Рішення № 78115822, 15.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 листопада 2018 р. Справа № 0240/2814/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

секретаря судового засідання: Макарової К.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Кирилюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)

до: Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Соборна, 27, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)

про: визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що вони є громадянами України та отримують пенсію за віком. Позивачі були вимушені покинути місце свого проживання через проведення бойових дій та антитерористичної операції і переїхати до Погребищенського району Вінницької області, де стали на облік та отримали довідку про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. На даний час позивачі перебувають на обліку у Іллінецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області. Проте управлінням припинено виплату пенсії.

В зв'язку із чим, позивачі звернулись до суду із адміністративним позовом та згідно із заявою про уточнення позовних вимог, яку прийнято судом в порядку ст. 47 КАС УКраїни, просять суд:

- визнати протиправним рішення Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про призупинення ОСОБА_4 виплати пенсії по особовому рахунку НОМЕР_4 у період з вересня 2017 до квітня 2018 (включно) та стягнути кошти у розмірі 16 901,20 грн.;

- визнати протиправним рішення Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про призупинення ОСОБА_3 виплати пенсії по особовому рахунку НОМЕР_3 у період з березня 2018 по травень 2018 (включно) та стягнути кошти у розмірі 7 756, 86 грн.

Ухвалою суду від 05.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №0240/2814/18, розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

На виконання вимог ухвали від 05.09.2018 року на адресу суду стороною відповідача 01.10.2018 року подано відзив за вх. №42898 щодо заявлених вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Однак, мотиви відзиву не відповідають змісту заявлених позовних вимог, а тому до розгляду судом не взято.

08.10.2018 року судом винесено ухвалу про розгляд справи за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про зобов'язання вчинити дії за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

В подальшому, на адресу суду від сторони відповідача подано письмові пояснення за вх. 46377 разом із відзивом щодо позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Як слідує із відзиву, відповідач заперечує щодо позову посилаючись на наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за їх місцем фактичного проживання / перебування, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально - побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.

Відповідно до пункту 2 підпункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати за рішенням комісії або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Так встановлено, що позивачі були відсутні за фактичним місцем проживання, згідно актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №1132 від 15.08.2017р., №106 від 31.01.2018 року, а отже протоколом №6 від 12.06.2018 року їм правомірно відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат.

Ухвалою суду від 09.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.2018 року.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача з позовними вимогами погодилась, вказавши, що позивачам дійсно була припинена пенсійна виплата у період з вересня 2017 до квітня 2018 (включно) ОСОБА_4, та у період з березня 2018 по травень 2018 (включно) ОСОБА_3 Кошти позивачам хоча не виплачувались, але нарахування у вказаний період відбувалось. На час вирішення спору, пенсійні виплати поновлені, однак за попередній період кошти так і не виплачені.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази суд встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є громадянами України, пенсіонерами, які здобули право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами, про що свідчить довідка НОМЕР_5 від 04.12.2014 року про взяття на облік ОСОБА_3, як внутрішньо переміщеної особи та довідка НОМЕР_6 від 10.11.2014 на ім'я ОСОБА_4

Внаслідок проведення АТО позивачі були змушені переміститись із окупованої території, а саме ОСОБА_4 в с. Васильківці Погребищенського району та ОСОБА_3 в м. Погребище.

З вересня 2017 року ОСОБА_4 Іллінецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області призупинено виплату пенсії згідно п. п. 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365, у зв'язку із факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання згідно акту обстеження матеріально - побутових умов сім'ї №1132 від 15.08.2017 року.

З березня 2018 року ОСОБА_3 Іллінецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області призупинено виплату пенсії згідно п. п. 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365, у зв'язку із факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання згідно акту обстеження матеріально - побутових умов сім'ї №106 від 31.01.2018 року.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з призначення населенню житлових субсидій, пільг, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім"ям та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №6 від 12.06.2018 прийнято рішення про поновлення виплат ОСОБА_4 з 01.05.2018 року.

Також, у відповідності до витягу з протоколу засідання комісії з призначення населенню житлових субсидій, пільг, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №6 від 12.06.2018 прийнято рішення про поновлення виплат ОСОБА_3 з 01.06.2018 року.

Позивачі вважають, що відповідачем протиправно припинено та не виплачено пенсію за попередні періоди, в зв"язку із чим звернулись до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Частиною 1 статтею 49 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

При цьому, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Крім того, суд зазначає, що такої підстави для припинення виплати пенсії як не підтвердження місця проживання статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.

Поряд із тим, доказів прийняття відповідного рішення про припинення виплати позивачам пенсії відповідачем з підстав, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до суду не надано.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Відповідно статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Доказів скасування довідки про взяття позивачів на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідачем не надано. Факт того, що позивачі не мають рахунків в установі ПАТ Державний ощадний банк, відповідачем не доведено.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачами.

У цьому випадку наявність у позивачів статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачам пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивачів на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії, суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивачів на мирне володіння своїм майном було порушено.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі №805/402/18.

Згідно ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За таких обставин, враховуючи відсутність факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачам пенсії.

Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправність припинення виплати пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права позивачів, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів нараховану пенсію.

Пунктом 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

В силу ч. 2 ст. 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, зокрема, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті

Таким чином, вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачам у межах несплаченої суми.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу положень ст. 139 КАС України питання про повернення судових витрат в даній справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про призупинення ОСОБА_4 виплати пенсії по особовому рахунку НОМЕР_4 у період з вересня 2017 до квітня 2018 (включно).

Стягнути з Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_4 нараховану пенсію за період з вересня 2017 по квітень 2018 (включно) у розмірі 16 901 (шістнадцять тисяч дев'ятсот одну) гривню 20 копійок.

Визнати протиправним рішення Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про призупинення ОСОБА_3 виплати пенсії по особовому рахунку НОМЕР_3 у період з березня 2018 по травень 2018 (включно).

Стягнути з Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_3 нараховану пенсію за період з березня 2018 по травень 2018 (включно) у розмірі 7 756 (сім тисяч сімсот п'ятдесят шість) гривень 86 копійок.

Рішення суду в частині стягнення пенсії на користь ОСОБА_4 у розмірі 16 901 (шістнадцять тисяч дев'ятсот одна) гривня 20 копійок та на користь ОСОБА_3 у розмірі 7 756 (сім тисяч сімсот п'ятдесят шість) гривень 86 копійок допустити до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_2); Іллінецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Соборна, 27, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, код ЄДРПОУ 40350288)

Повний текст рішення складено: 26.11.2018 року

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна