Рішення № 78114907, 15.11.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1796/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю:

від прокурора: Бондаревський О.М.(за посвідченням № 030942 від 22.12.2014р.);

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю); ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

за позовом: заступника прокурора Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (67543, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, 56);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс” (67543, Одеська обл., Комінтернівський р-н, с.Визирка, вул. Чапаєва, 50)

про стягнення 21 251 381,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 27.08.2018 року Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс”, в якій просив суд стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 21 251 381,20 грн., а також судовий збір.

Підставами для звернення з відповідним позовом прокурором зазначено про те, що при здійсненні будівництва об’єкта - зернового складу підлогового зберігання об’ємом 120 тон загальною площею 12022,4 кв.м. відповідач, в порушення вимог ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” не звернувся до Визирської сільської ради про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та відповідні кошти пайової участі замовником будівництва сплачено не було. Крім того, прокурор вважає, що посилання замовника будівництва на п. 9 ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності”, за яким до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об’єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об’єктів енергетики, зв’язку та дорожнього господарства не відповідають фактичним намірам забудови, оскільки за кодом об’єкта будівництва вказаний об’єкт не відноситься до об’єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об’єктів енергетики, зв’язку та дорожнього господарства. Отже, за думкою прокуратури, з урахуванням вказаних обставин та фактичної бездіяльності органів місцевого самоврядування у органів прокуратури, відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” є підстави для пред’явлення відповідного позову, в зв’язку з чим прокурор, визначив розмір збитків у вигляді упущеної вигоди яка полягає у неодержанні Визирською сільською радою Лиманського району Одеської області пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, у розмірі 10 відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2018 року було відкрито провадження у справі №916/1796/18 із призначенням підготовчого засідання на 28.09.2018 року.

12.09.2018 року до канцелярії суду від Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області надійшли пояснення (вх. ГСОО №18624/18), згідно яких останній зазначає, що позовні вимоги заступника прокурора Одеської області не відповідають дійсності. При цьому, позивач наводить власні пояснення із твердженнями та доводами, які полягають у тому, що частинами 1 та 2 статті 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування. Між тим, Визирська сільська рада зазначає, що вказаний у позові об’єкт – зерновий склад підлогового зберігання зерна, об’ємом 120 тис. тонн розташований за адресою: Одеська обл., Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й км. Автодороги на морський торгівельний порт „Южний” відноситься до об’єктів інженерної та/або транспортної інфраструктури, оскільки покликаний забезпечити діяльність морських терміналів. Використання таких об’єктів зумовлено необхідністю забезпечення діяльності таких транспортних комплексів з перевантаження вантажів у морському порту „Южний” за встановленою технологічною схемою. Підтвердженням того, що вищевказаний об’єкт є об’єктом інженерної та /або транспортної інфраструктури, як вказує Визирська сільрада, слугує також те, що будівництво даного об’єкту здійснювалось на земельних ділянках за категорією землі промисловості та транспорту з відповідним цільовим призначенням, що не передбачає будівництво будь-яких інших об’єктів на таких земельних ділянках крім об’єктів транспортної/інженерної інфраструктури, з огляду на вимоги Земельного кодексу. Отже, Визирська сільська рада вважає, що позовна вимога прокуратури про стягнення понесених збитків у вигляді упущеної вигоди не підлягає задоволенню, оскільки збитки можливо стягнути лише за наявності факту неправомірної поведінки ТОВ з ІІ „Трансінвестсервіс”, якої у даному випадку не було, отже і на таку форму правового захисту не має правових підстав.

28.09.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №19764/18), згідно якого у задоволенні позовної заяви просить суд відмовити повністю. При цьому, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що єдиним уповноваженим органом з визначення пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту с.Визирки є Визирська сільська рада Лиманського району Одеської області, а розмір пайової участі повинен визначатись виключно на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Отже, за думкою відповідача, прокуратура не може підміняти орган місцевого самоврядування та замість нього приймати рішення та/або давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Прокурор самостійно визначивши розмір пайової участі прийняв на себе повноваження органів місцевого самоврядування та вийшов за межі своїх повноважень. Крім того, відповідач зазначає, що Державний класифікатор будівель і споруд ДУ 018-2000, на який посилається прокуратура, призначений для вирішення виключно завдань статистичного характеру, а призначення того чи іншого об’єкта будівництва може характеризуватись лише метою його створення та галуззю економіки, в якій він використовується. Як зазначає відповідач, зерновий склад підлогового зберігання об’ємом 120 тисяч тон побудовано на території порту Южний, на землях з цільовим призначенням: J 12.02. для розміщення та експлуатації будівель та споруд морського транспорту, є складовою частиною портового терміналу, технологічно пов'язаний з єдиним майновим комплексом по перевантажуванню зернових вантажів на причалі №16 та побудований і використовується з метою реалізації діяльності по здійсненню відповідно до РТК технологічних операцій, пов'язаних з прийманням, накопиченням очищенням, сушінням та передачею зернових вантажів з залізничного та автомобільного транспорту на морський транспорт, у зв’язку з чим склад підлогового зберігання об’ємом 120 тисяч тон є елементом транспортної системи України та відповідно є об’єктом транспортної інфраструктури.

У судовому засіданні від 28.09.2018 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.10.2018 року.

23.10.2018 року до суду від відповідача надійшла заява (вх. ГСОО №2-5281/18), відповідно до якого останній просив суд продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання. В обґрунтування поданої заяви представник відповідача посилався на необхідність надання часу для отримання та ознайомлення з відповіддю на відзив та викладення своєї правової позиції із наданням додаткових доказів.

24.10.2018 року до суду від заступника прокурора Одеської області надійшла відповідь на відзив (вх. ГСОО №21733/18), у відповідності до якої останній не погоджується з доводами та твердженнями відповідача про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, з огляду на те, що будь-які складські приміщення можуть використовуватися для зберігання вантажів, які підлягають транспортуванню, у тому числі і морським транспортом, та не має значення де саме територіально розташовані вказані об’єкти будівництва. Крім того, вказаний склад збудований як окремий об’єкт відповідно до декларації прав про готовність до експлуатації та не відноситься до єдиного майнового комплексу морського терміналу. Відповідно до приписів спеціального закону та інших нормативно-правових актів, що регламентують саме спірні правовідносини, вказаний об’єкт будівництва не відноситься до об’єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об’єктів енергетики, зв’язку та дорожнього господарства, у зв’язку з чим, забудовник зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, тобто сплатити кошти у розмірі встановленому законом. Стосовно обґрунтування наявності у прокурора повноважень стосовно представництва інтересів позивача в судовому порядку заступник прокурора Одеської області зазначає, що ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року в порядку ст.177 Господарського процесуального кодексу України, судом було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс” (вх. ГСОО №2-5281/18 від 23.10.2018р.) та продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/1796/18 до 29.11.2018 року.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні від 24.10.2018 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.10.2018 року.

30.10.2018 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс” надійшли заперечення (вх. ГСОО №22224/18), у відповідності до яких відповідач не визнає та заперечує проти всіх обставин, на яких гуртуються твердження та доводи Прокурора наведені у відповіді на відзив та позовній заяві і заперечує проти позову Прокурора в повному обсязі та вважає вимоги Прокурора необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України, з метою встановлення обставин, що мають значення для справи, а саме вирішення питань чи є зерновий склад підлогового зберігання об’ємом 120 тисяч тон невід’ємною складовою частиною єдиного/цілісного майнового комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» та об’єктом транспорту/транспортної інфраструктури Адвокатське об’єднання «ЮРЛАЙН» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» в рамках судової справи №916/1796/18 звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеській регіональний центр незалежних експертиз» із зверненням щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи та за результатами проведеного експертного дослідження 24.10.2018 року було підготовлено Висновок експерта №378 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за заявою Адвокатського об’єднання «ЮРЛАЙН» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» в рамках судової справи №916/1796/18.

В судовому засіданні 31.10. 2018р. судом було залучено до матеріалів справи наданий відповідачем у якості доказу висновок судового експерта №378 від 24.10.2018р..

Із доданого відповідачем до матеріалів справи висновку судового експерта №378, складеного 24.10.2018р. вбачається, що на вирішення судового експерта були поставлені наступні питання:

1. Чи є об’єкт нерухомого майна - зерновий склад підлогового зберігання об’ємом 120 тисяч тон. (місцезнаходження: Одеська область Комінтернівський р. с/рада Визирська, 1-ий км автодороги порту «Южний», будинок 1«А»/2; реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна: 1043437751227) невід’ємною складовою частиною єдиного / цілісного майнового комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ “ТІС-Зерно” (код ЄДРПОУ 37468469), розташованого за адресою Одеська область, Комінтернівський район, Визирська сільська рада, вул. 1-й кілометр автодороги порту «Южний», буд. 1 «А»?

2. Чи є об’єкт нерухомого майна - зерновий склад підлогового зберігання об’ємом 120 тисяч тон. (місцезнаходження: Одеська область Комінтернівський р. с/рада Визирська, 1-ий км автодороги порту «Южний», будинок 1«А»/2; реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна: 1043437751227), розміщений на території морського терміналу ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» (код ЄДРПОУ 37468469) за адресою Одеська область, Комінтернівський район, Визирська сільська рада, вул. 1-й кілометр автодороги порту «Южний», буд. 1 «А» – об’єктом транспорту / транспортної інфраструктури чи відноситься до іншої категорії об’єктів нерухомого майна?

За результатами проведеної експертизи експертом було зроблено наступні висновки:

По першому питанню: зерновий склад підлогового зберігання об’ємом 120 тисяч тон (місцезнаходження: Одеська обл., Лиманський р., с/рада Визирська, вулиця 1-й кілометр автодороги на морський торгівельний порт «Южний», будинок 1«А»/2; реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна: 1043437751227) є невід’ємною складовою частиною єдиного/цілісного майнового комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» (код ЄДРПОУ 37468469), розташованого за адресою: Одеська обл., Комінтернівський (Лиманський) р., Визирська сільська рада, вулиця 1-й кілометр автодороги порту «Южний», будинок 1«А», оскільки нерозривно пов’язаний з ЦМК технологічним виробничим процесом, який включає перевантаження зернових та вантажів насипом з вагонів-зерновозів і автотранспорту на криті склади Д-2; Д-3; Д-7; Д-8; 14-С1; 14-С2 (склад підлогового зберігання зерна об’ємом 120 тис. тон); Д-5 з наступним відвантаженням на морські судна на причалі №16 ТОВ «ТІС-ЗЕРНО», тобто являється необхідним єдиному/цілісному майновому комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» у провадженні господарської діяльності.

По другому питанню: зерновий склад підлогового зберігання об’ємом 120 тисяч тон (місцезнаходження: Одеська обл., Лиманський р., с/рада Визирська, вулиця 1-й кілометр автодороги порту «Южний», будинок 1«А»/2; реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна: 1043437751227) є невід’ємною складовою частиною єдиного/цілісного майнового комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» (код ЄДРПОУ 37468469), розташованого за адресою: Одеська обл., Комінтернівський (Лиманський) р., Визирська сільська рада, вулиця 1-й кілометр автодороги порту «Южний», будинок 1«А», нерозривно пов’язаний з ЦМК технологічним виробничим процесом, який включає перевантаження зернових та вантажів насипом з вагонів-зерновозів і автотранспорту на криті склади Д-2; Д-3; Д-7; Д-8; 14-С1; 14-С2 (склад підлогового зберігання зерна об’ємом 120 тис. тон); Д-5 з наступним відвантаженням на морські судна на причалі №16 ТОВ «ТІС-ЗЕРНО», а згідно Закону України «Про морські порти України» морський термінал (яким є ТОВ «ТІС-ЗЕРНО») – це розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов’язані об’єкти портової інфраструктури, таким чином, згідно до цільового призначення Складу, його інтегрованості в ЦМК Підприємства та з урахуванням статті 21 та статті 25 Закону України «Про транспорт», вище зазначений зерновий склад підлогового зберігання об’ємом 120 тисяч тон є об’єктом транспортної інфраструктури.

У судовому засіданні від 31.10.2018 року, у відповідності до п.3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, за результатом задоволення клопотання прокурора про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитись з наданими відповідачем доказами, було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.11.2018 року.

07.11.2018 року до суду від прокуратури Одеської області надійшло клопотання (вх. ГСОО №2-5517/18) про призначення судової будівельно-технічної експертизи, у відповідності до якого останній просив суд призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на вирішення якої поставити наступні запитання:

1) Чи є технічна можливість використання зернового складу підлогового зберігання об’ємом 120 тон за адресою: Одеська області, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й км автодороги на морський торговий порт «Южний» окремо від морського терміналу ТОВ «ТІС-Зерно»?

2) Яке функціональне призначення приміщень зернового складу підлогового зберігання об’ємом 120 тон за адресою: Одеська області, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й км автодороги?

3) До якого виду об’єктів нерухомості належать приміщення зернового складу підлогового зберігання об’ємом 120 тон за адресою: Одеська області, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й км автодороги?

В обґрунтування заявленого клопотання, заступник прокурора Одеської області зазначає про неповноту та незрозумілість висновку експерта №378, на який посилається відповідач, зазначаючи, що вказаний висновок спростовується письмовими доказами, поданими прокурором до позовної заяви та нормативно-правовими актами, на які прокурор посилається у позові.

Одночасно, 07.11.2018 року до суду від відповідача надійшли заперечення (вх. ГСОО №22785/18) проти клопотання прокурора про призначення судової експертизи, згідно яких останній просив суд відмовити в задоволенні клопотання заступника прокурора, з огляду на те, що прокурором подано клопотання несвоєчасно, призначення такої експертизи не передбачено умовами ст. 99 Господарського процесуального кодексу України та відповідачем подано висновок експерта з тих самих питань щодо яких пропонує прокурор призначити експертизу.

07.11.2018 року до суду від заступника прокурора Одеської області надійшли пояснення (вх. ГСОО №22786/18), згідно яких останній зазначає, що висновок експерта №378 повинен бути відхилений судом, оскільки він спростовується письмовими доказами, доданими прокурором до позовної заяви та нормативно-правовими актами, на які прокурор посилається в позові.

У судовому засіданні від 07.11.2018 року, у відповідності до п.3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.11.2018 року.

09.11.2018 року до суду від відповідача надійшли заперечення (вх. ГСОО №23018/18) проти клопотання прокурора, в яких відповідач більш детально зазначає про підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора про призначення судової експертизи.

У судовому засіданні від 09.11.2018 року, за результатом розгляду клопотання Прокурора Одеської області про призначення судової будівельно-технічної експертизи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на те, що прокурором не наведено обґрунтованих доводів які б ставили під сумнів правильність висновку експерта наданого відповідачем, питання, поставлені прокурором майже ідентичні з тими щодо яких вже надано висновки експерта, а деякі питання не стосуються предмета доказування та підстав, які заявлені при зверненні з даним позовом. Крім того, суд зазначає, що дане клопотання прокурора повинно бути наведено в заявах по суті справи, як того вимагає чинний Господарський процесуальний кодекс України.

Ухвалою суду від 09.11.2018 року, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, судом було закрито підготовче провадження у справі №916/1796/18 та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 15.11.2018 року.

У судовому засіданні 15.11.2018 року заступник прокурора Одеської області наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 15.11.2018 року проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав викладених в поясненнях.

Представники відповідача у судовому засіданні 15.11.2018 року проти позову заперечували та просили суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та відповідних запереченнях.

В судовому засіданні 15.11.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представникам сторін, що повне рішення буде складено 26.11.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення); відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Як вбачається із заявленого Прокуратурою Одеської області позову, підставою заявлених позовних вимог є невиконання відповідачем передбаченого ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” обов’язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Визирської сільської ради.

Відповідно до ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: об’єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об’єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об’єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об’єктів соціальної інфраструктури; об’єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об’єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об’єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об’єктів енергетики, зв’язку та дорожнього господарства (крім об’єктів дорожнього сервісу); об’єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об’єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта - для житлових будинків. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч.ч.5, 6, 9 ст.40 Закону країни „Про регулювання містобудівної діяльності”).

З урахуванням вищенаведених норм можна дійди висновку, що стягнення пайової участі має провадитись на підставі договору про таку участь, укладеного саме з органом місцевого самоврядування, та у сумі, розрахованій останнім відповідно до норм законодавства. Отже, відповідно до п.9 ч.4 ст.40 ЗУ „Про регулювання містобудівної діяльності” у відповідача не виникло зобов’язань по прийняттю участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Визирка та за відсутності договірних відносин у сторін з цього приводу, є передчасним заявлення Прокурором позовних вимог щодо стягнення розміру пайової участі без укладення відповідного договору.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування України» передбачено, що до власних (самоврядних) повноважень виконавчих комітетів сільських, селищних та міських рад відносяться, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Отже, Визирська сільська рада Лиманського району Одеської області, є єдиним органом, який в праві, на підставі чинного законодавства, на договірних засадах вирішувати питання про залучення коштів на пайових засадах.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Визирська сільська рада Лиманського району Одеської області в межах своєї компетенції, як уповноважений законодавством України орган, дійшла висновку про відсутність правових підстав для сплати відповідачем пайової участі при будівництві вищевказаного об’єкту та про незалучення Відповідача до сплати такої пайової участі, про що зазначено в листі від 20.04.2018р. за вих№190/02-13/441 (а.с. 25-28, т. І).

В підтвердження своєї правової позиції а також позиції Визирської сільської ради, ТОВ з ІІ „ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС” надало до матеріалів справи висновок судового експерта №378 від 24.10.2018р. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, з якого вбачається, що зерновий склад підлогового зберігання об’ємом 120 тисяч тон (місцезнаходження: Одеська обл., Лиманський р., с/рада Визирська, вулиця 1-й кілометр автодороги на морський торгівельний порт «Южний», будинок 1«А»/2; реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна: 1043437751227) є невід’ємною складовою частиною єдиного/цілісного майнового комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ «ТІС-ЗЕРНО», оскільки нерозривно пов’язаний з ЦМК технологічним виробничим процесом, який включає перевантаження зернових та вантажів насипом з вагонів-зерновозів і автотранспорту на криті склади Д-2; Д-3; Д-7; Д-8; 14-С1; 14-С2 (склад підлогового зберігання зерна об’ємом 120 тис. тон); Д-5 з наступним відвантаженням на морські судна на причалі №16 ТОВ «ТІС-ЗЕРНО», тобто являється необхідним єдиному/цілісному майновому комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» у провадженні господарської діяльності.

Крім того, по другому питанню експертом зазначено, що зерновий склад підлогового зберігання об’ємом 120 тисяч тон (місцезнаходження: Одеська обл., Лиманський р., с/рада Визирська, вулиця 1-й кілометр автодороги порту «Южний», будинок 1«А»/2; реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна: 1043437751227) є невід’ємною складовою частиною єдиного/цілісного майнового комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ «ТІС-ЗЕРНО», а згідно Закону України «Про морські порти України» морський термінал (яким є ТОВ «ТІС-ЗЕРНО») – це розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов’язані об’єкти портової інфраструктури, таким чином, згідно до цільового призначення Складу, його інтегрованості в ЦМК Підприємства та з урахуванням статті 21 та статті 25 Закону України «Про транспорт», вище зазначений зерновий склад підлогового зберігання об’ємом 120 тисяч тон є об’єктом транспортної інфраструктури.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980р., під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до пункту 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Отже, з урахуванням викладеного, можна дійти висновку, що при зверненні з даним позовом Прокуратура Одеської області не лише передчасно заявила вимоги про стягнення розміру збитків у вигляді пайової участі без укладення відповідного договору, а і перейняла на себе повноваження органу місцевого самоврядування щодо вирішення питань, які законодавчо належать виключно до компетенції органу місцевого самоврядування.

Зазначені обставини щодо виключної компетенції Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо необхідності залучення до пайової участі, укладення договору та визначення розміру пайової участі ТОВ з ІІ „ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС” при будівництві зернового складу підлогового зберігання зерна, об’ємом 120 тис. тонн розташованого за адресою: Одеська обл., Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й км. Автодороги на морський торгівельний порт „Южний”, за думкою суду, є достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог Заступника Прокурора Одеської області.

Між тим, суд зазначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для настання цивільних прав та обов’язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв’язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв’язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

Отже, з аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об’єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов’язання, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов’язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З урахуванням наведених норм, суд зазначає, що прокуратурою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність в діях відповідача складу правопорушення, в зв’язку з чим, суд не вбачає доведеною прокуратурою позицію щодо існування цивільно-правових складових збитків, зокрема, самого збитку, протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв’язку між збитками та діями відповідача, вини відповідача у заподіянні збитку, а тому відмовляє у задоволенні заявленого Заступником прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільради позову щодо стягнення збитків у сумі 21 251 381,20грн. в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України за умови відмови судом в задоволені заявлених прокурором позовних вимог, сплачений Прокуратурою Одеської області судовий збір в сумі 318770,72 грн. за подання позову до суду та 881 грн. за подання заяви про забезпечення позову, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає та покладається на Прокуратуру Одеської області.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати, понесені Прокуратурою Одеської області на оплату судового збору, покладаються на Прокуратуру Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 листопада 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська