Рішення № 78121129, 27.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2018 року № 826/13706/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «МФТВ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, МЮУ), треті особи: ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа 1, ОСОБА_2.), ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_3), ТОВ «МФТВ» (далі по тексту - третя особа 3), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 (далі по тексту - третя особа 4), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2437/5 від 31.07.2017 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» в частині задоволення скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 12.06.2017 та в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.05.2017 №35140256, від 22.05.2017 №35303952, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12.;

- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити державну реєстрацію прав власності, яка була проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.05.2017 №35140256, від 22.05.2017 №35303952, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України №2437/5 від 31.07.2017.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що всупереч встановленої законодавством заборони розгляду Міністерством юстиції України скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, у випадку, коли наявний судовий спір, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації проігнорована така заборона та розглянута по суті скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12.06.2017.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав заявлений позов і просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача Шевченко О.С. в судовому засіданні проти позову заперечувала. Крім того, в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказала на відповідність дій Комісії під час розгляду скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогам Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, та на відсутність підстав, передбачених п. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для відмови у задоволенні скарги.

Представник третьої особи 1 ОСОБА_13 підтримав позицію відповідача та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Треті особи 2, 3 та 4 в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на вищевказану норму, представники сторін заявили письмове клопотання про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Так, на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 1, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 13.06.2017 до Постійно діючої комісії по розгляду скарг Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12.06.2017 щодо незаконного рішення про державну реєстрацію прав, в якій останні, з урахуванням доповнень до скарги від 25.07.2017, просили скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35140256 від 12.05.2017 та №35303952 від 22.05.2017 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 липня 2017 року №36283120, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, та записи про право власності, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі цих рішень.

В обґрунтування даної скарги заявники зазначили, що внесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12. до Єдиного реєстру рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.11.2015 по цивільній справі №755/13213/14-ц, рішення Апеляційного суду міста Києва від 02.02.2016 по цивільній справі №755/13213/14-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ по цивільній справі №755/13213/14-ц, ухвала Верховного Суду України від 21.09.2016 по цивільній справі №755/13213/14-ц як підстава для реєстрації права власності жодним чином не стосуються визнання права власності торгівельного комплексу за ОСОБА_1, оскільки предметом спору було лише визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22.07.2013.

При цьому, скаржники зазначили, що вони є власниками об'єкта нерухомого майна, а саме: ОСОБА_2 належить 96/100 нежитлових приміщень в літ. «А», загальною площею 2967,7 кв.м, а ОСОБА_3 - 4/100 нежитлових приміщень в літ. «А», загальною площею 113,7 кв.м (група приміщень №1, 10, 11 - підвал; №2, 3, 4, 5, 6, 7 - перший поверх; №8, 9 - другий поверх) реєстраційний номер 713602080000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В скарзі також зазначено, що ОСОБА_2 належать нежитлові приміщення в літ. «Б» (група приміщень №5 - підвал, №№1,2,3,4), загальною площею 2849,9 кв.м.

За результатами розгляду вказаної вище скарги Комісія склала висновок від 25.07.2017 про задоволення скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12.06.2017 та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.05.2017 №35140256, від 22.05.2017 №35303952, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12., а також №36283120 від 24.07.2017, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9

На підставі вказаного висновку Комісії, Міністерством юстиції України 31.07.2017 видано наказ №2437/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким:

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.05.2017 №35140256, від 22.05.2017 №35303952, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12.;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36283120 від 24.07.2017, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9;

- тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

Позивач, не погоджуючись із вказаним наказом в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі по тексту - Закон України №1952-IV, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 37 Закону України №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною 6 статті 37 Закону України №1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Водночас, відповідно до приписів частини 5 статті 37 вказаного Закону України скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Суд звертає увагу на те, що процедуру розгляду відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі по тексту - Порядок №1128).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1128, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1128, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Таким чином, відповідна комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановивши, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог Закону України від 01.07.2004 №1952-IV складає висновок, який є підставою для прийняття суб'єктом розгляду скарги рішення про задоволення скарги у формі наказу.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, при вирішенні адміністративних справ, предметом розгляду в яких є рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, обов'язково мають бути досліджені обставини дотримання порядку прийняття таких рішень/вчинення дій, зокрема, через призму урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Так, відповідно до пункту 8 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Як убачається з доданих до скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 документів, оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.07.2017 №35140256 прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1, внесеної в базу даних заяв Державного реєстру прав 12.07.2017 за №22237877.

В ході здійснення перевірки доводів, викладених в скарзі від 12.06.2017, Комісією встановлено, що до вказаної заяви додано наступні документи:

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТОВ «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «САПСАН» (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 22.07.2013, зареєстрований у реєстрі за №1137;

- рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.11.2015 у справі №755/12213/14-ц, рішення Апеляційного суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №755/12213/14-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 07.04.2016 у справі №755/12213/14-ц, ухвала Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі №755/12213/14-ц. Так, відповідно до зазначених рішень у задоволенні позову ТОВ «САПСАН СП» до зокрема, ОСОБА_1 про визнання вказаного вище договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсними, відмовлено.

Водночас, на підставі даного рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12. внесено запис про право власності №20353049 на об'єкт нерухомого майна - торгівельний комплекс, реєстраційний номер 49974080000 за ОСОБА_1

На підставі оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.05.2017 №35303952 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12., внаслідок переходу права власності на об'єкт нерухомого майна - торгівельний комплекс, внесено запис про право власності №20526428 на вказаний об'єкт за ТОВ «МФТВ» та припинено запис про право власності №20353049.

Крім того, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2017 №36283120 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 внесено запис про право власності №21532165 на об'єкт за ТОВ «Корпорація щастя» та припинено запис про право власності №20526428.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 4 статті 18 вказаного Закону України передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав визначені статтею 22 Закону України №1952-IV.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі по тексту - Порядок №1127, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав визначено у статті 24 Закону України №1952-IV.

Водночас, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України №1952-IV та цим Порядком.

Так, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV).

Як убачається з наявної в матеріалах справи довідки від 03 липня 2017 року №856, що подана скаржниками, згідно з технічною інвентаризацією від 06 серпня 2014 року нежитлова будівля літ. А, загальною площею 3414,00 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, складається з групи приміщень №1, 10, 11 - підвал, №1а, 1б, 1г, 1д, 1е, 1ж, 1з, 1и, 1к, 1л, 2, 3, 4, 5, 6, 7 - І поверх, №8, 9 - ІІ поверх загальною площею 3300,1 кв.м, місця загального користування - 113,9 кв.м. При цьому, інших об'єктів нерухомого майна за вказаною адресою не виявлено.

Також, в матеріалах справи міститься договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 22.07.2013, укладений між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТОВ «КВВФ «САПСАН» (іпотекодавець), згідно умов якого іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю нерухоме майно: торгівельний комплекс (нежитлові будівлі: літ. А - загальною площею 3420,00 кв.м, літ. Б загальною площею 2850 кв.м, літ. В - загальною площею 900 кв.м, літ. Г - загальною площею 136,10 кв.м, літ. Д загальною площею 12,80 кв.м, літ. Е - загальною площею 120,00 кв.м, літ. Ж - загальною площею 12,90 кв.м, літ. З - загальною площею 230,00 кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В пункті 1.2 даного договору зазначено, що предмет іпотеки, право власності на яке передається іпотекодержателю, належить іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення суду №755/3727/13-ц, виданого 01.04.2013 Дніпровським районним судом міста Києва.

Водночас, з наявної в матеріалах справи копії рішення Апеляційного суду міста Києва від 08.10.2014 по справі №755/3727/13 вбачається, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01.04.2013 в частині вирішення зустрічного позову скасовано та відмовлено в задоволенні позову ТОВ «КВВФ «САПСАН» до ОСОБА_11 про визнання права власності.

За таких обставин, на підставі умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22.07.2013, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «КВВФ «САПСАН», неможливо встановити факт належності права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «КВВФ «САПСАН».

Крім того, в матеріалах справи містяться копія рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.11.2015 у справі №755/12213/14-ц, рішення Апеляційного суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №755/12213/14-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 07.04.2016 у справі №755/12213/14-ц, ухвала Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі №755/12213/14-ц, які слугували підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35140256 від 12.05.2017.

Так, зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що ними відмовлено у задоволенні позову ТОВ «КВВФ «САПСАН» про визнання договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсними, однак питання визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не був предметом спору, а відтак такі судові рішення не можуть бути підставою для реєстрації права власності.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновками Комісії, що державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 здійснено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації прав, а тому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256 підлягає скасуванню.

Крім того, суд погоджується з доводами Комісії, що реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна є різними та слугують ідентифікатором для різних об'єктів нерухомого майна, а тому, підстав для відмови, передбачених ч. 8 ст. 37 Закону України не убачається.

Так, згідно з даними ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/20128/16 предметом позову є визнання противоправним реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення в літ «А» (група приміщень №№ 1, 10, 11 - підвал; №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7 - 1 поверх; №№ 8, 9 - 2 поверх), загальною площею: 2 967, 7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 нежитлові приміщення в літ «Б» (група приміщень № 5 - підвал; №№ 1, 2, 3, 4), загальною площею: 2 849,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з даними ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/8865/17 предметом позову є визнання противоправним реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення в літ «А» (група приміщень №№ 1, 10, 11 - підвал; №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7 - 1 поверх; №№ 8, 9 - 2 поверх), загальною площею: 2 967, 7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 нежитлові приміщення в літ «Б» (група приміщень № 5 - підвал; №№ 1, 2, 3, 4), загальною площею: 2 849,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, враховуючи доводи викладені в скарзі, предметом оскарження є реєстраційні дії вчинені щодо цілісного майнового комплексу, а у справах 826/20128/16, № 826/8865/17 є нежитлові приміщення, що в розумінні цивільних правовідносин є різними об'єктами.

Крім того, реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна нежитлові приміщення в літері «А» (група приміщень №№ 1, 10, 11 - підвал; №2, 3, 4, 5, 6, 7 - 1 поверх; № 8, 9 - 2 поверх), загальною площею: 2 967, 7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 є 713602080000.

У свою чергу, реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна (торгівельний комплекс) розташованого за адресою АДРЕСА_1, який складається з: нежитлова будівля А - загальна площа 3420,00 кв.м; нежитлова будівля Б - загальна площа 2850,00 кв.м; нежитлова будівля В - загальна площа 900,00 кв.м; нежитлова будівля Г - загальна площа 136,1 кв.м; нежитлова будівля Д - загальна площа 12,8 кв.м; нежитлова будівля Е - загальна площа 120,00 кв.м; нежитлова будівля Ж - загальна площа 12,9 кв.м; нежитлова будівля З - загальна площа 230,00 кв.м, є 49974080000.

Відповідно до п. 19 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна є ідентифікатором розділу Державного реєстру прав, відкритого державним реєстратором на такий об'єкт. Також, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна відповідає номеру реєстраційної справи об'єкта, на який така справа відкрита (п. 57 вказаного Порядку).

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна має першочергове і пріоритетне значення серед усіх ідентифікаторів, за якими здійснюється пошук відомостей у Державному реєстрі прав.

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна володіє такими ознаками, властивостями та функціями:

- забезпечує чітке означення об'єкта та його виокремлення серед інших об'єктів речових прав, виконуючи таким чином функцію індивідуалізації та обліку об'єкта прав, що має принципово важливе значення для забезпечення нормального цивільного обороту;

- такий номер є неповторним як в територіальному вимірі (на всій території України), так і в часі. Реєстраційний номер, який присвоєно певному об'єкту речових прав, не може бути присвоєний іншим об'єктам, права на які зареєстровано, реєструються або реєструватимуться в майбутньому;

- реєстраційний номер об'єкта речових прав є стабільним і незмінним. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни опису (даних) об'єкта нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється. Об'єкту нерухомого майна, який утворився у результаті поділу, об'єднання або виділення частки з об'єкта нерухомого присвоюється новий реєстраційний номер;

- реєстраційний номер у об'єкта речових прав з'являється лише в момент проведення первинної реєстрації прав на той чи інший об'єкт. Реєстраційний номер присвоюється державним реєстратором прав на нерухоме майно об'єкту нерухомого майна, право власності на який реєструється вперше в Державному реєстрі прав. Після відкриття державним реєстратором розділу Державного реєстру прав та внесення до нього запису державний реєстратор присвоює об'єкту нерухомого майна реєстраційний номер. (п. 17 Порядку).

За таких обставин, зважаючи на наведене в сукупності, підстави для скасування оскаржуваного наказу №2437/5 від 31.07.2017 відсутні.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерства юстиції України поновити державну реєстрацію прав власності, то суд звертає увагу, що поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належить до дискреційних повноважень відповідача.

Водночас, у відповідності до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2437/5 від 31.07.2017 та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірності своїх рішень, відповідність яких вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «МФТВ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко