Рішення № 78121137, 26.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 листопада 2018 року №826/1560/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу

за позовомдержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві доОСОБА_1простягнення коштів у розмірі 838 108,11 грн.,за участю:

представника позивача - Швець І.В.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 листопада 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 838 108,11 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг в загальному розмірі 838 108,11 грн. у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб. Зазначена заборгованість в добровільному порядку не сплачена.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 11.08.2015 №0005191701, на підставі якого виник податковий борг є необґрунтованим та прийнятим на підставі хибних висновків акта перевірки.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Під час судового розгляду справи, судом оголошувалась перерва, також розгляд справи відкладався в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 26.11.2018 судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, з огляду на те, що станом на 26.11.2018 представником відповідача не надано суду доказів, які б підтверджували наявність підстав, визначених статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України для зупинення провадження у справі.

Також судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів, оскільки представником позивача не доведено суду неможливості надання відповідних доказів самостійно, вчинення дій для отримання таких доказів шляхом направлення відповідних запитів тощо. Крім того, за посиланням представника позивача, докази, які представник відповідача просив суд витребувати, не мають відношення до спірних правовідносин, оскільки податковий борг відповідача є узгодженим згідно із приписами податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2015 №692/26-54-17-01-17-2778405894 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2015 №0005191701 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 644 050, 75 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2015 №0005191701 ОСОБА_1 оскаржив таке рішення контролюючого органу до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2016 №826/17727/15 (суддя Арсирій Р.О.) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2015 № 0005191701 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 №826/17727/15 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2016 №826/17727/15 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва без змін.

Відповідно до частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного суду України (в редакції на момент винесення ухвали Київським апеляційним адміністративним судом) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Так, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 по справі №826/17727/15 було проголошено у відкритому судовому засіданні, а відтак, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2016 №826/17727/15 набрала законної сили 19.09.2016.

Враховуючи наведене, контролюючим органом 30.09.2016 було виставлено ОСОБА_1 податкову вимогу №7615-17 про сплату суми податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням у розмірі 838278,11 грн..

У зв'язку з несплатою позивачем податкового боргу, державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулась до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до вимог пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань за результатами адміністративного та судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов'язання вважаються узгодженими.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду судової справи щодо скасування податкового повідомлення-рішення на підставі якого було винесено вимогу про стягнення боргу) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що узгодження податкового зобов'язання пов'язується з моментом набрання законної сили рішенням суду апеляційної, а не касаційної інстанції.

Аналогічного висновку щодо моменту узгодженості податкового зобов'язання дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2018 №826/8923/14.

Таким, чином суд наголошує, що податкове зобов'язання на підставі якого контролюючим органом було заявлено вимогу про сплату боргу є узгодженим, враховуючи, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2016 №826/17727/15 набрала законної сили 19.09.2016.

При цьому, доказів того, що виконання судового рішення у справі №826/17727/15 було зупинено, зокрема, судом касаційної інстанції, представником відповідача не доведено, матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Так, суд зазначає, що станом на 26.11.2018 сума податкового зобов'язання, яка є предметом розгляду в даній справі є узгодженою та набула статусу податкового боргу.

Так, контролюючим органом 30.09.2016 було виставлено ОСОБА_1 податкову вимогу №7615-17 про сплату суми податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням у розмірі 838278,11 грн..

Доказів оскарження ОСОБА_1 податкової вимоги від 30.09.2016 №7615-17 суду не надано.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми боргу, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.

Доводи ж відповідача, які по суті зводяться до незгоди останнього із податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2015 №0005191701, яке оскаржувалось ОСОБА_1О в судовому порядку, відтак оцінку відповідним обставинам вже надано судом.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2016 №826/17727/15 (суддя Арсирій Р.О.) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2015 № 0005191701 відмовлено. Судове рішення набрало законної сили, відтак є обов'язковим до виконання.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому питання правомірності застосованих контролюючим органом фінансових санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким визначено суму податкового боргу, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Аналогічний висновок щодо предмету доказування узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 18.06.2018 №805/3284/17-а.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2, адреса:АДРЕСА_1) кошти в розмірі 838 108, 11 грн. (вісімсот тридцять вісім тисяч сто вісім гривень 11 копійок) з наявних рахунків у банку.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 27.11.2018.