Рішення № 78115066, 23.11.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2018 Справа № 920/507/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Мудрицька С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка”

до відповідача - Державного підприємства “Конотопський авіаремонтний завод “Авіакон”,

про стягнення 81872 грн. 77 коп.,

та за зустрічним позовом Державного підприємства “Конотопський авіаремонтний завод “Авіакон”

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка”,

про стягнення 277689 грн. 07 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

УСТАНОВИВ:

Позивач 12.07.2018 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача 40384 грн. 35 коп. пені, 29614 грн. 06 коп. інфляційних збитків, 11874 грн. 36 коп. 3% річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 241-17 від 03.04.2017 (надалі – Договір). Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач несвоєчасно розрахувався за отриману продукцію по Договору, що є підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних, відповідно до п. 7.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України).

Ухвалою від 16.07.2018 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами.

06.08.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог частково заперечує.

Відповідач зазначає, що при розрахунку штрафних санкцій позивач не врахував встановлене п. 3.1 Договору місце виконання поставки, а також умови п. 5.2 та п. 6.1 Договору та п. 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.1966 № П-7 (надалі – Інструкція П-7), якими визначені строки проходження вхідного контролю. Не враховано і те, що обов’язок відповідача оплатити продукцію настає після отримання всієї партії продукції за специфікацією, а не її частини.

06.08.2018 відповідачем до суду був наданий зустрічний позов, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача 272192 грн. 88 коп. штрафу, 5496 грн. 19 коп. пені за неналежне виконання умов Договору. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4165 грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем були порушені строки поставки продукції, що є підставою для стягнення з відповідача штрафу та пені, відповідно до п. 7.2, п. 7.3 Договору.

Ухвалою від 07.08.2018 зустрічний позов був прийнятий до розгляду разом з первісним, а розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження.

Відповідач за зустрічним позовом 28.08.2018 надав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує. Відповідач зазначає, що датою поставки є дата, яка зазначена у видатковій накладній, а тому прострочення поставки відсутнє.

07.09.2018 позивач за зустрічним позовом надав суду відповідь на відзив, в якому наполягає на задоволенні зустрічного позову.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні первісного позову, проти зустрічного позову заперечує.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні зустрічного позову, проти первісного позову частково заперечує.

Що стосується поданих сторонами заяв та клопотань.

По-перше, 12.07.2018 позивачем разом з позовною заявою було подано клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду від 16.07.2018 клопотання позивача було задоволено частково.

Листом від 07.08.2018 відповідач надав суду оригінал специфікації № 3 до Договору, видаткову накладну № РН-0002830 та № РН-0003665. Відповідач зазначив, що решта оригіналів документів у нього відсутня, оскільки вилучена на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.05.2017 у провадження № 1-кс/331/3306/2017 в межах кримінального провадження № 22017080000000051.

Суд залучив зазначені докази до матеріалів справи.

По-друге, позивач подав до суду клопотання про розгляд справи із викликом сторін із застосуванням відеоконференції.

Ухвалою від 31.07.2018 у задоволенні клопотання було відмовлено.

По-третє, 27.08.2018 відповідач за зустрічним позовом подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

По-четверте, 27.08.2018 відповідач за зустрічним позовом подав клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду від 24.09.2018 клопотання було задоволено.

24.09.2018 на адресу суду від позивача за зустрічним позовом надійшло заперечення на клопотання від 23.08.2018 про витребування доказів та про зменшення розміру штрафних санкцій.

Від позивача за зустрічним позовом 08.10.2018 надійшов лист з документами, які витребовувались вищезазначеною ухвалою суду.

Суд залучив зазначені докази до матеріалів справи.

Крім того, 02.11.2018 позивачем за зустрічним позовом були надані письмові пояснення по справі, стосовно відсутності у нього частини оригіналів витребовуваних у нього документів.

По-п’яте, 24.09.2018 відповідач за зустрічним позовом надав клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, а саме копій книг обліку вхідних документів.

Суд залучив зазначені докази до матеріалів справи.

Крім того, оригінали книг обліку вхідних документів були оглянуті судом та представником позивача за первісним позовом.

В той же час, відповідач за первісним позовом усно зазначив, що оригінал експрес-накладної № 59000279892610 від 04.09.2017 у нього відсутній, оскільки був вилучений правоохоронними органами, що підтверджується доказами, які вже були надані відповідачем до матеріалів справи.

По-шосте, 08.10.2018 відповідач за первісним позовом подав клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Позивачем за первісним позовом 19.10.2018 було надано заперечення проти клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій.

По-сьоме, 23.10.2018 позивач за первісним позовом надав суду клопотання про залучення доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Суд залучив зазначені докази до матеріалів справи.

По-восьме, 12.11.2018 відповідач за первісним позовом надав суду письмові пояснення, стосовно наявності у нього оригіналів витребовуваних документів. Пояснення було надано разом з додатками, які підтверджують викладені в поясненнях обставини.

Суд залучив пояснення відповідача разом з додатками до матеріалів справи.

По-дев’яте, 19.11.2018 відповідачем за первісним позовом було надано клопотання про зменшення заявленого первісним позивачем розміру витрат на правничу допомогу.

По-десяте, позивачем за зустрічним позовом 21.11.2018 було подано заяву про стягнення судових витрат.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Суд дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги також підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стосовно первісного позову, то судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

03.04.2017 між сторонами було укладено договір поставки № 241-17. Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору (а.с. 22-25, том 1). Факт укладення договору сторонами не спростовується.

Згідно до п. 1.1 Договору позивач зобов’язується передати, а відповідач прийняти й оплатити продукцію, вказану у додатку № 1 до Договору (надалі – продукція).

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість, номенклатура продукції вказується в додатку 1 до Договору, що є невід’ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.1 Договору поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у додатку № 1 до Договору.

Відповідно до специфікацій №№ 1-3 від 03.04.2017 до Договору відповідачу поставляється продукція на загальну суму 4 711 030 грн. 63 коп. Вищезазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями специфікацій (а.с.26-28, том 1).

Позивач зазначив, що поставив відповідачу продукцію на вищезазначену суму. Вищезазначений факт підтверджується копіями видаткових накладних №№ РН-0002830 від 01.09.2017, РН-0003665 від 15.11.2017, РН-0004263 від 28.12.2017, РН-0000051 від 10.01.2018, РН-0001308 від 27.04.2018, РН-0001611 від 02.06.2017, РН-0001623 від 02.06.2017 (а.с. 32-47, том 1).

У позовній заяві зазначино, що позивач не має оригіналу Договору, специфікацій та видаткових накладних, окрім накладних №№ РН-0004263, РН-0000051, оскільки зазначені документи були вилучені при обшуках в рамках досудового розслідування № 42017081020000040 та досудового розслідування № 22017080000000051. Вищезазначені факти підтверджуються копіями протоколів обшуків (а.с. 53-74, том 1).

Ухвалою суду від 16.07.2018 було зобов’язано відповідача надати суду оригінали договору, специфікацій, видаткових накладних.

Листом від 07.08.2018 відповідач надав суду оригінал специфікації № 3 до Договору, видаткову накладну № РН-0002830 та № РН-0003665. Відповідач зазначив, що решта оригіналів документів у нього відсутня, оскільки вилучена на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.05.2017 у провадження № 1-кс/331/3306/2017 в межах кримінального провадження № 22017080000000051.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи обставини викладені позивачем та відповідачем у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку, що факт укладення Договору, підписання специфікацій, підписання видаткових накладних та поставки продукції на суму 4 711 030 грн. 62 коп., а також прийняття відповідачем продукції на зазначену суму, сторонами не заперечується, а тому суд вважає вказані факти доведеними.

Позивач зазначає, що товар був поставлений та прийнятий відповідачем наступним чином.

За рахунком-фактурою СФ-0002026 від 29.08.2017 було поставлено товар за видатковою накладною РН-0002830 від 01.09.2017 на суму 1570343,54 грн. (прийнятий відповідачем 01.09.2017).

За рахунком-фактурою СФ-0002625 від 15.11.2017 товар на суму 1570343,54 грн. було поставлено за трьома видатковими накладними, а саме: РН-0003665 від 15.11.2017 (прийнятий відповідачем 15.11.2017); РН-0004263 від 28.12.2017 (прийнятий відповідачем 28.12.2017; РН-0000051 від 10.01.2018 (прийнятий відповідачем 10.01.2018).

За рахунком-фактурою СФ-0001065 від 27.04.2018 товар на суму 1570343,54 грн. було поставлено за трьома видатковими накладними, а саме: РН-0001308 від 27.04.2018 (прийнятий відповідачем 27.04.2017); РН-0001611 від 02.06.2018 (прийнятий відповідачем 02.06.2017); РН-0001623 від 02.06.2017 (прийнятий відповідачем 02.06.2017).

Оскільки оплата за продукцію була проведена з простроченням строків, які встановлені Договором, то позивач звернувся з даною позовною заявою про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних, відповідно до п. 7.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України).

Відповідач у відзиві зазначив, що дійсно прострочив оплату поставленої позивачем продукції за специфікацією № 2 до Договору. Втім вказаний позивачем період прострочення визначений невірно, а тому розрахунок пені, інфляційних втрат та річних не відповідає умовам Договору. Проти решти позовних вимог відповідач заперечує.

Як зазначає відповідач, отримання продукції відповідачем здійснювалось після її надходження на склад перевізника «Нова Пошта» м. Конотоп, про що свідчать відмітки на експрес-накладних. Отже, саме експрес-накладні, як товарно-транспортні документи, підтверджують факт надходження продукції від позивача на склад «Нова Пошта» м. Конотоп.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що позивачем невірно розрахований період прострочення, а саме, що позивач датою поставки фактично визначає дату підписання видаткової накладної, а не дату отримання продукції відповідачем на складі ТОВ «Нова Пошта» в м. Конотоп, а отже не враховує місце виконання поставки.

Згідно з п. 3.1 Договору поставка продукції здійснюється партіями на умовах поставки DDP м. Конотоп, склад «Нова Пошта» відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Розмір партій визначається у відповідних специфікаціях до Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата відповідачем здійснюється наступним чином: 100% від вартості партії продукції – протягом 10 робочих днів з дати прийняття відповідної партії продукції покупцем, після проходження нею вихідного контролю.

Згідно з п. 6.4 Договору право власності на поставлену продукцію переходить до відповідача виключно після позитивного прийняття продукції за кількістю та якістю відповідно до Договору на складі відповідача. Пунктом 6.5 Договору передбачено, що остаточне приймання продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної.

Суд дійшов висновку, що зобов’язання позивача з поставки продукції вважаються виконаними з дати надходження продукції на склад ТОВ «Нова Пошта», м. Конотоп та отримання її відповідачем, а не підписанням видаткової накладної, а тому і оплата повинна бути проведена відповідачем протягом 10 днів з дня прийняття продукції.

Судом встановлено, що поставка продукції, її прийняття та оплата, а також періоди прострочення відбувалались наступним чином.

Стосовно поставки продукції по специфікації № 2.

Поставлений товар за видатковою накладною № РН-0002830 від 01.09.2017 на суму 1570343,54 грн. був отриманий відповідачем 05.09.2017, що вбачається з відмітки про отримання на експрес-накладній від 04.09.2017 № 59000279892610 (а.с. 179, том 1), тобто строк оплати - до 19.09.2017. Прострочення оплати починається з 20.09.2017. Оплата за накладною проведена відповідачем 13.11.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 4580 від 13.11.2017. Отже, прострочення на суму 1570343 грн. 54 коп. з 20.09.2017 по 12.11.2017.

Стосовно поставки продукції по специфікації № 3.

Товар поставлений за видатковою накладною № РН-0003665 від 15.11.2017 на суму 261723 грн. 92 коп. був отриманий відповідачем 17.11.2017, що вбачається з відмітки про отримання на експрес-накладній № 59000296511239 від 15.11.2017 (а.с. 180, том 1), тобто строк оплати - до 01.12.2017. Прострочення оплати починається 02.12.2017. Оплата за накладною проведена відповідачем 05.02.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 510 від 05.02.2018. Отже, прострочення на суму 261723 грн. 92 коп. з 02.12.2017 по 04.02.2018.

Товар поставлений за видатковою накладною № РН-0004263 від 28.12.2017 на суму 785 171 грн. 77 коп. був отриманий відповідачем 02.01.2018, що вбачається з відмітки про отримання на експрес-накладній № 59000307777279 від 28.12.2017 (а.с. 181, том 1), тобто строк оплати – до 16.01.2018. Прострочення оплати починається з 17.01.2018. Оплата за накладною проведена відповідачем 05.02.2018. Отже, прострочення на суму 785171 грн. 77 коп. з 17.01.2018 по 04.02.2018.

Поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000051 від 10.01.2018 на суму 523447 грн. 85 коп. був отриманий відповідачем 12.01.2018, що вбачається з відмітки про отримання на експрес-накладній № 59000309865295 від 10.01.2018 (а.с. 182, том 1), тобто строк оплати – до 26.01.2018. Прострочення оплати починається з 27.01.2018. Оплата за накладною проведена відповідачем 05.02.2018.

Отже, прострочення на суму 523447 грн. 85 коп. з 27.01.2018 по 04.02.2018.

Стосовно поставки продукції по специфікації № 1.

Товар поставлений за видатковою накладною № РН-0001308 від 27.04.2017 на суму 261723 грн. 92 коп. був отриманий відповідачем 28.04.2017, що вбачається з відмітки про отримання на експрес-накладній № 59000254201072 від 27.04.2017 (а.с. 172, том 1), тобто строк оплати – до 12.05.2017. Прострочення оплати починається з 13.05.2017. Оплата за накладною проведена відповідачем 21.06.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 2274 від 21.06.2017. Отже, прострочення на суму 261723 грн. 92 коп. з 13.05.2017 по 20.06.2017.

Поставлений товар за видатковою накладною № РН-0001611 від 02.06.2017 на суму 785 171 грн. 77 коп. був отриманий відповідачем 06.06.2017, що вбачається з відмітки про отримання на експрес-накладній № 59000261521314 від 02.06.2018 (а.с. 173, том 1), тобто строк оплати – до 20.06.2017. Прострочення оплати починається з 21.06.2017. Оплата за накладною проведена відповідачем 21.06.2017. Прострочення з оплати відсутнє.

Товар поставлений за видатковою накладною № РН-0001623 від 02.06.2017 на суму 523447 грн. 85 коп. був отриманий відповідачем 07.06.2017, що вбачається з відмітки про отримання на експрес-накладній № 59000261971510 від 06.06.2018 (а.с. 174-175, том 1), тобто строк оплати – до 21.06.2017, прострочення оплати починається з 22.06.2017. Оплата за накладною проведена відповідачем 21.06.2017. Прострочення з оплати відсутнє.

Отже, судом встановлено факт та періоди прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед позивачем, стосовно оплати за отриману продукцію по Договору.

В той же час, суд відхиляє доводи відповідача про те, що поставки, які здійснювались по специфікаціями №№ 1,3, були здійснені шляхом фактичного надходження частини продукції на склад «Нова Пошта» у м. Конотоп у різні дати, а тому розрахунок повинен здійснюватись після поставки всієї партії товару по специфікації.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата відповідачем здійснюється наступним чином: 100% від вартості партії продукції – протягом 10 робочих днів з дати прийняття відповідної партії продукції покупцем.

На думку суду, партією продукції є сукупність одиниць продукції, що відвантажена або отримана за одним товаросупровідним документом.

Суд дійшов висновку, з урахуванням умов Договору, що оскільки продукція по специфікаціям № 1,3 була поставлена окремими партіями, що підтверджується окремими товаросупровідними документами по кожному факту поставки, то і розрахунок за поставлену продукцію повинен здійснюватись окремо по кожній партії поставленої продукції.

Також, суд відхиляє доводи відповідача про те, що період прострочення заборгованості повинен розраховуватись з урахуванням 20 денного строку для проходження продукцією вхідного контролю, який встановлений Інструкцією П-7.

Згідно з п. 6 Інструкції П-7 приймання продукції за кількістю та якістю та комплектністю здійснюється на складі одержувача не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або її надходження на склад одержувача при доставці продукції постачальником або при її вивезенні одержувачем.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено суду, що ним проводився вхідний контроль при отриманні продукції від позивача та те, що контроль проводився на 20 день після видачі продукції органом транспорту. В тому числі не доведено, що контроль здійснювала уповноважена особа, призначена наказом керівника суб'єкта господарювання, відповідальна за проведення такого контролю, не надано висновків вхідного контролю, односторонніх актів приймання продукції, тощо.

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов до наступних висновків.

Щодо стягнення з відповідача 29614 грн. 06 коп. інфляційних збитків та 11874 грн. 36 коп. 3% річних, які розраховані позивачем по кожному факту поставки продукції (загальний період з 13.05.2017 по 04.02.2018).

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок сум інфляційних втрат, окремо по кожному факту поставки та за встановлені вище судом періоди прострочення зобов’язання і дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 29614 грн. 06 коп. інфляційних втрат є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В той же час, суд здійснив перерахунок сум 3% річних, окремо по кожному факту поставки та за встановлені вище судом періоди прострочення зобов’язання і дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 10734 грн. 26 коп.

В частині стягнення 3 % річних в розмірі 1140 грн. 10 коп. суд відмовляє, в зв’язку з необгрунтованістю такої вимоги, оскільки розрахунок сум 3 % річних, який викладений позивачем у позовній заяві, а саме стосовно періодів прострочення, суперечить встановленим судом фактичним обставинам справи.

Щодо стягнення з відповідача 40384 грн. 35 коп. пені.

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Враховуючи вищезазначене положення Договору та встановлені судом періоди прострочення, суд дійшов висновку, що по видаткові накладній № РН-0002830 період нарахування пені – з 20.10.2017 по 12.11.2017, по видатковій накладній № РН-0003665 період нарахування пені – з 01.01.2018 по 04.02.2018, по видаткові накладній № РН-0000051 період прострочення 30 днів відсутній, по видатковій накладній № РН-0001308 період нарахування пені – з 12.06.2017 по 20.06.2017, по видатковим накладним № РН-0001611 та № РН-0001623 період прострочення 30 днів відсутній.

Суд здійснив перерахунок пені за вищезазначені періоди та дійшов висновку, що за загальний період з 12.06.2017 по 04.02.2018 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 35666 грн. 15 коп. пені.

В частині стягнення пені в розмірі 4718 грн. 20 коп. суд відмовляє, в зв’язку з необгрунтованістю такої вимоги, оскільки розрахунок пені, який викладений позивачем у позовній заяві, а саме стосовно періодів прострочення, суперечить встановленим судом фактичним обставинам справи.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (а.с. 116-118, том 2).

Відповідач обґрунтовує клопотання тим, що стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних компенсує позивачу витрати від прострочення оплати отриманої продукції. З огляду на вищезазначене та враховуючи повне виконання первісним відповідачем зобов’язань з оплати поставленої продукції за Договором, відсутність спричинення збитків позивачу простроченням такої сплати, відповідач просить суд зменшити до 1 гривні розмір заявленої первісним позивачем до стягнення пені при прийнятті рішення по справі.

Позивач проти клопотання категорично заперечує, про що зазначає у поданому суді запереченні (а.с. 127-130, том 2).

Суд дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як встановлено судом, продукцію було фактично поставлено позивачем, отримано та оплачено відповідачем, тобто зобов’язання по Договору було повністю виконано сторонами. Причинами неналежного виконання зобов’язання є різне тлумачення умов Договору сторонами. Прострочення виконання зобов’язання, на думку суду, є незначним та не призвело до негативних наслідків для позивача. Тому, заявлена позивачем пеня не відповідає наслідкам, спричиненим позивачу та поведінці винної сторони.

Крім того, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

В той же час, суд дійшов висновку, що відповідач не зазначив, з яких причин відбулося прострочення з оплати продукції, які передумови слугували порушенню зобов’язання з його боку, в той час як зобов'язання по Договору підлягає обов'язковому виконанню, а за його невиконання Договором передбачена відповідальність.

Крім того, суд не враховує аргументів відповідача про те, що інфляційні та 3% річних покриють збитки позивача, оскільки зазначені суми не є штрафними санкціями, а також, не зважаючи на часткове визнання відповідачем сум інфляційних та 3 % річних, відповідачем такі суми не сплачені позивачу.

Отже, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню, а тому суд зменшує розмір пені до 15000 грн., що на думку суду є справедливим, з урахуванням зазначених вище обставин.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача 16000 грн. витрат на правничу допомогу.

23.10.2018 позивач надав суду докази на підтвердження надання йому правничої допомоги, а саме: копію договору-доручення про надання правової допомоги від 22.05.2017, копію доручення № 5/2018 від 01.07.2018, копію акту приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 23.10.2018, копію розрахунку суми гонорару адвоката, копія квитанції до прибуткового кассового ордеру від 23.10.2018 (а.с. 135-141, том 2).

19.11.2018 відповідачем було подано клопотання про зменшення заявленного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 16000 грн. не є співмірною з ціною позову та складністю справи, а тому суд задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 5000 грн.

Стосовно витрат позивача в розмірі 1762 грн. із сплати судового збору.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 1762 грн. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням № 5457 від 05.07.2018 (а.с.21, том 1).

Враховуючи те, що судом частково задоволені позовні вимоги, однак позивачем була сплачена мінімальна сума судового збору, то витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 1762 грн. покладаються на відповідача.

Стосовно зустрічного позову, то судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Як вже було встановлено судом, між сторонами укладено Договір. На виконання умов Договору та специфікацій №№ 1-3 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4 711 030 грн. 63 коп.

Відповідно до спеціифікації № 1 від 03.04.2017 відповідач за зустрічним позовом зобов'язався поставити позивачу продукцію на загальну суму 1570343 грн. 54 коп.

Згідно з п. 3.2 Договору строки поставки продукції складають 60 календарних днів з моменту підписання відповідної специфікації на партію.

Суд дійшов висновку, що поставка по специфікації № 1 повинна була бути проведена до 02.06.2017 включно, однак продукція була поставлена, як вже було зазначено, наступним чином: на суму 261723 грн. 92 коп. - 28.04.2017, на суму 785 171 грн. 77 коп. - 06.06.2017, на суму 523447 грн. 85 коп. - 07.06.2017.

Отже, за видатковою накладною № РН-0001611 від 02.06.2017 на суму 785171 грн. 77 коп. прострочення складає 1 день, оскільки останній день поставки 02.06.2017. Однак продукція, як зазначає позивач, поставлена 03.06.2017 (судом встановлено, що товар поставлено 06.06.2017). За видатковою накладною № РН-0001623 від 02.06.2017 на суму 523447 грн. 85 коп. – на 4 дні.

Відповідно до спеціифікації № 2 від 03.07.2018 відповідач за зустрічним позовом зобов'язався поставити продукцію на загальну суму 1570343 грн. 54 коп.

Суд дійшов висновку, що поставка по специфікації № 2 повинна була бути проведена до 04.09.2017 включно, однак продукція була поставлена, як вже встановлено судом, 05.09.2017.

Отже, за видатковою накладною № РН-0002830 від 01.09.2017 на суму 1570343 грн. 54 коп. відбулось прострочення з поставки продукції на 1 день.

Відповідно до спеціифікації № 3 від 10.11.2017 відповідач за зустрічним позовом зобов'язався поставити продукцію на загальну суму 1570343 грн. 54 коп. Однак продукція була поставлена, як вже встановлено судом, наступним чином: на суму 261723 грн. 92 коп. - 17.11.2017, на суму 785 171 грн. 77 коп. - 02.01.2018, на суму 523447 грн. 85 коп. - 12.01.2018.

Суд дійшов висновку, що поставка по специфікації № 3 повинна була бути проведена до 09.01.2018 включно, однак продукція була поставлена, як вже встановлено судом, 12.01.2018.

Отже, за видатковою накладною № РН-0000051 від 10.01.2018 на суму 523447 грн. 85 коп. відбулось прострочення поставки продукції на 2 дні.

Оскільки відповідачем були порушені строки поставки продукції, то позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача штрафу та пені, відповідно до п. 7.2, п. 7.3 Договору.

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Зважаючи, що Договором не передбачений інший розмір пені, а позивач за зустрічним позовом належить до державного сектору економіки, то за прострочення поставки продукції до відповідача за зустрічним позовом застосовується пеня в розмірі 0,1 відсоток за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 7.3 Договору у випадку порушення строків або обсягів поставок продукції, відповідач за зустрічним позовом сплачує позивачу за зустрічним позовом штраф в розмірі 8% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення.

Стосовно стягнення штрафу в розмірі 272192 грн. 88 коп., то суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені строки поставки продукції по специфікаціям №№ 1-3 до Договору. Оскільки право на стягнення штрафу передбачено сторонами у Договорі, який є обов’язковим до виконання, то вимога позивача про стягнення з відповідача вищезазначеної суми штрафу є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені, то суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2093 грн. 79 коп. пені (за видатковою накладною № РН-0001623 від 02.06.2017), 1046 грн. 89 коп. пені (за видатковою накладною № РН-0000051 від 10.01.2018), 785 грн. 17 коп. пені (за видатковою накладною № РН-0001611 від 02.06.2017, поставка відбулась 03.06.2017, а повинна була бути 02.06.2017).

В частині стягнення пені в розмірі 1570 грн. 34 коп. (за видатковою накладною № РН-0002830 від 01.09.2017, поставка відбулась 05.09.2017, а повинна була бути 04.09.2017), то суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині, оскільки день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені за порушення строку поставки, оскільки день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення.

Крім того, згідно до п. 58 Рішення Європеського суду з прав людини у справі «Серявін протии України», яке є джерелом права, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з рав людини», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання суду, судом були досліджені всі докази і аргументи сторін, стосовно ж доводів сторін, які детально не зазначені в даному рішенні, то вони не враховуються судом, оскільки суперечать встановленим судом, при розгляді первісного і зустрічного позову, фактичним обставинам справи.

Щодо клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідач за зустрічним позовом обґрунтовує клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1 грн. тим, що застосовуючи норму ст. 233 ГК України суд зобов’язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушеня (Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013). Не застосування зазначених обставин фактично призведе до збагачення кредитора за рахунок боржника.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд дійшов висновку, що спірна продукція поставлена відповідачем у повному обсязі, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів понесених збитків. Однак, як вже зазначалось, договір є обов’язковим до виконання і за його неналежне виконання сторони несуть відповідачльність, яка встановлена діючим законодавством та укладеним між ними Договором.

Суд дійшов висновку, що клопотання відповідача за зустрічним позовом підлягає частковому задоволенню, а саме суд зменшує розмір пені до 1000 грн., а штрафу – до 54000 грн., що на думку суду є справедливим, враховуючи викладені вище обставини.

Щодо заяви позивача за зустрічним позовом про стягнення судових витрат.

21.11.2018 позивачем за зустрічним позовом подано заяву про стягнення судових витрат, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 4438 грн. 95 коп. витрат, які пов’язані з участю представника, транспортних витрат та витрат на відрядження.

Згідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Оскільки зазначені відповідачем за зустрічним позовом суми не відносяться до судових витрат, в розумінні ст. 123 ГПК України, то суд відмовляє в задоволенні заяви про їх стягнення.

Стосовно витрат позивача в розмірі 4165 грн. 37 коп. із сплати судового збору.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 4165 грн. 37 коп. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням № 3363 від 02.08.2018 (а.с.198, том 1).

Враховуючи те, що судом частково задоволені позовні вимоги, то витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 4141 грн. 81 коп. покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» до Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» про стягнення 81872 грн. 77 коп. – задовольнити частково.

2. Клопотання Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» про зменшення штрафних санкцій – задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (вул. Рябошапка, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 12602750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012 м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 24510970) 29614 грн. 06 коп. інфляційних втрат, 10734 грн. 26 коп. 3% річних, 15000 грн. пені, 1762 грн. витрат по сплаті судового збору, 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» до Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» про стягнення 3 % річних в розмірі 1140 грн. 10 коп. та пені в розмірі 4718 грн. 20 коп. – відмовити.

5. Видати позивачу – Товариству з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» - наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Зустрічний позов Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення 277689 грн. 07 коп. – задовольнити частково.

7. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про зменшення штрафних санкцій – задовольнити частково.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012 м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 24510970) на користь Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (вул. Рябошапка, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 12602750) 54000 грн. штрафу, 1000 грн. пені, 4141 грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору,

9. В частині позовних вимог Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення 1570 грн. 34 коп. пені – відмовити.

10. Видати позивачу за зустрічним позовом – Державному підприємству «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» - наказ після набрання рішенням законної сили.

11. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

12. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

13. Відповідно до п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повні реквізити сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012 м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 24510970).

Відповідач - Державне підприємство «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (вул. Рябошапка, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 12602750).

Повне судове рішення складено 27.11.2018.

Суддя О.Ю. Резніченко