Рішення № 78120630, 26.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

26.11.2018 р. справа №520/9056/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку ст.287 КАС України у порядку письмового провадження справу за позовом

ОСОБА_1 до Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУ юстиції у Харківській області про1) визнання протиправною та скасування постанови Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 20.09.2018 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження, у сумі 151 грн. 00 коп., винесену у виконавчому провадженні ВП №5193761; 2) визнання протиправною та скасування постанови Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 20.09.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 33730 грн. 32 коп., винесену у виконавчому провадженні ВП № 51937616, 3) визнання протиправною та скасування постанови Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 21.09.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №57277712, 4) визнання протиправною та скасування постанови Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 21.09.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №57277838, 5) визнання протиправною та скасування постанови Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 21.09.2018 про арешт майна боржника, винесену у виконавчому провадженні ВП№ 57277838, 6) зобов'язання Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області вилучити з Єдиного реєстру боржників запис про ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, -

встановив:

За матеріалами справи судом установлено, що у провадженні державного виконавця Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУ юстиції у Харківській області станом на 20-21 вересня 2018 року знаходилось виконавче провадження ВП №51937616.

Дане виконавче провадження було порушено постановою державного виконавця від 15.08.2016 р. за виконавчим листом, виданим Харківським районним судом Харківської області 16.06.2016р. по цивільній справі №635/2238/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором в розмірі 337.303,15 грн.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16.05.2018р. було проведено заміну правонаступника відносно стягувача у згаданому виконавчому провадженні, а саме: ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» був замінений Малим приватним підприємством «МИРТ».

Постановою державного виконавця прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження №51937616, а саме стягувача з ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» на Мале приватне підприємство «МИРТ».

Замінений ухвалою райсуду стягувач, МПП «МИРТ» подав до ОДВС заяву від 12.06.2018р. про відкликання виконавчого листа/повернення виконавчого листа без виконання.

Постановою державного виконавця від 20.09.2018р. виконавчий документ було повернуто стягувачу. У зв"язку з одержанням звернення позивача (боржника у виконавчому провадженні) з приводу не зняття раніше накладеного у межах виконавчого провадження арешту, державний виконавець ОДВС постановою від 20.09.2018р. наклав на боржника виконавчий збір у розмірі 33.730,32 грн., постановою від 20.09.2018р. наклав на боржника витрати виконавчого провадження у розмірі 151,00 грн., постановою від 21.09.2018р. виділив виконавчий документ із стягнення виконавчого збору та виконавчий документ із стягнення витрат виконавчого провадження в окремі провадження №57277712 та №57277838, постановою від 21.09.2018р. відкрив виконавчі провадження про стягнення судового збору та про стягнення витрат виконавчого провадження, постановою від 21.09.2018р. застосував арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб'єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника унормовані приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Так, за визначенням ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За правилами ч.2 ст.27 означеного закону виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

З огляду на зміст наведеної норми закону суд визнає юридично неспроможним довід позивача про те, що виконавчий збір стягується виключно в частині реально проведеного виконання виконавчого документа і саме завдяки діям виконавця, адже закон містить протилежні положення, котрі не містять об"єктивних перешкод у прийнятті рішення про стягнення судового збору до настання події фактичного виконання.

Викладений висновок суду підтверджується і змістом абз.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", де указано, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

У ході розгляду справи судом виявлено, що правові висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" містяться у постанові від 19.04.2018р. у справі №825/739/17 : " .... суд апеляційної інстанції не врахував що, стягувач звернувся з заявою про повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, у зв'язку з чим настають наслідники які передбаченні частиною третьою статтею 40 Закону №1404-VIII - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору".

За таких обставин, суд не знаходить підстав для висновку про порушення державним виконавцем вимог закону під час реалізації управлінської функції із стягнення виконавчого збору.

Доводи позивача про існування у даному випадку порушеного права боржника прямо спростовуються положеннями ч.6 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

З цих міркувань позов в частині вимоги про скасування постанови державного виконавця з приводу стягнення виконавчого збору належить залишити без задоволення.

Вирішуючи спір за вимогою стосовно скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За приписами ч.4 цієї ж статті закону у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку суми витрат у виконавчому провадженні №57277838 відповідачем понесені на загальну суму 151,00 грн., з яких: 4 шт. конверти - на загальну суму 8,00 грн., марки - на загальну суму 46,00 грн., папір - всього на суму 3,48грн., витрати на друкування листів на принтері - всього на суму 24,52 грн., витрати за користування Автоматизованою системою виконавчого провадження - на загальну суму 69,00 грн.

Насамперед, суд зазначає, що даний розрахунок не відповідає вимогам ст.72-77 КАС України, оскільки роздрукований без підпису та не скріплено відповідною печаткою владного органу.

Разом з тим, суд зазначає, що питання видів та розміру витрат виконавчого провадження врегульовано у наказі Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2830/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. за №1300/29430; далі за текстом - Види та розмір витрат №2830/5).

Так, згідно з ч.1 даного наказу до видів витрат виконавчого провадження належать, зокрема, виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари (п.1); пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки) (п.2); плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження (п.9).

Частиною 2 наказу від 29.09.2016р. №2830/5 визначено, що розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах (п.1). Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (п.2). Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати (п.9).

Відповідно до п.1 наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2017 № 954/5 "Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2017 р. за № 406/30274 установлено, що розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження (далі - Система) органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно понесені витрати виконавчого провадження на суму 69,00 грн.

Натомість обгрунтованого розрахунку стягнутих оскарженою постановою з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 82 грн. у ході розгляду справи владним суб'єктом до матеріалів справи не подано. Обставини понесення цих витрат не підтверджені жодними письмовими доказами.

Відтак, за правилами ч.2 ст.77 КАС України оскаржене рішення владного суб"єкта з даного питання підлягає скасуванню в частині на суму 82 грн.

Вирішуючи спір за вимогою стосовно скасування постанови про накладення арешту, суд зазначає, що регламентуванню правовідносин з приводу накладення арешту у межах виконавчого провадження присвячені норми ст.56 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з ч.1 названої статті закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

За правилом ч.3 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Суд вважає, що гарантоване ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на мирне володіння майном у поєднанні з вимогами ч.2 ст.2 КАС України (котра хоча і міститься у тексті процесуального закону, але за суттю, змістом та призначенням є нормою матеріального права) покладає на владного суб"єкта обов'язок реалізовувати управлінські функції з дотриманням правила очевидної розумності та правила забезпечення пропорційності між ймовірними (можливими) несприятливими наслідками від заходів державного примусу та цілями застосування таких заходів.

У даному конкретному випадку владний суб"єкт застосував арешт майна боржника - всього рухомого та нерухомого з метою виконання виконавчого документа на суму 151,00 грн., що є явно та однозначно неспіврозмірним заходом державного впливу.

З цієї підстави постанову про накладення арешту належить скасувати.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом виявлено факт існування у позивача порушеного права як боржника у виконавчому проваджені у зв"язку з виданням владним суб"єктом постанови про стягнення витрат виконавчого провадження на суму 82 грн. та постанови про накладення арешту на майно. В цій частині позов підлягає до задоволення, а оскаржені рішення владного суб'єкта мають бути скасовані.

Водночас із цим, оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт - державний виконавець забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України в частині постанови про стягнення виконавчого збору.

Судовим розглядом не виявлено факту порушення оскарженим рішенням владного суб'єкта прав та інтересів особи у цій частині, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Наявність невиконаних особою зобов'язань за постановою про стягнення виконавчого збору зумовлює відсутність підстав для виключення відомостей про особу як числа боржників з Єдиного реєстру боржників.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області: від 20.09.2018р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ПВ №51937616 в частині на суму 82 грн., від 21.09.2018р. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №57277838.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області (м.Харків, пл.Свободи, Держпром, 3під., 4пов., код ЄДРПОУ 41430395) судовий збір у розмірі 705,70 грн. (сімсот п'ять грн. 70 коп.)

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.6 ст.287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (складення) судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Старосєльцева О.В.