Рішення № 78107544, 26.11.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/21667/17

Провадження № 2/521/1395/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Бєрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного реєстратора Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про скасування державної реєстрації права власності (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна № 1437044651101, номер права власності № 23920892) шляхом скасування запису про державну реєстрацію, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Державного реєстратора Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», в якому просить суд скасувати державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна № 1437044651101, номер права власності № 23920892) шляхом скасування запису про державну реєстрацію. Свою позовну заяву позивачка обґрунтовує тим, що вона є співвласницею квартири АДРЕСА_1, де вона проживає із своєю сім’єю. Однак, нещодавно позивачку разом з її родиною було примусово із застосуванням психічного насилля виселено з даної квартири співробітниками ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». В усній розмові представники ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомили, що квартира більше позивачці не належить, а тому не має жодних законних підстав обіймати та проживати у квартирі через боргові зобов’язання її батька – ОСОБА_4. Звернувшись із електронним запитом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та сформувавши інформаційну довідку, позивачка дізналася, що наразі квартира АДРЕСА_2 дійсно належить ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», право власності зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38714342 від 14.12.2017 року, прийняте державним реєстратором Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_3. Позивачка вважає, що така реєстраційна дія здійснена всупереч положенням чинного законодавства і фактично призвела до неможливості поновити порушені права позивачки. Так, позивачка вказує, що 16.08.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11198603000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 30 000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором був укладений іпотечний договір, яким було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3. 10.02.2008 року ОСОБА_4 помер, після смерті якого з заявами про прийняття спадщини за законом звернулися дочка спадкодавця – ОСОБА_5 та дружина спадкодавця – ОСОБА_6. ОСОБА_2 – дочка померлого – спадкоємиця, яка фактично прийняла спадщину. В 2012 році представник АТ «УкрСиббанк» звернувся до Фрунзівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в порядку спадкування. 24.01.2012 року рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області позов задоволено. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02.10.2012 року рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 24 січня 2012 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, з огляду, зокрема на той факт, що з урахуванням укладення 12.12.2011 року договору факторингу між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», згідно умов якого ПАТ «УкрСиббанк» уступив право вимоги на кредитні договори, в тому числі, і кредитний договір із ОСОБА_4, ПАТ «УкрСиббанк» втратив право вимагати сплати боржниками будь-яких сум за кредитними договорами. З будь-якими іншими позовами ані ПАТ «УкрСиббанк», ані «КЕЙ-КОЛЕКТ» не зверталися, рішення суду, що набрало законної сили, про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє. Посилаючись на викладене позивачка звернулась до суду з наведеним позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову обґрунтовуючи тим, що здійснюючи державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки державний реєстратор діяв у спосіб, що відповідав вимогам Закону України «Про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», перевірив наявність всіх документів передбачених договором, необхідних для переходу у власність іпотеко держателя предмета іпотеки. Представником ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ 22.11.2018 року до канцелярії суду подані письмові пояснення щодо позову, які він підтримував в судовому засіданні.

Відповідач державний реєстратор Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, про дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила. До канцелярії Малиновського районного суду м. Одеси надійшов відзив на позовну заяву про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в якому ОСОБА_7 реєстратор Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 просила відмовити, з огляду на наступне. ОСОБА_7 реєстратор Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_3 звернула увагу суду, що 12.12.2017 року ОСОБА_8 (який діяв за довіреністю № 16511, виданою 10.08.2017 року) від імені ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернувся із заявою до Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_4. До заяви було подано: документи, що посвідчують особу заявника та довіреність; квитанцію про сплату адміністративного збору; вимогу про усунення порушень основного зобов’язання від 07.12.2016 року; іпотечний договір №1349 від 16.08.2007 року; повідомлення про вручення поштового відправлення №0130003599869 від 19.12.2016 року; договір про надання споживчого кредиту №11198603000 від 16.08.2007 року; додаткову угоду до договору споживчого кредиту №1 від 16.08.2007 року; договір факторингу №5207-5208 від 12.12.2011 року. Таким чином, заявником додано увесь передбачений чинним законодавством на момент вчинення реєстраційної дії перелік документів, а тому реєстрація є правомірною та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав прийнято на підставах і у відповідності до встановленого порядку, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши представників сторін, що з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

16.08.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11198603000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 30 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних за весь строк фактичного користування кредитними коштами на споживчі цілі в обмін на зобов’язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі в строк до 16.08.2017 року включно.

16.08.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, реєстровий № 1349, згідно умов якого в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3.

10.02.2008 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 1-ЖД № 139052 виданого Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

З довідки щодо надання відомостей стосовно спадкоємців по спадковій справі №5364/02-14 від 21.12.2017 року виданої державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори вбачається, що 01.04.2008 року заведена спадкова справа № 353/2008. 09.08.2008 року за № 2034 з заявою про прийняття спадщини за законом звернулася дочка спадкодавця – ОСОБА_5. 05.04.2017 року за № 461 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася дружина спадкодавця – ОСОБА_6. ОСОБА_2, є спадкоємицею, яка фактично прийняла спадщину.

В 2012 році АТ «УкрСиббанк» звернулося до Фрунзівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в порядку спадкування.

24.01.2012 року рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області у справі № 2-166/2011 позовну заяву АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь АТ «УкрСиббанк» 23 053,45 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на зазначену датку складає 183 768,27 гривень. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь АТ «УкрСиббанк» сплачений судовий в сумі 1700,00 гривень та витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02.10.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_10 задоволено частково. Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 24 січня 2012 року скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в порядку спадкування відмовлено у повному обсязі. При цьому судовою колегією враховано, що оскільки право вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 ПАТ «УкрСиббанк» втратило з 12.12.2011 року і це право набуло ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», то починаючи із зазначеної дати саме ТОВ «Кей-Колект» мало право заявити до суду ці вимоги, а позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволенню не підлягали.

З будь-якими іншими позовами ані ПАТ «УкрСиббанк», ані «КЕЙ-КОЛЕКТ» не зверталися, рішення суду, що набрало законної сили, про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє.

З реєстраційної справи № 1437044651101 на об’єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_5 державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, вбачається, що права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було вчинено на підставі ряду документів, а саме: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.12.2017 року;вимоги про усунення порушень основного зобов’язання від 07.12.2016 року;іпотечного договору №1349 від 16.08.2007 року;повідомлення про вручення поштового відправлення №0130003599869 від 19.12.2016 року, виданий ФОП ОСОБА_11, адресат – ОСОБА_4;довіреності від 10.08.2017 року;додаткової угоди №1 до договору споживчого кредиту № 1 від 16.08.2007 року договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року; договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 5207-5208 від 12.12.2011 року;договору про надання споживчого кредиту № 11198603000 з додатками від 16.08.2007 року; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №107474896 від 14.12.2017 року;інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №107474896 від 14.12.2017 року;рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38714342 від 14.12.2017 року;витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №107479941 від 14.12.2017 року.

Як вбачається з положень розділу 4 Іпотечного договору від 16.08.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №1349 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється Іпотекодержателем у:

- випадках, зазначених п.п.2.1.1 – 2.1.2. цього іпотечного договору, або;

- у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом, або;

- у разі ліквідації юридичної особи – Іпотекодавця, або;

- у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов’язання за цим договором або будь-якого зобов’язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором, або;

- в інших випадках відповідно до чинного законодавства.

Звернення стягнення здійснюється на підставі:

- або рішення суду;

- або виконавчого напису нотаріуса;

- або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя;

- або за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно вимог розділу 5 Іпотечного договору від 16.08.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №1349, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

У разі настання обставин, зазначених у п.4.1 цього Іпотечного договору, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. В повідомленні зазначається який із способів задоволення вимог Іпотекодержателя застосовується.

12.12.2017 року представник ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернувся із заявою до Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_4.

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38714342 від 14.12.2017 року Державного реєстратора Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_12 вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на квартиру у АДРЕСА_6 за суб’єктом ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

З ОСОБА_13 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Державного реєстратора Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_12, яким внесено запис № 23920892, відповідно до якого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38714342 від 14.12.2017 року право приватної власності на квартиру у АДРЕСА_6, зареєстровано за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, визначені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку».

Так, за приписами ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Як вбачається з Іпотечного договору від 16.08.2007 року зареєстрованого в реєстрі за №1349 сторони, ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсиббанк» досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: - Передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі задоволення вимог Іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; - Отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця.

Крім того, пунктом 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачалось, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Надаючи оцінку діям ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» щодо повідомлення боржника в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», необхідно зазначити наступне.

Позивач – ОСОБА_2 заперечує факт отримання письмової вимоги про усунення порушень основного зобов’язання (ст. 35 Закону України «Про іпотеку» або повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (розділ 5 вказаного Іпотечного договору).

Таке заперечення не спростоване і підтверджується іншими доказами.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відправленого ФОП ОСОБА_11 № 0130003599869 від 19.12.2016 року на адресу ОСОБА_4, а саме: АДРЕСА_7, видно, що воно вручено невстановленій особі, без зазначення прізвища з підписом такої особи, 19.12.2016 року. Вказане відправлення містить нерозбірливий календарний штемпель його відправлення, а також штрих кодовий ідентифікатор «0130003599869» та «6501708846975».

Однак, варто звернути увагу на те, що письмова вимога ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про усунення порушень основного зобов’язання від 07.12.2016 року нібито отримана ОСОБА_4, що є неможливим. Оскільки, як вже було встановлено, 10.02.2008 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 1-ЖД № 139052 від 12.02.2008 року.

Суд дійшов висновку, що направлення боржнику повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки з застереженням щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири або реєстрації права власності на вказаний предмет іпотеки відбулося з порушеннями. ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не надано належних, достатніх та допустимих доказів повідомлення Позивача у встановленому законом порядку. Позивач ніколи не отримувала ані вимоги про усунення порушень основного зобов’язання, ані повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у визначений договором іпотеки спосіб.

Також у рекомендованому повідомленні вказуються штрих кодові ідентифікатори «0130003599869» та «6501708846975».

Відповідно до п. 2, 17, 67, 81, 92 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» від 5 березня 2009 р. № 270 штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень. Внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності). На внутрішніх згрупованих рекомендованих поштових відправленнях також можуть наноситися відмітки, які свідчать про те, що оплату проведено в повному обсязі («Плату стягнено»). Такі відмітки наносяться на зазначені поштові відправлення поряд із штриховим кодовим ідентифікатором за умови нанесення дати приймання. Підлягають доставці додому рекомендовані поштові картки, листи, секограми, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів. З отриманої інформації з мережі інтернет вказані штрих кодові ідентифікатори не зареєстровані в системі. Крім того, вказані рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення не містять інформацію про зміст поштового відправлення та яку саме кореспонденцію отримано адресатами.

Відповідно до листа державного нотаріуса Сьомої Одеської державної нотаріальної контори № 5364 /02-14 від 21. 12.2017 року державним нотаріусом повідомлено, що 01.04.2008 року на підставі вимоги до спадкоємців Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» заведена спадкова справа № 353/2008 до майна ОСОБА_4, який помер 10.02.2008 року. 09.08.2008 року за № 2034 з заявою про прийняття спадщини за законом звернулася дочка спадкодавця – ОСОБА_5; 05.04.2017 року за № 461 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася ОСОБА_6; ОСОБА_2 є спадкоємицею яка фактично прийняла спадщину. З викладеного вбачається що ще 01.04.2008 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» був обізнаний про смерть боржника та Іпотекодавця ОСОБА_13 та у відповідності до діючого законодавства звернувся як Кредитор померлого з вимогами до спадкоємців – ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

З мотивувальної частини рішення апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2012 року, прийнятого за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 24 січня 2012 року у цивільній справі за позовом ПАТ « Укрсиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в порядку спадкування, вбачається, що згідно матеріалів справи 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу згідно якого ПАТ «Укрсиб банк» уступив права вимоги за рядом кредитних договорів на користь ТОВ «Кей - Колект», до списку якого ввійшов і Кредитний договір з ОСОБА_4. Відповідно до п.1.6 вказаного Договору ПАТ «Укрсиббанк» не має права вимагати сплати боржниками і ганами будь-яких сум за Первинними Договорами та договорами Забезпечення. Посилаючись на зазначені обставини 11.09.2012 року до суду апеляційної інстанції звернувся представник ТОВ «Кей-Колект» з клопотанням про заміну сторони у справі та залучення їх до участі, оскільки саме їм належить право вимоги до спадкоємців ОСОБА_4. Суд апеляційної інстанції роз’яснив, що не вправі залучати до участі у справі на стадії апеляційного провадження особу, яка не приймала участі у справі. При цьому колегією враховано, що оскільки право вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 ПАТ «Укрсиббанк» втратило з 12 грудня 2011 року і це право набуло ТОВ «Кей- Колект», то починаючи саме з зазначеної дати ТОВ «Кей-Колект» мало право заявляти до суду ці вимоги.

Отже, з викладеного вбачається, що ТОВ «Кей-Колект» приймало участь при апеляційному розгляді справи у 2012 році де відповідачами вже були ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6- спадкоємиці покійного боржника ОСОБА_4. Представник ТОВ «Кей-Колект» був обізнаний про смерть боржника ОСОБА_4, та прийняття спадщини ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, які як правонаступники фактично замінили особу боржника ОСОБА_4 як у Кредитному Договорі так і особу Іпотекодавця – ОСОБА_4 у Договорі Іпотеки.

З цих підстав суд приходить до висновку, що повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя на адресу позивачки та інших спадкоємців взагалі не направлялось, а направлення повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя на адресу померлого ОСОБА_4 та отримання ним повідомлення не може бути враховано судом, що свідчить про невиконання і порушення вимог статтей 35-37 Закону України «Про іпотеку» та розділу 5 Іпотечного договору від 16.08.2007 року в їх системному зв’язку.

Тому суд, приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_7 реєстратором Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_3 було незаконно проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, без дотримання процедури вимог статтей 35-37 Закону України «Про іпотеку» та розділу 5 Іпотечного договору від 16.08.2007 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, діючим законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності є похідним та можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності .

Отже враховуючи, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не дотримано порядок вчинення дій та подачі документів для проведення державної реєстрації з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку», а відповідачем вказаних в рішенні суду норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності шляхом скасування запису про державну реєстрацію, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, щодо вчинення реєстраційних дій та зазначене вище в сукупності, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд керується наступним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

ОСОБА_7 реєстратором також не було взято до уваги положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті».

Оскільки квартира АДРЕСА_3, відповідає усім вищезгаданим вимогам, встановленим Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а саме: 1) площа даної квартири: 82,7 кв.м; 2) це єдине нерухоме житлове майно Позивача – ОСОБА_2; 3) це єдине місце проживання та реєстрації ОСОБА_2, а тому на дану квартиру розповсюджується дія мораторію.

Відповідно до статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного жилого приміщення. Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами, що предмет іпотеки був власністю Іпотекодавця ОСОБА_4 на підставі рішення Малиновського районного суду міста ОСОБА_1 від 26.09.2006 року, справа № 2-7176/2006,зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 17.07.2007 року, що підтверджується № 15254553, виданим КП «ОМБТІ та РОН» 17.07.2007 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно в книзі 643 пр., на сторінці 94, номер запису 357, реєстраційний номер 19583040. З цих підстав суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_3 придбана Іпотекодавцем не рахунок кредитних коштів, а тому особи, які мешкали в цій квартирі могли б бути виселені з житлового приміщення тільки за рішенням суду за умови надання іншого постійного жилого приміщення. Зазначені положення законодавства України не були враховані ОСОБА_7 реєстратором Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_14 при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна № 1437044651101, номер запису про право власності № 23920892) за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Також, суд бере до уваги, що зазначена квартира є єдиним житлом

не тільки для позивачки, а й для її неповнолітніх синів – ОСОБА_15, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією довідки (виписки з домової книги про склад сім’ї та реєстрацію) № 2447 від 21.12.2017 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 92, 133, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 316, 321, 572, 575 Цивільного кодексу України, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Державного реєстратора Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», про скасування державної реєстрації права власності (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна № 1437044651101, номер права власності № 23920892) шляхом скасування запису про державну реєстрацію - задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна № 1437044651101, номер запису про право власності № 23920892) шляхом скасування запису про державну реєстрацію.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.12.2017 року, якою накладено арешт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_8, загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 37825968).

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до апеляційного суду Одеської області в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: