Рішення № 78105693, 26.11.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5881/18

Провадження № 2/487/2390/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26.11.2018 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва,

у складі: головуючого судді - Притуляк І.О.

за участю секретаря – Батишевої А.Ю.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання її та малолітньої ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач її донька та внучка ОСОБА_4, з 2006 року у квартирі не проживають, житловою площею не користуються без поважних причин, обов'язки, які витікають з договору найму житлового приміщення ОСОБА_2 не виконує.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечувала.

Відповідач до судового засідання не з’явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена у відповідності до ст..128 ч.11 ЦПК України.

З відома позивача, суд вважає можливим постановити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши позицію позивача, покази свідка ОСОБА_5., дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та витікаючі з них спірні правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1, на підставі Свідоцтв про право власності на житло, виданого Фондом комунальної власності Миколаївської міської ради, 28.07.2003 року на підставі розпорядження №1973-р від 28.07.2003 року та договору дарування №Д-135 від 21.09.2006 року.

Згідно Довідки про склад сім’ї №1237 від 21.08.2018 року виданої ТОВ «Ліски-М» за вказаною адресою зареєстровано відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом було встановлено, що відповідач в вищезазначеній квартирі не проживає з 2006 року, малолітня ОСОБА_4, була зареєстрована у квартирі у 2008 році, однак не проживал. Спірною житловою площею ОСОБА_2 та її малолітня донька не користуються без поважних причин, витрати, пов'язані з оплатою житлово-комунальних послуг ОСОБА_2 не несе, вказане знайшло своє підтвердження дослідженими письмовими доказами по справі, зокрема Актами про не проживання від 21.08.2018 року, та показами допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_6

Дослідивши в сукупності надані докази, суд вважає встановленим факт відсутності ОСОБА_2 та її малолітньої доньки ОСОБА_4 у жилому приміщенні спірної квартири, понад одинадцять років без поважних причин.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Права власника житлового приміщення також визначені ст. 150 ЖК України, зокрема, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У відповідності до ст. 156 ч. 1 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Частиною 1 статті 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі йог відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки між позивачем та ОСОБА_7 відсутні будь-які договірні відносини з приводу користування житловим приміщенням, останній не проживає та не користуються зазначеною квартирою більше одинадцяти років, суд вважає, що відповідач та її малолітня донька ОСОБА_4, втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3.

Керуючись ст.ст. 10,18,23,76,279,258,259,263-265,282,352,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_4.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо чи через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4

Повне рішення буде складено 26.11.2018 року.

СУДДЯ: І.О. ПРИТУЛЯК