Рішення № 78114552, 14.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2018Справа № 910/6726/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 14.11.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору № 245003/4093/0000517 від 12.10.2017 добровільного комплексного страхування на транспорті здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля "Volkswagen Touareg", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому до нього відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженнями позивача, відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування шкоди в розмірі 100 000,00 грн покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/6726/18 та призначено підготовче засідання на 09.07.2018.

Підготовче засідання 09.07.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Мельника В. І. на лікарняному.

За результатами повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.07.2018, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату, справу було передано для розгляду судді Джарти В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 29.08.2018 у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 12.09.2018.

10.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду надійшла відповідь від Моторного (транспортного) страхового бюро України на запит суду.

12.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 12.09.2018 було залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та відкладено підготовче засідання на 24.09.2018. Також за результатами підготовчого судового засідання 12.09.2018 було зроблено додаткові запити до Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання інформації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 01.11.2018 включно та відкладено підготовче судове засідання на 24.10.2018.

26.09.2018 через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит суду.

02.10.2018 позивачем подано через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви третій особі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6726/18 до розгляду на суті на 15.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 повідомлено учасників справи про те, що у зв'язку з перебуванням судді Джарти В.В. у відпустці, судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 14.11.2018.

Позивач, відповідач та третя особа в засідання представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частин 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Про фактичне отримання ухвал Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 та 29.10.2018 позивачем свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103047727360.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, ухвала від 01.06.2018 про відкриття провадження у справі, а також ухвали від 02.08.2018, 29.08.2018, 12.09.2018, 24.09.2018, 24.10.2018 та 29.10.2018 Господарського суду міста Києва були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03056, місто Київ, провулок Індустріальний, 23.

Проте, поштові конверти було повернуто до суду з відмітками відділення поштового зв'язку від 16.06.2018, 07.08.2018, 17.09.2018 та 27.09.2018, 30.10.2018 "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача: вибули".

Крім того, ухвали Господарського суду міста Києва від 12.09.2018, 24.09.2018, 24.10.2018 та 29.10.2018, направлені третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 за адресою, що наявна в матеріалах справи, були також повернуті до суду з відмітками від 07.09.2018, 04.10.2018 та 09.11.2018 "за закінчення терміну зберігання". При цьому, як вбачається з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", вказана поштова кореспонденція не була вручена одержувачу під час доставки.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача та третьої особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач та третя особа мали право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалами Господарського суду міста Києва про відкриття провадження по справі № 910/6726/18 та про відкладення підготовчого судового засідання в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань: 1) договірне зобов'язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування; 2) деліктне зобов'язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 3) договірне зобов'язання між відповідачем і винною особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як свідчать матеріали справи, 12.10.2017 Приватним акціонернм товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір №245003/4093/0000517 від 12.10.2017 добровільного комплексного страхування на транспорті, предметом є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням, зазначеними пунктом 1.2. Договору (пункт 2.1. Договору).

При цьому, відповідно до пункту 1 Договору транспортним засобом, що страхується є "Volkswagen Touareg", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

За змістом пункту 1.3.1. Договору, страховим ризиком визнається, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

Як вбачається з довідки № 3018010590672861 про дорожньо-транспортну пригоду, 01.01.2018 о 16 год. 20 хв. в місті Києві по вулиці Велика Васильківська, 130ПЕ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Volkswagen Touareg", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, який знаходився під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась з огляду на порушення водієм транспортного засобу "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_1 пункту 10.4 Правил дорожнього руху України. Вину вказаного водія у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено вищезазначеною постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30.01.2018 по справі №752/1169/18 (провадження №3/752/1619/18).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 02.01.2018 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку просив здійснити виплату страхового відшкодування за договором №245003/4093/0000517 від 12.10.2017 на рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз".

Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу №19С/01/18 від 22.01.2018, який складений СПД Вілько О.Г., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Volkswagen Touareg", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкоджень складає 335 038,63 грн.

При цьому, відповідно до рахунку №123033817 від02.01.2018, складеного СТО - ФОП Розумєй Г.Ф. та оформленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосоюз", визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Touareg", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на суму 330 270,46 грн.

Як вбачається зі страхового акту №00247241 від 07.02.2018, страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 323 324,57 грн.

08.02.2018 позивачем на виконання умов Договору № 245003/4093/0000517 від 12.10.2017 добровільного комплексного страхування на транспорті, приймаючи до уваги заяву страхувальника, було перераховано на рахунок ФОП Розумєй Геннадія Федоровича страхове відшкодування на суму 323 324,57 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 006073 від 08.02.2018.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд зауважує, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Окрім того, Законами України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 115.04.2015 №3-50гс15.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.01.2018, транспортного засобу "Volkswagen Touareg", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, позивачем були понесені витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 323 324,57 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 100 000,00 грн відповідно до встановлених Полісом №АМ/1589962 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з частинами 1, 4 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Як вказувалося вище, вина водія транспортного засобу "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_1 встановлена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30.01.2018 по справі № 752/1169/18 (провадження № 3/752/1619/18).

Позивач, в обґрунтування підстав звернення з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" посилається на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 01.01.2018, була застрахована відповідачем згідно полісу № АМ/1589962 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Враховуючи те, що винна у дорожньо-транспортній пригоді особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, судом було направлено запити до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу №АМ/1589962 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також відомостей стосовно наявності та чинності станом на 01.01.2018 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_4.

Наразі, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України №9-09/28168 від 05.09.2018 щодо полісу №АМ/1589962 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпеченим Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" транспортним засобом є "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_7, VIN-код НОМЕР_6.

Водночас, матеріали справи також містять довідку Моторного (транспортного) страхового бюро України № 9-09/29984 від 21.09.2018, відповідно до якої транспортний засіб "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, VIN-код НОМЕР_5 забезпечений Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" згідно полісу № АМ/1781442. Вказаний поліс діяв станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 01.01.2018, ліміт відповідальності по майну - 100 000 грн, франшиза нульова.

З огляду на викладене, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, водієм якого було спричинено дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 01.01.2018 була застрахована за полісом № АМ/1781442 Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім", яке не є відповідачем у межах розгляду справи даної справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", як до страховика, яким, на думку позивача, було застраховано цивільно-правову відповідальності власника наземного транспортного засобу "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, VIN-код НОМЕР_5, є безпідставним та необґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного суду по справі №910/13407/17.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевказані обставини, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на 01.01.2018 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Skoda Fabia", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, водієм якого спричинено відповідну дорожньо-транспортну пригоду, було застраховано Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування та задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236 - 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн - відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.11.2018.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ