Рішення № 78112928, 21.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2018 Справа №607/12421/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Буцик О.П., Стус К.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення аліментів на його утримання посилаючись на те, що він є пенсіонером по інвалідності першої групи та його єдиним доходом є пенсія. Із 23.06.2010 року він перебуває в Петриківському обласному геріатричному пансіонаті, витрати за перебування складають 1 154 грн., які утримуються з пенсії. Тому, кошти, що залишають у нього, а це різниця між отриманою ним пенсію та витратами у геріатричному пансіонаті, становить 384,63 грн., які не значними та не забезпечують його мінімальних потреб. Працюючи в ЖЕКу він був забезпечений житлом квартирою, в якій до сьогодні проживає його дочка ОСОБА_4 На даний час він перебуває за межею бідності, потребує матеріальної допомоги своєї дочки, домовленості про надання якої в добровільному порядку не досягнуто. Уточнивши позовні вимоги просить стягувати з ОСОБА_4 аліменти на своє утримання в розмірі 400 грн. щомісячно.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву згідно якого вказує на те, що 06.03.1996 року шлюб між позивачем та матір’ю ОСОБА_4 розірвано. Фактично з семирічного віку ОСОБА_4, її батько не приймав належної участі у виховані дочки. Після розірвання шлюбу всі витрати по утриманню, забезпеченню дитини взяла на себе колишня дружина позивача ОСОБА_5 Також, батько не займався ні моральним, ні фізичним розвитком дитини. ОСОБА_1 був відсутнім повністю в житті дочки, оскільки з її слів неодноразово перебував в місцях позбавлення волі. ОСОБА_4 є одинокою матір’ю, у якої на утриманні перебуває малолітня дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, відповідач піклується про свою матір, яка відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого злоякісним новоутворенням від 14.05.2018 року є онкохворою, і 16.04.2018 року їй проведено хірургічне втручання. Через хворобу матері відповідач затрачає кошти на її лікування. Крім того, вказує, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2003 року, позивача визнано таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити. Подали суду відповідь на відзив, у якому вказують, що ОСОБА_4 не надано доказів про те, що батько не брав участі в її утриманні та вихованні, оскільки він притягувався до відповідальності, однак в місцях позбавлення волі не перебував. Вказують на те, що позивач є особою, якій встановлено І групу інвалідності, працювати він не має можливості, однак йому потрібно створити необхідні умови, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати свої права, вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. ОСОБА_1 знаходиться в Петриківському обласному геріатричному пансіонаті на повному державному забезпеченні, його єдиним доходом є пенсія в сумі 384 грн. 63 коп., (це 12 грн. на день), що не забезпечує його потреб в лікуванні, масажах, придбанні медикаментів.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, у його задоволенні просить відмовити, виходячи із пояснень наданих у відзиві на позов.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.

ОСОБА_4 народилася 17 вересня 1988 року (Свідоцтво про народження, видане повторно 23 березня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України) і її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_5).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ИД №028640, виданого 04 серпня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано 06 березня 1996 року, актовий запис №160.

Згідно пенсійного посвідчення серії ААЇ №503024, виданого 27.07.2017 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 є інвалідом І-ї групи загального захворювання, довічно.

Як вбачається із довідки №341 від 26.06.2018 року, виданої Петриківським обласним геріатричним пансіонатом, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, інвалід І-ї групи загального захворювання проживає в пансіонаті із 23.06.2010 року по даний час і знаходиться на повному державному забезпеченні.

Згідно довідки №721/03 від 25 червня 2018 року, виданої Тернопільським об’єднаним управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам І-ї групи, яка становить 384,63 грн. в місяць.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_4 від 13.11.2018 року №28, ОСОБА_4 працює у комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги» на посаді медичного реєстратора та отримує 4700 грн. заробітної плати в місяць.

Як вбачається із індивідуальної програми реабілітації інваліда №1211 від 04.07.2017 року, ОСОБА_1 страждає залишковими явищами перенесеного ішемічного інсульту, глибоким парезом лівої ноги та лівої руки, з ураженням центральної нервової системи. Останньому рекомендовано лікувальний масаж та фізкультура довічно, потребує стороннього догляду.

Згідно довідки служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради від 15.11.2018 року №2363/04-24, протягом 2015-2018 року стосовно ОСОБА_1 не надавався висновок щодо позбавлення батьківських прав.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №05426, виписки із історії хвороби №7912, ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні ТОККПНЛ з 04.06.2018 року по 15.06.2016 року та з 21.08.2017 року по 01.09.2017 року, з діагнозом: залишкові явища перенесеного ішемічного інсульту в басейні правої середньої мозкової артерії з плегією лівої руки, глибоким парезом лівої ноги, спастичною контрактурою лівого променево-зап»ясного суглоба, лівобічною гемігіпестензією, порушенням функції ходи, судомним синдромом.

Рішенням Тернопільського міського суду від 06 травня 2003 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до довідки про склад сім»ї, виданої ПП «Люкс», ОСОБА_4 зареєстрована та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3. Разом із нею проживають її мати ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно із довідкою Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 19.09.2018 року №2496, ОСОБА_4 отримує допомогу, як одинока мати у розмірі 1944 грн. на місяць.

Згідно із випискою з медичної карти стаціонарного хворого злоякісним новоутворенням, виданої ТОКОД, ОСОБА_5, яка є матір»ю відповідача, хворіє онкологічним захворюванням.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, виданого Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану, ОСОБА_6 народилась 05 липня 2012 року, матір»ю якої є ОСОБА_4, відомості про батька внесено відповідно до ст..135 СК України.

Як вбачається із довідки, виданої загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів правовий ліцей №2 від 19.11.2018 року №138, ОСОБА_6, яка є дочкою відповідача навчається в 1-А класі зазначеної школи.

Обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в статті 51 Конституції України.

Згідно ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Згідно положення ст. 75 СК України непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. Особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, про що зазначено у частині четвертій ст. 75 СК України.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання у дочки, сина на утримання батьків можуть бути призначені за наявності юридичних складових у сукупності певних умов, а саме: мати, батько не були позбавлені батьківських прав та не ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків; непрацездатність матері, батька; потреба у матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. При цьому, суд враховує, що отримання непрацездатними батьками пенсій чи іншого доходу не можуть звільняти повнолітніх дочку, сина від обов’язків утримувати непрацездатних батьків. Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків.

Родинний зв’язок між сторонами по справі судом визначено за правилами, встановленими нормами глави 12 СК України.

Потреба у матеріальній допомозі означає брак коштів, необхідних для підтримки нормальної життєдіяльності особи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд, дослідивши обставини справи, врахувавши та дослідивши докази надані сторонами, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення. Задовольняючи позов частково, суд враховує, те, що ОСОБА_1 є пенсіонером, інвалідом І-ї групи, перебуває на повному державному забезпеченні в геріатричному закладі, хворіє хронічними захворюваннями, внаслідок яких йому надано інвалідність І групи, внаслідок чого він є непрацездатним, що свідчить про потребу в отриманні матеріальної допомоги та зумовлює виникнення у відповідача обов’язку надання такого утримання. Суд також враховує, що єдиним джерелом доходу позивача є щомісячні пенсійні виплати в сумі 384,63 гривень, які є незначними, всю суму коштів він витрачає на своє лікування та реабілітацію інваліда. При цьому, суд відкидає твердження представника відповідача про те, що позивач не брав участі в його утриманні та вихованні як батько, оскільки доказів щодо цього не надано. Також суд зазначає, що незначне перебування позивача у місцях позбавлення волі, не є підставою для відмови у позові. Крім цього, суд зазначає, що позивач не позбавлявся батьківських прав стосовно своєї доньки ОСОБА_4

Вирішуючи питання щодо визначення розміру аліментів, - суд зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При цьому, згідно роз'яснень, викладених в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 березня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.

З урахуванням вищевикладеного, з урахуванням потреб позивача та можливостей відповідача, - суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_4 на утримання батька ОСОБА_1 аліменти у розмірі 250 грн. щомісячно, що не призведе відповідача до скрутного матеріального становища.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає часовий період зобов»язання відповідача утримувати свого непрацездатного батька, до зміни матеріального становища сторін.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 182, 191, 199, 200, 201 Сімейного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання батька – задовольнити частково.

Стягувати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки м. Тернопіль вул. Бродівська, 54/115, ІПН 38645610 в користь непрацездатного батька, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_1, аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 250 (двісті п’ятдесят) гривень щомісячно, починаючи з 03.07.2018 року, до зміни матеріального становища сторін.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_7