Ухвала суду № 78106887, 23.11.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________23.11.2018

Справа № 490/4409/18

н\п 1-кп/490/562/2018

У Х В А Л А

23 листопада 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Чернієнка С.А.

при секретарі Тихонюку В.В.

за участю прокурора Іванова А.О.,

захисників Розумовської О.Г. і Розумовського О.А.

під час судового розгляду на підставі обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020004453, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

23 листопада 2018 року обвинуваченого ОСОБА_3 не було доставлено до Центрального районного суду м. Миколаєва у судове засідання, призначене для судового розгляду на підставі зазначеного вище обвинувального акту.

У той же час, 19 листопада 2018 року за вихідним № 9465 від 16.11.2018 та 23 листопада 2018 року за вихідним № 9650 від 22.11.2018 до Центрального районного суду м. Миколаєва з ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" надійшли повідомлення, з яких слідує, що 15 листопада 2018 року обвинуваченого ОСОБА_3 з цієї установи для подальшого утримання під вартою переведено до ділянки слідчого ізолятора при ДУ "Казанківська виправна колонія (№ 93)", яка знаходиться за адресою: 56022, Миколаївська область, Казанківський район, с. Новоданилівка, на відстані більше 150 км. від м. Миколаєва, пряма доставка з якої ув'язнених до судових органів не передбачена і здійснюється плановими етапами залізничними вартами 02, 10, 18 та 26 числа кожного місяця. Також, у своєму листі ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" звернуло увагу на те, що відповідно до п. 2.1 Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України № 638 від 02.12.2008 з наступними змінами та доповненнями, в ізоляторах тимчасового тримання МВС України, крім інших, утримуються особи стосовно яких застосовано запобіжний захід у вигляді

тримання під вартою на строк до 3 діб (якщо доставляння ув'язнених

до слідчого ізолятора (далі - СІЗО) у цей період неможливе через

віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони

можуть утримуватись в ІТТ не більше 10 діб).

З огляду на наведене, прокурором було заявлено клопотання, в якому він просив суд винести ухвалу, якою дозволити з метою забезпечення доставки обвинуваченого з ділянки слідчого ізолятора при ДУ "Казанківська виправна колонія (№ 93)" у судове засідання до Центрального районного суду м. Миколаєва утримувати його в ізоляторі тимчасового утримання № 1 ГУНП в Миколаївській області безперервно строком не більше 10 діб.

Сторона захисту, не заперечуючи проти утримання обвинуваченого для забезпечення його доставки у судові засідання в ІТТ № 1 ГУНП в Миколаївській області, у свою чергу з посиланням на положення ст. 206 КПК України звернулася до суду із заявою, суть якої зводилася до вимог:

1) негайно доставити до м. Миколаєва обвинуваченого ОСОБА_3 для можливості допиту з приводу порушення його прав ув'язненого, спричинення йому працівниками пенітенціарної установи тілесних ушкоджень та його огляду судово-медичним експертом;

2) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_3;

3) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві захисника Розумовської О.Г. щодо спричинення ОСОБА_3 в ДУ "Миколаївській слідчий ізолятор" тілесних ушкоджень;

4) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки ОСОБА_3, згідно із законодавством, шляхом його переведення до Миколаївських установ для тримання осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а саме до ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" або до ІТТ № 1 ГУНП в Миколаївській області.

Свою заяву захисник Розумовська О.Г. обґрунтовувала тим, що 21 листопада 2018 року вона зустрілася із ОСОБА_3 і спілкувалася з ним на території ділянки слідчого ізолятора при ДУ "Казанківська виправна колонія (№ 93)", побачила на його тілі численні тілесні ушкодження, що в нього поламані ребра та розбита голова. На її вимогу написати заяву про застосування насильства під час тримання у ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор", ОСОБА_3 не зміг це зробити, оскільки обидві руки в нього опухлі і не можуть тримати ручку і писати. Вона звернулася до начальника ДУ "Казанківська виправна колонія (№ 93), але керівництво цієї колонії відмовилося надавати їй довідку про виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження, мотивуючи це тим, що вона не готова, однак лікар виправної колонії ОСОБА_4 сказав, що склав таку довідку, і вона існує. Крім цього, її підзахисний ОСОБА_3 утримується в небезпечних для життя, жахливих умовах виправної колонії, та її адміністрація грубо порушує його права і порядок попереднього ув'язнення. Зокрема захисник стверджує, що ОСОБА_3 безпідставно утримують у карцері, де дуже холодно, без відповідної постанови начальника установи, в порушення законодавства України його не забезпечили теплим одягом і взуттям, постільною білизною, постійно утримують у кайданках.

Вислухавши думки учасників процесу з приводу вказаних питань суд приходить д наступного.

Відповідно ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення" Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід

обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи

екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної

кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової

служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках,

що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть

перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі

тимчасового тримання, на гауптвахті Військової служби правопорядку

у Збройних Силах України визначаються законодавством України.

Пунктом 2.1 Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України № 638 від 02.12.2008 з наступними змінами та доповненнями, в ізоляторах тимчасового тримання МВС України, крім інших, утримуються особи стосовно яких застосовано запобіжний захід у вигляді

тримання під вартою на строк до 3 діб (якщо доставляння ув'язнених

до слідчого ізолятора (далі - СІЗО) у цей період неможливе через

віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони

можуть утримуватись в ІТТ не більше 10 діб).

З огляду на наведене, а також на те, що місце утримання ОСОБА_3 під вартою віддалене від суду на відстань понад 150 км. та пряма доставка обвинувачених з цього місця утримання до судових органів не передбачена, суд вважає, що тимчасове утримання обвинуваченого ОСОБА_3 в умовах ІТТ № 1 ГУНП в Миколаївській області для забезпечення його доставки у судові засідання до Центрального районного суду м. Миколаєва, але строком не більше 10 діб безперервно, відповідатиме національному законодавству України, а отже клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Щодо вимог заяви захисника Розумовської О.Г. суд приходить до наступного.

Відповідно до чинного КПК України питання визначення місця утримання обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не належить до компетенції суду, який проводить судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Так само, КПК України не відносить до повноважень такого суду вирішення інших питань, порушених у заяві захисника.

Зокрема, частиною 1 ст. 206 КПК України передбачено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Зі змісту частини 2 ст. 206 КПК України слідує, що саме до повноважень такого слідчого судді належить перевірка законності утримання особи у тій чи іншій держаній установі.

Як слідує зі змісту ч.ч. 6, 7 ст. 206 КПК України, саме слідчий суддя, якщо він під час будь-якого судового розгляду, безпосередньо почує від особи, що саме до неї (а не до когось іншого) під час тримання під вартою в державній установі застосовувалося насильство або на власні очі побачить на такій особі ознаки застосування насильства, зобов'язаний діяти за приписами ч.ч. 6,7 ст. 206 КПК України.

З огляду на наведене, оскільки вирішення питань, порушених у заяві захисника, не належить до повноважень суду, що здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту, а отже ця заява не підлягає розгляду таким судом, суд вважає за необхідне залишити заяву захисника Розумовської О.Г. без розгляду та одночасно роз'яснити їй, що, відповідно до національного законодавства України;

- про обставини спричинення обвинуваченому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які їй стали відомі від останнього, вона вправі звернутися із відповідним повідомленням до слідчого чи прокурора відповідного правоохоронного органу, який має право проводити досудове розслідування таких обставин і який зобов'язаний діяти відповідно до приписів положень ст. 214 КПК України;

- щодо перевірки правомірності переведення обвинуваченого ОСОБА_3 з однієї установи утримання осіб, взятих під варту, до іншої, а також порушення прав ув'язненого вона вправі звернутися з відповідною скаргою до прокуратури Миколаївської області, яка здійснює нагляд за додержанням прав ув'язнених в таких установах, відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про прокуратуру", або ж у порядку, передбаченому ч.ч. 1, 2 ст. 206 КПК України - до слідчого судді суду, в межах територіальної юрисдикції якого станом на теперішній час знаходиться ОСОБА_3, тобто у цьому випадку до слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 371, 372 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Для забезпечення доставки обвинуваченого ОСОБА_3 з ділянки слідчого ізолятора при ДУ "Казанківська виправна колонія (№ 93)" до приміщення Центрального районного суду м. Миколаєва для проведення судових засідань дозволити його тимчасове утримання у дні, що передують датам призначених судових засідань та слідують за цими датами, але не більше як 10 діб безперервно, в умовах ІТТ № 1 ГУНП в Миколаївській області.

Зазначену вище заяву захисника Розумовської О.Г. залишити без розгляду, одночасно роз'яснивши їй що, відповідно до національного законодавства України;

- про обставини спричинення обвинуваченому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які їй стали відомі від останнього, вона вправі звернутися із відповідним повідомленням до слідчого чи прокурора відповідного правоохоронного органу, який має право проводити досудове розслідування таких обставин і який зобов'язаний діяти відповідно до приписів положень ст. 214 КПК України;

- щодо перевірки правомірності переведення обвинуваченого ОСОБА_3 з однієї установи утримання осіб взятих під варту до іншої, а також порушення прав ув'язненого вона вправі звернутися з відповідною скаргою до прокуратури Миколаївської області, яка здійснює нагляд за додержанням прав ув'язнених в таких установах, відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про прокуратуру", або ж у порядку, передбаченому ч.ч. 1, 2 ст. 206 КПК України - до слідчого судді суду, в межах територіальної юрисдикції якого станом на теперішній час знаходиться ОСОБА_3, тобто у цьому випадку до слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Головуючий: