Рішення № 7811595, 08.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.10 р.                     Справа № 14/277пд                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донцемтара”,

ЄДРПОУ 31049884, м.Донецьк

до відповідача Компанії „Yardmark express LTD”, Сейшели

про розірвання договору та стягнення 35010 000 доларів США

Головуючий суддя Левшина Г.В.

                                                                                 Суддя Курило Г.Є.

                                                                                 Суддя           Лейба М.О.

Представники:          

від позивача: Морозова О.О.-по дов.

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донцемтара”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Компанія „Yardmark express LTD”, Сейшели, про розірвання договору купівлі-продажу №09-1 від 19.01.2009р. та стягнення 35010 000 доларів США.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 08.02.2010р. доповнив підстави позовних вимог.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем п.4.2 договору №09-1 від 19.01.2009р., а саме, невиконання зобов’язань з постачання спецтехніки протягом 170 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (списки відправлень поштової кореспонденції від 24.07.2009р., 09.09.2009р., 25.09.2009р., 15.10.2009р., 27.10.2009р., 17.11.2009р., 22.12.2009р., 14.01.2010р., 01.02.2010р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

19.01.2009р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір купівлі-продажу №09/1.

Згідно п.10.2 договору від 19.01.2009р. №09/01 (з урахуванням додаткової угоди №3 від 05.05.2009р.) у разі недосягнення сторонами згоди при вирішенні спірних питань, спір підлягає розгляду у господарському суді Донецької області із застосуванням норм національного права України та правил процедури судового врегулювання України.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, згідно з умовами п.1.1 договору №09/1 від 19.01.2009р. позивач виступив покупцем, а відповідач продавцем спецтехніки, а саме:

-          МЕRСЕDES BENZ 4144 ACTROS 10x4 JUNJIN 52м бетононасос;

-          МЕRСЕDES-BENZ 3541-B ACTROS 8x4 з міксером STETTER 7 куб.м., бетононасос SCHWING 24 м;

-          МЕRСЕDES BENZ ACTROS 8x4 кузов MEILLER 16,5 куб.м. самоскид;

-          МЕRСЕDES 4141-AK 8x8 ACTROS MEILLER 20 куб.м. самоскид з заднім розвантаженням;

-          МЕRСЕDES BENZ 3541-B ACTROS 8x4 10 куб. м. KARRENA автобетонозмішувач;

-          IVECO АТ380Т48 TRAKKER 6x4 бортова платформа з краном HIAB;

-          ASTRA RD40C-4x2 – кар'єрний самоскид;

-          мобільна щекова дробарка FINLAY J-1175.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Одночасно, статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно п.6.1 договору №09/1 від 19.01.2009р. відповідач зобов’язаний поставити позивачу товар належної якості за цінами, в строки та на умовах, передбачених цим договором, а позивач повинен повністю та своєчасно оплатити товар згідно з умовами цього договору (п.6.2 договору №09-1 від 19.01.2009р.).

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу №09/1 від 19.01.2009р. загальна сума договору складає 50000 000,00 доларів США.

Ціна договору встановлюється у специфікаціях до договору (п.3.1 договору).

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору №09/1 від 19.01.2009р. умови оплати за товар та строки поставки обговорюються сторонами додатково в специфікаціях, на кожну партію товару окремо.

21.01.2009р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію №1 до договору №09/1 від 19.01.2009р., згідно якої сума оплати за товар встановлена в розмірі 50000 000,00 доларів США. Умови оплати – 100% передоплата. Строк поставки – 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на рахунок відповідача.

05.05.2009р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду №3 до договору №09/1 від 19.01.2009р., згідно якої п.4.2 договору сторонами було викладено наступним чином: строк поставки – 170 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на рахунок відповідача.

Як встановлено судом, згідно платіжних доручень №1 від 26.01.2009р., №2 від 27.01.2009р., №3 від 28.01.2009р., №4 від 02.02.2009р., №5 від 03.02.2009р., №5 від 05.02.2009р., №6 від 09.02.2009р., №4 від 10.02.2009р., №4 від 11.02.2009р., №5 від 12.02.2009р., №6 від 17.02.2009р., №7 від 19.02.2009р., №8 від 23.02.2009р. позивачем на рахунок відповідача за умовами договору №09/1 від 19.01.2009р. було перераховано грошові кошти в загальній сумі 35010000,00 доларів США.

Таким чином, виходячи з умов договору №09/1 від 19.01.2009р., кінцевий термін постачання відповідачем обладнання позивачу:

-          за першим авансовим платежем встановлений до 16.07.2009р.;

-          за другим авансовим платежем встановлений до 17.07.2009р.;

-          за третім авансовим платежем встановлений до 18.07.2009р. тощо.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачем свої зобов’язання з постачання спецтехніки виконані неналежним чином.

Зокрема, як вказує позивач, протягом строку, передбаченого договором купівлі-продажу №09/1 від 19.01.2009р., відповідачем не було поставлено товар, чим порушуються істотні умови договору купівлі-продажу №09/1 від 19.01.2009р.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідних доказів постачання відповідачем товару позивачу в установлені договором №09/1 від 19.01.2009р. терміни до матеріалів справи не надано.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, є порушенням зобов’язання.

При цьому, згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, за рішенням суду договір може бути змінено або розірвано.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, припущені з боку відповідача порушення умов договору від №09/1 від 19.01.2009р. в частині постачання товару позивачу є істотними: внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань позивач втратив належне йому майно (перераховані на користь відповідача грошові кошти в сумі 35010000,00 доларів США) та не отримав від відповідача товар на вказану суму.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. по справі N1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч.2 ст.188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

З урахуванням викладеного, позивач не може бути позбавлений права на звернення до суду з вимогою про розірвання договору у разі недотримання ним вимог ст.188 Господарського кодексу України.

За таких обставин, виходячи з того, що факт припущення відповідачем істотного порушення умов підписаного між сторонами договору купівлі-продажу №09/1 від 19.01.2009р. повністю доведений відповідними засобами доказування, враховуючи, що відповідач заперечень проти цих позовних вимог не надав, позов в частині розірвання спірного договору купівлі-продажу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно із ст.400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

За приписом ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майном згідно із ст.139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

При цьому, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Як вказувалось вище, позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу №09/1 від 19.01.2009р. було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 35010000 доларів США згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті №1 від 26.01.2009р., №2 від 27.01.2009р., №3 від 28.01.2009р., №4 від 02.02.2009р., №5 від 03.02.2009р., №5 від 05.02.2009р., №6 від 09.02.2009р., №4 від 10.02.2009р., №4 від 11.02.2009р., №5 від 12.02.2009р., №6 від 17.02.2009р., №7 від 19.02.2009р. та №8 від 23.02.2009р.

За таких обставин, враховуючи розірвання договору купівлі-продажу №09/1 від 19.01.2009р., тобто, відсутність підстав для знаходження у відповідача грошових коштів позивача в сумі 35010000 доларів США, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 35010000 доларів США підлягають задоволенню.

Враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати підлягають віднесенню на останнього в повній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донцемтара”, м.Донецьк до Компанії „Yardmark express LTD”, Сейшели задовольнити повністю.

Розірвати договір купівлі-продажу №09/1 від 19.01.2009р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донцемтара”, м.Донецьк та Компанією „Yardmark express LTD”, Сейшели.

Стягнути з Компанії „Yardmark express LTD”, Сейшели на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донцемтара”, м.Донецьк грошові кошти в сумі 35010000 доларів США, витрати по сплаті державного мита в сумі 25585 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 08.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя                               

Суддя Курило Г.Є.

Суддя Лейба м.О.