Рішення № 78107755, 23.11.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/4189/16-ц

Номер провадження 2/521/177/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Лічмана Л.Г.

при секретарі – Тимофієнко Н.М.

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи – ОСОБА_5 про встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання права на спадкування за законом в порядку четвертої черги та визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

23.02.2016 р. до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся позивач ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання позивача однією сім’єю з ОСОБА_6, померлою 05.09.2015 року, більш ніж п’ять років до часу відкриття спадщини, визнання права на спадкування за законом в порядку четвертої черги на усе рухоме та нерухоме майно померлої, визнання заповіту від 20.08.2014 року № 4-955 недійсним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказав, що у зв’язку з тим, що його батьки рано пішли з життя, у 12 років він залишився проживати у комунальній квартирі АДРЕСА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_6, з якою у нього склались певні взаємні стосунки, оскільки вона не мала своїх дітей і позивач був для неї як син. Родичів у неї не було, зв’язок підтримувала тільки з племінником ОСОБА_5, який мешкає в Росії. ОСОБА_3 проживав у зазначеній квартирі, а мачуха мешкала у іншій кімнаті та наглядала за ним цілодобово, харчувала, одягала, лікувала, виховувала. Між ним та мачухою виникли почуття та обов’язки. Його родина здійснювала догляд за покійною. Мачуха хворіла на низку захворювань, потребувала стороннього догляду. ОСОБА_3 здійснював придбання ліків, продуктів, речей загального користування, здійснював ремонт та обслуговування її кімнати. Послугу електропостачання він сплачує з 1983 р., встановивши загальний лічильник на своє ім’я. З 1983 р. сплачує газопостачання. Газовий водонагрівач (колонка, газова плита, кухонне вікно, кухонна мийка, раковина у ванну кімнату, водяний кран, у ванну, рушникосушка, унітаз, тобто речі загального користування придбані позивачем за умови користування цим мачухою як членом сім’ї. Крім того, змінено водопровідні труби, керамічна облицювальна плитка, кухня, пластикова вагонка, лінолеум, електричні світильники, шо стало предметом спадкового майна. Позивач добросовісно виконував сімейні обов’язки та надавав допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані та проживав однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Після смерті ОСОБА_6 позивачу стало відомо про наявність спадкоємця за заповітом – ОСОБА_4 За життя ОСОБА_6 не повідомляла про намір укласти заповіт на сторонніх осіб, тобто ОСОБА_4 який є сином ОСОБА_7, яка у 2013 р. сприяла передачі собак мачухи до спец-притулку. В подальшому ОСОБА_7 наносила регулярні візити спадкодавцю, навідувалась до кімнати і у відсутність мачухи. Взагалі ОСОБА_6 тримала 12 собак, що свідчило про психічний розлад, а саме патологічне накопичення. Зазначене свідчить, що ОСОБА_6 на момент складання заповіту страждала психічним розладом здоров’я і не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 підтримали зазначені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог просив відмовити. У наданих запереченнях ОСОБА_4 вказав наступне. Позивач ніколи не проживав з ОСОБА_6 однією сім’єю, більше того він мав з нею неприязні відносини, позбавляв можливості користування водопостачанням та електроенергією, постійно погрожував, зробив навіть підпал її кімнати, у зв’язку з чим ОСОБА_6 змушена була звертатися до правоохоронних органів з відповідними заявами. Спадкодавець за життя мала дружні стосунки з матір’ю відповідача – ОСОБА_7, зверталася до неї за допомогою у вирішенні побутових проблем тощо. З ОСОБА_6 спілкувався лише ОСОБА_5, її племінник, однак він проживав у іншій державі, а тому не заперечував проти того, щоб заповіт було складено на ім’я ОСОБА_4 У 2015 р. ОСОБА_3 приватизував свою частку квартири, однак серед членів сім’ї ОСОБА_6 не вказав. Таким чином, докази сумісного проживання не підтверджені обґрунтованими доказами. Зазначене спростовується також показаннями свідка позивача. Отже, позивач не відноситься до кола спадкоємців четвертої черги. Крім того, твердження, що спадкодавець була мачухою позивача є оманливими. Позивач не утримував спадкодавця, оскільки сім’я відповідача сплачувала комунальні послуги з 2012 р. Крім того, відповідач та його мати годували спадкодавця, сплатили організацію її поховання. Твердження позивача про встановлення газового нагрівача та інших приладів, то вказані предмети є приладами загального користування, а не особистого користування спадкодавця. Заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 є законним та складеним з дотриманням всіх вимог законодавства, психічними захворюваннями ОСОБА_6 не хворіла. Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У наданих письмових поясненнях на заперечення ОСОБА_4 ОСОБА_3 вказав, що відповідач не може знати про неприязні стосунки з ОСОБА_6 Крім того, звинувачення у підпалі не підтверджені доказами. Заява ОСОБА_6 до начальника ОВС Малиновського району м. Одеси написана не ОСОБА_6, вона не підписана. Звернення покійної до матері відповідача у вирішенні побутових проблем не відповідають дійсності. Позивач не створював перешкод у користуванні комунальними послугами. Його дружина готувала їжу, прала, родина позивача прибирала санвузол, кухню. ОСОБА_6 не відносилась до ОСОБА_4 як до сина, оскільки відносини з покійною виникли у нього за декілька років до її смерті. ОСОБА_7 приходила до спадкодавця, приносила їй їжу тощо. Щодо сплати комунальних послуг цю обставину позивач не заперечує. Племінник ОСОБА_5 мав усну домовленість про продаж частки спадкодавця позивачу на випадок її смерті. Свідок ОСОБА_8 вказала, крім іншого, що ОСОБА_6 догляд надавався неналежно. Відповідач не утримував ОСОБА_6, оскільки договір довічного утримання відсутній. Факт того, що ОСОБА_4 займався організацією поховання пояснюється тим, що в день смерті спадкодавця, повернувшись додому о 15-16 годині позивач дізнався про смерть мачухи, в квартирі вже перебували працівники похоронного агенства та ОСОБА_7, яка забрала паспорт та документи.

Третя особа ОСОБА_5, племінник ОСОБА_6, є громадянином ОСОБА_9 Федерації, надав письмові пояснення, у яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити та справу розглядати у його відсутність. При цьому ОСОБА_5 вказав, що ОСОБА_3 з його тіткою по материнській лінії, ОСОБА_6, однією сім’єю не проживав, постійно мав з нею конфлікти. ОСОБА_6 заповіла все майно ОСОБА_4, проти чого він не заперечував, так як його мати ОСОБА_7 опікувала ОСОБА_6, а та керувала своїми діями та була повністю психічно здорова.

При цьому суд зауважує, що ОСОБА_5 помилково зазначений позивачем як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Він у встановленому порядку спадщину після смерті ОСОБА_6 не прийняв, тому рішення у справі не може вплинути на його права або обов’язки щодо однієї зі сторін. ( ч. 1 ст. 53 ЦПК України)

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02.03.2016 р. (головуючий суддя Мурзенко М.В.) провадження у цивільній справі 521/4189/16-ц, номер провадження 2/521/844/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи – ОСОБА_5 про встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання заповіту недійсним відкрито.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02.03.2016 р. в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2016 р., залишену без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.10.2016 р., заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на спадкове майно ОСОБА_6, померлої 05.09.2015 року, яке складається з 476/1000 частин квартири № 2, яка розташована за адресою м.Одеса, вул. Контр-адмірала Луніна, буд. № 8.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.06.2016 р. заяву представника позивача задоволено, витребувано з Комунальної установи «Міська поліклініка № 6» історію хвороби ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлої 05.09.2015 р., витребувано з Комунальної установи «Міський психіатричний диспансер» відомості про перебування ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на обліку, історію хвороби — за наявності, витребувано з Комунальної установи «Одеський обласний наркологічний диспансер» відомості про перебування ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на обліку, історію хвороби — за наявності, витребувано від Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» відомості про укладення договорів постачання електричної енергії в квартиру за адресою АДРЕСА_2 з зазначенням дати укладення та особи або осіб, з якими укладались відповідні договори, витребувано від Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» відомості про укладення договорів постачання газу в квартиру за адресою АДРЕСА_2 з зазначенням дати укладення та особи або осіб, з якими укладались відповідні договори.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2016 р. призначено у цивільній справі № 521/4189/16-ц за позовом за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання заповіту недійсним, третя особа ОСОБА_5, судову психіатричну (посмертну) експертизу.

21.12.2016 р. до Малиновського районного суду м. Одеси звернулися ОСОБА_3, ОСОБА_10 з позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, з позовною заявою (цивільна справа № 521/21607/16-ц),у якій вони просили встановити факт їхнього проживання однією сім’єю більш ніж п’ять років до часу відкриття спадщини разом із померлою 05.10.2015 р. ОСОБА_6 Також позивачі просять визнати за ОСОБА_10 та ОСОБА_3 право на спадкування за законом в порядку четвертої черги на усе рухоме і нерухоме майно померлої 05.10.2015 р. ОСОБА_6, а також визнати заповіт від 20.08.2014 р. за реєстровим № 4-955 на ім’я відповідача недійсним.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.01.2017 р. відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення факту його проживання однією сім’єю, визнання права на спадкування за законом в порядку четвертої черги, визнання заповіту від 20.08.2014 р. за реєстровим № 4-955 недійсним та відкрито провадження у цивільній справі за позовною ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання права на спадкування за законом та визнання заповіту недійсним.

Згідно з п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Розпорядженням керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.2017 р. № 233 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи з підстав закінчення повноважень судді Мурзенка М.В. в межах п’ятирічного строку та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2017 р., справу передано судді Лічману Л.Г.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.10.2017 р. суддею Лічманом Л.Г. прийнято до провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи – ОСОБА_5 про встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання заповіту недійсним, провадження у справі – відновлено.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.10.2017 р. цивільну справу № 521/21607/16-ц, номер провадження 2/521/2082/17 (головуючий – суддя Лічман Л.Г.) за позовною заявою ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання права на спадкування за законом та визнання заповіту недійсним об’єднати з цивільною справою № 521/4189/16-ц, номер провадження 2/521/844/17 (головуючий – суддя Лічман Л.Г.) за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи – ОСОБА_5 про встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання заповіту недійсним, присвоєно об’єднаному провадженню реєстраційний номер справи № 521/4189/16-ц, номер провадження 2/521/844/17.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.01.2018 р. позов ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання права на спадкування за законом та визнання заповіту недійсним залишено без розгляду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.04.2018 р. у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_10 про усунення від спадкування, - відмовлено, зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_10 про усунення від спадкування, - повернуто заявнику.

Ухвалою колегії суддів судвої палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 21.08.2018 р. апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_11 – задоволено, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2018 року - скасовано та передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, починаючи зі стадії вирішення питання про прийняття зустрічного позову.

Ухвалою Верховного суду у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С.Ю. від 28.09.2018 р. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи – ОСОБА_5, про встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання права на спадкування за законом, відмовлено.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2018 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 не прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у зв’язку з надходженням заяви про відмову від зустрічної позовної заяви відповідачем.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018 р. у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи – ОСОБА_5 про встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання заповіту недійсним, - відмовлено.

На підставі пояснень сторін, наданих, досліджених і оцінених доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні до них правовідносини.

Згідно свідоцтву про право власності на житло від 25.11.1998 р. № 01049, виданого на підставі розпорядження (наказу) від 25.11.1998 р. № 1049 органом приватизації державного житлового фонду Приморського району, посвідчено, що приміщення квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Контр-адмірала Луніна, 8 кв. 2 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_6, приватизована площа 22,92 кв.м., що становить 476/1000 частин квартири 2. Право власності зареєстровано в ОМБТІ 25.11.1998 р. за № 159 стор. 117 кн. 12 пр. (т.1 а.с. 45, 144-145)

20.08.2014 р. ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 4-955, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй, та на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_4 Вказаний заповіт зареєстровано за № 56443851, бланк НАА 452783, номер в реєстрі нотаріальних дій 4-955. (т. 1 а.с. 142-143)

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23.10.2015 р., виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради згідно з розпорядженням (наказом) від 23.10.2015 р. № 260077, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за № 3-30546, посвідчено, що 524/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_3 дійсно належить на правах спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в рівних частках та складає 25,28 кв.м. загальної площі квартири № 2. Загальна площа квартири становить 48,2 кв.м. Право власності зареєстровано за ОСОБА_14 т.О., ОСОБА_13, ОСОБА_3 по 524/3000 частині за кожним. (т. 1 а.с. 10, 21-24)

З технічного паспорта від 31.07.2015 р. на вказану квартиру вбачається, що вона є комунальною та складається з 2-1 житлова площею 14,7 ОСОБА_3, 2-2 житлова площею 13,3 ОСОБА_6, 2-3 кухня площею 6,5 кв.м. загальна, 2-4 ванна площею 2,7 кв.м. загальна, 2-5 туалет площею 1,3 кв.м. загальний, 2-6 коридор площею 3,8 кв.м. загальний, 2-7 коридор площею 5,1 кв.м. загальний, 2-8 вбудована шафа площею 0,4 кв.м. ОСОБА_6, 2-9 вбудована шафа площею 0,4 кв.м. ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 25-26)

05.10.2015 р. у віці 78 років померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 426602, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції (актовий запис 10277). (т. 1 а.с. 133)

З заявою про прийняття спадщини 07.12.2015 р. № 2744 в Третю одеську державну нотаріальну контору звернувся ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 132)

26.01.2016 р. з заявою № 110 про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 152)

07.12.2015 р. Третьою одеською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 1142/2015.

Відповідно до довідки (виписка з домової книги про склад сім’ї та реєстрацію) № 359 від 25.02.2016 р. видно, що ОСОБА_3 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 та займає площу однієї кімнати, з ним проживають ОСОБА_13 зять та ОСОБА_14 донька. (т. 1 а.с. 27)

З довідки щодо надання інформації № 21/384 від 30.06.2016 р., виданої ПАТ «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго» повідомлено, що письмовий договір за вказаною адресою про користування електричною енергією не укладався, втім постачання здійснюється за особовим рахунком під № 0300-430782, який зареєстрований на ім’я ОСОБА_3, інформація щодо періоду відкриття такого рахунку не збереглась. (т. 1 а.с. 105)

Відповідно до листа ПАТ «Одесагаз» № 1312/21 від 06.07.2016 р. повідомлено, що газопостачання за адресою: АДРЕСА_3 здійснюється на підставі договору про надання послуг з газопостачання від 23.05.2007 р. № 146722, укладеного з ОСОБА_6, договору про надання послуг з газопостачання від 11.01.2012 р. № 146723, укладеного з ОСОБА_3В, (т. 1 а.с. 160)

Згідно довідці № 1135 від 30.11.2015 р. та довідки № 1134 від 30.11.2015 р. (виписка з домової книги про склад сім’ї та реєстрацію), підписаною бухгалтером та начальником дільниці № 8 КП «ЖКС «Черьомушки» ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_3 з 28.03.1972 р. по день смерті 05.10.2015 р. ОСОБА_3 значиться як сусід по квартирі. (т.1 а.с. 134-135)

У відповіді Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області № 6710 від 06.09.2016 р. повідомлено, що заяв та повідомлень від ОСОБА_6 не надходило. (т. 2 а.с. 33)

У відповіді Малиновського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області № 38/4802 від 15.09.2016 р. та № 38/4709 від 19.09.2016 повідомлено, що ОСОБА_6 з приводу побиття не зверталась. (т. 2 а.с. 40-41)

ОСОБА_4 надав квитанції про сплату комунальних послуг, оформлених на ім’я ОСОБА_6 за 2012-2015 р. (т. 1 а.с. 196-219)

ОСОБА_3 надав накладні, чеки, квитанції про купівлю будівельних матеріалів за 2006-2009 р., 2011-2012 р. (т. 2 а.с. 12-18)

Згідно договору-замовлення на організацію та проведення поховання № 012759 від 05.10.2015 р., рахунку-фактурі б/н від 06.10.2015 р. видно, що замовником та платником організації проведення поховання ОСОБА_6 значиться ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 221-223)

За клопотанням позивача допитані свідки: ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_16 і ОСОБА_17, сусідки ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_19 – колега і знайома ОСОБА_3, ОСОБА_20 - друг позивача, ОСОБА_14, донька ОСОБА_3 Названі свідки показали, що подружжя ОСОБА_3 добре відносились до ОСОБА_6, годували її доглядали, здійснювали в квартирі ремонт, ОСОБА_6 була присутня на святах, сиділа за столом. Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_20 вважали, що подружжя ОСОБА_3 з ОСОБА_6 проживали однією сім’єю.

За клопотанням відповідача допитані свідки ОСОБА_7, його мати, ОСОБА_21, колишні співробітниці ОСОБА_6, ОСОБА_22, сусідка спадкодавця, які суду показали, що ОСОБА_6 їм скаржилась на образи з боку сусідів, сварки з ними, що вони забороняли їй користуватися ванною і кухнею. У зв’язку з цим у 2013 р. ОСОБА_7 на три місяці забирала ОСОБА_6 жити до себе і доглядала за нею в подальшому.

Згідно показанням свідка ОСОБА_23, дружини ОСОБА_4, вона знала, що її свекруха та чоловік доглядають бабусю Валю, разом їхали до нотаріуса. Валя проживала то у себе, то у ОСОБА_7 Зіни.

Відповідно до ст. ст. 1217, 1218 і 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК).

За загальним правилом, передбаченим ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

ОСОБА_3, стверджує, що він відноситься до четвертої черги спадкоємців за законом, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно роз’яснень, викладених в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 і ч. 1 і 5 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання суду, позивачем не доведені обставини того, що він та ОСОБА_6 проживали однією сім’єю, в тому числі з жовтня 2010 року.

ОСОБА_6 власну зарплату , а потім пенсію витрачала лише на себе і на утримання собак.

Факт проживання у одній квартирі спільного заселення ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не свідчить про наявність взаємних прав та обов’язків.

Ремонтні роботи у квартирі здійснені в місцях загального користування, що в першу чергу необхідно було сім’ї ОСОБА_3, особливо з урахуванням того, що ОСОБА_6 утримувала значну кількість собак.

У 1998 році ОСОБА_6 самостійно приватизувала свою кімнату і відповідні частини місць загального користування. У неї з ОСОБА_3 були різні договори найму житла і особові рахунки.

Повідомлення про сплату ОСОБА_3 за комунальні послуги, а саме за електричну енергію та газопостачання не свідчить про проживання однією сім’єю зі спадкодавцем. Інші комунальні послуги, а саме опалення, СДПТ, вивіз сміття, холодна вода та каналізація оплачувалися ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_4, що не заперечується самим позивачем. Газопостачання ОСОБА_6 здійснювалось за окремим договором з 2007 року, ОСОБА_3 за договором з 2012 року.

У випадку проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_6 однією сім’єю організація поховання мала здійснюватись безпосередньо позивачем. Посилання на те, що ОСОБА_7, та ОСОБА_4 скористалися відсутністю ОСОБА_3 та особисто займалися похованням ОСОБА_6 не спростовує встановлених судом обставин справи.

Суд критично оцінює надані ОСОБА_3 відомості про те, що ним здійснено прибирання могили ОСОБА_6 та намагання встановити пам’ятник, а надані фотокартки містять дату 30.09.2018 р. На переконання суду вказані дії пов’язані з розглядом справи у суді, для підтвердження факту піклування ОСОБА_3 над ОСОБА_6 навіть після смерті.

Показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_16 і ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, з урахуванням показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_22, письмових доказів не дають підстав суду для висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, з веденням спільного господарства, побуту і бюджету, тобто були сім’єю.

ОСОБА_14, як донька, прямо заінтересована в результаті розгляду справи, тому її показання не можуть бути покладені в основу рішення суду.

Позивач підтвердив, що ОСОБА_7 запропонувала свою допомогу за доглядом ОСОБА_6 Він з дружиною погодились на цю пропозицію.

Отже відсутні беззаперечні докази на підтвердження тих обставин, що між спадкодавцем та позивачем існували усталені відносини, що притаманні сім'ї в розумінні частини 2 статті 3 СК України.

Вказані обставини у їх сукупності не надають підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання права на спадкування за законом в порядку четвертої черги.

Відмова у позові за недоведеністю не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду за іншими підставми.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, суд зазначає наступне.

Згідно відповіді КУ «Міський психіатричний диспансер» від 24.03.2016 р. № 01-01-10/568 та від 18.07.2016 р. № 01-01-10/638 повідомлено, що ОСОБА_6 на обліку у психіатра не перебуває, за медичною допомогою не зверталася. (т. 1 а.с. 125, 167)

З відповіді КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров’я» від 04.07.2016 р. № 91/2 повідомлено, що ОСОБА_6 в центрі на обліку лікаря-нарколога не перебувала. (т. 1 а.с. 165)

Відповідно до висновку судово-психіатричних експертів № 50 від 13.02.2017 р. щодо посмертної судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_6 під час підписання нею заповіту, посвідченого 20.08.2014 р. страждала хронічним стійким психічним захворюванням у вигляді «Судинної (атеросклеротичної) деменції» (що відповідає діагностичним критеріям рубрик «F 01/8» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду) та за свої психічним станом була абсолютно не здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними. (т. 2 а.с. 85-96)

Позовну заяву не визнає відповідач ОСОБА_4, який є спадкоємцем за заповітом, який ОСОБА_3В, просить визнати недійсним.

Відповідно до ст. 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Цивільний Кодекс України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складення заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом не встановлений факт проживання ОСОБА_3 однією сім’єю зі спадкодавцем, не визнано його право на спадкування за законом в порядку четвертої черги. Зважаючи на ці обставини, у ОСОБА_3 не виникне спадкове право на майно ОСОБА_6 у разі задоволення позовної вимоги про визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним. Тому ОСОБА_3 не є заінтересованою в розумінні ст. 1257 ЦК України. Суд відмовляє йому у позовній вимозі про визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним, як неналежному позивачеві, як особі, що не має права відповідної вимоги, права, свободи чи інтереси якої не порушені заповітом.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 76, 223, 263-265, 354 ЦПК України, -

С У Д

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2), за участю третьої особи – ОСОБА_5 (ОСОБА_9 Федерація, м. Краснодар, Вул. Гаврилова, 96, НОМЕР_3 12 266759) про встановлення факту проживання особи однією сім’єю, визнання права на спадкування за законом в порядку четвертої черги та визнання заповіту недійсним, - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2016 року, якою накладено арешт на спадкове майно ОСОБА_6, померлої 05 жовтня 2015 року, яке складається з 476/1000 частин квартири № 2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Контр-адмірала Луніна, 8.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 23 листопада 2018 року.

С У Д Д Я: