Ухвала суду № 78112996, 23.11.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 630/697/18

Провадження № 1-кп/635/987/2018

УХВАЛА

23 листопада 2018 року Харківський районний суд Харківської області в складі колегії суддів:

головуючого судді – Шинкарчука Я.А., суддів – Назаренко О.В., Токарєвої Н.М.,

секретар судового засідання – Желізова О.А.,

за участю прокурора – Власенко О.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

потерпілого – ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області обвинувальний акт у кримінального провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченогоОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для оформлення у відповідності до статті 291 КПК України, вказавши, що прокурором в порушення вимог пункту 6 частини другої статті 291 КПК України в обвинувальному акті не зазначено обставин, що за статтею 66 КК України пом’якшують відповідальність, зокрема, таких як щире каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди потерпілому.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_4 заперечувала проти клопотання захисника про повернення обвинувального акту за його безпідставністю та просила призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні. Разом з тим, звернувся до суду з письмовими клопотаннями про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченогоОСОБА_1 обґрунтовуючи його тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а разом з тим наявні підстави, що свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до особи більш м’який запобіжний захід, на які вказують наступні обставини: дані про особу обвинуваченого, який ніде не працює, постійних доходів не має, тяжкість покарання за злочин, у вчиненні якого він обвинувачуються.

Також, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів щодо забезпечення його цивільного позову у даному кримінальному провадження шляхом накладення арешту на все майно цивільного відповідача ОСОБА_5. Стосовно клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору, як і з приводу призначення судового розгляду даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні, потерпілий підтримав думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору підтримав, а з приводу призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні, продовження запобіжного заходу відносно нього та вжиття заходів забезпечення кримінального провадження – обвинувачений в судовому засіданні заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 проти призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні, продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та вжиття заходів забезпечення кримінального провадження – заперечувала. Стосовно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зауважила, що в клопотанні не доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, та не надано на їх підтвердження ніяких доказів, а відтак відсутні підстави для застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Колегія суддів вислухавши думку учасників судового провадження встановила наступне.

З приводу клопотання захисника обвинуваченогоОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про повернення обвинувального акту прокурору для оформлення у відповідності до статті 291 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість та його безпідставність, а також вказала на те, що у відповідності до вимог статті 291 КПК України прокурором зазначено в обвинувальному акті, що ним не встановлено в силу статті 66 КК України таких обставин, що у свою чергу є лише суб’єктивна думка відповідного прокурора. Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту слід відмовити.

При цьому, вирішуючи питання про призначення обвинувального акту у даному кримінальному провадженні до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів прийшла до такого висновку.

15 листопада 2018 року до Люботинського міського суду Харківської області надійшов обвинувальний акт кримінального провадження за №12018220780000543 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2018, за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, передано для розгляду до Харківського районного суду Харківської області.

21 листопада 2018 року справа надійшла до Харківського районного суду Харківської області.

Вищезазначене кримінальне провадження підсудне Харківському районному суду Харківської області.

Під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

Підстав для здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає.

Відповідно до частини першої статті 316 КПК України вбачається, що після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вищезазначене кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні даного суду.

Стосовно ж клопотань прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів прийшла до висновку, що на сьогодні наявні підстави для продовження обвинуваченому відповідного запобіжного заходу з огляду на наступне.

За вимогами частин третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

Відповідно до частин першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Так, досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24 серпня 2018 року відносно останнього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення суми застави, строком на 60 днів, тобто до 21 жовтня 2018 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід було продовжено, і в останнє згідно з ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2018 року застосування обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 24 листопада 2018 року. Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 24 листопада 2018 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно питання про його продовження, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, не працевлаштований.

Оцінюючи наведені в клопотанні прокурора доводи в їх сукупності, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_1, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого обвинувачується останній, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів і вчинити інше кримінальне правопорушення.

В силу вимог статей 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства». У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи. Також, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку діянь у вчиненні яких останній обвинувачується. Разом з тим, на теперішній час вирішено питання про призначення у справі судового розгляду, проте у справі не допитані потерпілий та свідки, не досліджено докази всі зібрані у справі докази. Відтак, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкціями статей, які інкриміновані обвинуваченому, останній може переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілих та інших учасників у цьому кримінальному провадженні, вчините інше кримінальне правопорушення. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також частини першої статті 197 КПК України, згідно яких строк застосування запобіжних заходів, в тому числі і тримання під вартою або продовження тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, та спрямований на уникнення ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а тому колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1

Колегією суддів вирішувалося питання про вжиття до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, але наявність вказаних вище обставин, на думку суду, враховуючи лише призначення справи до судового розгляду, виключає застосування таких. При цьому, наразі жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

При цьому необхідно зауважити, що колегія суддів ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.

З приводу заяви потерпілого ОСОБА_3 про вжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні шляхом накладення арешту на все майно цивільного відповідача ОСОБА_5, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви, адже в порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 171 КПК України, не надано доказів на підтвердження права власності на майно обвинуваченого, що належить арештувати.

Керуючись ст.ст. 171-172, 177, 194, 199, 314-317, 371-372 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

У задоволенні клопотаннязахисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про повернення обвинувального акту прокурору для оформлення у відповідності до статті 291 КПК України – відмовити.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні даного суду, в залі судових засідань № 2 на 12 годину 30 хвилин 03 грудня 2018 року.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 21 січня 2019 року включно.

У задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_3 про вжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні шляхом накладення арешту на все майно цивільного відповідача ОСОБА_5– відмовити.

Роз'яснити учасникам кримінального провадження, що вони мають право після призначення справи до розгляду ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. Під час ознайомлення мають право робити з матеріалів виписки та копії.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 26 листопада 2018 року

Головуючий суддя - Я.А. Шинкарчук

Судді: - ОСОБА_6

ОСОБА_7