Рішення № 78120362, 26.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 листопада 2018 р. № 2040/7506/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А.В.

при секретарях - Алавердян Е.А., Югові С.А.

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Чернишук К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №10982194 від ЗО жовтня 2017 року про сплату транспортного податку з фізичних осіб в сумі 8 333 грн. 33 коп. та №0543110-1304- 2043 від 31 травня 2018 року про сплату транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25 000 грн. та податкову вимогу №94009-17 від 03.08.2018 року податків на суму 61451 грн. 68 коп.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав відзив на позов, в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, судом встановлено наступне.

На підставі даних органів внутрішніх справ, ОСОБА_3 належить автомобіль марки «ТОYOТА» модель «LAND CRUSER», рік випуску - 2017р.

Отже відповідачем враховуючи ст. 267 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями було винесено податкові повідомлення-рішення № 10982194 від 30.10.2017 р. та №0543110-1304-2043 від 31.05.2018р., також податкову вимогу №94909-17 від 03.08.2018 р. на загальну суму 61 451,68 грн.

Суд вказує, що відповідно до п.267.4 ст.267 ПКУ, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 зазначеної статті ПКУ.

У 2017 році транспортний податок нараховується згідно вимогам ст.267 ПКУ, у редакції змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII.

Так відповідно до п.п. 1.1 п.1 ст. 267 ПКУ, в новій редакції, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з п.п. 1.2 п.1 ст. 267 ПКУ. об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року( 1 200 000грн.).

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України визначено що середньоринкова вартість автомобіля позивача становить 1 558 090, 38 грн. ( 2018 р.)

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку, торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна с : % циліндрів двигуна, типу пального та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Також, щороку до 1 лютого податкового ( звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політик] економічного, соціального розвитку торгівлі, на своєму офіційному веб - сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років ( включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового ( звітного року.

Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 року визначена у розмірі 3200 грн., а тому об'єктом оподаткування у 2017 році стали автомобілі , середньо ринкова вартість яких становить понад 1 200 000 грн.

З дослідженням розміщеного на офіційному сайті Мінекономрозвитку перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком на 2017 рік- вбачається , що автомобіль «ТОУТА» модель «LAND CRUSER», рік випуску - 2017р., дата випуску авто 15.09.2017 р., є об'єктом оподаткування у 2017 р. так як строк експлуатації даного авто до 2 років , тобто до 15.09.2019 року він є об'єктом оподаткування відповідно до норми ст. 267 ПКУ.

З приводу об'єма циліндрів двигуна автомобіля, що належить позивачу становить 4.5 в переліку легкових автомобілів , які є об'єктом оподаткування відповідно до ст.. 267 ПКУ. а в технічному паспорті зазначено 4.461, тобто транспортний засіб не є об'єктом оподаткування в розумінні ст. 267 ПК України, в даному випадку не контролюючий орган здійснює округлення показника двигуна, а Мінекономрозвитку. У наданому ним переліку автомобілів, що є об'єктами оподаткування, всі показники об'єму циліндрів двигуна округлено до десятих.

Стаття 267 ПКУ чітко зазначає, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року(1 200 000грн.). Середньоринкова вартість даного транспортного засобу становить 1 558 090, 38 грн., тобто більше ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати.

Щодо твердження позивача, що вище зазначені податкові повідомлення - рішення є не правомірними, тому що Чкаловська селищна рада Чугуївського району Харківській області не прийняла рішення щодо оплати транспортного податку з фізичних осіб за 2017 р. та 2018 р.

Суд вказує, що п.2 ст. 10 ПКУ закріплено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Імперативу цієї норми відповідає норма пп. 5.3.12 п. 3.12 ст. 12 ПКУ, якою цей імператив підсилюється. Згідно з останньою у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю ( в редакції Закону України від 24.12.2014р. № 71-VIII).

Наряду з нормою пп. 5 п. З ст. 12 ПКУ діє норма пп. 4 п. З ст. 12 ПКУ, якою передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При вирішенні питання про співвідношення цих норм в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими згідно з ПКУ, норма підпункту пп. 5 п. З ст. 12 ПКУ є спеціальною. У зв'язку з цим транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 267 ПКУ, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом пп. 4 п. З ст. 12 ПКУ.

Отже, аналізуючи вищевикладені норми податкового законодавства, вбачається, що рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори з тих підстав, що такі прямо закріплені законодавцем нормами ПКУ, а також якщо рада не прийняла рішення щодо оплати транспортного податку з фізичних осіб , то такі податки справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням мінімальних ставок які зазначені у ПКУ , а саме : 25 000 грн.

Щодо оскарження податкової вимоги від 03.08.2018 р. № 94909-17.

Податкова вимога № 94009-17 від 03.08.2018 р. сформована не тільки з транспортний податку, а також з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Відповідно до п.1ст.59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.2 ст.59 ПКУ податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяті; неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно п. 4 ст. 59 ПКУ податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені ним Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно п. 5 ст. 59 ПКУ у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується . погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

А п.1 ст.173 ПКУ визначено, що дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Відповідно п. 2. ст. 173 ПКУ як виняток із положень пункту 173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою. визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Тобто, позивач самостійно задекларував продаж двох транспортних засобів ( об'єктів рухомого майна) протягом звітного (податкового) періоду, та отримав від продажу дохід, який підлягає оподаткуванню за ставкою 5 %.

Також суд вказує , що податкова вимога формується на підставі даних інформаційної системи « АІС » «ПОДАТКОВИЙ БЛОК». Згідно даних на дату формування вимоги за позивачем існує податковий борг: податок на доходи з фізичних осіб - 28 766,68 грн., військовий збір - 7685,00 грн., транспортний податок - 25 000 грн., таким чином податкова вимога № 94909-17 від 03.08.2018 р. була сформована на загальну суму податкового боргу, а саме : 61 451,68 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірне винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що в судовому засіданні позивачем не доведено протиправності дій посадових осіб ДФС та незаконності винесених податкових повідомлень - рішень та вимог про сплату боргу, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення у повному обсязі складено 27 листопада 2018 року.

Суддя Зінченко А.В.