Рішення № 78106508, 21.11.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 757/1593/15-ц

Провадження № 2/761/5677/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

представників учасників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні суду Шевченківського районного суду м.Києва шляхом проведення відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК»; третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про розірвання договорів банківського вкладу, зобов»язання вчинити дії по визнанню суми коштів на рахунка та стягнення коштів за вказаним договорами банківського вкладу, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року ОСОБА_4 (надалі по тексту - позивач) звернулась до Печерського районного суду м.Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просила суд: розірвати договори банківського вкладу №СН-117007:980 та №СН-116852:980 від 17.01.2014 року; зобов»язати відповідача визнати по обліку банку суму в розмірі - 85 000 грн. як заборгованість відповідача перед позивачем по договору банківського вкладу №СН-117007:980 від 17.01.2014 року, а також суму в розмірі - 50 000 грн. як заборгованість відповідача перед позивачем по договору банківського вкладу №СН-116852:980 від 17.01.2014 року; стягнути з відповідача на свою користь вклад за договором банківського вкладу №СН-117007:980 від 17.01.2014 року в розмірі - 85 000 грн. та в сумі - 50 000 грн. та проценти в сумі - 2843,74 грн. за договором банківського вкладу №СН-116852:980 від 17.01.2014 року., а також стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування завданої порушенням зобов'язання моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.01.2014 року між сторонами були укладені вказані вище договори, відповідно умов договору банківського вкладу №СН-117007:980 банк прийняв від позивачки на свій депозитний рахунок грошові кошти в сумі - 85 000,00 грн. строком до 17.04.2014 року із виплатою відсотків в розмірі. На виконання вказаного договору позивачкою були внесені в касу банку вказані кошти в повному обсязі, але при зверненні до банку із заявою в березні 2014 року позивач отримала відповідь про відкриття кримінальної справи відносно колишніх керівників банку, що є відмовою у виплаті коштів депозиту та нарахованих за час користування ним відсотків. Аналогічна ситуація і з договором банківського вкладу №СН-116852:980 від 17.01.2014 року, на виконання умов якого позивач також внесла кошти в сумі - 50 000 грн., але на звернення позивачки щодо їх повернення банк повідомив про відкриття кримінальної справи та кошти не видав. Відтак з врахуванням вимог законодавства про захист прав споживачів та умов договорів право позивачки було порушено з боку банку, а тому заподіяна моральна шкоди їй, яка також підлягає відшкодуванню.

У своїх письмових запереченнях проти позову представник відповідача зазначив, що у відповідності до наявних у банку даних позивачкою на виконання договору банківського вкладу №СН-117007:980 від 17.01.2014 року було внесено кошти депозиту в розмірі - 8500 грн., а на виконання договору банківського вкладу №СН-116852:980 від 17.01.2014 року кошти були внесені в сумі - 5000 грн. В подальшому після введення в банку спочатку тимчасової адміністрації, а потім і ліквідації вказані кошти із врахуванням відсотків були виплачені. Між тим, позивач не скористалась своїм правом на заявлення інших кредиторських вимог до банку в процесі ліквідації банку згідно ч.5 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30-ти днів з дня опублікування відомостей про ліквідацію банку, а задоволення кредиторських вимог поза межами ліквідаційної процедури не допускається, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У своїх письмових запереченнях проти позову третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб навів аналогічні аргументи та зазначив, що позивачем було отримано відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування в розмірі - 14 367,27 грн. через ПАТ «Укрінбанк» 18.11.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представники відповідача та третьох особи в судовому засіданні проти позову заперечували з наведених у письмових запереченнях підстав, оскільки на вказані правовідносини розповсюджує свою дію Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відтак чинним законодавством визначено, що при запровадженні ліквідаційної процедури у Банку не здійснюється відшкодування вкладникам сум вкладів у судовому порядку та шляхом примусового стягнення коштів, а виплата сум вкладів таким вкладникам проводиться за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством України. На підставі вище вказаного просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 21.01.2015 року у вказаній справі було відкрито провадження із викликом сторін.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 26.09.2016 року вказану справу було направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва та після проведення автоматичного розподілу передано в провадження судді Осаулова А.А.

Судові засідання у справі призначались та проводились неоднаразово, але справу вирішено не було.

Як відомо, 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Ухвалою суду від 18.05.2018 року у справі призначено підготовче судове засідання, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.10.2018 року у позивача було витребувано оригінали документів щодо оформлення договорів депозиту.

Ухвалою судді від 21.11.2018 року закрито підготовче провадження у даній справі та за загодою учасників проведено її розгляду по суті.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ПАТ «ТЕрра Банк» 17.01.2014 року було укладено договір банківського вкладу №СН-117007:980, за умовами п.1.1 якого банк прийняв від позивачки на свій депозитний рахунок грошові кошти та розміщує їх на вкладному рахунку в сумі - 85 000,00 грн. строком до 17.04.2014 року із виплатою відсотків (п.п.2.1, 2.3 умов договору). У зв»язку з виконання вказаного договору позивачем було надано оригінал вказаного договору та квитанції №227919, де зазначено про внесення саме визначеної у договорі суми коштів.

Також, між ОСОБА_4 та ПАТ «ТЕрра Банк» 17.01.2014 року було укладено інший договір банківського вкладу № СН-116852:980, за умовами п.1.1 якого банк прийняв від позивачки на свій депозитний рахунок грошові кошти та розміщує їх на вкладному рахунку в сумі - 50 000,00 грн. строком до 17.04.2014 року із виплатою відсотків (п.п.2.1, 2.3 умов договору). У зв»язку з виконання вказаного договору позивачем було надано оригінал вказаного договору та квитанції №220045, де зазначено про внесення саме визначеної у договорі суми коштів.

При зверненні позивачки до відповідного відділення банку листом від 28.03.2014 року її повідомили про те, що розслідується кримінальне провадження за підозрою працівників банку у розкрадання коштів вкладників.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відтак, наявні зобов»язання банку щодо виконання договірних зобов»язань перед позивачем.

Вимогами ч.1 ст.1074 ЦК України передбачено заборону обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Так, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 06 серпня

2014 року № 463/БТ ПАТ «ТерраБанк» віднесено до категорії проблемних та постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2014 року № 518 ПАТ «ТерраБанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 серпня 2014 року прийнято рішення № 72 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», на підставі якого розпочато процедуру виведення ПАТ «Терра Банк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 22 серпня 2014 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 122 від 20 листопада 2014 року та наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 листопада 2014 року № 232 продовжено здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Терра Банк» на один місяць до 22 грудня 2014 року включно.

Постановою Національного банку України № 831 від 23 грудня 2014 року в ПАТ «Терра Банк» відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2014 року за № 159 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Терра Банк» строком на 1 рік з 24 грудня 2014 року по 23 грудня 2015 року включно.

Таким чином, у зв»язку з ліквідацією банку, станом на даний час він здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частиною першою статті першої якого встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За умовами ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язання перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, здійснення виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Частиною 12 ст. 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що перехідний банк у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набуває обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Відповідно до ч. 15 ст. 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклади, передані перехідному банку, гарантуються Фондом на тих самих умовах, що існували до дня їх передачі.

Як вбачається з бухгалтерських документів ПАТ «Терра банк», то за договорами банківського вкладу №СН-117007:980 від 17.01.2014 року позивачкою було внесено кошти депозиту в розмірі - 8500 грн., а на виконання договору банківського вкладу №СН-116852:980 від 17.01.2014 року кошти були внесені в сумі - 5000 грн. Саме вказані суми зазначені у наявних у відповідача документах та їх було виплачено позивачці із врахуванням відсотків через перехідний банк - ПАТ «Укрінбанк» в розмірі - 8971,52 грн. та в сумі - 5277,36 грн. як гарантовану суму Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 18.11.2014 року.

Відтак, вбачається про невідповідність облікованих у банку документах про отриманні від позивачки суми коштів депозиту, тим даним, що містяться у наданих позивачкою оригіналах квитанціях та договорах.

В той же час, положеннями ч.5 ст.45 вказаного Закону передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

В той же час, протягом 30-ти днів з дня оголошення ліквідації банку в період з 24.12.2014 року позивачка не зверталась із вимогою про відшкодування інших коштів, ніж їй було виплачено 18.11.2014 року, тобто пропустила визначений Законом строк без поважних причин.

Крім того, за умовами ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Таким чином, у зв'язку із тим, що ПАТ «ТЕРРА БАНК» перебуває у стадії ліквідації, у Банку не виникають жодні додаткові зобов'язання.

У відповідності до висновків, що викладені Великою Палати Верховного Суду в постанові від 13.03.2018р. у справі №910/23398/16 зазначено, що відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом».

Відтак, позовні вимоги про стягнення з ПАТ «ТЕРРА БАНК» коштів банківського вкладу задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов»язання відповідача визнати по обліку банку суму в розмірі - 85 000 грн. як заборгованість відповідача перед позивачем по договору банківського вкладу №СН-117007:980 від 17.01.2014 року, а також суму в розмірі - 50 000 грн. як заборгованість відповідача перед позивачем по договору банківського вкладу №СН-116852:980 від 17.01.2014 року слід зазначити, що за умовами п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку, зокрема, банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»: «банківська ліцензія» - документ, який видається НБУ в порядку і на умовах визначених законом, на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність;

«банківська діяльність» - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг, зокрема, належить відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, складовою яких є і поповнення/отримання вкладів (проведення/поновлення відповідних проводок стосовно зарахування чи виплати коштів з рахунків клієнта).

Як встановлено судом, то з 24.12.2014 року ПАТ «Терра Банк» позбавлений банківської ліцензії його банківська діяльність завершена, а тому вказаний банк не має права здійснювати банківську діяльність, що в свою чергу виключає можливість визнання будь-яких нових зобов»язань, ведення банківського обліку (бухгалтерських проводок), а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За умовами ст.651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

В судовому засіданні позивачкою не доведено необхідності розірвання вказаних договорів банківського вкладу у відповідності до вимог законодавства та умов договору, оскільки вказані договори є виконаними в силу повернення 18.11.2014 року позивачці наявних по обліку банку грошових коштів депозиту по закінченню строку його дії.

У судовому засіданні позивач просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем діяли договірні правовідносини, які регулюються ЦК України, а умовами договору відшкодування моральної шкоди не передбачено, як і не передбачено і ЦК України відшкодування моральної шкоди в зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань.

Крім того, умовами договору та положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність» не передбачено відшкодування моральної шкоди за банківськими вкладами.

Верховним Судом України в Узагальненні практики по кредитним правовідносинам за 2009-2010рр. були надані роз'яснення, що положеннями Глави 82 ЦК України, які врегульовують правила деліктної відповідальності не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли з порушення договірного зобов'язання. У випадку невиконання зобов'язань, в тому числі неповернення банківського вкладу положеннями ст. 1167 ЦК України (підстави відповідальності за завдану моральну шкоду) не застосовуються.

Також, судом не було встановлено вини банку та обставин не виплати в повному обсязі коштів по вкладами за наявними у банку даними, у зв»язку з чим позивачці було заподіяно моральну шкоду.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині необґрунтовані і до задоволення не підлягають.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає порушень прав позивачки з боку відповідача із урахуванням фактичних обставин справи та дії вимог Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Про банки і банківську діяльність» станом на даний час, що є наслідком відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати підлягають вішкодування за рахунок позивача згідно вимог ст.141 ЦПК України.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 5, 13, 81, 221, 223, 258-259, 268, 272-273, 280-285, 354-353 ЦПК України та на підставі ст.ст. 1058, 1060, 1074 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК»; третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осібпро розірвання договорів банківського вкладу №СН-117007:980 та №СН-116852:980 від 17.01.2014 року, зобов»язання вчинити дії по визнанню суми коштів на рахунка та стягнення коштів за вказаним договорами банківського вкладу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_4, АДРЕСА_1

Відповідач: Публічне акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК», код ЄДРПОУ 24425738, адреса м.Київ, бульв.Дружби Народів, 28В.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст виготовлено 26.11.2018 року