Рішення № 78115343, 20.11.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2018 року м. Чернігівсправа № 927/685/18

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 927/685/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЛУКИ-ГАРАНТБУД»,

провулок Фермерський, буд. 1, с. Обичів, Прилуцький район, Чернігівська область, 17520

поштова адреса: вул. Дружби Народів, 34, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ»,

вул. Прилуцька, будинок 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

про стягнення 1964529 грн 52 коп.

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.01.2018, представник

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні 20.11.2018 року Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

12.09.2018 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЛУКИ-ГАРАНТБУД» (надалі – ТОВ «ПРИЛУКИ-ГАРАНТБУД») до Приватного акціонерного товариства «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» (надалі – ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ») про стягнення 1964529 грн 52 коп., з яких 1800000 грн 00 коп. основна заборгованість за товар, соняшник врожаю 2017 року, поставлений на підставі договору поставки від 01.07.2018 за № 64 С, 56326 грн 64 коп. пені за період з 02.08.2018 по 06.09.2018 та 108202 грн 88 коп. неустойки, розрахованої у розмірі 5% від загальної вартості товару, обумовленої п. 2.1. договору. За арифметичним підрахункомзаявлених позивачем до відповідача вимог - ціна позову становить 1964529 грн 52 коп., а не 1964529грн 51 коп., як зазначає позивач.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки від 01.07.2018 за № 64 С, а також приписами статті 6, частини 1 статті 16,526, 529, 530, частини 1 статті 610, 611, частини 1 статті 612, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), частини 1 статті 193, 198, 218, частини 1 статті 220, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України (надалі ГК України).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.09.2018 позовну заяву ТОВ «ПРИЛУКИ-ГАРАНТБУД» до ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» про стягнення 1964529 грн. 52 коп., - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.09.2018 після усунення позивачем недоліків позовної заяви, судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, про що винесено ухвалу від 28.09.2018. Розгляд даної справи судом ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24.10.2018.

12.10.2018 у строк, встановлений ухвалою суду від 28.09.2018, на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позов, складенийза підписомв.о. голови правління ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» ОСОБА_2, на якого наказом ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ», датованим 28.09.2018, покладено виконання обов’язків голови правління юридичної особи ОСОБА_3, на час перебування останнього у відпустці. Відзив на позов з доданими до нього документами залучений судом до матеріалів справи.

Виходячи із змісту відзиву на позов відповідач визнав частково заявлені до нього вимоги. Так, відповідач підтвердив, що між сторонами склались правовідносини з поставки товару на підставі договору від 01.07.2018 за № 64 С, на виконання умов якого позивачем було поставлено, а ним прийнято, попередньо узгоджений сторонами,товар, соняшник врожаю 2017 року. Відповідач повідомив суд, що на момент складання відзиву ним частково погашено суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 200000 грн 00 коп. згідно платіжних доручень від 17.09.2018 за № 7306 та від 27.09.2018 за № 7486, що додані ним до матеріалів справи, тобто після подачі позову до суду. Відтак, як ствердив відповідач, сума основного боргу за вказаним правочином на момент складання відзиву складає 1600000 грн 00 коп.(за вирахуванням проведеної оплати).Разом з тим, у відзиві на позов відповідач заперечив проти стягнення з нього неустойки у розмірі 108202 грн 88 коп., оскільки, на його думку, одночасне стягнення з нього за одне і те саме правопорушення (несвоєчасна оплата товару) пені в сумі 56326 грн 64 коп. згідно п. 7.2. договору та неустойки в сумі 108202 грн 88 коп. згідно п. 7.2.1. договору- є притягненням до одного виду відповідальностідвічі, що суперечить приписам статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У підготовче судове засідання 24.10.2018 відповідач не з’явився, повноважного представника не направив, натомість направив на адресу Господарського суду Чернігівської області клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме платіжного доручення від 11.10.2018 за № 7744, згідно якого ним додатково в рахунок погашення суми основного боргу за договором поставки від 01.07.2018 за № 64 С сплачено 100000 грн 00 коп.Крім того, від відповідача на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 24.10.2018, у зв’язку з тим, що керівник юридичної особи перебуває у службовому відрядженні з 23.10.2018 по 25.10.2018 згідно наказу № 449 про відрядження, копія якого додана ним до заяви.

Судом у підготовчому судовому засіданні 24.10.2018 постановлено відмовити у задоволені заяви відповідача та відкладені підготовчого судового засідання, з наведених відповідачем підстав, враховуючи що останній був заздалегідь належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, як свідчать матеріали справи, та не був позбавлений можливості забезпечити за необхідністю участь у судовому засіданні іншого повноважного представника юридичної особияк з числа її працівників (діючих на підставі довіреності) так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами (в тому числі адвоката, діючого на підставі договору про надання правової допомоги). Так, у разі неможливості явки у судове засідання керівника товариства, відповідач має право направити у судове засідання уповноваженого представника, при цьому, неможливість такої заміни представника підлягає доведенню на загальних підставах, що відповідачем здійснено не було. Запис про відхилення заяви відповідача про відкладення підготовчого судового засідання 24.10.2018 внесено до протоколу судового засідання.

У підготовче судове засідання 24.10.2018 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої останній, керуючись приписами статті 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України),просив суд стягнути на свою користь з ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» грошові кошти в розмірі 1664529 грн 51 коп., з яких 1500000 грн 00 коп сума основного боргу за договором поставки від 01.07.2018 за № 64 С, 56326 грн 64 коп пеня згідно п. 7.2. договору та 108202 грн 88 коп. штрафу згідно п. 7.2.1. договору та судовий збір в сумі 29467 грн 95 коп. Вказана заява була подана позивачем до суду без додання доказів її направлення на адресу відповідача. В подальшому повноважним представником позивача у підготовчому судовому засіданні 24.10.2018 було заявлено усне клопотання про залишення вказаної заяви без розгляду та про надання позивачу часу для подання до суду заяви про зменшення позовних вимог згідно з вимогами ГПК України.

Враховуючи зазначене, суд у підготовчому судовому засіданні 24.10.2018 залишив без розгляду заяву про уточнення позовних вимог та постановив відкласти підготовче судове засідання на 08.11.2018.

30.10.2018, на адресу Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзив, до якої додано відповідь на відзив на позовну заяву.

Вказана заява обґрунтована позивачем тим, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.09.2018 йому було встановлено строк для подання відповіді на відзив протягом 5-ти днів з моменту отримання відзиву на позов, але не пізніше 22.10.2018. Разом з тим, як ствердив позивач, відзив на позов був ним отриманий лише 20.10.2018, про що свідчить інформація про пошук поштових відправлень за № 1660101110668 з офіційного сайту Укрпошти. У зв’язку з тим, що у період з 16.10.2018 по 22.10.2018 юрисконсульт позивача перебував у відпустці, позивач не мав можливості подати відповідь на відзив у встановлений судом термін, наказ на заміщення юрисконсульта товариства на час перебування його у відпустці не видавався. При цьому, позивач ствердив, що відповідь на відзив була ним підготовлена 23.10.2018 з метою її подання у підготовче засідання та одночасне вручення відповідачу, не порушуючи процесуальні строки, встановлені судом. Разом з тим, не прибуття представника відповідача у підготовче судове засідання унеможливило подання позивачем до суду відповідь на відзив з урахування вимог статті 80 ГПК України (тобто, разом з доказами вручення/направлення відповідного документу іншим учасникам справи).

06.11.2018 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, до яких останнім додано платіжні доручення від 25.10.2018 за № 7863 та від 31.10.2018 за № 612, згідно яких останнім додатково сплачено в рахунок погашення основної заборгованості за договором від 01.07.2018 за № 64 С 300000 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2018 відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив та за ініціативою суду продовжено позивачу зазначений строк, відповідь на відзив прийнята судом до розгляду.

У відповіді на відзив позивач проти доводів відповідача заперечив та вказав, що виходячи зі змісту статей 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як звернув увагу позивач, за приписами частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відтак, позивач ствердив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, неустойки та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно статті 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України неустойка, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, при цьому у межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій.

Заперечення відповідача на відповідь на відзив залучені судом до матеріалів справи.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив підтримав правову позицію, наведену ним у відзиві на позов. Відповідач посилаючись на норми статті 549 ЦК України зазначив, що пеня та штраф є різновидами неустойки, які відрізняються лише тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржником грошового зобов’язання, а розмір штрафу не залежить від тривалості такого прострочення. На думку відповідача, відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є одним видом цивільної відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме правопорушення, як це передбачено п. 7.2. та 7.2.1. договору від 01.07.2018 за № 64 С, є порушенням положень, закріплених в статті 61 Конституції України в частині заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Додатково у запереченнях на відповідь на відзив відповідач повідомив суд про чергову сплату коштів у сумі 300000 грн 00 коп в рахунок погашення заборгованості за договором поставки від 01.07.2018 за № 64 С, про що свідчать платіжні доручення від 25.10.2018 за № 7863 та від 31.10.2018 за № 612.

У підготовче судове засідання 08.11.2018 відповідач повторно не з’явився, повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 24.10.2018, що була ним отримана 25.10.2018 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1400041456274.

Повноважний представник позивача у підготовче судове засідання 08.11.2018 подав заяву від 08.11.2018 про зменшення позовних вимог, згідно якої, враховуючи що після подачі позову до суду відповідачемв рахунок погашення наявної заборгованості сплачено 600000 грн 00 коп., позивач, керуючись приписами статті 46 ГПК України, просив суд стягнути на свою користь з відповідача 1364529 грн 52 коп. заборгованості, з якої 1200000 грн 00 коп. сума основного боргу, 56326 грн 64 коп. сума пені та 108202 грн 88 коп. сума штрафу.

Як встановлено судом, в порушення вимог частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, заява про зменшення позовних вимог подана позивачем за відсутності доказів її попереднього направлення відповідачу по справі.

З наведених підстав, судом ухвалою від 08.11.2018 постановлено не приймати заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду та повернути її позивачу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.11.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначити її до судового розгляду по суті на 20.11.2018, беручи до уваги вирішення у підготовчому засіданні питань, зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України та відсутність підстав для відкладення підготовчого судового засідання чи оголошення у ньому перерви.

Відповідач у судове засідання 20.11.2018 не з’явився, повноважного представника не направив. Натомість на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи з підстав перебування його керівника у відпустці з 16.11.2018 по 20.11.2018 згідно наказу ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ», датовано 12.11.2018. Одночасно відповідач просив суд врахувати, що ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» періодично проводить оплату наявного боргу. А також той факт, що відповідач здійснює поставку шроту позивачу за договором поставки від 06.11.2018 за № 0611. При цьому, відповідач звернув увагу на приписи частини 5 статті 196 ГПК України, згідно якої під час розгляду справи по суті суд сприяє примиренню сторін. З наведених підстав відповідач просив суд відкласти розгляд справи до грудня 2018 року задля можливої сплати всієї суми основного боргу.

Додатково відповідач заявив клопотання (без дати та номеру) про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати суми наявного боргу в розмірі 200000 грн 00 коп. згідно платіжних доручень від 15.11.2018 за № 7946 та від 13.11.2018 за № 8992.

Представник позивача заперечив проти заяви відповідача про відкладення розгляду справи та пояснив про відсутність пропозицій від відповідача щодо укладення мирової угоди. В той же час повноважний представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача про залучення документів до матеріалів справи.

Клопотання відповідача (без номеру та дати) про долучення доказів, яке надійшло до суду 19.11.2018, судом задоволено, оскільки часткова оплата проведена відповідачем після закриття підготовчого провадження у справі і відповідач з поважних причин не міг їх надати під час підготовчого засідання.

У судовому засіданні 20.11.2018 судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з наведених ним підстав, враховуючи наступне. Відповідач як юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від його імені відповідно до закону, статуту, положення, або через свого представника. Відтак неможливість керівника юридичної особи прибути у судове засідання не є поважною причиною для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач як юридична особа, був завчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать матеріали справи, та не був позбавлений можливості забезпечити за необхідністю участь у судовому засіданні іншого повноважного представника юридичної особи, в тому числі (але не виключно) в.о. керівника юридичної особи ОСОБА_2, на якого були покладені обов’язки голови правління ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» у період перебування його у відпустці, про що зазначено у наказі ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» про надання відпуски, датованого 12.11.2018. Крім того, явка повноважного представника відповідача у судове засідання 20.11.2018 не визнавалась судом обов’язковою.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь – якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. За приписами п. 1 ч. 3 вказаної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі його неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність у відповідача поважних причин щодо не прибуття у судове засідання, явка в яке не визнавалася судом обов’язковою та про яке останній був повідомлений завчасно належним чином, суд дійшов висновку, що його не прибуття не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Представником позивача у судове засідання 20.11.2018 надано додаткові пояснення до позовної заяви щодо одночасного стягнення неустойки і пені, які за своїм змістом є тотожними правовій позиції, наведеній ним у відповіді на відзив. Позивач обґрунтував подання таких документів до суду на стадії розгляду справи по суті тим, що при їх складані ним брались до уваги висновки відповідача у запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли на адресу позивача напередодні підготовчого засідання 08.11.2018, за результатами якого було закрито підготовче провадження по справі та призначено її розгляд по суті. Час отримання позивачем заперечень відповідача унеможливило своєчасне подання додаткових пояснень по суті спору. Також повноважний представник позивача у судовому засіданні 20.11.2018 повідомив суд про додаткову сплату відповідачем 50000 грн 00 коп в рахунок погашення наявного боргу, про що надав до матеріалів справи копію банківської виписки по рахунку, датовану 16.11.2018.

Судом враховано поважність причин подання позивачем вказаних документів до суду після закриття підготовчого провадження, зазначені пояснення та виписка банку від 16.11.2018 залучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №331855, копія якої надана позивачем до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИЛУКИ-ГАРАНТБУД» значиться в ЄДР за місцезнаходженням: провулок Фермерський, буд. 1, с. Обичів, Прилуцький район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 35221672.

Відповідно до безкоштовного запиту з офіційного сайту Міністерства юстиції, наданого позивачем до матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» знаходиться за адресою: вул. Прилуцька, будинок 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, ідентифікаційний код 00373942.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 01липня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» (надалі – покупець, відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИЛУКИ-ГАРАНТБУД» (надалі – постачальник, відповідач по справі) укладено договір за № 64 С, за умовами якого, а саме п.1.1., позивач зобов’язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідача соняшник врожаю 2017 року (надалі - товар) відповідної якості, в кількості, асортименті та в строки, узгоджені сторонами цим договором, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість згідно вимог цього договору.

З огляду на зміст п. 1.2. договору поставки № 64 С, позивач гарантував, що товар, який він постачає за цим договором, являється його продукцією власного виробництва.

Пунктом 2.1. договору поставки № 64 С, сторони погодили, що за цим договором поставляється товар – соняшник, врожаю 2017 року, об’ємом 189,000 метричних тон, за ціною за 1 метричну тону 9541,7 тону (без ПДВ), разом з ПДВ -11450,04 грн. Загальна вартість товару, що поставляється на підставі даного договору, становить 2164057,56 грн (з ПДВ).

Розділом 3 «Умови та строки поставки» у договорі поставки № 64 С встановлено, що поставка виконується на умовах:EXW (згідно Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 року) на складі ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат», в якому товар знаходиться на відповідному зберіганні згідно умов договору складського зберігання зерна № 27 С від 29.09.2017, за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Прилуцька, 2. Поставка: передача (переоформлення) товару проводиться в термін до 02 липня 2018 року, з оформленням трьохстороннього акту приймання-передачі. Постачальник вважається таким, що виконав зобов’язання з поставки товару після прийняття товару покупцем, що підтверджується підписанням трьохстороннього акту приймання-передачі, і надання йому оригіналів наступних документів: рахунка-фактури (а); видаткової накладної (б). Постачальник зобов’язаний оформити та зареєструвати податкову накладну у строки та згідно положень чинного законодавства.

За умовами п. 4.1.1. та 4.1.2. договору поставки № 64 С грошові кошти в розмірі 80% перераховуються покупцем на рахунок постачальника за реквізитами вказаними в п. 12 даного договору протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, що підтверджується підписанням акту приймання-передачі представниками сторін.

Решта вартості товару в розмірі 20% перераховується покупцем на рахунок постачальника за реквізитами вказаними в п. 12 даного договору протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, що підтверджується підписанням акту приймання-передачі представниками сторін.

За пунктом 4.2 договору поставки № 64 С платежі визнаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Вид розрахунків: безготівковий.

З огляду на зміст п. 8.3 та 8.4 договору поставки № 64 С сторони визначили, що всі можливі претензії по цьому договору повинні бути розглянуті сторонами протягом 15 календарних днів з моменту пред’явлення претензії. Датою пред’явлення претензії визначається дата поштового штемпеля міста відправлення претензії.

Відповідно до п. 5.1. договору поставки № 64 С цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2018, а в частині виконання взятих на себе зобов’язань – до повного їх виконання сторонами.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частин 2 та 3 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору поставки № 64 С, позивачем згідно акту від 01.07.2018 за № 64 приймання-передачі сировини та на підставі видаткової накладної від 01.07.2018 за № ГБ-0000000002 було передано, а відповідачем прийнято насіння соняшника, в кількості 189,000 тон, загальною вартістю 2164057 грн 56 коп (з ПДВ). Приймання та передача товару проведено сторонами на складі відповідача, за адресою: вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, у якого дана партія товару знаходилась на зберіганні за умовами договору складського зберігання від 29.09.2017 за № 27 С.

Трьохсторонній акт приймання-передачі складений з урахуванням вимог п. 3.2. та 3.3. договору постави № 64 С за підписом постачальника ТОВ «ПРИЛУКИ ГАРАНТБУД», покупця ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» та зернового складу ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» та завірений печатками юридичних осіб.

На оплату вартості поставленого товару позивачем був виставлений відповідачу до оплати рахунок-фактура від 01.07.2018 за № ГБ-0000000003.

Згідно вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з умов п. 4.1.1. та 4.1.2. договору поставки № 64 С, відповідач мав розрахуватися за поставлений товар в сумі 1731246 грн 05 коп. (80% від загальної вартості поставленого товару) у строк до 31.07.2018 (оплату прострочено з 01.08.2018) та за товар в сумі 432811 грн 51 коп. (решта вартості поставленого товару у розмірі 20% ) у строк до 15.08.2018 (оплату простроченоз 16.08.2018).

Відповідач порушив умови договору від 01.07.2018 за № 64 С, за поставлений товар у встановлені п. 4.1.1. та 4.1.2 строки не розрахувався.

03.08.2018 та повторно 21.08.2018 позивач звертався до відповідача з претензіями за вих. № 76 та 90, згідно яких вимагав у відповідача проведення оплати за поставлений товар на підставі договору від 01.07.2018 за № 64 С. Вказані претензії були направлені на адресу відповідача у день їх складання, про що свідчать належним чином завірені копії фіскальних чеків та описів вкладення до них, що додані до матеріалів справи. Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем з порушенням строків встановлених п. 4.1.1., 4.1.2. договору поставки № 64 С в рахунок оплати вартості поставленого сплаченопозивачу 364057 грн 56 коп., про що свідчать банківські виписки по рахунках за 03.08.2018, 21.08.2018 та 05.09.2018, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: 03.08.2018 відповідачем перераховано 150000 грн 00 коп., 21.08.2018 – 100000 грн 00 коп. та 05.09.2018 – 114 057 грн 56 коп.

Таким чином, на момент подачі позову до суду (11.09.2018 – дата відтиску штемпеля відділу поштового зв’язку на конверті, в якому позовну заяву направлено до суду) заборгованість відповідача за товар, поставлений за договором поставки від 01.07.2018 за № 64 С, становила 1800000 грн 00 коп. (2164057 грн 56 коп. - 364057 грн 56 коп.).

Наведені обставини справи відповідачем не спростовуються.

Як встановлено судом, після подачі позову до суду відповідач частково на суму 850000 грн 00 коп. погасив наявну заборгованість за товар, поставлений на підставі договору від 01.07.2018 за № 64 С, наступними платежами: 17.09.2018 – 100000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення від 17.09.2018 за № 7306; 27.09.2018 – 100000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення № 7486; 11.10.2018 – 100000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення № 7744; 25.10.2018 – 200000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення № 7863; 31.10.2018 – 100000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення № 612; 13.11.2018 – 100000 грн 00 коп згідно платіжного доручення № 8992; 15.11.2018 – 100000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення № 7946 та 16.11.2018 – 50000 грн 00 коп. згідно банківської виписки по рахунку позивача, датованої 16.11.2018.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що погашення заборгованості за товар, поставлений згідно договору від 01.07.2018 за № 64 С, на суму 850000 грн 00 коп. проведено відповідачем після подачі позову до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження по справі в цій частині вимог на підставі п. 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального України.

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в 950000 грн 00 коп.за товар, поставлений на підставі договору від 01.07.2018 за № 64 С, є обґрунтованими, правомірними та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а відтак в цій частині позов підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору № 64 С сторони передбачили, що у разі несплати за поставлений товар у строки, обумовлені в п. 4.1. договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за фактично поставлений товар за кожний день прострочення.

За умовами п. 7.2.1. договору № 64 С сторони погодили, що за порушення строків перерахування грошових коштів згідно п. 4.1.1. та 4.1.2. даного договору більше ніж на 10 календарних днів відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 5 відсотків загальної вартості товару, зазначеної в п. 2.1. даного договору протягом 15 календарних днів з моменту пред’явлення претензії з врахуванням п. 8.3. договору.

Позивач, беручи до уваги, що його претензії від 03.08.2018 за № 76 та від 21.08.2018 за № 90 залишені відповідачем без виконання, на підставі пунктів7.2. та 7.2.1. договору № 64 С заявив до стягнення з відповідача за порушення грошових зобов’язань по оплаті вартості поставленого товару 56326 грн 64 коп. пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) за період з 02.08.2018 по 06.09.2018 та 108202 грн 88 коп. неустойки (штрафу за правовим змістом) (у розмірі 5% від загальної вартості поставленого товару), з огляду на прострочення оплати понад 15 календарних днів після пред’явлення останньої претензії.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань з розрахунку за товар, поставлений на підставі договору від 01.07.2018 за № 64 С, дослідивши матеріали справи, перевіривши проведений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі в частині стягнення пені в сумі 56326 грн 64 коп. за період з 02.08.2018 по 06.09.2018 та в частині стягнення неустойки (штрафу) в сумі 108202 грн 88 коп.

Судом відхилено заперечення відповідача та його посилання на приписи статті 61 Конституції України в обґрунтування недопустимості застосування до нього подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те ж саме порушення строків виконання грошового зобов’язання, з огляду на наступне.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частини 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки. Так, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є неустойка у формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір встановлений частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», в той же час право встановити у договорі такий вид забезпечення як штраф передбачено частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Виходячи зі визначення неустойки, встановленого п. 7.2.1. договору поставки № 64 С, суд дійшов висновку, що за своїм правовим змістом вказана неустойка підпадає під поняття штрафу, оскільки розраховується у відсотковому відношенні до суми неналежно виконаного зобов’язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Отже, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача та перевіривши розрахунок, проведений позивачем, приймаючи до уваги, що позивач не заперечував проти заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за поставлений соняшник з урахуванням проведених відповідачем оплат після порушення провадження у справі підлягають задоволенню у сумі 950000грн 00коп. В частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 850000грн 00коп. провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету с пору.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення пені у сумі 56326грн64коп. та неустойки у сумі 108202грн 88коп.

Судом встановлено, що при подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено п. 2.1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» на суму 00грн.01коп.Так при подачі позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2871,00 грн згідно з платіжним дорученням №785 від 04.09.2018 та у сумі 757,95 грн згідно з платіжним дорученням №792 від 06.09.2018, а всього 29467,95грн. В той же час судовий збір, який підлягав сплаті при ціні позову 1964529,52грн, становить 29467,94грн.

Підстави для повернення судового збору встановлені статтею 7 Закону України «Про судовий збір», до яких в тому числі належить внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 вказаного Закону), закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) (п. 5 ч. 1 вказаного Закону), при цьому сума судового збору повертається судом за клопотанням особи, яка його сплатила.

Клопотань відповідного змісту на адресу суду не надходило, відтак підстави для повернення судового збору, сплаченого за розгляд даного спору, - на даний час відсутні.

Враховуючи вимоги статті 129 ГПК України та беручи до уваги закриття провадження по справі в частині основного боргу на суму 850000 грн 00 коп. на підставі п. 2 частини 1 статті 231 ГПК України, відповідачем має бути відшкодовано позивачу судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, - в сумі 16717 грн 94 коп. (1114529грн 52коп. х 1,5%=16717грн 94коп.)

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЛУКИ-ГАРАНТБУД» до Приватного акціонерного товариства «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» про стягнення 1964529 грн 52 коп. задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 927/685/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЛУКИ-ГАРАНТБУД» (провулок Фермерський, буд. 1, с. Обичів, Прилуцький район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 35221672) до Приватного акціонерного товариства «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» (вул. Прилуцька, буд. 2, м. Ніжин, Чернігівська область, ідентифікаційний код 00373942) в частині стягнення 850000 грн 00 коп. боргу.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» (вул. Прилуцька, буд. 2, м. Ніжин, Чернігівська область, ідентифікаційний код 00373942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЛУКИ-ГАРАНТБУД» (провулок Фермерський, буд. 1, с. Обичів, Прилуцький район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 35221672) 950000 грн 00 коп. боргу, 56326 грн 64 коп. пені, 108202 грн 88 коп. неустойки, 16717 грн 94 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 27.11.2018.

Суддя Н.Ю.Книш