Рішення № 78114000, 14.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018м. ДніпроСправа № 904/3469/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арт-Декор", м. Київ

до Приватного підприємства приватної фірми "Континент", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 174 720 грн. 00 коп.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Кисляк І.О., довір. № б/н від 03.01.2018, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Арт-Декор" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 02.08.2018 № б/н, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства приватної фірми "Континент" заборгованість за поставлений товар у сумі 174 720 грн. 00 коп., відповідно до видаткової накладної від 02.04.2018 № 1, податкової накладної від 02.04.2018 № 4.

Позовні вимоги обґрунтовує усною домовленістю між сторонами на поставку товару та порушенням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати прийнятого ним товару на загальну суму 174 720 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду від 23.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 20.09.2018.

11.09.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вчинення особою дій, спрямованих на виконання умов договору, має підтверджуватись відповідними документами. Так, при поставці товарів постачальник виписує рахунок-фактуру на його оплату, а покупець приймає цей товар, що підтверджується видатковою накладною з відміткою про отримання товару покупцем. Таким чином, якщо документи, якими обмінялись сторони, містять інформацію, яка за своїм змістом відповідає пропозиції однієї сторони укласти певний договір на визначених умовах, та інформацію щодо прийняття такої пропозиції другою стороною або свідчать про вчинення нею дій, що підтверджують прийняття такої пропозиції, договір між сторонами вважається укладеним у письмовій формі. ПП ПФ "Континент" стало відомо про факт поставки паперу-основи для нижнього шару шпалер в кількості 7280.00 кг тільки в липні 2018 після отримання від представника ТОВ "Торговий дім "Арт-Декор" Гусакової О.Б. вимоги про сплату грошових коштів та відзиву на позов. Із посиланням на приписи ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 зазначає, що у первинному документі повинен бути наявний обов'язковий реквізит, який надасть змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто. первинний документ, а саме видаткова накладна № 1 від 02.04.2018, на яку посилається позивач, має містити підпис уповноваженої особи відповідача, який на такому документі відсутній. Також зазначив, що як свідчить Витяг з ЄРПН від 04.09.2018, податкова накладна № 4 від 02.04.2018 складена позивачем та надана суду, в ЄРПН не зареєстрована, що є порушенням п. 201.10 ст. 201 ПКУ. Просив у позові відмовити.

11.09.2018 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/7686/18, що розглядається Господарським судом м. Києва.

В підготовчому засіданні 20.09.2018 оголошено перерву до 09.10.2018.

05.10.2018 відповідачем у доповнення до заяви про зупинення провадження у справі до суду надано копію рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2018 у справі № 910/7686/18.

У судовому засіданні 09.10.2018 представник відповідача заявив про відсутність підстав для зупинення провадження у справі за раніше поданим ним клопотанням.

09.10.2018 позивачем до суду подані нотаріально засвідчені заяви свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та оригінал акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 02.04.2018.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.11.2018.

10.10.2018 не адресу суду надійшло клопотання позивача про виклик свідків, в якому він просить суд:

1. Викликати в якості свідків працівників позивача:

- ОСОБА_5, який зареєстрований за адресою: м. Київ;

- ОСОБА_6, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1;

- ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2;

- ОСОБА_4, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3.

2. Забезпечити участь вказаних вище свідків в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

3. Визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції - Господарський суд м. Києва (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б.).

4. Викликати в якості свідків працівників відповідача:

- директора ПП ПФ "Континент"- ОСОБА_7.

- менеджера ПП ПФ "Континент" - Ганну, яка працювала в період квітень 2018.

5. Витребувати у ПП ПФ "Континент" інформацію щодо працевлаштованих всіх працівників на ім'я Ганна та відомість про виплату заробітної плати за квітень 2018.

10.10.2018 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, в якій позивач на спростування доводів відповідача зазначив, що разом з товаром, ТОВ «Торговий дім «Арт-Декор» передало відповідачу супровідні документи на товар, в тому числі видаткову накладну №14 від 02.04.2018, яку відповідач зобов'язувався підписати та повернути позивачу. Проте, на адресу позивача вказана вище підписана видаткова накладна не надходила. Однак, 02.04.2018 між сторонами спору підписано акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, з якого вбачається, що ТОВ «Торговий дім «Арт-Декор» передало, а ПП ПФ «Континент» прийнято товар - папір-основа для нижнього шару шпалер в загальній сумі 174 720,00 грн., що засвідчено підписами уповноважених сторін. Крім того, факт поставки товару підтверджується нотаріально завіреними заявами працівників позивача. Так, згідно заяви ОСОБА_4 від 05.10.2018, вона підтверджує факт того, що виписала видаткову накладну на відвантаження товару №14 та направила оригінал цієї накладної на адресу відповідача для подальшого її підписання, а також направила на електронну адресу компанії. Із заяви комірника ОСОБА_3 вбачається, що він підтверджує факт відвантаження товару за видатковою накладною №14 від 02.04.2018 на загальну суму 174 729,00 грн. Заявою ОСОБА_6 підтверджує, що він знайшов автомобіль для перевезення вантажу (фрізеліну), який був відвантажений 02.04.2018. Таким чином, підписання акту та свідчення зазначених вище осіб, вказують на існування між сторонами договірних правовідносин. Вказані докази в їх сукупності свідчать про факт здійснення позивачем поставки за договором та наявність у відповідача господарського зобов'язання на оплату отриманого товару. Щодо посилання відповідача на відсутність реєстрації податкової накладної №4 від 02.04.2018 у ЄРПН позивач зазначив, що ТОВ «Торговий дім «Арт-Декор» проводило реєстрацію податкової накладної №4 від 02.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, вказаний документ було не прийнято системою внаслідок того, що сума ПДВ в документів (29120,00 грн.) не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування (5431,79 грн.) з урахуванням ПДВ, на яку накладено арешт за рішенням суду (00,00 грн.), що підтверджується електронним повідомленням ДФС України від 27.04.2018. Отже, з огляду на такі обставини, у ТОВ «Торговий дім «Арт-Декор» була відсутність технічна можливість зареєструвати податкову накладну №4 від 02.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, вважає, що відсутність реєстрації податкової накладної не спростовує факт реальної поставки товару. Фактичне здійснення позивачем поставки товару підтверджується підписанням обома сторонами акту приймання-передачі від 02.04.2018, що є належним доказом існування між сторонами договірних правовідносин та обов'язку відповідача оплатити вартість отриманого товару.

Ухвалою суду від 01.11.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 14.11.2018; клопотання позивача про виклик свідків задоволено частково; викликано у наступне судове засідання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та попереджено їх про кримінальну відповідальність передбачену ст. 384 Кримінального кодексу України, за завідомо неправдиві показання.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Арт-Декор" про забезпечення участі свідків у судовому засіданні 14.11.2018 о 12:00 год. у режимі відеоконференції, у зв'язку із відсутністю технічної можливості такого проведення.

05.11.2018 до суду надійшло клопотання відповідача від 05.11.2018 № 007/79 про доручення до матеріалів справи копії наказу Господарського суду м. Києва від 10.10.2018 по справі № 910/7686/18, на підтвердження набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.

У судове засідання 14.11.2018 позивач явку повноважного представника не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

14.11.2018 електронною поштою до суду надійшло клопотання представника позивача Гусакової О.Б про відкладення судового засідання, мотивоване тим, що директор позивача направлений у відрядження, а інші свідки не з'явились.

Господарський суд відхиляє подане позивачем клопотання та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні 14.11.2018 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 26.10.2017 між Приватним підприємством приватною фірмою «Континент» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арт-Декор» (позичальник) укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 09 (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець надає на користь позичальника, а позичальник приймає та зобов'язується повернути позикодавцю безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 200 000 грн. 00 коп., без ПДВ, в строки і на умовах, що визначені сторонами в договорі (п. 1.1., п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.3. договору, поворотна фінансова допомога надається строком на 3 (три) місяці. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання умов договору ПП ПФ «Континент» перерахувало на рахунок ТОВ «ТД» Арт-Декор» 200 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Згідно з договором, останній день виконання позичальником свого зобов'язання за договором щодо повернення фінансової допомоги є 27.11.2017.

ТОВ «ТД» Арт-Декор» частково погасило заборгованість перед позикодавцем на суму 20 000 грн. 00 коп. Грошові кошти в сумі 180 000 грн. 00 коп. позичальник не повернув.

Позивач стверджує, що 02.04.2018 сторонами внесені зміни у форму розрахунку по договору займу шляхом передання відступного у формі товару: папір-основа для нижнього шару шпалер, ця угода була укладена між сторонами у спрощеному порядку.

З метою розрахунку за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 09, відповідно до досягнутих сторонами усних домовленостей, 02.04.2018 позивач передав відповідачу товар, а саме: папір-основа для нижнього шару шпалер (далі - товар), що підтверджується видатковою накладною № 1 від 02.04.2018 (а.с. 9).

Позивач зазначає, що вищевказана видаткова накладна не має підпису відповідача, оскільки не була ним повернута, тому в підтвердження факту поставки позивач додатково надав податкову накладну № 4 від 02.04.2018 (а.с.13).

Також позивач стверджує, що факт поставки товару відповідачу підтверджується укладеним договором перевезенням, оскільки поставка товару здійснювалась за допомогою перевізника. Також ця обставина підтверджується показаннями свідків - ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, оформлених заявами з нотаріально посвідченими підписами.

Крім того, позивач стверджує, що доказом передачі товару відповідачу є також акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 02.04.2018, з якого вбачається, що ТОВ «Торговий дім «Арт-Декор» передало, а ПП ПФ «Континент» прийнято товар - папір-основа для нижнього шару шпалер в загальній сумі 174 720 грн. 00 коп. (а.с. 73)

Як зазначає позивач, разом з товаром було надано рахунок на оплату № 34 від 02.04.2018 (а.с. 10) на загальну суму 174 720 грн. 00 коп.

Проте, поставлений товар не був зарахований відповідачем в якості відступного за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 09, про що свідчить звернення відповідача до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з ТОВ «ТД» Арт-Декор» заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №09 від 26.10.2017 в сумі 180 000 грн. 00 коп. та нарахованої додатково пені, інфляційних, 3% річних.

Враховуючи вищевказане, позивачем було надіслано відповідачу вимогу (а.с. 11), в якій він вимагав сплатити заборгованості за поставлений товар у сумі 174 720 грн. 00 коп. протягом 7-ми днів. Але, відповідач вимогу залишив без задоволення.

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 174 720 грн. 00 коп., проти чого заперечує відповідач, що і є предметом спору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідач, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За нормами ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вказано вище, позивач стверджує, що 02.04.2018 сторонами були внесені зміни в форму розрахунку по договору займу, шляхом передання відступного в формі товару: папір-основа для нижнього шару шпалер, ця угода була укладена у спрощеному порядку.

За приписами ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України).

За нормами ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 09 від 26.10.2017 укладено в письмовій формі, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 651 та ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна умов договору повинна вчинятися за згодою сторін та в такій самій формі, що й договір, що змінюється, тобто у письмовій формі.

Докази укладення сторонами додаткової угоди до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 09 від 26.10.2017, якою вносились зміни в порядок розрахунку сторонами до суду не надано. Докази зміни умов зазначеного договору в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Також господарський суд зазначає, що дійсно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Однак, на підтвердження своїх доводів позивачем не надано доказів обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, що б свідчили про укладання між сторонами додаткової угоди до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 09 від 26.10.2017 у спрощений спосіб, також позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів вчинення сторонами дій спрямованих на підтвердження прийняття до виконання зазначених позивачем зобов'язань, а саме передання відступного в формі товару.

В той же час, позивач зазначає, що за результатами перемовин між ТОВ «Торговий дім «Арт-Декор» та ПП ПФ «Континент», сторонами погоджено поставку товару, а саме: папір-основа для нижнього шару шпалер в загальній сумі 174 720 грн. 00 коп. На виконання погоджених домовленостей, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар в асортименті, визначеному у видатковій накладній № 1 від 02.04.2018. Товар за видатковою накладною прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару, що свідчить про перехід права власності на товар та породжує у відповідача обов'язок щодо проведення оплати за поставлений йому товар.

Разом з товаром ТОВ «Торговий дім «Арт-Декор» передало відповідачу супровідні документи на товар, в тому числі видаткову накладну № 1 від 02.04.2018, яку відповідач зобов'язувався підписати та повернути позивачу. Проте, на адресу позивача вказана вище підписана видаткова накладна не надходила. Крім того, 02.04.2018 між сторонами спору підписано акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (а.с. 73) з якого вбачається, що ТОВ «Торговий дім «Арт-Декор» передало, а ПП ПФ «Континент» прийняло товар - папір-основа для нижнього шару шпалер в загальній сумі 174 720 грн. 00 коп.

Таким чином, за твердженнями позивача, оскільки ПП ПФ «Континент» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з ТОВ «ТД» Арт-Декор» заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №09 від 26.10.2017 в сумі 180 000 грн. 00 коп., позивач дійшов висновку, що поставлений товар не був зарахований відповідачем в якості відступного за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 09, що свідчить про те, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України)

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач наголошує, що йому стало відомо про факт поставки паперу-основи для нижнього шару шпалер в кількості 7 280,00 кг тільки в липні 2018 після отримання від представника ТОВ "Торговий дім "Арт-Декор" Гусакової О.Б. вимоги про сплату грошових коштів та відзиву на позов в межах справи № 910/7686/18 за позовом Приватного підприємства приватна фірма «Континент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арт-Декор» про стягнення 184 433,14 грн., з яких: 180 000,00 грн. боргу, 2260,00 грн. інфляційних втрат, 2 173,14 грн. 3% річних, у зв'язку із неналежним виконанням умов договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №09 від 26.10.2017, що розглядалась Господарським судом м. Києва.

Господарський суд зазначає, що докази обміну між сторонами листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, які б підтверджували факт укладення сторонами договору поставки у спрощений спосіб та погодження істотних умов цього договору сторонами до суду не надано.

З пояснень позивача вбачається, що договір поставки у спрощений спосіб між сторонами укладено шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, тобто шляхом прийняття відповідачем поставленого позивачем спірного товару. На підтвердження вищенаведеного позивач надав до суду:

- видаткову накладну № 1 від 02.04.2018 (а.с. 9);

- податкову накладну № 4 від 02.04.2018 (а.с. 13);

- акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 02.04.2018 (а.с. 73).

За приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. {Абзац перший пункту 2.1 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 372 ( z0515-10 ) від 07.06.2010} Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

За своєю правовою природою видаткова накладна та Акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей є первинними документами, оскільки підтверджують факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Таким чином до оформлення актів прийому передачі застосовуються вимоги встановлені діючим законодавством.

Господарський суд зазначає, що видаткова накладна № 1 від 02.04.2018 відповідачем не підписана та не містить відтиску його печатки. В свою чергу зазначений вище Акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 02.04.2018 містить підписи осіб, посади і прізвища, яких в Акті не зазначені, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарській операції та ї повноваження на вчинення таких дій.

Враховуючи вищевикладене, видаткова накладна № 1 від 02.04.2018 та Акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 02.04.2018 є неналежними доказами здійснення поставки спірного товару відповідачу та не є достатніми та достовірними доказами, що підтверджують факт укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Щодо податкової накладної № 4 від 02.04.2018 господарський суд зазначає наступне.

Як свідчить наданий відповідачем Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних від 04.09.2018 (а.с. 49), податкова накладна № 4 від 02.04.2018 складена позивачем та надана суду, в ЄРПН не зареєстрована.

Позивач зазначає, що ТОВ «Торговий дім «Арт-Декор» проводило реєстрацію податкової накладної №4 від 02.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, вказаний документ було не прийнято системою внаслідок того, що сума ПДВ в документів (29120,00 грн.) не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування (5431,79 грн.) з урахуванням ПДВ, на яку накладено арешт за рішенням суду (00,00 грн.), що підтверджується електронним повідомленням ДФС України від 27.04.2018. Отже, з огляду на такі обставини, у ТОВ «Торговий дім «Арт-Декор» була відсутність технічна можливість зареєструвати податкову накладну №4 від 02.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, вважає, що відсутність реєстрації податкової накладної не спростовує факт реальної поставки товару. Фактичне здійснення позивачем поставки товару підтверджується підписанням обома сторонами акту приймання-передачі від 02.04.2018, що є належним доказом існування між сторонами договірних правовідносин та обов'язку відповідача оплатити вартість отриманого товару.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9 - 15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Пунктом 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, передбачено, що подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.

Згідно із пунктами 1, 2 Розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1246, встановлено, що внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Господарський суд зазначає, що податкова накладна № 4 від 02.04.2018 на зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також податкова накладна № 4 від 02.04.2018 за своєю правовою природою не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому не може підтверджувати здійснення спірної господарської операції, у зв'язку із чим не є належним та достатнім доказом, що підтверджує факт здійснення поставки відповідачу товару: папір-основа для нижнього шару шпалер в загальній сумі 174 720 грн. 00 коп. за видатковою накладною № 1 від 02.04.2018.

Крім того, за твердженням позивача, факт поставки товару підтверджується нотаріально завіреними заявами працівників позивача. Так, згідно заяви ОСОБА_4 від 05.10.2018 (а.с. 71)., вона підтверджує факт того, що виписала видаткову накладну на відвантаження товару №14 та направила оригінал цієї накладної на адресу відповідача для подальшого її підписання, а також направила на електронну адресу компанії. Із заяви комірника ОСОБА_3 (а.с. 70) вбачається, що він підтверджує факт відвантаження товару за видатковою накладною №14 від 02.04.2018 на загальну суму 174 729 грн. 00 коп. Заявою ОСОБА_6 (а.с. 84) підтверджує, що він знайшов автомобіль для перевезення вантажу (флізеліну), який був відвантажений 02.04.2018. Таким чином, підписання акту та свідчення вказаних вище осіб, вказують на існування між сторонами договірних правовідносин. Вказані докази в їх сукупності свідчать про факт здійснення позивачем поставки за договором та наявність у відповідача господарського зобов'язання на оплату отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу).

Відповідно до чинного законодавства та звичаїв ділового обороту, фіксування та підтвердження здійснення господарських операцій, здійснюється (обліковуються) у відповідних документах - первинних документах.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не можуть встановлювати обставини (факти) які підтверджують здійснення господарський операцій, оскільки чинним законодавством чітко передбачено, що підтвердження здійснення господарський операцій здійснюється виключно первинними документами.

Позивач стверджує, що додатково факт поставки підтверджується укладеним договором перевезенням, однак жодного договору перевезення позивачем до матеріалів справи не додано.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Арт-Декор" про стягнення з Приватного підприємства приватної фірми "Континент" заборгованості за поставлений товар у сумі 174 720 грн. 00 коп. є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 26.11.2018