Ухвала суду № 78120926, 23.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23 листопада 2018 року м. Київ№ 826/13353/16Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради

третя особа, яка Приватне підприємство «Інтерсервіс-2009»

не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору

про визнання протиправним та скасування рішення

представники позивач - ОСОБА_1;

учасників справи: представник позивача - ОСОБА_2;

відповідача - Власенко І.І.;

третьої особи - Різка М.О.;

у засіданні також вільний слухач - ОСОБА_5,

був присутній:

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач або КМР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Інтерсервіс-2009» (по тексту - третя особа або ПП «Інтерсервіс-2009»), у якому позивач просить суд:

- визнати дії Київської міської ради щодо ухвалення оскаржуваних рішень незаконними, що не відповідають конституції України, Земельному кодексу України та Цивільному кодексу України;

- скасувати пункти 55-55.2 рішення від 25.09.2003 № 31/905 та рішення від 01.10.2015 № 89/1992 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.05.2004 № 91-6-00251»;

- повернути земельну ділянку, площею 0,0401 га, яка знаходить в АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) у спільну сумісну власність багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2016 (суддя Шулежко В.П.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2016 (суддя Шулежко В.П.) відкрито провадження у справі № 826/13353/16 та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 26.01.2017 № 157 справу передано на розгляд судді Качуру І.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2017 (суддя Качур І.А.) прийнято справу до свого провадження, призначено до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 6430 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу до свого провадження, призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2018 судом відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

У судовому засіданні 29.03.2018 сторонами подано до суду клопотання про розгляд справи № 826/13353/16 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку із чим судом, на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (по тексту - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в рішенні скорочено - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пункт другий частини першої вказаної статті передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання незаконними та скасування пунктів 55-55.2 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 та рішення Київської міської ради від 01.10.2015 № 89/1992 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.05.2004 № 91-6-00251».

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», зокрема пунктами 55-55.2, затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» та передано у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,04 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на АДРЕСА_1.

На виконання вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 05.05.2004 за № 91-6-00251.

У зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.02.2015), яке розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1, ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» та ПП «Інтерсервіс-2009» звернулися до Київської міської ради із заявою про заміну сторони у договорі з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» на ПП «Інтерсервіс-2009».

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2015 № 89/1992 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.05.2004 № 91-6-00251» внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 05.05.2004 № 91-6-00251 площею 0,0401 га (кадастровий номер НОМЕР_1) укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі на АДРЕСА_1 на підставі пункту 55 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

Не погоджуючись зі спірними рішеннями Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» (пунктами 55-55.2 ) та від 01.10.2015 № 89/1992 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.05.2004 № 91-6-00251», позивач вказує, що земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1 виділена та надана відповідачем з порушенням прав мешканців будинку за адресою АДРЕСА_2.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Проте у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у даній категорії справ, наведеним, зокрема, у постановах 04.04.2018 № 539/1957/16-а, від 18.04.2018 № 369/13240/14-а, від 25.04.2018 № 552/9255/15-а, від 15.05.2018 № 809/739/17 рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування земельною ділянкою), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Так, пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Враховуючи, що оскаржуване рішення відповідача є ненормативним актом у сфері земельних відносин, яке вичерпало свою дію після його реалізації, зважаючи, що в результаті прийняття оскаржуваного рішення речове право на земельні ділянки набули визначені у ньому особи, а також беручи до уваги вищевказаний висновок Верховного Суду, суд вважає, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України є підставою для закриття провадження у справі.

Щодо роз'яснення позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, то виходячи із суб'єктного складу учасників дана справа відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 250 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 826/13353/16 за позовом б/н від 26.08.2016 ОСОБА_1

2. Попередити ОСОБА_1, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

3. Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з частиною першою статті 295 та частиною першою статті 297 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя К.С. Пащенко