Рішення № 78115132, 22.11.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2605/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Золоте руно" (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 44) до Приватного підприємства "Будівельник-Ран" (61001, м. Харків, вул. Смольна, 30) про стягнення 380.119,73грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

20.09.2018 ПП "Золоте руно" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "Будівельник-Ран" в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 376.440,36грн. та 3% річних у розмірі 3.679,37грн.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару на підставі видаткових накладних. В якості правових підстав посилається на норми статей 15, 16, 625, 692 ЦК України.

Позивач та його представник позов підтримують. У судовому засіданні по суті 22.11.2018 представник позивача звернувся до суду з клопотанням (вх. №32911 від 22.11.2018), в якому просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 94.110,00грн. основного боргу, в іншій частині просить задовольнити.

В судове засідання по суті 22.11.2018 відповідач уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Матеріали справи не містять письмового договору про поставку товару у вигляді окремого документу.

ТОВ "ПП "Золоте руно" (Постачальник) відповідно до видаткових накладних від 19.04.2018 №СЗР00003359 на суму 63.437,70грн., від 04.06.2018 №СЗР00005034 на суму 262.690,10грн. та від 04.06.2018 №СЗР00005035 на суму 81.682,56грн. відвантажило ПП "Будівельник-Ран" (Покупець) товар на загальну суму 407.810,36грн. (т. I, а.с. 21-23).

Зазначені вище видаткові накладі підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків на 04.06.2018 (т. I, а.с. 24),підписаний сторонами та скріплений печатками, в якому відображена сума заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 407.810,36грн.

Гарантійним листом від 27.06.2018 вих. №27062018/1 ПП "Будівельник-Ран" зобов'язалось оплатити наявну станом на 27.06.20108 заборгованість перед ПП "Золоте Руно" в розмірі 407.810,36грн. (т. I, а.с. 25).

Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару, що підтверджується платіжним дорученням від 10.07.2018 №8676 на суму 31.370,00грн. (т. I, а.с. 26).

Як зазначає позивач, станом на час подання позовної заяви сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлені товари складає 376.440,36грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а також для нарахування 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт підписання обома сторонами видаткових накладних, акту звірки взаємних розрахунків, надсилання відповідачем гарантійного листа та часткова оплата останнім заборгованості за поставлений товар, свідчить про наявність між сторонами договірних зобов'язань з поставки товару, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідачем під час розгляду справи платіжним дорученням від 19.11.2018 №10223 було сплачено частину заборгованості в розмірі 94.110,00грн., що підтверджено представником позивача в судовому засіданні по суті 22.11.2018.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки між сторонами відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 94.110,00грн., суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині вимог.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку доказів сплати основного боргу в розмірі 282.330,36грн. не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у відповідності до вищевказаних положень статті 625 ЦК України за порушення строків виконання зобов'язання, нарахував відповідачу 3% річних у сумі 3.679,37грн. станом на 19.09.2018 по кожній видатковій накладній окремо.

Суд зазначає, що з урахуванням положень статті 692 ЦК України та статті 253 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок) початком для нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

За таких обставин, позивачем безпідставно проводилось нарахування 3% річних з дати отримання відповідачем товару.

Також, з наявного в позовній заяві розрахунку 3% річних за видатковою накладною від 19.04.2018 №СЗР00003359 вбачається, що позивачем нараховано 3% річних у тому числі за 11.07.2018, тобто за день, в який зобов'язання було частково виконано, однак, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання по кожній видатковій накладній, зазначає, що їх загальний розмір становить 3.643,27грн. Саме така сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині (36,10грн.) 3% річних нараховані безпідставно. Відповідний розрахунок 3% річних долучено судом до матеріалів справи.

В силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені прокурором у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 5.700,66грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Будівельник-Ран" (61001, м. Харків, вул. Смольна, буд. 30, код ЄДРПОУ 33164267) на користь Приватного підприємства "Золоте Руно" (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, буд. 44, код ЄДРПОУ 30319202) суму основного боргу в розмірі 282.330,36 грн., 3% річних у сумі 3.643,27 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 5.700,66 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 94.110,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

5. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.11.2018 р.

Суддя ОСОБА_2

/справа №922/2605/18/