Рішення № 78116354, 26.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 р. Справа№200/10365/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., секретаря судового засідання Кочко Л.І., від позивача - не з'явився, від відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Янісольська, 68/2, код за ЄДРПОУ 03197233)

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, у якому позивач просить:

- визнати рішення Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про відмову в призначенні адресної допомоги ОСОБА_1 на компенсацію витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 16 травня 2018 року по 27 липня 2018 року протиправним;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області здійснити виплату адресної допомоги ОСОБА_1 з моменту звернення, а саме з 16 травня 2018 року по 27 липня 2018 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що має статус внутрішньо переміщеної особи. 16 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, проте, рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 26 червня 2018 року позивачу було відмовлено у призначенні вказаної допомоги. Посилаючись на приписи Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

В установлений судом строк, Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (далі - Управління, відповідач) надало суду відзив на адміністративний позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що спірне рішення про відмову у призначенні виплати допомоги позивачу прийнято у відповідності до приписів законодавчих актів на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 26 червня 2018 року у зв'язку із не знаходженням позивача за місцем перебування. Зазначає, що з 24 липня 2018 року позивачу призначено адресну допомогу на компенсацію витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за його заявою від 24 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до прийнято до розгляду. Також визначено, що розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 листопада 2018 року та в подальшому, ухвалою від 15 листопада 2018 року, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 26 листопада 2018 року.

Про дату, час та місце розгляду сторони повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_3, ІПН № НОМЕР_1 є внутрішньо переміщеною особою про що видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18 листопада 2014 року № 1437001048.

Судом встановлено, що 16 травня 2018 року позивач звернувся до Управління із заявою про призначення йому щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 44).

15 червня 2018 року державним соціальним інспектором Управління був складений акт обстеження матеріально - побутових умов сім'ї позивача (а.с. 43).

Зі змісту вказаного акту вбачається, що в ході перевірки фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи встановлено, що заявник за адресою АДРЕСА_1 не перебуває, факт проживання не встановлений.

Разом з тим, у цьому ж акті зазначено, що 18 червня 2018 року ОСОБА_1 з'явилася для проходження фізичної ідентифікації.

09 липня 2018 року Управлінням прийнято розпорядження про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги за її заявою від 16 травня 2018 року на підставі протоколу № 109 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (а.с. 46). Про ці обставини позивача повідомлено листом від 11 липня 2018 року за вих. № 5646 (а.с. 45).

Як вбачається зі змісту витягу з протоколу № 109 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 26 червня 2018 року, зокрема, пункту 2.6 - комісією прийнято рішення відмовити у призначенні (відновленні) соціальних виплат таким, що з'явилися протягом трьох робочих днів для проходження фізичної ідентифікації ОСОБА_1 (а.с. 25).

24 липня 2018 року позивач повторно звернулася до Управління із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

За результатами розгляду вказаної заяви, Управлінням 24 липня 2018 року на підставі протоколу № 119 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 28 серпня 2018 року позивачу призначено виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 62, 63).

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність не призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2018 року в період з 16 травня 2018 року по 27 липня 2018 року.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Спірні питання врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Порядок).

Так, відповідно до пункту 1 Порядку - цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Пунктом 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Цим же пунктом передбачено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. N 1085, облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Законодавець тісно пов'язує порядок призначення та виплати такої допомоги з наявністю статусу внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року N 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 якого визначено, що цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 7-1 Порядку № 509 визначено, що у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою про що видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18 листопада 2014 року № 1437001048. Судом також встановлено, що позивач неодноразово проходила ідентифікацію про що свідчать відповідні записи на вказаній довідці. Так, дію довідки було продовжено до 18.11.2015р. (запис № 2731), до 18.05.2016р. (запис № 5217), до 18.11.2016р. (запис № 10524) (а.с. 14).

Слід зазначити, що відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постновою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (з змінами від 08 червня 2016 року) довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Водночас, судом невстановлений факт того, що дія довідки позивача, як внутрішньо-переміщеної особи припинена, або у встановленому законом порядку довідку скасовано. Таким чином, станом на час розгляду справи, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18 листопада 2014 року № 1437001048 є дійсною.

Механізм призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам врегульований Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядок № 365).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 365 цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 Порядку № 365 передбачено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно пункту 5 вказаного порядку, для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Пунктом 7 Порядку № 365 визначено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (п.8 Порядку № 365).

Пунктом 9-1 Порядку № 365 передбачено, що у разі відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та надає внутрішньо переміщеній особі письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Слід зазначити, що позивач звернулась до відповідача 18 червня 2018 року, тобто у триденний термін, як це передбачено зазначеним Порядком, та про що зазначено у акті обстеження матеріально - побутових умов сім'ї позивача (а.с. 43).

Водночас, той факт, що позивач все ж таки прибула протягом трьох робочих днів, як зазначено у повідомленні від 15 червня 2018 року, до Управління відповідачем не заперечується.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (крім осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

Пунктом 12 Порядку № 365 визначено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Відповідно до пункту 13 цього порядку, комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Проте, суд наголошує на тому, що позивачем виконані вимоги Управління в частині прибуття протягом 3-х робочих днів для проходження фізичної ідентифікації.

Пунктом 15 Порядку № 365 передбачено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 2 вказаного Закону Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до статті 7 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно із статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною Декларацією прав людини 1948 року. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним, непорушним та не може зазнавати жодних обмежень, зокрема не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця мешкання. Отже, тимчасова відсутність позивачки за місцем проживання не може позбавляти її та її неповнолітніх дітей права на виплату соціальної допомоги.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

В силу положень ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (ч. стаття 2 КАС України).

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що позивачем заявлені вимоги щодо визнання рішення протиправним. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд на підставі частини 2 статті 9 КАС України, а також належним та достатнім способом захисту прав позивача, з урахуванням приписів статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації від 26 червня 2018 року про відмову в призначенні адресної допомоги ОСОБА_1 на компенсацію витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 16 травня 2018 року та зобов'язати Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату адресної допомоги від 16 травня 2018 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просить суд стягнути з Управління витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 гривень.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом Король Тетяною Володимирівною укладено договір про надання юридичної допомоги предметом якого є надання правової допомоги адвоката (а.с. 29).

Зі змісту акту виконаних робіт від 05 жовтня 2018 року, виконаних адвокатом Король Т.В., за вказаним договором, вбачається, що ознайомлення з документами та консультація щодо звернення до суду становить 300,00 гривень; витрати на копіювання - 150,00 гривень; підготовка та подання позовної заяви з врахуванням поштових витрат - 1550,00 гривень що разом становить 2 000,00 гривень (а.с. 28).

Згідно частинами 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. до суду надано:

- договір про надання юридичних послуг від 04 жовтня 2018 року № б/н;

- акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 05 жовтня 2018 року;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4581 від 25 лютого 2013 року;

- ордер серія ДН № 046113 від 04 жовтня 2018 року;

- розрахункова квитанція б/н та без дати на суму 2 000,00 гривень.

Суд, розглянувши докази надані позивачем, дійшов наступних висновків.

У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вже зазначалось судом вище, позивачем надані вказані документи відповідно до договору про надання юридичної допомоги від 04 жовтня 2018 року.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

Наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218, встановлено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність,

Пунктами 1, 2, 4 ч.3 вказаного вище Порядку передбачено, що самозайнята особа зобов'язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності); книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою; у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.

Записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п. 5 Порядку). Проте, суду книги обліку доходів і витрат не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, в порушення норми пункту 2 частини 3 статті 134 КАС України, не в повному обсязі надав суду належні докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат, а відтак ця вимога задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704,80 гривень, відповідно до квитанції № 10666 від 07 жовтня 2018 року.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Янісольська, 68/2, код за ЄДРПОУ 03197233) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про відмову в призначенні адресної допомоги ОСОБА_1 на компенсацію витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2018 року.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату адресної допомоги від 16 травня 2018 року з врахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Янісольська, 68/2, код за ЄДРПОУ 03197233) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві гривні) 40 копійок на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Повний текст рішення виготовлено, підписано та проголошено у судовому засіданні 26 листопада 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.