Ухвала суду № 78105384, 22.11.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24681/16-к

Провадження № 1-кп/761/389/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мартинова Є.О.,

суддів Слободянюка П.Л., Трубнікова А.В.,

за участю секретаря с/з ОСОБА_1,

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві судовий розгляд провадження № 42015000000001353 від 07 липня 2015 року щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ст. 340; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, участь в судовому засіданні якого забезпечена шляхом застосування відеоконференцзв'язку з ДУ "Київський слідчий ізолятор",

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Супруна О.О., Гунько О.Б.,

захисника Легких К.В.,

представника потерпілих ОСОБА_4,

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Шевченківським районним судом м. Києва розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ст. 340; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001353 від 07 липня 2015 року.

Захисником Легких К.В., в порядку ст. 201 КПК України заявлено клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням обов'язків, передбачених вимогами ч. 5 ст. 194 КПК України.

Клопотання сторона захисту в чергове мотивує тим, що тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою не відповідає вимогам національного законодавства, міжнародним стандартам кримінального судочинства та практиці ЄСПЛ. Захисник Легких К.В. посилається, що на даний час взагалі не встановлено жодного ризику, передбаченого вимогами ст. 177 КПК України. Його підзахисний ОСОБА_2 не має наміру ухилятися від суду та перебування останнього під домашнім арештом повною мірою забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 клопотання захисту підтримав та просив його задовольнити з підстав зазначених його захисниками.

Прокурори Супрун О.О. та Гунько О.Б. заперечували щодо задоволення зазначеного клопотання, обґрунтовуючи свою позицію тим, що підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 на інший не вбачається, оскільки, на переконання сторони обвинувачення, будь-які альтернативні запобіжні заходи не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Присутні в судовому засіданні потерпілі та представник потерпілихпідтримали позицію сторони обвинувачення та просили клопотання сторони захисту відхилити.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд, керуючись принципом правової визначеності, в чергове констатує наступне.

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Під час судового розгляду і вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, на думку колегії суддів, до завершення судового розгляду, оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, оскільки вона не може бути надана без дослідження усього комплексу наявних у справі доказів.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_2 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що і на сьогоднішній день продовжує існування певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_2 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за яке, у разі визнання його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. Знову ж таки судом враховується й професійна приналежність та колишній рід діяльності обвинуваченого, наявність у нього відповідних знань та навичок, як колишнього керівника підрозділу Служби безпеки України.

При цьому на думку колегії суддів наявність у обвинуваченого міцних сімейних зв'язків, постійного місця проживання тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Крім того слід зазначити, що колегією суддів вживаються усі можливі та доступні процесуальні заходи для своєчасного розгляду даної судової справи, зважаючи, у тому числі, на навантаження на суддів, що існує на даний час в Шевченківському районному суді м. Києва, кількість суддів в установі, які мають можливість на даний час відправляти судочинство, велику кількість та складність судових справ, що одночасно перебувають в провадженні останніх.

Зазначене доводить, що, виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З огляду на вказане, суд не знаходить переконливими доводи сторони захисту про можливість зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, у звязку з чим клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 181, 183, 201, 371, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28 ст. 340, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07 квітня 2011 року); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 42015000000001353, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2015 року, на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: