Рішення № 78104375, 26.11.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39482/18-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Ясеновенко К.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середньомісячного заробітку за час затримки виплати сум, що належить їй від підприємства, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку 12 382,61 грн. та середній заробіток за період затримки з 20 травня 2018 року по 13 серпня 2018 року у розмірі 108 519,62 грн. та донарахувати по день фактичного розрахунку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 08 липня 2016 року позивач, згідно Наказу від 07 липня 2016 року № 1/ОС, прийнята на посаду інженера 1 категорії у виробничий підрозділ «Донецька дистанція зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно наказу від 19 травня 2017 року звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. На день звільнення позивача їй нараховано, але не виплачена заробітна плата з березня 2017 року по 19 травня 2017 року, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку у розмірі 12 382,61 грн. Однак позивачу було виплачено лише аванс у розмірі 1 500,00 грн. Оскільки відповідачем не здійснено повного розрахунку, ОСОБА_2 звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 13 серпня 2018 року у вказаній справі відкрито провадження та призначено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, того ж дня учасникам справи направлено про це повідомлення, яким одночасно сторонам роз'яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

З клопотанням про поновлення строку на подачу до суду надійшов відзив ПАТ «Укрзалізниця», в якому відповідач заперечує проти вимог позивача, зазначаючи, що ПАТ «Українська залізниця» втратила контроль і доступ до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться на території міста Донецька та міста Лиман, у тому числі до трудових книжок працівників особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і відбулося припинення господарської діяльності внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 58-83).

У відповіді на відзив представник позивача заперечив проти доводів викладених у ньому, зазначаючи, що посилання відповідача на висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року про форс-мажорні обставини не може прийматись судом до уваги, адже, останній не є сертифікатом (висновком) в розумінні ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР, ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII та п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44, а відтак позов з викладених ним обставин просив задовольнити (а.с. 84-93, 98).

Представником відповідача надано суду додаткові пояснення, з яких вбачається, що з поміж доводів викладених ним у відзиві на позовну заяву, також слід узагальнити, що позивачем також невірно зроблено розрахунок середньоденної та середньомісячної заробітної плати, середнього заробітку та неправильно обраховано кількість днів затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, просив вважати підтвердженою наявність обставин якими обгрунтовуються його заперечення, а відтак просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 99-105).

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом від 08 липня 2016 року № 1/ОС позивач була прийнята на посаду інженера 1 категорії у виробничий підрозділ «Донецька дистанція зв'язку» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а наказом від 19 травня 2017 року № 400/ДН-ос звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина 1 статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення, антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.

Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом п'ятим статті 11 Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний, строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VIII). Кабінетом Міністрів України 02 грудня 2015 року прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07 квітня 2014 року також визначено районами проведення антитерористичної операції.

У зв'язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих у місті Донецьку та місті Лиман у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.

За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст. 341 КК України.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до Висновку торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Донецьк, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників.

Отже, початок дій форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) є 20 березня 2017 року.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату - і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, що передбачено статтею 21 КЗпП України

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому' виразі, яку за трудовим договором роботодавець виконану працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, що передбачено частиною першою статті 94 КЗпП України.

Згідно зі статтею 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першої статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до пункту 1.6 наказу Держкомстату України від 28 вересня 2005 року №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації (далі - підприємства) належать: накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання, робочого часу (типова форма № П-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

Враховуючи вище зазначене, невиконання відповідачем обов'язків передбачених статтями 47, 83, 115 та 116 КЗпП України відбулась не з вини ПАТ «Укразалізниці», а були викликана обставинами непереборної сили, які встановлені висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року.

Крім того, відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною два цієї статті передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, що передбачено частиною першою статті 80 ЦПК України

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Форма довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 439).

Довідка про заробітну плату повинна містити кутовий штамп підприємства, дату, вихідних номер довідки, підпис керівника, головного бухгалтера та штамп підприємства.

Довідки, які надані ОСОБА_2 щодо розрахунку заробітної плати за березень 2017, квітень 2017, травень 2017 (а.с. 42-44) не можуть вважатись належним доказом, оскільки вони не містять необхідних реквізитів, які зазначені вище.

Відтак, судом встановлено відсутність підстав стверджувати про порушення прав позивача з боку відповідача, за захистом яких мало місце звернення до суду, а відтак у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи, що у задоволені позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору, у разі, якщо відповідач поніс витрати вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП, ст.ст. 263-1, 617 ЦК України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264,265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середньомісячного заробітку за час затримки виплати сум, що належить їй від підприємства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. А. Писанець