405, №0008891405, оскільки підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" частково надало документи на запит контролюючого органу від 10.10.2017, проте повного переліку запитуваних первинних документів надано не було.

Під час судового розгляду справи судом оголошувалась перерва, в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області проведено фактичні перевірки АЗС, що належать підприємству з іноземними інвестиціями "Амік Україна" за адресами: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 88; вул. Генерала Петрова, 65; вул. Балківська, 44 та вул. Грушевського 30.

Перевірками встановлено порушення підприємством з іноземними інвестиціями "Амік Україна" пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не ведення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 12 014, 80 грн.

За наслідками перевірок Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області складено наступні акти про результати фактичних перевірок:

- від 18.10.2017 №861/15/28/РРО/30603572;

- від 18.10.2017 №859/15/28/РРО/30603572;

- від 18.10.2017 №860/15/28/РРО/30603572;

- від 18.10.2017 №858/15/28/РРО/30603572,

та відповідно складено наступні податкові повідомлення-рішення із застосуванням штрафних санкцій у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів:

- від 24.11.2017 №0008861405, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 11 574, 00 грн.;

- від 24.11.2017 №0008871405, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5 687, 60 грн.;

- від 24.11.2017 №0008881405, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2 224, 00 грн.;

- від 24.11.2017 №0008891405, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4 554, 00 грн.;

Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна", не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції станом на момент проведення перевірки), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення контролю за дотриманням порядку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання турового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області було проведено фактичну перевірку позивача.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та власне було зазначено представником відповідача під час судового розгляду справи, висновки щодо порушення позивачем Податкового кодексу України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було зроблено з огляду на те, що позивачем під час проведення перевірки, не було надано контролюючому органу всього необхідного переліку первинної документації, яка була витребувана запитом від 10.10.2017 №10176/10/15-32-14-06-03.

Так, згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, 73.3 контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення фактичної перевірки до підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" з боку контролюючого органу було спрямовано запит від 10.10.2017 №10176/10/15-32-14-06-03 щодо надання до перевірки первинних документів, які підтверджують придбання нафтопродуктів та товарів, які знаходились на АЗС.

Так, під час судового розгляду справи встановлено, що вказаний запит було вручено директору лише однієї АЗС з числа перевіряємих 17.10.2018. Матеріали справи містять копію такого запиту, який підписаний ОСОБА_4 саме 17.10.2017.

При цьому, суд звертає увагу, що доказів отримання вказаного запиту директорами інших перевірямих АЗС представником відповідача суду не дано та власне не спростовано факт того, що запит було вручено лише директору одної АЗС з числа перевіряємих.

Суд додатково звертає увагу, що запит було отримано саме 17.10.2017, при цьому, приписами статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що платники зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, термін на надання відповіді на запит контролюючого органу від 10.10.2017, який було отримано директором АЗС 17.10.2017 сплив 07.11.2017, однак відповідач всупереч вимогам Податкового кодексу України, після отримання запиту директором АЗС 17.10.2018 почав проведення фактичної перевірки 18.10.2017, не дочекавшись спливу п'ятнадцятиденного терміну, встановленого статтею 73 Податкового кодексу України.

При цьому, досліджуючи копію запиту від 10.10.2017 №10176/10/15-32-14-06-03, суд встановив, що останній не містить печатки контролюючого органу, що не відповідає підпункту 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та, як наслідок, звільняє платника податку від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Не надано відповідачем суду і доказів вручення/надіслання відповідного запиту за юридичною адресою відповідача.

Так, під час судового розгляду справи, судом встановлено, що при проведенні фактичних перевірок підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна", наслідки яких оформленні актами від 18.10.2017 №861/15/28/РРО/30603572, №859/15/28/РРО/30603572, №860/15/28/РРО/30603572 та №858/15/28/РРО/30603572, контролюючим органом не було встановлено всі фактичні обставини, не дослідженою всю первинну документацію, порушено порядок складання запиту про надання документів, з огляду на що, висновки зазначених вище актів є необґрунтованими, поверхневими та такими, що не можуть слугувати підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду справи контролюючим органом не доведено суду обґрунтованості висновків актів перевірки, їх правомірності та відповідності всім фактичним обставинам, відповідачем не спростовано встановленого факту порушення порядку складання запиту про надання документів та його надсилання директору виключно одної АЗС, в той час як перевірці підлягали чотири АЗС позивача.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 24.11.2017 №0008861405, від 24.11.2017 №0008871405, від 24.11.2017 №0008881405 та від 24.11.2017 №0008891405.

Присудити здійснені підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572) судові витрати у розмірі 3 605, 95 грн. (три тисячі шістсот п'ять гривень дев'яносто п'ять копійок) за рахунок Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м, Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 26.11.2018.