Рішення № 78121286, 23.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2018 року № 826/5774/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до1. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Брайко С.А. 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про представники сторін:визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії позивача та відповідача-2 - не з'явилися; відповідача-1 - Потапенко С.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Брайко С.А. (надалі - відповідач-1 або Уповноважена особа фонду) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (по тексту - відповідач-2 або Фонд або повне найменування), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Брайко Станіслава Анатолійовича щодо не внесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб за Договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16 жовтня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі Договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2015 року;

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не внесення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб за Договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16 жовтня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі Договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2015 року;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Брайко Станіслава Анатолійовича включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб за Договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16 жовтня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі Договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2015 року;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб за Договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16 жовтня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі Договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2015 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що сума частки вкладу, яка належить ОСОБА_4 відповідно до договору про відступлення вимоги від 22.01.2015 складає 189 357,22 грн. Таким чином, позивач, як особа, яка має право вимоги частини вкладу, повинен був бути включеним до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. За переконанням позивача, бездіяльність Уповноваженої особи фонду з не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, є протиправною.

В наданих до суду запереченнях на позов відповідач-1 зауважив на необґрунтованості позовних вимог та вказав, що позивачем не доведено що право вимоги дійсно відступлено, так як до позовної заяви не додано жодних підтверджуючих документів на виконання вимог самого Договору відступлення.

В доповненнях до заперечень відповідач звертає увагу суду, що, окрім іншого, позивачем було пропущено строк для подачі заяви щодо включення його до переліку вкладників, чим було порушено положення ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". На думку відповідача-1, позивач не є ані кредитором, ані вкладником ПАТ "Енергобанк", який має право на відшкодування коштів, оскільки на рахунках, відкритих саме ОСОБА_1, грошові кошти станом на початок процедури виведення ПAT "Енергобанк" з ринку не обліковувалися.

У своїх запереченнях на позов відповідач-2 вказав, що законодавство не покладає обов'язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім переліку вкладників.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2016 (суддя Добрянська Я.І.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/5457/16, а також зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.10.2017.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 5610 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2017 судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 28.11.2017.

У судове засідання 28.11.2017 прибув представник відповідача-1. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився. Позивачем, 01.11.2017 через канцелярію суду, було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представників. Судом оголошено про перехід до стадії письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 судом призначено справу до розгляду на 16.04.2018 та витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії: доказів повідомлення первісним кредитором (ФОП ОСОБА_5) ПАТ "Енергобанк" (боржник) про відступлення права вимоги за договором про відступлення права вимоги від 22.01.2015 (оригінал такого повідомлення надати суду для огляду у судовому засіданні); рішення Подільського районного суду м. Києва від 26.05.2015, яким підтверджується факт відступлення права вимоги за вказаним договором.

29.03.2018 від позивача надійшли витребувані судом документи.

У судовому засіданні 16.04.2018 судом оголошено перерву до 16.05.2018.

В судове засідання 16.05.2018 прибув представник відповідача-1. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився. Позивачем, 14.05.2018 через канцелярію суду, було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представників. Судом оголошено про перехід до стадії письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.10.2013 між Публічним акціонерним товариством"Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк"), як Банком , та ОСОБА_5, як Клієнтом (в рішенні - Клієнт або Вкладник), укладено Договір банківського рахунку № НОМЕР_1, згідно умов п. 1.1. якого Банк відкрив Клієнту поточний мультивалютний рахунок № НОМЕР_1 (по тексту - Договір-1).

22.01.2015 між ОСОБА_5, як Первісним кредитором, та ОСОБА_1, як Новим кредитором, укладено Договір про відступлення права вимоги (в тексті - Договір-2). Зі змісту п. 1.1. договору слідує, що Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги до ПАТ "Енергобанк", що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16 жовтня 2013 року, укладеного між Первісним кредитором та ПАТ "Енергобанк".

Згідно з виписки з рахунку № НОМЕР_1 за період з 16.02.2015 по 17.02.2015 в ПАТ "Енергобанк", залишок коштів ОСОБА_5 складав 1 514 857,75 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, Постановою Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" від 22 січня 2015 року № 48/БТ ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" віднесено до категорії проблемних та останньому встановлено обмеження в його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" до категорії неплатоспроможних" від 12.02.2015 № 96, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" № 29, згідно з яким з 13.02.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" - ОСОБА_8. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.04.2015 № 93 строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 11.06.2015 включно.

26.05.2015 на офіційному сайті Фонду було розміщено оголошення про те, що з 26.05.2015 ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" здійснює виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 13.05.2015 включно. Виплати коштів будуть здійснюватися через установи ПАТ "КБ "Приватбанк". Для отримання коштів за зазначеними договорами вкладникам необхідно звернутися до установ ПАТ "КБ "Приватбанк". Виплати вкладникам будуть здійснюватися в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення банку з ринку, але не більше 200 000,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" від 11.06.2015 № 370, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.06.2015 прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" № 115, згідно з яким з 12.06.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання; уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" призначено провідного професіонала відділу стратегії та нормативно-методологічного забезпечення ОСОБА_8 строком на 1 рік з 12.06.2015 по 11.06.2016 включно.

18.06.2015 на офіційному сайті Фонду було розміщено оголошення про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" № 115 від 12.06.2015, Фонд з 19.06.2015 розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" з 19.06.2015 до 30.07.2015 включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "КБ "Приватбанк". Відшкодування вкладникам ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", які з будь-яких причин не звернуться до банку-агента Фонду в період з 19.06.2015 до 30.07.2015 здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку, як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

14.07.2015 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" № 136, відповідно до якого з 15.07.2015 провідного професіонала відділу стратегії та нормативно-методологічного забезпечення ОСОБА_8 відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК"; з 15.07.2015 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Брайка Станіслава Анатолійовича.

31.07.2015 позивач звернувся до відповідачів з заявами про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16.10.2013, право вимоги на які, було отримано ним на підставі Договору про відступлення права вимоги від 22.01.2015 та виплатити йому грошові кошти в межах гарантованої суми відшкодування за вкладом, що розміщений в ПАТ "Енергобанк".

Листом за № 98/11 від 16.01.2016 Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Брайком С.А. повідомлено позивача, що у ПАТ "Енергобанк" немає правових підстав для включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки згідно даних бухгалтерського обліку Банку, на дату початку процедури ліквідації, залишок коштів/зобов'язань перед ОСОБА_1 відсутній.

У той же час, Фонд листом від 28.01.2016 року № 02-036-5005/16 повідомив позивача, що згідно Переліку, наданого Уповноваженою особою Фонду, інформація щодо ОСОБА_1 відсутня.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не була включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Енергобанк", вона звернулася до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, в тексті - Закон або Закон № 4452-VI), який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч. 1 ст. 3 Закону).

За приписами частини першої статті 4 Закону № 4452-VI, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

У відповідності до частини другої статті 26 Закону № 4452-VI, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За приписами частини четвертої статті 26 Закону, Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Отже, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200 000 грн, за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону.

Разом з тим, положенням частин першої-третьої, п'ятої, шостої статті 27 Закону № 4452-VI встановлено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

За приписами пунктів 3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Згідно з пунктом 6 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Отже, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноважена особа Фонду формує та подає до Фонду, зокрема, повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, проте протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Суд також зазначає, що діючими нормативно-правовими актами не передбачено, після складання Переліку вкладників, функцій Уповноваженої особи щодо повторного складання або перезатвердження Переліку вкладників.

Як було зазначено вище, позивач стверджує, що Уповноважену особу фонду відповідно до повідомлення від 22.01.2015 було повідомлено про відступлення права вимоги частини коштів за Договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16.10.2013.

Також позивач зазначає, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26.05.2015 було встановлено факт відступлення права вимоги за Договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16.10.2013 і повторного доказування цей факт не потребує.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

З огляду на вказані нормативні процесуальні приписи, які стосуються питань інституту доказування, варто зауважити, що з наявного в матеріалах справи повідомлення про відступлення права вимоги від 22.01.2015 суд не може дійти висновку, що вказане повідомлення дійсно було відправлено відповідачу, а останній його отримав.

Також суд зазначає, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26.05.2015 встановлено факт укладення договору про відступлення права від 22.01.2015 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Отже, враховуючи викладене та приписи ст.ст. 73, 75, 76 КАС України, суд дійшов до висновку про неналежність та недостовірність вказаних вище доказів, та і їх недостатність, оскільки вони не підтверджують у своїй сукупності наявність викладеної позивачем обставини про направлення такої заяви до Уповноваженої особи фонду, що, в свою чергу, вказує на відсутність підтвердження обставин отримання її відповідачем-1.

Стосовно питань укладання між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Договору-2, а також порушення прав позивача, суд вказує наступне.

У відповідності до ст.ст. 514, 515 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інакше не встановлено договором чи законом. Зміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066, ч. 1 ст. 1067 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунка клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Із аналізу наведених норм вбачається, що за договором банківського рахунка грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму.

Аналогічний висновок слідує з положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, пунктом 1.8 якої передбачено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Тобто, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів. Можливості зміни власника рахунка Інструкцією № 492 не передбачено.

Разом з тим, вимоги щодо формування банками бази даних про вкладників, накопичення та збереження банками інформації про вкладників, підстави внесення змін, а також порядок ведення Фондом узагальненої бази даних про вкладників передбачено "Правилами формування та ведення баз даних про вкладників", затвердженої Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3 від 09.07.2012.

Так, відповідно до п.п. 1, 2 Глави ІІ "Правил формування та ведення баз даних про вкладників", передбачено, що база даних складається з інформації про вкладників, яка введена до цієї бази відповідно до укладених з банком договорів банківського вкладу та банківського рахунку. Дані про вкладника мають бути введені до бази даних в день укладення з вкладником договору та відкриття відповідного рахунку.

У базі даних зазначаються такі дані про вкладника: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія і номер паспорту (або іншого документа, що посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав; місце проживання або місце перебування фізичної особи, дату укладення договору; дата закінчення строку дії договору; номер договору з вкладником; номер рахунку, на якому обліковується вклад (п. 2 Глави ІІІ вказаного Положення).

Вказаними правилами не передбачено порядок та підстави внесення до переліку вкладників будь-яких нових кредиторів за договорами про відступлення права вимоги.

При цьому, згідно з наявної в матеріалах справи виписки від 17.02.2015 ПАТ "Енергобанк" видно, що, по-перше, залишок коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_1 становив 1 514 857,75 грн., а по-друге, що відповідний рахунок за Договором-1 відкритий на ім'я ОСОБА_5, а не на ОСОБА_1.

За таких обставин, доказів зміни власника рахунку № НОМЕР_1, на якому розміщені грошові кошти згідно Договору-1, позивачем до суду не надано.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, списання (перерахування) коштів з рахунку одного клієнта на рахунок іншого клієнта здійснюється обслуговуючим банком на підставі платіжного доручення платника - власника рахунку. Однак, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні розрахункові документи банку (платіжні доручення) на перерахування грошових коштів в частині, яку було відступлено ОСОБА_5 на користь позивача.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених вище норм та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позивач не є вкладником ПАТ "Енергобанк" за Договором-2 в розумінні Закону № 4452-VI, а відтак гарантії, визначені ст. 26 Закону № 4452-VI, на нього поширені бути не можуть.

В той же час, суд також зазначає, що задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в іншому порядку - у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи відсутність підстав для включення позивача до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд приходить до висновку, що ознаки протиправної бездіяльності у відповідачів відсутні, у зв'язку з чим, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідачів включити його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних, задоволенню також не підлягають.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачами судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідачів не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко