Рішення № 78114073, 27.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018м. ДніпроСправа № 904/3019/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Сороколєт Тетяни Василівни, м.Кривий Ріг

до Комунального підприємства "Парковка та реклама", м.Кривий Ріг

про визнання недійсними додаткових угод

Суддя Красота О.І.

За участю секретаря судового засідання Сліпченко С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Сороколєт Тетяна Василівна звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Парковка та реклама" і просить суд визнати недійсними п.4 наступних додаткових угод до договору №152-р про тимчасове використання місць, транспортних засобів, опор та елементів контактної мережі для розміщення реклами:

- Додаткова угода № 15/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 16/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 17/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 18/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 19/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 20/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 21/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 22/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 23/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 24/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 25/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 26/152 від 01 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 27/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 28/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 29/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 30/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 31/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 33/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 34/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 36/152 від 01 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 37/152 від 01 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 38/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 39/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 40/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 41/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 43/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 44/152 від 02 березня 2018 р.

Зобов'язати Комунальне підприємство "Парковка та реклама" викласти п. 4 наступних додаткових угод до договору № 152-р про тимчасове використання місць, транспортних засобів, опор та елементів контактної мережі для розміщення реклами:

- Додаткова угода № 15/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 16/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 17/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 18/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 19/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 20/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 21/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 22/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 23/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 24/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 25/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 26/152 від 01 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 27/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 28/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 29/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 30/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 31/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 33/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 34/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 36/152 від 01 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 37/152 від 01 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 38/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 39/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 40/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 41/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 43/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 44/152 від 02 березня 2018 р.

в наступній редакції: Строк, протягом якого діють зобов'язання сторін за цим Додатком: 30.06.2019 р. Дію цього додатку може бути припинено з ініціативи Виконавця (в односторонньому порядку) у випадку заборгованості Замовника за розміщення рекламоносія, або технічної неможливості розміщення рекламоносія (пошкодження/руйнування опор, рухомого складу, територій або споруд для надання транспортних послуг, інші форс - мажорні обставини) та підписати їх.

05.07.2018р. Позивач подав заяву про забезпечення позову та просить суд заборонити Комунальному підприємству "Парковка та реклама" до набрання законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі про визнання недійсними додаткових угод до Договору № 152-р про тимчасове використання транспортних засобів, опор та елементів контактної мережі для розміщення реклами від 15 березня 2018 р. та зобов'язання вчинити певні дії проводити демонтаж рекламних носіїв типу "конвексборд" та "банер".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 09.07.2018р. у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Сороколєт Тетяни Василівни про забезпечення позову - відмовлено.

Позивач в підготовче засідання 28.08.2018р. не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

28.08.2018р. Відповідач в підготовче засідання не з'явився, 23.08.2018р. на електронну адресу суду надіслав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити, посилаючись на те, що матеріали справи не містять жодних доказів, які можуть слугувати підставами для визнання п.4 додаткових угод до договору №152-р від 15.08.2018р. недійсними.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2018р. відкладено підготовче засідання на 13.09.2018р.

Позивач в підготовче засідання 13.09.2018р. не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

13.09.2018р. Відповідач в підготовче засідання не з'явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

Позивач в підготовче засідання 27.09.2018р. не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

27.09.2018р. Відповідач в підготовчому засіданні підтримує свої заперечення проти позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018р. продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.10.2018р.

Представники сторін в підготовче засідання 25.10.2018р. не з'явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.

Ухвалою господарського суду від 25.10.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2018 о 10:00год.

02.11.2018р. представник Відповідача заявив клопотання, згідно якого направив оригінали та копії додаткових угод, а також акти обстеження рекламних конструкцій та Акти проведення демонтажу рекламної конструкції.

Після закінчення розгляду справи Відповідач просить суд повернути оригінали вказаних вище документів.

Представник Позивача в судове засідання 27.11.2018р. не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Представник Відповідача в судове засідання 27.11.2018р. не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2017р. між Фізичною особою-підприємцем Сороколєт Тетяною Василівною (далі-Замовник, Позивач) та Комунальним підприємством "Парковка та реклама" (далі-Виконавець, Відповідач) було укладено Договір №152-р про тимчасове використання місць, транспортних засобів, опор та елементів контактної мережі для розміщення реклами (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Виконавець надає Замовнику у тимчасове використання рухомий склад, а також території та споруди призначені для забезпечення надання транспортних послуг, у т.ч. опори та елементи контактної мережі, для розміщення реклами.

Згідно п.1.2. Договору, вид рекламоносія, адреса розміщення, зміст реклами, вартість послуг та строк, протягом якого діють зобов'язання сторін, визначається додатками до цього Договору. Додатки є невід'ємними частинами цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору визначено, строк дії Договору визначається строком, протягом якого розміщуються рекламоносії згідно Додатків цього Договору. Сплив строку розміщення одного рекламоносія не означатиме припинення дії цього Договору в цілому, якщо іншим Додатком визначено більш тривалий строк розміщення іншого рекламоносія.

Всі зміни та доповнення до даного Договору вважаються дійсними, якщо вони оформлені у письмовій формі за підписами сторін, окрім випадку розірвання Договору в односторонньому порядку (п.7.1. Договору).

У період з 01.01.2018р. по 15.03.2018р. між Позивачем та Відповідачем було підписано додаткові угоди до Договору, а саме:

- Додаткова угода № 15/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 16/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 17/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 18/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 19/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 20/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 21/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 22/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 23/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 24/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 25/152 від 01 січня 2018 р.;

- Додаткова угода № 26/152 від 01 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 27/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 28/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 29/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 30/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 31/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 33/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 34/152 від 15 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 36/152 від 01 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 37/152 від 01 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 38/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 39/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 40/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 41/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 43/152 від 02 березня 2018 р.;

- Додаткова угода № 44/152 від 02 березня 2018 р.

Позивач в позовній заяві зазначив, що оригінали всіх додаткових угод знаходяться у Відповідача.

Крім того, Позивач стверджує, що у п.4 вищезазначених додаткових угод було визначено, що строк, протягом якого діють зобов'язання сторін за додатками встановлений до 30.06.2019р.

Відповідач на адресу Позивача направив лист від 27.06.2018р. №2706-4, в якому Відповідач повідомив, що 30 червня 2018р. закінчується строк дії додаткових угод, про які згадувалось вище (а.с.24-25).

Позивач вивчивши лист Відповідача прийшов до висновку про його невідповідність умовам вищевикладених додаткових угод, з метою з'ясування обставин Позивач звернувся до Відповідача з проханням роз'яснити на якій підставі дату закінчення терміну дії додаткових угод було змінено з 30 червня 2019р на 30 червня 2018 року.

Відповідач в телефонному режимі повідомив Позивача, що строк дії вищезазначених додаткових угод встановлений до 30 червня 2018 року.

Отже, Позивач прийшов до висновку, про те що в п.4 вищевказаних додаткових угод містяться неточності щодо дати закінчення дії Договору з 30 червня 2019 року на 30 червня 2018 року, що і стало причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є право чин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний право чин). У цьому разі визнання такого правочинну недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний право чин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочинну прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та в разі задоволення позовних вимог зазначити у судовому рішенні, в чому коректно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Представник Відповідача подав до суду оригінал Договору №152-р про тимчасове використання місць, транспортних засобів, опор та елементів контактної мережі для розміщення реклами від 15.08.2017р. та оригінали Додаткових угод до Договору з яких вбачається, що строк протягом якого діють зобов'язання сторін визначено саме до 30.06.2018р., які підписані Позивачем власноруч, тому неточності щодо дати закінчення дії Договору з 30 червня 2019 року на 30 червня 2018 року на які посилається Позивач, спростовуються доданими оригіналами Додаткових угод.

Крім того, Відповідач подав оригінали Актів проведення демонтажу рекламної конструкції:

- №00013 від 18.07.2018р.

- №00016 від 05.07.2018р.

- №00017 від 25.07.2018р.

- №00008 від 17.07.2018р.

- №00003 від 11.07.2018р.

- №00007 від 17.07.2018р.

- №00010 від 18.07.2018р.

- №00009 від 18.07.2018р.

- №00011 від 18.07.2018р.

- №00012 від 18.07.2018р.

- №00031 від 27.07.2018р.

- №00029 від 27.07.2018р.

- №00030 від 27.07.2018р.

- №00018 від 25.07.2018р.

- №00019 від 25.07.2018р.

- №00005 від 17.07.2018р.

- №00004 від 17.07.2018р.

- №00028 від 26.07.2018р.

- №00006 від 17.07.2018р.

Оригінал Акту обстеження рекламних конструкцій:

- №00032 від 31.07.2018р.

Суд звертає також увагу на те, що представник Відповідача надав суду оригінал Акту про відмову від підпису в акті демонтажу в якому відображено, що представник за довіреністю Сорокалєт Т.В. - Несміян Я.О. відмовилась від підпису при складанні акту демонтажу рекламної конструкції типу «конвексборд» демонтованої на електроопорі №365 по вул.Подлєпи в Інгулецькому районі м.Кривогу Рогу.

Судом надано правову оцінку спірним Додатковим угодам до Договору та суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено суду належними засобами доказування обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, Позивач не скористався своїм процесуальним правом в судові засідання не з'являвся та не надав суду належні докази, на підставі яких можна встановити обставини, які підтверджують заявлені позовні вимоги.

Щодо клопотання Позивача про призначення у справі судово-технічної експертизи слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з частиною першою статті 99 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проведення технічної експертизи документів не узгоджується із підставами позовних вимог, встановлені за результатами її проведення обставини не матимуть значення для вирішення даного спору по суті, а тому господарський суд не вбачає підстав для призначення у справі судової технічної експертизи.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким, чином суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги щодо визнання недійсними додаткових угод задоволенню не підлягають.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

27.11.2018р.

Повне рішення складено

27.11.2018