Рішення № 78120438, 19.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1857/1815 год. 03 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання дій протиправними; визнання протиправним та скасування припису № ХС2278/1303/АВ/П від 15.08.2018 року та постанови про накладення штрафу № ХС2278/1303/АВ/П/ТД-ФСвід 30.08.2018 року,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Держпраці у Херсонській області щодо винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.08.2018 № ХС2278/1303/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111690,00 грн. протиправними;

- визнати протиправними та скасувати припис № ХС2278/1303/АВ/П від 15.08.2018 головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці у Херсонській області Луценко Світлани Володимирівни та постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.08.2018 № ХС2278/1303/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111690 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 15 серпня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці у Херсонській області Луценко Світланою Володимирівною проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 15.08.2018 року № ХС2278/1303/АВ та надано припис про усунення виявлених порушень від 15.08.2018 року № ХС2278/1303/АВ/П, відповідно до яких вказано, що в порушення вимог ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", позивачем допущений працівник до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення до органу Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи без укладення трудового договору працівника ОСОБА_4, який виконував обов'язки по перевезенню пасажирів, як таксист, водій. що зафіксовано відеотехнікою та згідно з письмовим опитуванням якого останній вказав, що отримує заробітну плату від позивача за відпрацьовану зміну, а також з боку підприємця проводиться інструктаж з техніки безпеки. Надалі, за наставлянням інспектора, з метою виконання припису, ФОП ОСОБА_1 було надано заяву з повідомленням про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду водія таксі з 16.08.2018. 29.08.2018 ФОП ОСОБА_1 на адресу Головного управління Держпраці у Херсонській області надано письмові пояснення, з яких вбачалося, що ОСОБА_4 дав неправдиву інформацію стосовно працевлаштування у ФОП ОСОБА_1 , своє погодження з результатами перевірки заперечує, так як здійснив це під диктування інспектора праці. Також, 29.08.2018 гр. ОСОБА_4 були надані письмові пояснення, що при перевірці він неправильно зрозумів інспектора та не був працевлаштований у ФОП ОСОБА_1, і не отримував від останнього заробітну плату. Позивач вважає припущеннями доводи відповідача про те, що гр. ОСОБА_4 є його найманим працівником, оскільки Управлінням не було доведено факт допущення позивачем до виконання робіт гр. ОСОБА_4 без укладення трудового договору. Крім того, за переконанням позивача, у правовідносинах між ним та гр. ОСОБА_4 містяться ознаки, які характерні цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, оскільки визначений обсяг виконання робіт та кінцевий результат. Але, на противагу цьому, 30.08.2018 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області Франкевич Тамарою Іванівною прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХС2278/1303/АВ/П/ТД-ФС на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 111690,00 грн. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо винесення припису, а в подальшому накладення штрафу постановою, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав, шляхом скасування згаданих припису та постанови.

Ухвалою суду від 21.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 22.10.2018. Крім того, ухвалою від 21.09.2018 відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

22.10.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ Держпраці у Херсонській області вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідач зазначає, що питання проведення перевірки суб'єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю, зокрема, врегульовано конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року, яка ратифікована Законом № 1985-IV від 08.09.2004 року. Відповідач вказує, що на підставі анонімного звернення, що надійшло на гарячу лінію Управління 14.08.2018, відповідно до наказу ГУ Держпраці у Херсонській області та направлення в період з 15.08.2018 по 16.08.2018 державним інспектором здійснено інспекційне відвідування позивача за його адресою здійснення господарської діяльності. Відповідач зазначає, що анонімне звернення не є зверненням громадян в розумінні Закону України "Про звернення громадян", а тому інспекційні відвідування, відповідно до "Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, інше. Інспекційне відвідування відбувалось у присутності позивача, який повідомлявся про предмет перевірки та якого ознайомлено із направленням на неї. Так, відвідуванням встановлено, що, в порушення вимог ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП України і постанови Кабінету Міністрів України № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи без укладення трудового договору працівника ОСОБА_4, який виконує обов'язки по перевезенню пасажирів як таксист, що зафіксовано відеотехнікою. Згідно письмового опитування працівник ОСОБА_4 повідомив, що отримує заробітну плату від підприємця за відпрацьовану зміну, встановлено йому графік роботи, а також проводиться інструктаж. Відтак, відповідачем зафіксовано шляхом опитування та відеофіксацією неоформлені трудові відносини. Також, відповідач звертає увагу, що при складанні акту інспекційного відвідування, ФОП ОСОБА_1 ознайомився з його змістом, підписав, не скористався своїм правом на подачу жодних заперечень на вказаний акт. В зв'язку із відсутністю зауважень на акт, складено припис про усунення виявлених порушень, який вручено позивачу в той же день. 23.08.2018 на адресу інспектора праці надійшло повідомлення від ФОП ОСОБА_1 про виконання вимог припису та укладення трудового договору з працівником ОСОБА_4, прийняття його на посаду водія на підставі наказу. Отже, позиція позивача, на думку відповідача, щодо припущень Управління про те, що гр. ОСОБА_4 є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 спростовується діями позивача під час та після інспекційного відвідування. Відтак, вказує, що після розгляду справи про накладення штрафу відповідачем було правомірно накладено штраф за допуск ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору.

У судовому засіданні 22.10.2018 оголошено перерву до 19.11.2018.

В судове засідання 19.11.2018 з'явився позивач та його представник, а також свідок ОСОБА_4

Відповідач або його представник, належним чином повідомлений про час і дату розгляду справи на минулому судовому засіданні, у судове засідання 19.11.2018 не прибув, про причини неявки суд не інформував. В судовому засіданні 22.10.2018 представник відповідача був присутній, проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення сторони позивача і свідка, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, є платником єдиного податку , вид діяльності надання послуг таксі, має ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом територіальною державною інспекцією з питань праці у Херсонській області, відповідно до п.5 підп.3 "Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", рішення керівника органу контролю, за результатами аналізу інформації (анонімного звернення), отриманої з гарячої лінії ГУ Держпраці у Херсонській області від 14.08.2018, було видано наказ на ім'я заступника начальника управління щодо організації головного державного інспектора з питань праці Луценко С.В. для проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, служба таксі).

Відповідно до вищезгаданого наказу від 14.08.2018, ГУ Держпраці у Херсонській області за підписом начальника видано головному державному інспектору з питань праці Луценко С.В. направлення № 1173 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, оплати праці, гарантій для неповнолітніх та працівників на час виконання державних або громадських обов'язків. Направлення було надано позивачу на ознайомлення 15.08.2018.

Актом інспекційного відвідування № ХС 2278/1303/АВ від 15.08.2018 року зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП України шляхом допущення до роботи без укладення трудового договору працівника ОСОБА_4, який виконує обов'язки по перевезенню пасажирів, як таксист, що зафіксовано відеотехнікою та письмовим опитуванням. Даний акт отримано та підписано ФОП ОСОБА_1 15.08.2018. Заперечення на нього до ГУ Держпраці у Херсонській області не надходили.

Інспектором ГУ Держпраці у Херсонській області проведено письмове опитування ОСОБА_4, який повідомив, що ОСОБА_1 є роботодавцем, працює водієм таксі; йому визначено робоче місце; його не забезпечено необхідними для роботи засобами; з ним проведено інструктаж з техніки безпеки; ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку; йому встановлено графік роботи; він має вихідні; йому виплачується після кожної зміни заробітна плата.

У зв'язку із складанням акту інспекційного відвідування № ХС 2278/1303/АВ від 15.08.2018 року, відповідно до п. 27 "Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення вимог ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП України, про що складено відповідний припис № ХС 2278/1303/АВ від 15.08.2018 року.

Листом від 23.08.2018 року за №1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 повідомлено головного державного інспектора з питань праці ГУ Держпраці у Херсонській області Луценко С.В. про те, що на виконання припису про усунення недоліків ним видано 15.08.2018 наказ про прийняття, зокрема, ОСОБА_4 на посаду водія таксі. До даного листа позивачем додано трудовий договір між працівником від 15.08.2018 та повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Рішенням ГУ Держпраці у Херсонській області від 20.08.2018 року призначено розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 на 30.08.2018, яке повідомленням від 20.08.2018 надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1

На підставі акту інспекційного відвідування № ХС 2278/1303/АВ від 15.08.2018 року та розгляду справи про накладення штрафу, 30.08.2018 року відповідачем було винесено постанову № ХС 2278/1303/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 111690 грн. на підставі абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України , яка отримана позивачем особисто.

Не погодившись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 7 вказаного Положення встановлено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Відповідно до частини 3 статті 24 КзпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року №509, визначений механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною 2 ст. 265 КЗпП України.

Згідно з пунктом 2 Порядку №509, однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (Порядок № 295). Пунктом 2 цього Порядку визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин). Підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації , отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством та джерел, зазначених у пп. 1.2,4-7 цього пункту. Отже, Порядок № 295 не виключає використання звернень з "гарячої" лінії або анонімних звернень у випадку, коли це стосується саме виявлення неоформлених трудових відносин. Цілком допустимим з точки зору використання анонімних звернень є і практика Міжнародної організації торгівлі. Так,Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України №1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі Конвенція №81) у ст. 15 передбачено, що інспекторам праці слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги. Відповідно до статті 12 Конвенції №81, яка визначає повноваження, права та обов'язки інспекторів з питань праці Держпраці та її територіальних органів, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: 1) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; 2) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та 3)здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: 4) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; 5)вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; 6)зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; 7) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків. Аналогічні положення також містяться у Порядку №295.

Суд дійшов висновку , що при наявності колізії між нормами Закону Украйни "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" , які забороняють використання анонімних звернень , та приписами Порядку № 295, перевага віддається спеціальному нормативному акту. Статтею 2 Закону № 877-V визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Статтею 259 КЗпП України (як законодавчою нормою) встановлено особливий порядок здійснення державного нагляду, тому при здійсненні контролю у сфері праці не слід обмежуватись вимогами Закону №877.

Крім того, суд приймає до уваги, що позивач допустив інспектора праці до перевірки,тому такий допуск нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні інспекційного відвідування, у зв'язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування рішення може бути лише неправильність його прийняття по суті.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт.

Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Тобто, згідно п. 29 Порядку № 295, накладення штрафу на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України (за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору) накладається незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Вказана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України ( рішення від 22.03.2018 року по справі №697/2073/17, рішення від 22.03.2018 по справі №697/2073/17). Статтею 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Факт допуску до роботи ОСОБА_4 підтверджується актом інспекційного відвідування та приписом про усунення порушень, які підписані позивачем без будь-яких заперечень. Позивач є підприємцем, і має бути обізнаним з основними положеннями трудового законодавства. Доводи позивача в судовому засіданні про те, що він підписав акт не прочитавши суд не приймає до уваги, оскільки це не є обставиною, яка свідчить на користь позивача. Незгода позивача із проведенням інспекційного відвідування та його наслідками повинна реалізовуватись у спосіб активного заперечення або недопуску до проведення інспекційного відвідування. Суд приймає до уваги також відсутність будь-яких зауважень та заперечень до акту інспекційного відвідування, хоч в самому акті дається роз'яснення про таке право позивача. Факт виконання припису позивачем одразу після його отримання шляхом прийняття на роботу ОСОБА_4 (суду надана копія трудового договору від 15.08.2018) та повідомлення про таке прийняття фіскальну службу також свідчить про згоду позивача з висновками інспекційного відвідування. Пояснення ОСОБА_1, надані в судовому засіданні, є непослідовними, нелогічними та взаємоспростовуючими у співставленні з іншими доказами, зібраними у справі. Більш того, у суду склалося враження, що вони продиктовані заінтересованістю щодо уникнення відповідальності.

До акту інспекційного відвідування додано письмове опитування ОСОБА_4 , який підтвердив, що він працює у позивача водієм таксі. Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив той факт, що писав опитування самостійно та власноручно, але зазначив, що які відповіді ставити йому підказував інспектор.

Суд критично відноситься до усних пояснень ОСОБА_4 прямо протилежного змісту про те, що він не працює у позивача, а тільки іноді позивач передає йому замовлення таксі, які ОСОБА_4 і виконує, за що віддає позивача 2 гривні за кожний виклик. При цьому ніяких договірних стосунків між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не існує. Ці свідчення ОСОБА_4 суперечать змісту письмового опитування, і свідок не пояснив суду причини таких розбіжностей, а приймаючи до уваги вік свідка (26 років), середньо-спеціальну освіту, суд вважає, що особа повинна була розуміти наслідки своїх дій та письмових пояснень. Поставлені запитання та надані свідком відповіді в більшій мірі підтверджували версію відповідача, яка відповідає офіційній версії інспекційного відвідування. В процесі доказування можуть бути використані лише визнані достовірними показання свідка та інші відомості, адже це пов'язано із встановленням істини у справі, що не може ґрунтуватися на хибних, недостовірних відомостях. Термін "достовірний" означає "який не викликає сумніву, цілком правильний, точний". Оцінка достовірності показань полягає в тому, що: 1) вивчається особа, яка володіє відомостями про подію з точки зору її здатності дати правдиві і повні показання (висновок); 2) вивчається характер і умови виявлення матеріального об'єкта носія інформації (предмет, який має ознаки речового доказу, документ); 3) аналізується зміст відомостей (послідовність і повнота викладення, наявність суперечностей, неточностей, упущень, обґрунтованості висновків, зроблених за даними науки, тощо); 4) інформація, яка одержана з певного процесуального джерела, порівнюється з інформацією, що отримана з інших процесуальних джерел.

Оцінка достовірності показань свідка залежить від характеру показань свідка. Для цього необхідно з'ясувати, джерелом якої життєвої обставини є ці показання, чи достатньо повно підтверджуються ці факти в показаннях, чи відноситься подія до обставин, що підлягають доказуванню, умови сприйняття обставин, прогалин в обґрунтуванні, логічність викладу показань тощо. Також оцінка залежить від особи свідка, що має значення для оцінки його показань наявність зацікавленості, в результатах провадження, службових, родинних взаємин з іншими учасниками процесу, його психологічні особливості, здатність сприймати і давати правдиві показання, репутація свідка, характеристика як члена суспільства тощо. Насамкінець, оцінка достовірності залежить від співвідношення показань свідка з іншими доказами у провадженні з метою з'ясування суперечностей або узгодженостей між ними.

На підставі викладеного суд відхиляє пояснення свідка ОСОБА_4, надане суду.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, щодо протиправності припису № ХС 2278/1303/АВ від 15.08.2018 року та постанови № ХС 2278/1303/АВ/П/ТД-ФС від 30.08.2018 року. Натомість матеріали інспекційного відвідування повністю підтверджують обставини порушення. Як встановлено судом, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, після інспекційного відвідування та складеного за його результатами припису, самостійно здійснено усунення виявлених ГУ Держпраці у Херсонській області порушень, про що свідчить трудовий договір та повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що порушення, які зафіксовано актом інспекційного відвідування, підтверджується відеозаписом, оскільки у акті інспекційного відвідування не зазначено, яким пристроєм здійснювалася відеофіксація, хто її здійснював, що має значення для визнання доказу належним згідно ст.74 КАС України, так як відповідно до п.11 Порядку № 295 та ч.8 ст.4 Закону № 877-V право ведення відеофіксації надано інспектору, а не особі, яка його супроводжує. Акт інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 складено інспектором праці Луценко С.В., яка, як пояснив представник відповідача при дослідженні відеозапису, перебувала в кадрі, а не здійснювала відеофіксацію.

Разом з тим іншими доказами у справі підтверджується, що ОСОБА_4 було допущено до роботи позивачем без належного укладення трудового договору, чим було порушено частину першу ст. 21, третю статті 24 КЗпП України. Зазначені порушення, відповідно до вимог пункту 19 Порядку № 295, були відображені в акті інспекційного відвідування № ХС 2278/1303/АВ від 15.08.2018 року та приписі № ХС 2278/1303/АВ від 15.08.2018 року.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, відповідачем було накладено штраф на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Відмовити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 листопада 2018 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 10.4.1