Рішення № 78119766, 26.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1484/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Балабан М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування будівельного паспорту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати дії щодо видачі Управлінням містобудування та архітектури Одеської міської ради будівельного паспорту від 06.10.2016, реєстраційний № 01-07/229 щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,0176 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,0234 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, замовник - ОСОБА_1 протиправними; скасувати будівельний паспорт від 06.10.2016 виданий управлінням містобудування та архітектури Одеської міської ради, реєстраційний № 01-07/229 щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,0176 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,0234 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, замовник - ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що прокуратурою області в процесі опрацювання стану додержання діючого архітектурно-будівельного та містобудівного законодавства України встановлено, що Управлінням містобудування та архітектури Одеської міської ради (далі Управління) 06.10.2016 на замовлення ОСОБА_1 виданий будівельний паспорт, реєстраційний № 01-07/229 щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,0176 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,0234 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. Опрацюванням вказаного документу, який надійшов до прокуратури Одеської області 14.03.2018 встановлено, що дії Управління щодо видачі вказаного будівельного паспорту є протиправними, оскільки порушують вимоги діючого законодавства України та, як наслідок, будівельний паспорт підлягає скасуванню. Згідно інформації Управління від 05.03.2018 № 01-15/122 відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-VI 1989, на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, заплановано розташування установ стаціонарної рекреації. Проте Управління, в порушення вищезазначених приписів Закону, не повернуло пакет документів щодо отримання будівельного паспорту замовнику, а навпаки видало останній за реєстраційним номером 01-07/229. Таким чином, вказані дії Управління є протиправними, оскільки порушують вимоги ст. 19 Конституції України та інших вищезазначених нормативно-правових актів, та як наслідок - будівельний паспорт виданий 06.10.2016 (реєстраційний № 01-07/229), щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,0176 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,0234 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з цільовим призначенням-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, замовник - ОСОБА_1, підлягає скасуванню в судовому порядку.

Представником Управлінням містобудування та архітектури Одеської міської ради до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що відповідно до Поряду видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011 року, управлінням, за заявою замовника, було підготовлено та видано будівельний паспорт № 01-07/229 від 06.10.2016 року, замовник - ОСОБА_1 Відповідно до порядку здійснення Державного архітектурно-будівельного нагляду, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів № 698 від 19.08.2015 року «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду», головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Олещуком Юрієм Анатолійовичем відповідно до наказу № 66 від 23.01.2017 року на підставі службової записки заступника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 20.01.2016 року № 1015-7/15-560 в управлінні архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі - УАМ ОМР) проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.02.2017 року. За результатами проведення зазначеної позапланової перевірки ДДАБІ в Одеській області було складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 17.02.2017 року та рішення № 413 від 17.02.2017 року про зупинення дії будівельного паспорту від 06.10.2016 року № 01-07/229.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому представник вказує, що позовній вимоги прокуратури обґрунтовані порушенням вимог ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині невідповідності спірного будівельного паспорту наявній затвердженій містобудівній діяльності на місцевому рівні. При цьому, виносячи рішення № 413 від 17.02.2017 року про зупинення дії будівельного паспорту від 06.10.2016 року № 01-07/229 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області не усунув порушення містобудівного законодавства, оскільки зупинення є тимчасовим заходом та не скасовує дію відповідного документу.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 до суду надано пояснення в яких вказано, що прокурор не надав жодного доказу того,що Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області не вжив або неналежно вжив заходів контролю. При цьому, враховуючи положення законодавства та дані Генерального плану м. Одеси щодо розташування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в зоні установ стаціонарної рекреації, будівництво індивідуального дачного будинку та навісу в цій зоні не суперечить Генеральному плану м. Одеси та не суперечить вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Ухвалою суду від 02 травня 2018 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02 липня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження по справі №815/1484/18 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 16 липня 2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 25 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи про залишення без розгляду адміністративного позову справі № 815/1484/18.

Ухвалою суду від 25 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі № 815/1484/18.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та представник третьої оосби в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити в його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно ч. 3, 4 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їхні заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Так, при зверненні з даним позовом, заступник прокурора Одеської області обґрунтовує звернення прокуратури з даним позовом тією обставиною, що порушено інтереси держави щодо гарантування останньою дотримання вимог містобудівного законодавства усіма суб'єктами права та відсутністю реагування на виявлений порушення законодавства, який наділений державною відповідними повноваженнями. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області не виконано функції контролю та не усунуто порушення протягом тривалого часу, починаючи з 06.10.2016 року, що надає органам прокуратури в розрізі ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" підстави для представництва держави.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 5, 78, 91, 154 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю, тощо. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Судом встановлено, що земельні ділянки площею 0,0176 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,0234 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, належить ОСОБА_1 (а.с. 41-46 т. 2).

06 жовтня 2016 року Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради виданий будівельний паспорт реєстраційний номер № 01-07/229 щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,0176 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,0234 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, замовник - ОСОБА_1 (а.с. 20-22 т. 2).

Згідно ч. 4 ст. 373, ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Таким чином, обов'язковою умовою користування земельною ділянкою є її використання за цільовим призначенням, а втручання в таке користування, забороняється.

Як вбачається з будівельного паспорту № 01-07/229 щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,0176 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,0234 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, замовник - ОСОБА_1, вбачається, що його видано для будівництва індивідуального дачного будинку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (станом на момент виникнення спірних правовідносин) забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з п. 1.4 "Порядку видачі будівельних паспортів забудови земельної ділянки", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011 року (далі - Порядок) (у редакції, чинній на момент розроблення будівельного паспорта) розроблення будівельного паспорта здійснюється в межах населених пунктів відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до п. 2.1 Порядку видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам (п.2.3 Порядку).

Пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам (п.2.4 Порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, представник прокуратури не зазначав про надання ОСОБА_1 до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради неповного пакету документів для отримання будівельного паспорту, не обґрунтовував позов такими обставинами, а тому ці обставини не досліджувалися судом та їм не надавалася оцінка, ці обставини не входять в предмет доказування по цій справі.

Відповідно до ст. 50, 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Разом з тим, враховуючи дані Генерального плану м. Одеси щодо розташування земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, в зоні установ стаціонарної рекреації, вбачається, що будівництво індивідуального дачного будинку у вказаній зоні не суперечить Генеральному плану м. Одеси, тобто, не суперечить вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

При цьому, пояснювальна записка до Генерального плану м. Одеси (текстова частина), який є діючим на даний час та якому, на думку прокуратури суперечить оскаржуваний будівельний паспорт, містить положення про те, що ландшафтно-рекреаційна зона м. Одеси формується системою озеленених територій загального користування, водних поверхонь, пляжів та інших елементів природного ландшафту, які входять у систему відкритих просторів та територіями оздоровчо-рекреаційного призначення (санаторії, пансіонати, дачна забудова, інші об'єкти стаціонарної рекреації).

Таким чином, в Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради були відсутні підстави для повернення пакету документів, наданих ОСОБА_1 для видачі оскаржуваного будівельного паспорту.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Зокрема, Європейський Суд наголосив на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника, на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", і "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Lelas v. Croatia", і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Lelas v. ").

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «Право на ефективний засіб юридичного захисту», згідно якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Заступника прокурора Одеської області (адреса місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (адреса місцезнаходження: 65001, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 02498820, адреса місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 10), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3) про визнання дій щодо видачі Управлінням містобудування та архітектури Одеської міської ради будівельного паспорту від 06.10.2016, реєстраційний № 01-07/229 щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,0176 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,0234 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, замовник - ОСОБА_1 протиправними; скасування будівельного паспорту від 06.10.2016 виданого управлінням містобудування та архітектури Одеської міської ради, реєстраційний № 01-07/229 щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,0176 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,0234 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, замовник - ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2018 року.

Суддя О.А. Левчук

.