Рішення № 78121076, 26.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 року № 826/8176/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро»доГоловного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2018 року №0036401205,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0036401205 від 30 березня 2018 року щодо сплати штрафу у сумі 39 966,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки ототожнення контролюючим органом дати сплати (погашення) податкового зобов'язання із датою відображення такого зарахування в інтегрованій картці платника не відповідає нормам Податкового кодексу України. Крім того, представник позивача звернув увагу, що порушень порядку складання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року реєстраційний номер 9024272374 та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок реєстраційний номер 9024249823, контролюючим органом не встановлено, оскільки акт камеральної перевірки вказаної декларації та уточнюючих розрахунків в межах термінів, встановлених пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, контролюючим органом не складався та Товариству з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» не вручався.

Крім того, представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, водночас позивач з 25 січня 2018 року перебуває на обліку в м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0036401205 від 30 березня 2018 року, прийняте за результатом камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання за лютий 2018 року з податку на додану вартість, винесено на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив на адміністративний позов, у якій стверджував про помилковість висновку контролюючого органу щодо ототожнення дати сплати грошового зобов'язання шляхом зарахування від'ємного значення із датою відображення такого зарахування в інтегрованій картці платника.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

13 березня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на підставі пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ, пункту 200.10 статті 200 розділу V та пункту 102.1 статті 102 розділу ІІ Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку по Товариству з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» (код ЄДРПОУ 37449845) щодо своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання за лютий 2017 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 13 березня 2018 року №2342/22-01-12-05/37449845.

При перевірці використано: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2017 року №9024249823 та дані, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах Державної фіскальної служби України.

Перевіркою своєчасності сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2017 року №9024249823 від 18 лютого 2018 року та задекларовано до сплати грошове зобов'язання в 399 667,00 грн. та штрафну санкцію (3%) в сумі 11 990,00 грн.

Станом на 18 лютого 2018 року рахується борг в сумі 411 653,95 грн.

Товариством 19 лютого 2018 року проведено сплату по ПДВ в сумі 9 000,00 грн. відповідно до платіжного документу №7131 від 19 лютого 2018 року. Станом на 19 лютого 2018 року рахується борг у сумі 402 653,95 грн.

20 лютого 2018 року в інтегрованій картці платника зараховується від'ємного значення у зменшення суми податкового боргу по ПДВ відповідно до поданої декларації за січень 2018 року №9024272374 від 18 лютого 2018 року в сумі (-) 402 664,00 грн. (дата зарахування до інтегрованої картки платника є граничним терміном подання декларації за січень 2018 року - 20 лютого 2018 року).

При цьому, стан розрахунків за податковим боргом та кількість днів порушення сплати узгодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розрізі звітних періодів, що виникли у період з 18 лютого 2018 року по 20 лютого 2018 року відображені в таблиці №1.

На думку податкового органу, сума визначеного грошового зобов'язання сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» (код ЄДРАОУ 37449845) з перевищенням терміну, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області 30 березня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0036401205, яким за затримку на 21 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 399 663,90 грн. зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 39 966,39 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомлення-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Дана норма пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов'язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як передбачено у пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, підставою для застосування штрафних санкцій є не сплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9024272374, прийняття якої підтверджується квитанцією №2 від 19 лютого 2018 року, відповідно до якої позивачем задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 17 - р.9) (позитивне значення) (р.19 декларації) в сумі 402 664,00 грн.

При цьому, в спец. полі р.191 декларації сума обчислена відповідно до вимог пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України у розмірі 402 664,00 грн., а у р.20 декларації вказано, що сума, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 402 664,00 грн.

Суд звертає увагу, що за звітний податковий період - січень 2018 року інша звітність позивачем не подавалась.

Водночас, суд зазначає, що в ході перевірки досліджено уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2017 року №9024249823 від 18 лютого 2018 року та задекларовано до сплати грошове зобов'язання в сумі 399 667,00 грн. та штрафну санкцію у розмірі 3% в сумі 11 990,00 грн.

Факт прийняття зазначеного уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією №2 від 18 лютого 2018 року, в якій зазначено, що пакет прийнято, на момент прийняття декларації Sнакл складає 675 090,52 грн.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статті 95 цього Кодексу, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника, податковий та індивідуальний податковий номер платника та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді (пункт 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України).

Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пункту 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість (пункту 200-1.7 статті 200 Податкового кодексу України).

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України ввід 16 жовтня 2014 року №569 (далі по тексту - Порядок №569).

Цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків (пункт 1 Порядку №569).

Згідно підпункту 1 пункту 2 Порядку №569, у цьому Порядку термін «рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок)» вживається у такому значенні - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №569 електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі. Датою початку здійснення платником податку операцій з використанням електронного рахунка є дата реєстрації його платником податку (для платників податку, зареєстрованих до 01 лютого 2015 року, - 01 лютого 2015 року).

Згідно пункту 20 Порядку №569, за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації з податку результатів діяльності платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статті 200 Податкового кодексу України, та/або здійснюється перерахування сум податку на спеціальний рахунок.

Суми податку, зазначені в податкових деклараціях з податку, перераховуються до бюджету та/або на спеціальний рахунок з електронного рахунка платника податку.

З аналізу наведених норм вбачається обов'язок контролюючого органу та казначейської служби здійснити заходи, спрямовані на зарахування коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування ПДВ до бюджету у строки, встановлені Податковим кодексом України, для самостійної сплати податкових зобов'язань.

Оскільки судом встановлено, що на момент подання уточнюючого розрахунку №9024249823 від 18 лютого 2018 року за грудень 2017 року, який був предметом камеральної перевірки, на рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ знаходилося достатньо грошових коштів для погашення узгодженого зобов'язання, зарахування таких коштів до бюджету із порушенням строків можливо виключно з вини контролюючого органу, у зв'язку із несвоєчасним поданням до казначейства відповідно реєстру для списання коштів до бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року №К/9901/48911/18.

Крім того, суд звертає увагу, що факт погашення податкового зобов'язання шляхом зарахування від'ємного значення у зменшення суми податкового боргу з ПДВ підтверджується безпосередньо самим актом перевірки.

Крім того, відповідно до пункту 40 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про протиправність нарахування податковим органом штрафу за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області форми «Ш» №0036401205 від 30 березня 2018 року про сплату штрафу у сумі 39 966, 39 грн.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 37449845) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17, код ЄДРПОУ 39492190).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко