Рішення № 78121054, 27.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2018 року № 826/9764/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо утримання з пенсії ОСОБА_1 сум податку на доходи фізичних осіб за період з квітня 2015 року по вересень 2017 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму завданої шкоди внаслідок протиправного утримання з пенсії ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб у сумі 12209,70 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відбулося звуження змісту та обсягу його конституційного права на пенсійне забезпечення внаслідок застосування відповідачем норми Податкового кодексу України, яка не відповідає положенням Конституції України, а отже, відповідачем протиправно відраховувався з пенсії податок на доходи фізичних осіб.

19.11.2018 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача наголошує на тому, що дії пенсійного органу щодо утримання з пенсії позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору з виплатою 85% розміру пенсії є правомірними. Наголошено на тому, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі № 1-6/2018, як на підставу для скасування утримання пенсії за період з березня 2015 року по квітень 2016 року не підлягає врахуванню, оскільки даним рішенням визнано неконституційними положення абз. 1 п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України з моменту проголошення судового рішення, тобто з 27.02.2018.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, позивач перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію.

16.03.2018 позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку та виплати податку на доходи фізичних осіб, який утримувався з його пенсії.

Листом № 986/03/Д-670 від 13.04.2018 Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивача було повідомлено, що в період з 01.04.2015 по 30.09.2017 з його пенсії утримувалось 15%, таким чином, щоб до виплати було не менше 150% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (з 01.05.2017 року - 1968,00 грн.). З 01.10.2017 було припинено утримання 15% з пенсій працюючих пенсіонерів. Окрім того, позивачу була надана довідка про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії за період з 01.04.2015 по 01.09.2017. (а. с. 16-18)

Надалі, листом № 15360/02/Д-2890/1 від 23.04.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивача було повідомлено, що відповідно до положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» його пенсія підлягає виплаті в розмірі 85% призначеного розміру, а після звільнення з роботи виплата пенсії поновлюється. (а. с. 19)

Позивач зазначає, що починаючи з 01.04.2015 з його пенсії сукупно утримано 12209,70 грн. податку на доходи фізичних осіб, з огляду на що, пенсія що нараховувалась, щомісячно зменшувалась на суми ПДФО, які утримував відповідач.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо утримання з пенсії позивача сум податку на доходи фізичних осіб за період з квітня 2015 року по вересень 2017 року протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Приписами ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Правовими положеннями ч. 4 ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що пенсії не підлягають оподаткуванню.

Між тим, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесені зміни до Податкового та Бюджетного кодексів України.

Відповідно до п. п. 162.1.1, 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент.

Згідно з п. п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Крім того, згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені у п. 162.1 ст. 162 ПК України. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування, визначеного статтею 163 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, а тому, відповідно до положень Податкового кодексу України, базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 гривень на місяць.

Відповідно до п. 164.3 ст. 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Як убачається з матеріалів справи та відповіді пенсійного органу, розмір пенсії позивача не досягав встановленої ПК України величини для застосування оподаткування пенсії, з огляду на що, вищевказані положення з утримання податку на доходи фізичних осіб до ОСОБА_1 не застосовувались. (а. с. 18-19)

У свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015) було визначено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

У подальшому, відповідно до положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015) тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 01.01.2017 відповідно до положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, по 30 вересня 2017 року (абзац другий частини першої статті 47 в редакції Законів № 213-VIII від 02.03.2015, № 911-VIII від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2148-VIII від 03.10.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року) у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Судом установлено, що у період з 01.04.2015 по 30.09.2017 з пенсії ОСОБА_1 утримувалось 15% на виконання приписів ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», таким чином, щоб до виплати було не менше 150% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а з 01.10.2017 пенсійним органом припинено утримання 15% з пенсії працюючих пенсіонерів.

Таким чином, положення законодавства у частині оподаткування пенсій, на момент дій пенсійного органу щодо утримання 15% з пенсії позивача, не були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Також, варто звернути увагу, що до пенсії позивача відповідачем не було застосовано положення ПК України щодо оподаткування пенсії податком на доходи фізичних осіб, оскільки розмір пенсії не перевищував встановленої для застосування величини, а утримання з пенсії відбувалось відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка вичерпала свою дію з 01.10.2017.

Варто зазначити, позивач у позовній заяві посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі № 1-6/2018, проте суд зазначає таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі № 1-6/2018 визнано неконституційним положення абзацу 1 п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі та у межах, передбачених діючим законодавством України повноважень, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно, ураховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 241 - 246, 255, 263, 293 - 295 КАС України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко