Рішення № 78114698, 20.11.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/975/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПП» Київська область, Рокитянський район, смт. Рокитне

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №ОЛ-08.05.18/351 від 08.05.2018 року (вх.№1002/18 від 14.05.2018 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПП» (далі - відповідач) про стягнення 12668720,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо оплати вартості поставленого товару, у зв’язку із чим просить суд стягнути з відповідача 12668720,25 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 21.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.06.2018 року.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року розпочато процедуру проведення врегулювання спору за участю судді та зупинено провадження у справі №911/975/18.

Ухвалою суду від 05.09.2018 року припинено врегулювання спору за участю судді у справі №911/975/18, а справу №911/975/18 передано на повторний автоматизований розподіл справ для визначення іншого складу суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2018 року, для розгляду зазначеної справи визначено суддю Д.Г. Зайця.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року справу №911/975/18 прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 02.10.2018 року.

До суду від відповідача надійшов лист №27/09 від 27.09.2018 року (вх. №20114/18 від 01.10.2018 року) про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 02.10.2018 року проти поданого відповідачем клопотання не заперечував.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року відкладено розгляд справи на 30.10.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні 30.10.2018 року подав клопотання №ОЛ-29.10.18/698 від 29.10.2018 року (вх. №31019/18 від 30.10.2018 року) про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем.

Таким чином, з урахуванням поданої заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 4613964,40 грн., а саме: 1666732,89 грн. основного боргу, 1787618,78 грн. пені, 980229,96 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами, 179382,83 грн. 3% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2018 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року розгляд справи відкладено на 20.11.2018 року.

До суду від позивача надійшла заява №ОЛ-19.11.18/751 від 19.11.2018 року (вх. 32500/18 від 20.11.2018 року) про зменшення розміру позовних вимог. У зв’язку із укладенням між сторонам договору про прощення боргу у сумі 4035779,88 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача 20000,00 грн. основного боргу, а також судовий збір у сумі 1762,00 грн.

У судовому засіданні 20.11.2018 року сторонами надано письмову згоду на закриття підготовчого провадження та початок розгляду справи по суті.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об’єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 20.11.2018 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ» (за договором – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПП» (за договором – покупець) 28 лютого 2017 року укладено Договір поставки насіння сільськогосподарських культур за №28.02.17-19.

Згідно п. 1.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов’язується передати (поставити) покупцеві у його власність насіння сільськогосподарських культур (далі – товар), а покупець зобов’язується прийняти товар і у визначений строк сплатити його вартість.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору, найменування, асортимент та кількість товару визначаються у Специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору. Загальна кількість та вартість товару, що поставляється по даному договору, визначається сукупністю усього товару, що передається постачальником у власність покупцеві, за усіма специфікаціями, протягом всього строку дії цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються сторонами у Специфікаціях (Додатках), що є невід’ємною частиною цього Договору. Протягом строку дії цього Договору, грошові зобов’язання покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Враховуючи те, що товар є імпортним, сторони у Специфікаціях визначають еквівалент ціни товару євро у відповідності до курсу євро відносно гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання специфікації.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків не визначені, у відповідній специфікації до цього Договору.

Згідно п.3.6 Договору, у разі збільшення курсу євро на Міжбанківському валютному ринку України, покупець, у день здійснення оплати за товар, зобов’язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити постачальнику, як скориговану вартість товару, за наступною формулою Х2=Х1*Y2/Y1, де

X1 - вартість/частина вартості товару у гривнях, зазначена у відповідній Специфікації;

Y1 - курс євро до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання Специфікації;

Y2 - курс євро до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті оплати;

Х2 - кінцева вартість неоплаченої частини товару, у гривнях.

Сторони домовились, що в якості курсу євро до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, використовується середнє значення курсу продажу євро, що склався на Міжбанківському валютному ринку України. Сторони домовились, що курс євро до гривні визначається згідно інформації, опублікованої ЗАТ «Інфінсервіс» на сайті: http://charts.finance.ua/ua/currency/interbank.

У разі виникнення між сторонами суперечок щодо курсу валюти, достатнім доказом існування курсу Міжбанку на визначену дату, є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена постачальником та засвідчена підписом його уповноваженої особи та печаткою.

Підпунктами 3.6.1., 3.6.2. Договору встановлено, що для індексації (коригування) вартості товару, відповідно до умов п. 3.6. Договору, датою або днем оплати, вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника або дата проведення розрахунку в іншій формі, окрім грошової. У випадку, якщо покупцем не виконані грошові зобов'язання за цим Договором у повному обсязі або частково, сторони узгодили, що для індексації (коригування) вартості товару, відповідно до умов п. 3.6. Договору, датою або днем оплати, буде вважатися дата складання та підписання постачальником позовної заяви до суду, відповідної юрисдикції, у якій покупець буде виступати відповідачем.

У п. 3.10. Договору сторони погодили, що зобов’язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту сплати скоригованої вартості товару у повному обсязі.

Згідно п. 4.1 Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки, визначені у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п.п. 9.1.- 9.6. Договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та умов цього Договору. У випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. У випадку прострочення термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня. За порушення грошових зобов’язань по оплаті товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення. У випадку невиконання чи неналежного виконання покупцем своїх зобов’язань щодо прийняття товару (наприклад, затримка прийняття (під «затримкою прийняття» слід вважати неприйняття товару більше 5 годин), неприйняття товару взагалі або його частини тощо), він сплачує постачальнику штраф у розмірі 3% (трьох відсотків) від вартості неприйнятого товару, а також відшкодовує постачальнику збитки, пов’язанні з необхідністю зворотного транспортування товару, простоєм чи затримкою транспортних засобів, складуванням або зберіганням товару. Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов’язань здійснюється до повного розрахунку.

У пункті 13.1 Договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, загальна вартість товару за Договором №28.02.17-19 від 28.02.2017 року згідно Специфікації №1 від 02.03.2017 року (на суму 7317595,62 грн.), Специфікації №2 від 02.03.2017 року (на суму 3285881,30 грн.), Специфікації №3 від 12.05.2017 року (на суму 199178,10 грн.) складає 10802655,02 грн.

На виконання умов Договору та п. 5 Специфікації №1 від 02.03.2017 року, Специфікації №2 від 02.03.2017 року та Специфікації №3 від 12.05.2017 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1080265,25 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме, №АГ-13/03110 від 13.03.2017 року на суму 3230525,93 грн., №АГ-13/03111 від 13.03. 2017 року на суму 3285881,30 грн., №АГ-14/0348 від 14.03.2017 року на суму 1841779,51 грн., №АГ-15/0325 від 15.03.2017 року на суму 2245290,18 грн., №АГ-12/0574 від 12.05.2017 року на суму 199178,10 грн.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково, оплативши вартість поставленого товару на суму 2200000,00 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 8602655,02 грн.

На підставі п.3.6. та п. 3.6.1 Договору позивачем за формулою, визначеною в Договорі, нараховано скориговану вартість товару за Договором та Специфікаціями, а саме:

- платіж 16.02.2018 року в сумі 500000, 00 грн. за Специфікацією №1 від 02.03.2017 року – скоригована вартість товару складає 86420,01 грн.;

- платіж 26.02.2018 року в сумі 500000, 00 грн. за Специфікацією №1 від 02.03.2017 року – скоригована вартість товару складає 79658,30 грн.;

- платіж 26.02.2018 року в сумі 1000000,00 за Специфікацією №1 від 02.03.2017 року – скоригована вартість товару складає 137392,11 грн.;

- платіж 26.02.2018 року в сумі 200000,00 грн. за Специфікацією №1 від 02.03.2017 року – скоригована вартість товару складає 22809,30 грн.

Відповідно до п. 3.6.2. Договору, у випадку, якщо покупцем не виконані грошові зобов'язання за цим Договором у повному обсязі або частково, сторони узгодили, що для індексації (коригування) вартості товару, відповідно до умов п. 3.6. Договору, датою або днем оплати, буде вважатися дата складання та підписання постачальником позовної заяви до суду відповідної юрисдикції, у якій покупець буде виступати відповідачем.

На підставі п.3.6. та п. 3.6.2 Договору позивачем нараховано скориговану вартість товару за Договором та Специфікаціями, а саме:

- заборгованість відповідно до Специфікації №1 від 02.03.2017 року становить 5117595,62 грн., а скоригована вартість товару складає 472050,63 грн.;

- заборгованість відповідно до Специфікації №2 від 02.03.2017 року становить 3285881,30 грн., а скоригована вартість товару складає 302835,96 грн.;

- заборгованість відповідно до Специфікації №3 від 12.05.2017 року становить 199178,10 грн., а скоригована вартість товару складає 17667,41 грн.

Таким чином, фактична заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар згідно Договору №28.02.17-19 від 28.02.2017 року та Специфікацій №1 від 02.03.2017 року, №2 від 02.03.2017 року, №3 від 12.05.2017 року з урахуванням проіндексованої (скоригованої) вартості товару складає 9721488,74 грн., що не заперечувалось відповідачем під час судового розгляду.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання позивачем на адресу відповідача надіслано досудове попередження №ОЛ.06.02.18/88 від 06.02.2018 року з вимогою сплатити заборгованість (докази надіслання якого наявні в матеріалах справи), проте відповідачем зазначене попередження залишено поза увагою.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 9721488,74 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 9.2. Договору у сумі 1787618,72 грн. за період з 03.10.2017 року по 08.05.2018 року та відсотки за неправомірне користування чужими коштами, передбачені п. 9.2 Договору у сумі 980229,96 грн. за період з 01.11.2017 року по 31.01.2018 року, а також, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 179382,83 грн. за період з 03.10.2017 року по 08.05.2018 року у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В той же час між позивачем та відповідачем укладено Договір №28.02.17-19-2018 від 12.11.2018 року прощення боргу, згідно п. 4 якого, у зв’язку з погашенням більшої частини основного боргу за Договором №28.02.17-19 від 28.02.2017 року, сторони дійшли згоди про часткове припинення зобов’язання сторони 2 (ТОВ «Агро-СПП») у розмірі 4035779,88 грн., а саме, сторона 1 (ТОВ «Агросем») повністю звільняє (прощає) сторону 2 (ТОВ «Агро-СПП») від сплати залишку проіндексованої (скоригованої) вартості товару та фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 4035779,88 грн. з моменту підписання відповідного договору.

Позивачем, в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву №ОЛ-19.11.18/751 від 19.11.2018 року (вх. №32500/18 від 20.11.2018 року) про зменшення розміру позовних вимог. Тобто, з урахуванням поданої заяви позивача про зменшення позовних вимог, остаточними позовними вимогами у даній справі є стягнення 20000,00 грн.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в сумі, яка підлягає сплаті з уточненої суми позову, а саме 1762,00 грн.

Решта сплаченого позивачем судового збору в сумі 188268,80 грн. є надміру сплаченим та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у зв’язку зі зменшенням позовних вимог на підставі п. 1 ч.1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПП» (09603, Київська обл., Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, 6, код 39960896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ» (04210, м. Київ, Оболонський район, проспект Героїв Сталінграда, 6А, код 30967207) 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСМ» (04210, м. Київ, Оболонський район, проспект Героїв Сталінграда, 6А, код 30967207) з Державного бюджету України 188268 (сто вісімдесят вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 80 коп. зайво сплаченого судового збору (за платіжним дорученнями №4363А від 08.05.2018 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №911/975/18).

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.11.2018 року.

Суддя Д.Г. Заєць