Рішення № 78121100, 15.11.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2326/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Куліша О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А4583, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - військова частина А 1815 про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А4583, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - військова частина А 1815 про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу командувача військ оперативного командування "Північ" від 08.05.2018 №285 "Про результати проведення службового розслідування", яким полковника ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої відповідальності у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення в сумі 9825,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що висновки службового розслідування щодо встановлення псування та достроковий вихід з ладу 74 наметів УСБ -56, яке сталося з вини позивача та слугувало підставою для винесення оскаржуваного наказу, не відповідають дійсності. Отже, пункт 1 наказу командувача військ оперативного командування "Північ" від 08.05.2018 №285 "Про результати проведення службового розслідування", яким полковника ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої відповідальності у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення в сумі 9825,00 грн., є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийнятий необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. З огляду на зазначене позивач просить задовольнити його вимоги.

Ухвалою суду від 02.07.2018 у справі відкрито провадження, слухання справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ухвалою сторонам надано терміни для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

30.07.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника позивача та ухвалено перейти зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження та призначено підготовчому засіданні.

16.08.2018 розпорядження Чернігівського окружного адміністративного суду № 73 проведено повторний автоматизований розподіл справ та призначено суддю Соломко І.І.

20.08.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Військову частину А 1815.

13.09.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, продовжено строк підготовчого засідання для надання письмових пояснень третьою особою.

18.10.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче судове засідання.

Військовою частиною А4583 в межах наданого строку направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Відповідач наполягає на тому, що службовим розслідуванням встановлено факт завдання позивачем матеріальної шкоди державі, тому спірний наказ вважає правомірним.

Позивачем 27.07.2018 надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що посилання відповідача на те, що винесення наказу є дискреційними повноваженнями відповідача, є необґрунтованими, оскільки до повноважень суду відноситься перевірка законності винесеного суб'єктом владних повноважень рішення.

Під час судового засідання позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд зазначає таке.

27.05.2017 наказом командира військової частини-польова пошта В1688 № 118 тимчасове виконання обов'язків командира військової частини-польова пошта В1688 покладено на полковника ОСОБА_1, начальника інженерної служби штабу.

30.01.2018 згідно наказу командира військової частини А 1815 (по стройовій частині) № 24 ОСОБА_1 припинив тимчасове виконання обов'язків за штатною посадою.

08.05.2018 наказом командувача військ оперативного командування «Північ» № 285 за неналежне виконання вимог пункту 6 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2000 № 1225, обов'язків, що визначені статтями 16,59 Статуту внутрішньої служби, п.п. 3.1.3, 3.1.12 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, що призвело до передчасного виходу з ладу наметів УСБ (УСТ)-56 відповідно до п. 11 постанови Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А 1815 полковника ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої відповідальності у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення в сумі 9825,00 грн.

Вважаючи в цій частині наказ протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до статті 16 Закону України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України) кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі статтями 26 та 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України) під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (далі - Положення №243/95).

Відповідно до п. 2 Положення № 243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Пунктами 3, 4 Положення № 243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.

Отже, притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності передбачає наявність чотирьох умов, визначених пунктом 3 Положення. З-поміж них - вини у заподіянні шкоди, яка, за вказаним пунктом, може бути у формі умислу або необережності.

Згідно з п. 11 розділу II Положення № 243/95 у разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Аналізуючи вказані норми, слід дійти висновку, що обсяг матеріальної відповідальності (обмежена, повна чи підвищена) ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що позивача притягнули до обмеженої матеріальної відповідальності з посиланням на 11 Положення, за яким: «У разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення».

Тобто для притягнення військовослужбовця до відповідальності з цієї підстави необхідно з'ясувати факт передачі йому військового майна під відповідальне зберігання.

Так, судячи зі встановлених у справі обставин, позивачу поставили за провину недбале ставлення до ввірених йому 74 наметів УСБ-56, що призвело до того, що згадані намети вийшли з ладу і стали непридатними для використання.

Отже, в такому аспекті суд має з'ясувати: факт передачі такого майна позивачу і з якої дати він вважається (матеріально) відповідальним за передане майно та чим це підтверджується; позивачу передали майно як посадовій особі (керівникові) чи як військовослужбовцю під відповідальне зберігання/утримання (як матеріально-відповідальній особі).

Так, судом встановлено, що 27.05.2017 наказом командира військової частини-польова пошта В1688 № 118 тимчасове виконання обов'язків командира військової частини-польова пошта В1688 покладено на полковника ОСОБА_1, начальника інженерної служби штабу.

Однак прямий наказ по військовій частини-польова пошта В1688 щодо передачі 74 наметів УСБ-56 позивачу, відсутній.

Інші докази, які б підтверджували, в якій спосіб було передано позивачу 74 намети УСБ-56, відповідачем суду також не надано, а відтак, позивач не міг порушити встановлений порядок обліку, зберігання, використання військового майна.

Аргументи відповідача, що оскільки позивач був призначений виконуючим обов'язків командира військової частини-польова пошта В1688, то в силу статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний був відповідати за стан і збереження матеріальних засобів, суд вважає необґрунтованими, оскільки первинні документи, які б свідчили, що 74 намети УСБ-56 перебували на бухгалтерському обліку у військовій частині виконання обов'язків командира якої було покладено на позивача, відсутні.

Наведене свідчить про відсутність взаємозв'язку між діями (бездіяльністю) позивача та матеріальної шкодою, завданою внаслідок псування наметів УСБ-56, фактично виключає наявність вини останнього, яка є обов'язковою підставою для притягнення його до матеріальної відповідальності.

Крім того, як видно з Книги обліку нестач військової частини А 1815, затвердженої формою № 45 відповідно до ст. 257,378 Положення; ст. 14 Правил та ст. 18 Інструкції, станом на 01.01.2018 запис про нестачу військового майна за недбале ставлення до якого позивача притягнуто до матеріальної відповідальності, відсутня.

З огляду на викладене, наказ командувача військ оперативного командування "Північ" від 08.05.2018 №285 "Про результати проведення службового розслідування" в частині притягнення позивача до обмеженої відповідальності є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п. 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати сторонами не були понесені.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командувача військ оперативного командування "Північ" від 08.05.2018 №285 "Про результати проведення службового розслідування", яким полковника ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої відповідальності у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення в сумі 9825,00 грн.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 15558, РНОКПП НОМЕР_1)

Відповідач: Військова частина А4583 (вул. Шевченка, 57, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 26616313).

Третя особа: Військова частина А 1815 (вул. Танкістів 1, с. Гончарівське, Чернігівського району, Чернігівської області, код ЄДРПОУ 07880688).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 листопада 2018 року.

Суддя І.І. Соломко