Рішення № 78121297, 26.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2018 року № 826/15854/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про представники сторін: визнання протиправним та скасування рішення позивача - Звєрєва О.В.; відповідача - Кравченко Є.В., ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» (далі - позивач, ПАТ «Банк Камбіо») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 29.09.2016 № 21186/6/99-99-11-03-01-25, рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 28.07.2016 № 16920/10/26-15-10-01-35 та податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27.05.2016 № 0013511205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято під час здійснення процедури ліквідації банку, а тому дія Податкового Кодексу України на позивача не розповсюджується.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2016 (суддя Качур І.А.) даний позов залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом уточнення позовних вимог та надання належних доказів на підтвердження сплати судового збору за пред'явлення кількох позовних вимог.

21.11.2016 на адресу суду надійшла заява від представника позивача про зменшення позовних вимог, у якій останній просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27.05.2016 № 0013511205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 (суддя Качур І.А.) відкрито провадження в адміністративній справі №826/15854/16 та призначено до судового розгляду.

07.02.2017 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву. Так, відповідач зазначає, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення були матеріали перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, оформлені актом ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.05.2016 року №1351/26-55-12-05. Актом перевірки зафіксовано, що ПАТ «Банк Камбіо» 11.05.2016 подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2016 з додатками, тобто з порушенням терміну подання, чим порушено вимоги п.п.49.48.2 п.49.18 ст.49 розділу ІІ Податкового кодексу України. Відтак, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27.05.2016 № 0013511205 винесене на підставі та у спосіб, визначений законодавством, тому підстави для його скасування - відсутні.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 11.10.2017 № 7256 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 29.01.2017.

У судовому засіданні 29.01.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, мотивуючи свою позицію обставинами, які викладені у письмових запереченнях.

Окрім того, 29.01.2018 представниками сторін подано спільне клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За результатом проведеної камеральної перевірки з питання своєчасного подання податкової декларації з податку на прибуток до бюджету Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено Акт від 27.05.2016 № 1351/26-55-12-05, згідно якого платником порушено термін подання податкової декларації з податку на прибуток, порушено порядок заповнення податкової звітності з податку на прибуток та порушено терміни самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

На підставі вказаного Акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016 № 0013511205, відповідно до якого до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Разом з тим, відповідно до п. 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України від 23.02.2012 № 4452-УІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 4452), який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04.12.2014 прийнято рішення № 140 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Згідно з вказаним рішенням процедуру ліквідації розпочато 02.03.2015.

Пунктом 16 статті 2 Закону № 4452 встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону № 4452 вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 46 Закону № 4452 уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Суд зазначає, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, а тому пріоритетним відносно Податкового кодексу України у правовідносинах стягнення заборгованості з банків, в яких введено тимчасову адміністрацію. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2001цс15.

З матеріалів справи вбачається, що призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» відбулося 02.03.2015, а процедуру виведення банку з ринку розпочато 05.12.2014.

Таким чином, станом на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач був обізнаний про ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо».

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд зазначає, що нарахування штрафу позивачу є протиправним, адже на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та проведення перевірки у ПАТ «Банк Камбіо» розпочато процедуру ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Дана правова позиція щодо відсутності у контролюючого органу правових підстав для нарахування суб'єкту господарювання штрафних санкцій, пені чи податкових зобов'язань у період здійснення ліквідаційної процедури, викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017 №К/800/41596/15, від 14.03.2017 №К/800/31788/15.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 1, 6, 9, 73-77, 79, 139, 194, 229, 242, 243, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.05.2016 № 0013511205.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код - 39669867, адреса: вул. Лєскова, буд. 4, м. Київ, 01011) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (ідентифікаційний код - 26549700, адреса: вул. Драгомирова, 10/10, м. Київ, 01103) понесені останнім 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судових витрат.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко