Рішення № 7811558, 01.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.10 р.                     Справа № 40/334                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом

Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ГРІНКО-ДОН”, м. Донецьк

про стягнення 623299 грн. 05 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Пилипенко І.В. – юрисконсульт

від відповідача: Лагунова Т.І. - юрисконсульт

За клопотанням сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Суть спору: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІНКО-ДОН” про стягнення основного боргу в сумі 1069164 грн. 62 коп. та пені в сумі 284535 грн. 57 коп. за договором оренди комунального майна б/н від 24.03.06р.

До прийняття рішення по справі представник позивача згідно вимог ст. 22 ГПК України зменшив свої позовні вимоги, у зв’язку з чим намагається стягнути з відповідача борг з орендної плати в сумі 602521 грн. 55 коп. та пеню в сумі 20777 грн. 50 коп. за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Крім того, надаючи розстрочку, суд врахував факт зменшення позовних вимог, яке здійснюється позивачем, і якому відомі наслідки такого зменшення в розумінні вимог ст. 22 ГПК України та приписів статті 42 ГК України.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК Україхни позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Тому всі ризики відносно наслідків по даній справі покладаються на нього.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 24.03.06р. між Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради, далі Орендодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, далі Орендар, було укладено договір оренди комунального майна, а саме цілісного майнового комплексу Донецького автотранспортного підприємства №052801, розташованого за юридичною адресою: м. Донецьк, вул. Лабутенко, 14.

За приписами п.п. 3.2, 3.3 договору розмір орендної плати за лютий 2006р. без ПДВ становить 42740 грн. 11 коп. та визначається за кожний наступний місяць шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За п. 6.6 договору орендна плата сплачується щомісячно до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За умовами договору, а саме п. 3.7 за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Однак свої зобов’язання за договором Орендар належним чином не виконував, внаслідок чого за період з 16.08.09р. по 01.11.09р. за ним утворився борг з орендної плати в сумі 602521 грн. 55 коп., який позивач намагається стягнути.

Оскільки основне зобов’язання не виконано, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за період з травня 2009р. по жовтень 2009р. в сумі 20 777 грн. 50 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань. Актом звірки розрахунків №ц2/33671231 станом на 30.11.09р. відповідачем підтверджено наявність боргу в сумі 1134098 грн. 20 коп.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню за наступних підстав

Пункт 1 ст. 759 ЦК України зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предмет договору перебуває у державній власності, тому до правовідносин сторін застосовуються вимоги статей 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зі змінами та доповненнями.

Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов, передбачених законом для даних видів договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати в сумі 602521 грн. 55 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Зобов’язання не припинилося виконанням правовідносин належним чином відповідно до вимог ст. ст. 193, 286 ГК України.

Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати орендної плати, підтверджено обставинами справи.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб’єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст. 230 та частина 6 ст. 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, у вигляді несвоєчасного внесення орендних платежів за договором, позов щодо стягнення з відповідача пені в сумі 20 777 грн. 50 коп. за несвоєчасне внесення орендних платежів окремо за рахунками за період прострочення з травня 2009р. по жовтень 2009р., обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету України згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову – за нульовою ставкою.

Безпосередньо у судовому засіданні від відповідача у справі – товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” надійшла заява про надання розстрочки виконання рішення по справі, а саме надати розстрочку виконання рішення суду відносно сплати суми боргу 1069164 грн. 62 коп. протягом дванадцяти місяців, починаючи з січня 2010р. по грудень 2010р. шляхом сплати рівномірних щомісячних платежів у розмірі 89097 грн., а у грудні місяці 2010р. у розмірі 89097 грн. 62 коп.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Крім того, суд повинен чітко визначити строки надання розстрочки та момент стягнення за наказом, який відповідно до вимог статті 3 Закону України „Про виконавче провадження” є – виконавчим документом.

У якості обґрунтування надання розстрочки позивач посилається на довідку головного бухгалтера Валуєвої Ю.Н. товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” про дебіторську та кредиторську заборгованість. Згідно цієї довідки дебіторська заборгованість підприємства складає 13672,6 млн. грн., з урахуванням кількості контрагентів 4878. Кредиторська заборгованість відповідача складає 26084,4 млн. грн. відносно стосунків з контрагентами, кількість яких дорівнює - 188. Крім того, представником відповідача надано фінансовий звіт суб’єкта малого підприємства, який підтверджує важкий фінансовий стан підприємства.

Надані дані відповідають Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положеннями (стандарти) бухгалтерського обліку: 2 " Баланс"; 3 „Звіт про фінансові результати"; 10 "Дебіторська заборгованість”; 5 " Звіт про власний капітал", Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства України від 24.05.95р. за №88 , із мінами та доповненнями, та підтверджують неможливість виконати рішення у спосіб та порядок визначених судом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в заяві на надання розстрочки позивач посилається на приписи ст. 121 ГПК України. Однак, у даному випадку потрібно керуватися приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, згідно якого суду при прийнятті рішення має право надати відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Крім того, надаючи розстрочку, суд врахував факт зменшення позовних вимог, яке здійснюється позивачем, і якому відомі наслідки такого зменшення в розумінні вимог ст. 22 ГПК України та приписів статті 42 ГК України.

Таким чином, згідно приписів п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, а тому задовольняє клопотання відповідача щодо надання йому розстрочки виконання рішення суду по справі №40/334 від 01.02.10р. в 623 299 грн. 08 коп. на дванадцять місяців з 01.02.10р. рівними частками по 51 941 грн. 59 коп. за кожний місяць - до 01.02.2011р.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, виходячи із нової ціни позову.

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову – за нульовою ставкою.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. Представники позивача та відповідача, присутні у судовому засіданні, надали згоду на оголошення скороченого тексту судового рішення по справі, а саме його вступної та резолютивної частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження”, ст. ст. 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 230, п. 6 ст. 232, ст. 759, 762 ЦК України, ст.ст. 42, 55, ст. ст. 193, 286 ГК України, ст. ст. 22, 44, 49, 82, п. 6 ст. 83, ст. 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85, ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” - задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, 83023, м. Донецьк, Калінінський район, вул. Лабутенка, буд. 14, ід. код 33671231, на користь:

- Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, р/р 33218871700002 місцевий бюджет Донецької міської ради, банк одержувач ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ід. код 23977045, код платежу 22080401, борг з орендної плати в сумі 602521 грн. 55 коп., пеню в сумі 20 777 грн. 50 коп., видавши наказ;

- державного бюджету України державне мито в сумі 6 232 грн. 99 коп., видавши наказ та надіславши його для виконання до Державної податкової адміністрації в Донецькій області.

3. Розстрочити виконання рішення суду по справі №40/334 від 01.02.10р. в сумі 623 299 грн. 08 коп. на дванадцять місяців з 01.02.10р. рівними частками по 51 941 грн. 59 коп. за кожний місяць - до 01.02.2011р.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя