Рішення № 78114991, 19.11.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1992/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1)

до відповідача: публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська 19)

про стягнення 37 140,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" 37 140,03 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Відповідно до залізничної накладної №32617953 від 08.07.2018р., вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі є товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", був відвантажений насипом вантаж (насіння ріпаку), у вагонах №№95650479, 95830527.

Під час переважування вказаних вагонів по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме:

- у вагоні №95650479 виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 1900 кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 11.07.2018р., складеним працівниками ТОВ СП "НІБУЛОН";

- у вагоні №95830527 виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 1700 кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 11.07.2018р., складаними працівниками ТОВ СП "НІБУЛОН".

У зв'язку з цим, ТОВ СП "НІБУЛОН" у той самий день виявлення ознак нестачі - 11.07.2018, листом від 11.07.2018 №11/35 звернулось до виконуючого обов’язки начальника станції Миколаїв-Вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаних вагонів та скласти комерційні акт, що передбачено ст.52 та ст.129 Статуту залізниць України.

Проте, станцією Миколаїв-Вантажний було безпідставно відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаних вагонів (лист №243/М від 11.07.2018,).

У зв’язку з цим, ТОВ СП "НІБУЛОН" в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів подало скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 11.07.2018 №8402/3-18/35.

Листом від 12.07.2018р. №ДН-5-17/10 Виробничий підрозділ “Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій” Регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Українська залізниця” повідомила позивача, що дії працівників станції Миколаїв-Вантажний регламентовані нормативними документами та їм не протирічать та підстав для складання комерційних актів немає.

У зв'язку з необхідністю дотримання встановленого законодавством порядку оскарження відмови залізниці у складанні комерційного акту, документи, які фіксують нестачу вантажу були складені 13.07.2018р.

У зв’язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП "НІБУЛОН" листом від 12.07.2018 №12/35, запропонувало керівництву станції Миколаїв-Вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вищевказаних вагонів №№ 95650479, 95830527 по кількості та складенні актів про приймання вантажу та актів експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

13.07.2018 щодо вагонів №№95650479, 95830527 було розпочато проведення експертизи регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результатами якої було складено акт експертизи № 120-934.

Відповідно до п.6 цього акту завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів.

Крім того, 13.07.2018р. комісією у складі працівників ТОВ СП "НІБУЛОН" було складено акти приймання продукції за кількістю №20 та №21 відповідно до Інструкції лро порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.65 N П-6 щодо вагонів №№ 95650479, 95830527 відповідно.

Усі вищезазначені документи (акти приймання вантажу по кількості та акти експертизи РТПП Миколаївської області) були складені лише за участю представників ТОВ СП "НІБУЛОН", оскільки залізниця не направила свого представника для участі у складанні цього акту, про причини відмови прийняття участі у складанні цих документів відповідач не повідомив.

Так, вищевказаними актами експертизи та актами приймання продукції було встановлено, що у вагоні №95650479 в місці з'єднання кришки та бункера перших (від сходів вагона) розвантажувальних бункерів по обидві сторони вагону виявлено задуту свіжу монтажну піну.

Крім того, після зняття пломб та огляді поверхні і місткості вантажу було виявлено:

- у вагоні №95650479 у другому та третьому (від сходів вагону) завантажувальних люках є поглиблення вантажу у вигляді двох воронок і конусоподібних порожнин) завглибшки близько 0,8м-1,0м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою, характерній для стікаючого вниз вантажу у бік першого та середнього розвантажувальних бункерів, з протилежної сторони від штурвалів вагону;

- у вагоні №95830527 між другим та третім завантажувальними люками є поглиблення вантажу у вигляді воронки завглибшки до 1,3 м від поверхні вантажу.

Вищевказані обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагонів, а отже, відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця).

З врахуванням вищенаведеного, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2018р. прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

10.10.2018р. позивач до суду із клопотанням (вх.№20643/18) про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві (вх.№20469/18).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до статті 307 ГК України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 908 ЦК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 ЦК України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 06 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (пункт 2 Статуту).

На підставі Статуту затверджені Міністерством транспорту (Наказ № 644 від 21 листопада 2000 року «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів») Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (пункт 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року № 644, а також пунктом 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису).

Розділом 5 договору оформлення перевізних документів здійснюється в електронному вигляді із застосуванням цифрового підпису.

Згідно з пунктом 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до пп.„а” п.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Положенням п.113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно п.52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов’язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:

прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами;

прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;

видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;

прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; … в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу… Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу… Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2018р. ТОВ СП „НІБУЛОН”, що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагони №95650479, №95830527 насипом вантаж – насіння ріпаку та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничній накладній №32617953.

Під час переважування вказаних вагонів по масі брутто було виявлено ознаки нестачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 1 900 кг у вагоні №95650479 та 1 700 кг у вагоні 95830527, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 11.07.2018р.

Позивач, у день виявлення ознак нестачі, а саме 11.07.2018р., листом від 11.07.2018р. №11/35 звернувся до начальника станції Миколаїв-вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаних вагонів та скласти комерційні акт, що передбачено ст.52 та ст.129 Статуту залізниць України.

Проте, станцією Миколаїв-вантажний було відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаного вагону (лист №243/М від 11.07.2018р.).

У зв’язку з цим, ТОВ СП "НІБУЛОН" в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів подало скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 11.07.2018 №8402/3-18/35.

Листом від 12.07.2018р. №ДН-5-17/10 Виробничий підрозділ “Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій” Регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Українська залізниця” повідомила позивача, що дії працівників станції Миколаїв-Вантажний регламентовані нормативними документами та їм не протирічать та підстав для складання комерційних актів немає.

У зв'язку з необхідністю дотримання встановленого законодавством порядку оскарження відмови залізниці у складанні комерційного акту, документи, які фіксують нестачу вантажу були складені 13.07.2018.

У зв’язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП "НІБУЛОН" листом від 12.07.2018 №12/35, запропонувало керівництву станції Миколаїв-Вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вищевказаних вагонів №№ 95650479, 95830527 по кількості та складенні актів про приймання вантажу та актів експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Згідно п.3.4 роз’яснень президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р. №04-5/601 (із змінами) зазначено, що якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.1965р. № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.66 №П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998р. №81/38/101/235/122.

У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

13.07.2018 щодо вагонів №№ 95650479, 95830527 було розпочато проведення експертизи регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результатами якої було складено акт експертизи № 120-934.

Відповідно до п.6 цього акту завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів.

Крім того, 13.07.2018 комісією у складі працівників ТОВ СП “НІБУЛОН” було складено акти приймання продукції за кількістю №20 та №21 відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.65 N П-6 щодо вагонів №№ 95650479, 95830527 відповідно.

Усі вищезазначені документи (акти приймання вантажу по кількості та акти експертизи РТПП Миколаївської області) були складені лише за участю представників ТОВ СП “НІБУЛОН”, оскільки залізниця не направила свого представника для участі у складанні цього акту, про причини відмови прийняття участі у складанні цих документів відповідач не повідомив.

Так, вищевказаними актами експертизи та актами приймання продукції було встановлено, що у вагоні № 95650479 в місці з'єднання кришки та бункера перших (від сходів вагона) розвантажувальних бункерів по обидві сторони вагону виявлено задуту свіжу монтажну піну.

Крім того, після зняття пломб та огляді поверхні і місткості вантажу було виявлено:

у вагоні №95650479 у другому та третьому (від сходів вагона) завантажувальних люках є поглиблення вантажу у вигляді двох воронок і конусоподібних порожнин) завглибшки близько 0,8м-1,0м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою, характерній для стікаючого вниз вантажу у бік першого та середнього розвантажувальних бункерів, з протилежної сторони від штурвалів вагону;

у вагоні №95830527 між другим та третім завантажувальними люками є поглиблення вантажу у вигляді воронки завглибшки до 1,3м від поверхні вантажу.

При цьому, усі вище перелічені докази містять однаковий висновок про те, що візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститись недоліки вантажу.

З огляду на наведене, те, що ТОВ СП „НІБУЛОН” надано до суду докази оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акту, а також зміст експертного дослідження, суд дійшов висновку, що позивачем у належний спосіб доведено прибуття на станцію призначення вагону з вантажем у технічно несправному стані, внаслідок чого могла виникнути нестача в т.ч. у процесі перевезення.

Такі обставини мали бути відображені в комерційному акті, проте в порушення п.п.52 та 129 Статуту залізниць України перевізник комерційний акт не склав.

Крім того, на виконання п.113 Статуту залізниць України ПАТ „Українська залізниця” не надано доказів виникнення нестачі з причин, які від неї не залежали, в зв’язку з чим суд покладає цивільно-правову відповідальність за втрату вантажу в процесі перевезення на відповідача.

При цьому суд враховує, що вантаж, завантажений засобами вантажовідправника у вагони №95650479 та №95830527 залізниця прийняла до перевезення без зауважень, до моменту прибуття вагонів на станцію Миколаїв-вантажний жодних зауважень чи то повідомлень з приводу неправильного визначення вантажу вантажовідправником залізницею зроблено не було.

Згідно ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

В п.п.114,115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу – у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі...; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу...

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить: 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах для інших вантажів.

Отже, ТОВ СП „НІБУЛОН” має право на стягнення завданих неправомірними діями перевізника вантажу збитків в розмірі дійсної вартості в сумі 37 140,03 грн., розрахунок якої цілком обґрунтовано здійснено позивачем, виходячи з таких показників:

Номер вагонуЗагальна маса вантажу переданого до перевезення (нетто), кгРозмір нестачі, кгВартість за 1 тону вантажу, грн.Норма природної втрати вантажу (0,5%), кгРозмір нестачі з урахуванням норми природної втрати, кгВартість нестачі, грн.9565047964 450,001 900,0012 410,00302,251 597,7519 828,089523088461 000,001 700,0012 410,00305,001 395,0017 311,95(1900 кг – 60 450 кг/100%*0,5%)* 12,410 тис. грн. = 19 828,08 грн.;

(1700 кг – 61 000 кг/100%*0,5%)* 12,410 тис грн. = 17 311,95 грн.

Таким чином, загальна вартість нестачі, згідно з наведеним розрахунком у вагонах №№95650479, 95830527 становить 37 140,03 грн.

Суд, керуючись п.4 ч.5 ст.13 ГПК України зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов’язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 37 140,03 грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно п.2 ч.3 ст.123 ГПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати на залучення експертів регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області в сумі 2 040,00 грн.

У відповідності до приписів ст.129 ГПК України, судові витрати у справі слід стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 74, 76, 86, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (вул. Тверська, буд. №5, м. Київ, 03680, код 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, буд. №19, м. Одеса, 65012, код 40081200) на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (вул. Каботажний спуск, буд. №1, м. Миколаїв, 54002, код 14291113) 37 140 (тридцять сім тисяч сто сорок) грн. 03 коп. збитків, завданих нестачею вантажу та судові витрати, які складають з 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. – витрат з оплати судового збору, 2 040 (дві тисячі сорок) грн. 00 коп. - витрат на залучення експертів регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний тест рішення складено 26 листопада 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський