Рішення № 78112788, 15.11.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1401/18

Провадження № 2/202/1246/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Некрасової О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - Борульника О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Моторно транспортне страхове бюро України, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Моторно транспортне страхове бюро України, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 06.04.2015 року о 13 год. 20 хв., в м. Дніпропетровську на території двору буд. №1 по вул. Винокурова, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем ВАЗ д.н. НОМЕР_3, на перехресті рівнозначних доріг не надав дороги та допустив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer 2.0 д.н. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався праворуч. В результаті ДТП автомобілям спричинені механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду.

Вину ОСОБА_3, який порушив п. 16.12 Правил дорожнього руху України встановлено постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.05.2015 року.

Після ДТП позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки засобом ВАС д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак, на момент звернення позивача із заявою до страхової компанії за компенсацією було виявлено, що вказаної страхової компанії вже не існує.

З метою визначення розміру шкоди заподіяної власнику транспортного засобу, Mitsubishi Lancer 2.0 д.н. НОМЕР_4, позивач звернувся із заявою до ПП ОСОБА_4, де було складено калькуляцію вартості ремонту та відновлювальних робіт пошкодженого відповідачем автомобіля. Вартість відновлювальних робіт склала 71 212 грн. 24 коп.

Сплата вказаних грошових коштів в рахунок проведення відновлювальних робіт підтверджується квитанціями від 19.06.2015 року на суму 23 220 грн. та від 02.06.2015 року на суму 48 000 грн.

21 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Моторно-транспортного страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування, втім отримав компенсацію лише у розмірі 5000 грн.

Оскільки МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування частково у розмірі 5000 грн., інша частина матеріальної шкоди та вартість робіт, виконання які сплачені позивачем для повного відновлення транспортного засобу, становить різницю витрат і складає 66212 грн. 24 коп.

Вважає, що обов'язок по відшкодуванню різниці в сумі 66212 грн. 24 коп. між загальним розміром спричиненого матеріального збитку (71 212,24 грн.) та сумою сплаченою МТСБУ (5000 грн.) покладається безпосередньо на винну в ДТП особу, тобто ОСОБА_3

Тому, матеріальну шкоду в розмірі 66 2012 грн. 24 коп., яка складає витрати понесені для повного відновлення транспортного засобу, виходячи з вимог ст. 22, 1192 ЦК України та на підставі ст. 1172 ЦК України вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, вважає, що відповідач ОСОБА_3, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 36971,69 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 5883 грн.

З цих підстав просив: стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 109066,93 грн., з яких: матеріальна шкода заподіяна внаслідок пошкодження транспортного засобу в ДТП - 66212,24 грн., 3% річних - 5883 грн., інфляційне збільшення боргу - 36971 грн. 69 коп.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив не подавав, у зв'язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Моторного (транспортного) страхового бюро України у судовому засіданні позов просив задовольнити частково, оскільки доводи позивача, наведені у позовній заяві, не узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права. Так, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються не тільки положеннями ЦК України, але й спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, даними ЦБД МТСБУ підтверджується, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди - водія ОСОБА_3, застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на підставі поліса ОСЦПВ №АІ/4447002, який є чинним на момент ДТП. За даним страховим полісом №АІ/4447002 страховий ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну складає 50 000 грн., франшиза - 500 грн. Отже, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіну майну по полісу складає 49 500 грн.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.04.2015 року №905 «Про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» постановлено анулювати ліцензію Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказане розпорядження набуло чинності 08.05.2015 року.

ПрАТ «СК «Україна» набула статусу асоційованого члена МТСБУ 13.03.2007 року, а 01.07.2015 року втратила членство в МТСБУ у зв'язку із заборгованістю до фондів МТСБУ, створених відповідно до Закону.

Вказує на те, що незалежно від того, що ПрАТ «СК «Україна» анулювали ліцензію та припинено його членство у МТСБУ, страховик повинен був виконати свої зобов'язання, які виникли за укладеними договорами ОСЦПВ до цього часу, в даному випадку за полісом №АІ/4447002.

У відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на сайті МТСБУ розміщено оголошення, відповідно до якого гранична сума виплати за зобов'язаннями ПрАТ «СК «Україна» - 5000 грн.

23.03.2017 року надійшла заява ОСОБА_1 від 21.03.2017 року про отримання страхового відшкодування за ПрАТ «Страхова компанія «Україна», поліс АІ/4447002, яка зареєстрована МТСБУ 23.03.2017 року за №9463. Після розгляду вищезазначеної заяви було прийнято наказ МТСБУ №8227 від 12.09.2017 року від 15.12.2017 року «Про відшкодування з фонду захисту потерпілих ОСОБА_1 про виплату за ПрАТ «Страхова компанія «Україна» (повернення гарантійного внеску) в сумі 5 000 грн., про що повідомлено позивача листом.

Також вказує, що лише після встановлення неможливості погашення заборгованості перед позивачем та завершення відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» процедури ліквідації, може ставитись питання перед МТСБУ щодо виконання зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Керуючись п. 8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вказує на те, що для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження за №2943 від 15.06.2015 року, проведеного експертом, встановлено, що вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля Mitsubishi Lancer 2.0 д.н. НОМЕР_4 складає 34699,74 грн. Враховуючи сплачену МТСБУ суму страхового відшкодування позивачу, суму франшизи, вважає необхідним стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди у розмірі 37012,26 грн. (71212 грн. - 34699,74 грн. - 500 грн.) Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з відповідача вважає необґрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника третьої особи, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини: 06.04.2015 року о 13 год. 20 хв., в м. Дніпропетровську на території двору буд. №1 по вул. Винокурова, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ д.н. НОМЕР_3, на перехресті рівнозначних доріг не надав дороги та допустив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer 2.0 д.н. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався праворуч. В результаті ДТП автомобілям спричинені механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.05.2015 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 грн.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, належному позивачу ОСОБА_1 автомобілю Mitsubishi Lancer 2.0 д.н. НОМЕР_4, відповідно до висновку судового експерта №2943 від 15.06.2015 року, була спричинена матеріальна шкода на суму 34 699 гривень 74 копійки.

З метою визначення розміру шкоди заподіяної власнику транспортного засобу, Mitsubishi Lancer 2.0 д.н. НОМЕР_4, позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до ПП ОСОБА_4, де було складено калькуляцію вартості ремонту та відновлювальних робіт пошкодженого відповідачем автомобіля. Вартість відновлювальних робіт склала 71 212 грн. 24 коп., яку було сплачено ОСОБА_1, що підтверджується квитанціями від 19.06.2015 року на суму 23 220 грн. та від 02.06.2015 року на суму 48 000 грн.

На момент ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_3, як власника джерела підвищеної небезпеки транспортного засобу ВАЗ д.н. НОМЕР_3, була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Україна», згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у формі полісу АІ/4447002 з страховим лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну у розмірі 50 000 грн., франшизи - 500 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода заподіяна неправомірними діями особистим немайновим правам та майну фізичним особам відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 зі змінами: шкода заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, а у випадку, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

01.07.2015 року ПрАТ «СК «Україна» втратила членство в МТСБУ у зв'язку із заборгованістю до фондів МТСБУ.

Судом також встановлено, що 21 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Моторно-транспортного страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування за ПрАТ «Страхова компанія «Україна», поліс АІ/4447002.

Після розгляду вищезазначеної заяви було прийнято наказ МТСБУ №8227 від 12.09.2017 року від 15.12.2017 року «Про відшкодування з фонду захисту потерпілих ОСОБА_1 про виплату за ПрАТ «Страхова компанія «Україна» (повернення гарантійного внеску) в сумі 5 000 грн., про що повідомлено позивача листом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення із відповідача частини несплаченого страхового відшкодування в розмірі 66212 грн. 24 коп., яка розрахована позивачем як різниця вартості відновленого ремонту у розмірі 71 212, 24 грн. та розміру відшкодування, виплаченого МТСБУ, у розмірі 5000 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2018 року відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ «Страхова компанія «Україна», визнано розмір вимог ініціюючих кредиторів.

Станом на день судового розгляду відсутні відомості про завершення процедури банкрутства ПрАТ «Страхова компанія «Україна».

Суд приходить до висновків про часткове задоволення вимог позивача, проаналізувавши наступні положення закону.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15- ц; провадження № 14-176цс18 викладеної у п.п. 49 - 51, 53, 55 -57 визначено, що згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов'язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Враховуючи те, що страховика ПрАТ «СК «Україна» станом на день судового розгляду не визнано банкрутом, він не припинив свою діяльність у встановленому законом порядку (ст. 104 ЦК України), обов'язок по відшкодуванню витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4447002 автомобіль марки «ВАЗ 2109» н.з. 94025АВ, а саме у розмірі 34199,74 грн., підлягає виконанню саме страховиком.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було заявлено вимог до страховика ПрАТ «СК «Україна», а суд в силу положень ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України розглядає справи лише в межах заявлених вимог. З цих підстав суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог в цій частині.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Виходячи з аналізу вище вказаних правових норм, зокрема ст. ст. 22, 1194, ЦК України, ст. ст. 3, 22, 29, 33, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що страховик повинен виплатити страхове відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, оскільки таке обмеження встановлено законом. В свою чергу інші витрати, зокрема ті, які пов'язані із втратою товарної вартості тощо, підлягають відшкодуванню безпосередньо винною особою, оскільки відшкодування таких витрат страховиком законом не передбачено. Отже, для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди, ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, пов'язаним з відновлювальним ремонтом, що складає 71212 грн., і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), розрахованим з урахуванням зносу, що складає 34199,74 грн. (сума матеріального збитку згідно висновку експертного дослідження №108/18 від 12.09.2018 року - франшиза по полісу), яка підлягає виплаті або стягненню із страховика в особі ПрАТ «СК «Україна» або за наявності передбачених законом підстав з МТСБУ.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи те, що інших доказів на підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача не надано, суд вважає, що виходячи з визначеної у калькуляціїі вартості відновлювального ремонту в розмірі 71212 грн. 24 коп., з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди і прямими застрахованими збитками, а саме 37012 грн. 26 коп. (71212,24 грн. - 34199,74 грн.).

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат та 3% річних суд вважає необхідним відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З урахуванням викладеного положення ст. 625 ЦК України регулюють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Однак, відшкодування шкоди є відповідальністю, а не борговим (грошовим) зобов'язанням, а тому на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Крім того, з відповідача на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись: Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1187,1188,1192,1194 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 141, 259, 263-265,280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_5) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), третя особа: Моторно транспортне страхове бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8, ЄДРПОУ 21647131), про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_5) шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 37012,26 грн. та судові витрати по справі в розмірі 704,80 грн., а всього 37717,06 грн. ( Тридцять сім тисяч сімсот сімнадцять гривень 06 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст складено 26.11.2018 року.

Суддя: Л.П. Слюсар