Постанова № 7810744, 27.01.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2010 р. № 14/403-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. головуючого, Малетича М.М., Мамонтової О.М.,

за участю представника позивача Федорової Є.С. дов. № 38 від 31 грудня 2009 року,

розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2009 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області до Приватного підприємця ОСОБА_5 про стягнення неустойки, спонукання повернути майно та виселення з нежитлового приміщення,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2008 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_5 про стягнення 4996 грн. 52 коп. неустойки, зобов'язання повернути державне майно вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 174 м2, що розташоване на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, позивач просив виселити відповідача з вказаного приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 785 ЦК України.

У подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 9421,11 грн. неустойки за період з 17 червня 2008 року по 14 жовтня 2008 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14 жовтня 2008 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18 грудня 2008 року, позов задоволено.

Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_5 повернути державне майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 174 м2, розташоване на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Херсонській області за актом приймання-передачі.

Виселено суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_5 із вказаного нежитлового приміщення.

Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області 9421,11 грн. неустойки, 827,51 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2009 року постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 грудня 2008 року та рішення господарського суду Херсонської області від 14 жовтня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення 9 421 грн. 11 коп. неустойки скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 грудня 2008 року залишено без зміни.

Під час нового розгляду позивач вкотре збільшив позовні вимоги та просив додатково стягнути 1678 грн. 17 коп. неустойки.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13 липня 2009 року в частині позовних вимог, переданих на новий розгляд, було відмовлено.

З позивача на користь відповідача стягнуто 1577 грн. 99 коп. в якості повороту виконання рішення суду у справі від 14 жовтня 2008 року.

З відповідача в доход Державного бюджету України стягнуто 3 грн. 82 коп. державного мита.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2009 року рішення господарського суду Херсонської області від 13 липня 2009 року скасовано та викладено в наступній редакції:

"В частині стягнення 11099 грн. 28 коп. неустойки провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 в доход Державного бюджету України 3 грн. 82 коп. державного мита.

Видати наказ на поворот виконання рішення господарського суду Херсонської області від 14 жовтня 2008 року в частині стягнення 1 577 грн. 99 коп. неустойки."

У касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2009 року та прийняти нове рішення, яким стягнути з приватного підприємця ОСОБА_5 на користь позивача 1678 грн. 17 коп. неустойки за період з 15 жовтня 2008 року по 13 листопада 2008 року.

Стверджує, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права.

Представники відповідача у судове засідання не зявились.

Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

У судовому засіданні оголошувалась перерва для оголошення рішення у справі.

Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 16 червня 2003 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5 було укладено договір оренди № 156-23-065 вбудованого нежитлового приміщення площею 174 м2 на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1.

Даний договір сторонами було укладено строком до 16 червня 2008 року.

У пункті 2.4 договору, передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцеві аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором.

Встановлено, що 15 липня 2008 року регіональним відділення Фонду державного майна України по Херсонській області на адресу ПП ОСОБА_5 було направлено листа № 11-03-01509, в якому позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 16 червня 2008 року.

При цьому в листі зазначено, що Регіональним відділенням було підготовлено додаткову угоду до вищезазначеного договору оренди та надано відповідачу для ознайомлення та подальшого підписання листом від 7 липня 2008 року № 11-03-01345, однак, зазначений документ до регіонального відділення не повернуто.

Враховуючи вищевикладене, позивач вимагав повернути державне майно у відповідності до п. 2.4. та п. 2.5. договору, за актом приймання-передачі, обовязок по складанню якого покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору, що й стало підставою для звернення з позовом.

Вбачається, що під час нового розгляду справи на розгляд суду було передано лише вимоги щодо стягнення неустойки за договором оренди №156-23-065 від 16 червня 2003 року.

Відповідно до ст.759 ЦК України і ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Так, судами було встановлено, що лист позивача від 15 липня 2008 року про закінчення строку дії договору було отримано відповідачем лише 12 серпня 2008 року.

З огляду на викладене, суди підставно звернули увагу на те, що саме з 12 серпня 2008 року, у разі неповернення орендарем майна, у позивача, з огляду на положення ст. 785 ЦК України, виникло право на стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю.

Вбачається, що позивач заявив до стягнення 11099 грн. 28 коп. неустойки.

Проте, з огляду на встановлені судами обставини, зазначена сума не співвідноситься з періодом, заявленим до стягнення.

Так, судами було встановлено, що неустойка підлягає до нарахування з моменту, коли орендарю стало відомо про припинення договірних відносин з боку позивача, тобто, з 13 серпня 2008 року до дня повернення орендованого майна позивачу.

З встановленого вбачається, що суди дійшли до підставного висновку, що обґрунтованою сумою неустойки, яка підлягає до стягнення, за період з 13 серпня 2008 року по 13 листопада 2008 року є сума 10667 грн. з якої: 2146,20 грн. (1750,85грн. х 2 х 19 днів : 31 день) - за серпень 2008р. (за 19 днів з 13.08.2008р.); 3501,70 грн. (1750,85грн. х 2) - за вересень 2008р.; 3501,70 грн. (1750,85грн. х 2) - за жовтень 2008р.; 1517,40 грн. (1750,85грн. х 2 х 13 днів : 30 днів) - за листопад 2008р.

Водночас, вимога по стягненню неустойки в розмірі 1 678 грн. 17 коп., як різниці між заявленою до стягнення позивачем та встановленою судом сумою, про необхідність стягнення якої йдеться і у касаційній скарзі, у встановлений період не входить, та, як правильно зазначено судами, належним чином не підтверджена позивачем, а отже, є необґрунтованою.

Крім того, суди встановивши, що орендні зобов'язання зберігались за відповідачем до 12 серпня 2008 року, правильно звернули увагу на те, що в період з червня по 12 серпня 2008 року відповідач повинен був сплатити 4179 грн. 45 коп. саме орендної плати, та підставно відхилили вимоги позивача про стягнення за цей період неустойки.

Таким чином, встановлено, що відповідачем за період з червня 2008 року по 13 листопада 2008 року підлягало до сплати 4179 грн. 45 коп. орендної плати та 10667 грн. неустойки, що в цілому становить 14 846 грн. 45 коп.

Факт сплати відповідачем орендної плати у 2008 році за період з червня по 12 серпня 2008 року було встановлено судом та не спростовано позивачем у справі.

Так, зокрема, було встановлено, що відповідно до платіжних доручень від 9 липня 2008 року та від 8 серпня 2008 року з призначенням платежу орендна плата за червень та липень 2008 року відповідно, відповідачем було сплачено 3493 грн. 45 коп.

Платіжними дорученнями від 9 вересня 2008 року та від 10 жовтня 2008 року без розподілу правових підстав для сплати, відповідачем було сплачено 3509 грн. 88 коп.

Враховуючи викладене, при новому розгляді суди підставно встановили, що при первісному розгляді справи відповідачем сплачено у добровільному порядку 7003 грн. 33 коп. орендних платежів та неустойки за період з червня 2008 року по листопад 2008 року.

Тобто, наведене свідчить, що сума неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна, що підлягає до стягнення з відповідача становить 7 843 грн. 12 коп., як різниця між загальною сумою платежів, які повинен був здійснити відповідач у спірний період та сумою платежів, які останній здійснив у добровільному порядку до прийняття рішення у справі.

Згідно з положеннями ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних з встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Статтею 1117 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і прийняти нове рішення.

Перевіривши, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині вирішення переданих на новий розгляд вимог, суд знаходить висновки судів такими, що не відповідають обставинам, встановленим в ході судового розгляду.

Наведене, з огляду на повноту та всебічність встановлення судами обставин справи, дає Вищому господарському суду України законні підстави скористатись правом, наданим п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України та прийняти нове рішення по суті спору в частині заявлених вимог про стягнення неустойки з огляду на наступне.

Так, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність предмету спору та припинення провадження у справі щодо стягнення неустойки у зв'язку з тим, що з відповідача вже стягнуто відповідні суми у примусовому порядку за скасованим рішенням суду є надуманим, оскільки оплата відповідачем 9 421 грн. 11 коп. неустойки відбулась у примусовому порядку, за наявності спору, за судовим рішенням, яке на момент прийняття вказаної постанови було скасовано, а відтак, не мало ніякої юридичної сили, що надало право відповідачу в порядку повороту виконання судового рішення отримати назад всю стягнуту суму, а отже, спір залишився невирішеним по суті.

У свою чергу, відмовляючи в цій частині в позові, суд першої інстанції з тих же підстав припустився тієї ж помилки, що й суд апеляційної інстанції, помилково визнавши зобов'язання виконаним.

Вказані висновки судів свідчать, що останні не звернули увагу на ту обставину, що Вищим господарським судом України на новий розгляд передавалась не вирішена частина позовних вимог в частині стягнення неустойки, щодо яких має місце спір між сторонами.

Так, з огляду на встановлені судами обставини, належним чином підтверджено та встановлено, обов'язок відповідача сплатити позивачу 7834 грн. 68 коп. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення.

Тому, в частині стягнення з відповідача 7834 грн. 68 коп. неустойки позов підлягає задоволенню.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 18 грудня 2008 року та рішення господарського суду Херсонської області від 14 жовтня 2008 року, скасованих в частині стягнення неустойки, постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2009 року з відповідача в примусовому порядку було стягнуто 9 421 грн. 11 коп.

При новому розгляді справи в суді першої інстанції відповідач, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 30 березня 2009 року, звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення господарського суду Херсонської області від 14 жовтня 2008 року щодо стягнення 9421 грн. 11 грн., надавши докази про виконання рішення суду у виконавчому провадженні.

Відповідно до положень ст. 122 ГПК України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Так, судами встановлено та не заперечується позивачем, що згідно довідки від 4 лютого 2009 року про списання установою банку 9421 грн. 11 коп., копії квитанції № 64 від 30 січня 2009 року, копії довідки банку АКІБ “УкрСиббанк” на виконання рішення господарського суду Херсонської області від 14 жовтня 2008 року відповідно до наказу №14/403-08, виданого 13 січня 2009 року господарським судом Херсонської області, ПП ОСОБА_5 у примусовому порядку сплачено на користь РВ ФДМУ по Херсонській області 9421 грн.11 коп.

З огляду на ту обставину, що при новому розгляду судом було встановлено, що до примусового стягнення з відповідача підлягає лише 7843 грн. 12 коп., Вищий господарський суд України приходить до висновку, що заява відповідача про поворот виконання рішення господарського суду Херсонської області від 14 жовтня 2008 року підлягає задоволенню лише в частині, що перевищує суму неустойки, встановлену під час нового розгляду, тобто відповідачу підлягає до повернення позивачем 1577 грн. 99 коп.

За наслідками перевірки оскаржуваних судових рішень також вбачається, що судом першої інстанції з відповідача було підставно достягнуто в доход державного бюджету 3 грн. 82 коп. державного мита, а тому в цій частині судові рішення залишаються без зміни.

Відтак, враховуючи все вищевикладене, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2009 року та рішення господарського суду Херсонської області від 13 липня 2009 року в частині вирішення вимог про стягнення неустойки підлягають до скасування з прийняттям нового рішення у цій частині.

Керуючись ст. ст. 82, 83, 86, 1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2009 року і рішення господарського суду Херсонської області від 13 липня 2009 року в частині вирішення вимог про стягнення неустойки.

У цій частині позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_5 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області 7843 грн. 12 коп. неустойки.

Відмовити у решті позову про стягнення неустойки.

У решті рішення господарського суду Херсонської області від 13 липня 2009 року залишити без зміни.

У поворот виконання рішення господарського суду Херсонської області від 14 жовтня 2008 року у справі № 14/403-08 стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295778, м. Херсон, бульвар Мирний, буд.3) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) 1577 грн. 99 коп.

Доручити господарському суду Херсонської області видати поворотний наказ на суму 1577 грн. 99 коп.

Головуючий Т. Козир

Судді М. Малетич

О. Мамонтова