Рішення № 78114604, 27.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018

Справа №910/12712/18

Суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/12712/18

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів»

(84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 00191052)

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

(03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815)

в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

(01601, м.Київ, вул.Лисенка, буд.6)

про стягнення 69 612,95 грн,-

Представники сторін: без повідомлення (виклику)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Дружківський завод металевих виробів», 24 вересня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення 69 612,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» неналежно виконано умови Договору поставки №ПЗ/НХ-18705/НЮ від 16.04.2018, оскільки оплата за поставлений товар була здійсненна з порушенням строку, встановленого Договором, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 59 173,15 грн та 3 % річних у розмірі 10 439,80 грн.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 01.10.2018 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103047798276 та №0103047798284 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» є належно повідомленим про розгляд справи №910/12712/18. Втім, відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

29.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про долучення оригіналів документів до матеріалів справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2018 року між Приватним акціонерним товариством «Дружківський завод металевих виробів» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (покупець) укладено договір поставки №ПЗ/НХ-18705/НЮ.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов’язується у 2018 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а покупець зобов’язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Найменування товару: болт закладний з гайкою для рейкових скріплень залізничної колії 22-175 (рік випуску 2018).

Згідно із п.1.3 договору виробник товару: ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів» (Україна).

Кількість та асортимент товару визначається у специфікації №1 (додаток №1), яка є невід’ємною частиною даного договору (п.1.4 договору).

Загальна сума договору становить 3 794 400,00 грн (п.3.2 договору).

Відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до договору) позивач повинен поставити відповідачу болт закладний з гайкою для рейкових скріплень залізничної колії 22*175 у кількості 80 тон загальною вартістю 3 794 400,00 грн з ПДВ.

Згідно з п.5.1 договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP виробничий підрозділ: Київський головний матеріальний склад (07434, Київська обл., Броварський р-н, с.Шевченкове, вул.Польова, 5 (ст.Бобрик), відповідно до вимог «Інкотермс» у ред. 2010.

Поставка товару здійснюється не пізніше 10 (десяти) робочих днів, тільки після письмової (в т.ч. електронної) заявки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до прийому товару. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці, несе покупець (п.5.2 договору).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).

У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 27.04.2018 року позивач отримав від відповідача заявку №НХ-4/1150 від 26.04.2018 року, в якій зазначено, що відповідно до пункту п.5.1 договору №ПЗ/НХ-18705/НЮ від 16.04.2018 року болт закладний у кількості 58 т. потрібно поставити 16.05.2018 за адресою: ст.. Козятин, код. 342701, отримувач ТВ МТЗ-2, код 9772.

Також, 12.06.2018 року позивач отримав від відповідача заявку №НХ-4/1695 від 08.06.2018 року, в якій зазначено, що відповідно до пункту п.5.1 договору №ПЗ/НХ-18705/НЮ від 16.04.2018 року болт закладний у кількості 22 т. потрібно поставити за адресою: ст.. Козятин, код. 342701, отримувач ТВ МТЗ-2, код 9772.

Відповідно до п.5.7 договору, датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної та акта приймання-передачі.

Відповідно до матеріалів справи, 15.05.2018 року позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 2 750 940,00 грн (58 т), що підтверджується видатковою накладною №1312 від 15.05.2018 року та актом №ВН-1312 приймання-передачі продукції від 15.05.2018 року.

15.06.2018 року позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1 043 460,00 грн (22 т), що підтверджується видатковою накладною №1623 від 15.06.2018 року та актом №ВН-1623 приймання-передачі продукції від 15.06.2018 року.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу рахунки-фактури №5797 від 15.05.2018 року на суму 2 750 940,00 грн та №6099 від 15.06.2018 року на суму 1 043 460,00 грн для оплати разом з товаром.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні №114 від 15.05.2018 року та №145 від 15.06.2018 на поставку товару були своєчасно оформлені та зареєстровані згідно з вимогами чинного законодавства відповідно 24.05.2018 та 20.06.2018.

Відповідно до умов договору (п.4.1), оплата за кожну партію поставленого товару по даному договору здійснюється покупцем у безготівковій формі не пізніше 10 (десяти) банківських днів після дати поставки партії товару, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію товару, обумовлену згідно з п.6.1 договору та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Оскільки поставка товару на загальну суму 2 750 940,00 грн (58 т) була здійснена 15.05.2018, то останнім днем для здійснення оплати за вказаною поставкою є 30.05.2018, а останнім днем для здійснення оплати за поставку товару (15.06.2018) на загальну суму 1 043 460,00 грн (22 т) є 02.07.2018.

З наявної в матеріалах справи банківської виписки вбачається, що відповідачем 11.07.2018 року на рахунок позивача було сплачено 2 750 940,00 грн з призначенням платежу оплата за болт закладний з гайкою згідно рахунку 5797/23.05.18 по договору №ПЗ/НХ-187705/НЮ від 16.04.2018 року.

Відповідно до банківської виписки від 13.07.2018 відповідачем 13.07.2018 року на рахунок позивача було сплачено 1 043 460,00 грн з призначенням платежу оплата за болт закладний з гайкою згідно рахунку 6099/21.06.18 по договору №ПЗ/НХ-18705/НЮ від 16.04.2018 року.

Крім того, позивачем 22.06.2018 року на адресу відповідача було направлено претензію №930. У відповідь, листом №ЦЦТех-10/607 від 30.07.2018 року відповідач повідомив позивача про те, що заборгованість за договором відсутня.

Враховуючи викладене, відповідачем сплачено основну заборгованість за Договором №ПЗ/НХ-18705/НЮ від 16.04.2018 року.

Однак, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 59 173,15 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 10 439,80 грн.

Так, позивачем зазначено, що прострочка оплати покупцем за поставкою від 15.05.2018 року становить 42 календарні дні, та відповідно нараховано з 31.05.2018 року по 11.07.2018 року (включно) пеню в розмірі 53 812,91 грн та 3 % річних в розмірі 9 496,40 грн.

А за поставкою від 15.06.2018 року прострочка оплати покупцем становить 11 календарних днів, та відповідно нараховано з 03.07.2018 – 13.07.2018 пеню в розмірі 5 630,24 грн та 3 % річних в розмірі 943,40 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов’язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначено у п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від травня 2013 року №14 (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 №14), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язань; тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, які обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річні від простроченої суми основного боргу.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем сум 3% річних та пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення за неналежне виконання умов Договору №ПЗ/НХ-18705/НЮ від 16.04.2018 року пені в розмірі 59 173,15 грн та 3% річних в розмірі 10 439,80 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м.Київ, вул.Лисенка, буд.6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 00191052) пеню в розмірі 59 173 (п’ятдесят девять тисяч сто сімдесят три) грн 15 коп та 3 % річних в розмірі 10 439 (десять тисяч чотириста тридцять девять) грн 80 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м.Київ, вул.Лисенка, буд.6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь Приватного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 00191052) судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.Є. Блажівська