Рішення № 78103859, 13.11.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16745/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Кравченко А.С.

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників третьої особи Грищенко І.В., Сірик О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_7, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Фреш» про захист авторських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_6, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: захистити порушені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 її авторські права на твори образотворчого мистецтва - квартиру «ІНФОРМАЦІЯ_1», картину «ІНФОРМАЦІЯ_2» та картину «ІНФОРМАЦІЯ_3», шляхом стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на її користь суму компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат (96 000,00 гривень); судові витрати покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в 2011 році вона своєю творчістю створила твори образотворчого мистецтва - картина під назвами «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3». В 2012 році ОСОБА_6 своєю творчою працею створила твір образотворчого мистецтва - картину під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». Вона, під час створення зазначених творів, вклала у твори творчу працю, любов, натхнення, переживання та інші емоції. Її авторство на вищевказані твори підтверджується її підписом на кожній картині, як це передбачено ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права». Додатково, вона зареєструвала своє авторське право у Державному департаменті інтелектуальної власності при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, згідно ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», на що автору видано свідоцтво про реєстрацію авторського права № НОМЕР_1 від 12 вересня 2017 року. 25 липня 2017 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4», господарську діяльність в якому здійснює відповідач, за адресою: АДРЕСА_1, здійснюється розповсюдження наступних товарів: «Блокнот», штрих код - 4820097120513, артикул: BL-200x200-64-INT-CHL-16-120 на лицьовій стороні якого протиправно використано її твір, а саме: частину картини під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» (2011 р.); «Блокнот», штрих-код - 4820097120513, артикул: BL-200x200-64-INT-CHL-16-117, на лицьовій стороні якого протиправно використано її твір, а саме: частину картини під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» (2011 р.); «Блокнот», штрих-код - 4820097120513, артикул: BL-200x200-64-INT-CHL-16-118, на лицьовій стороні якого протиправно використано її твір, а саме: частину картини під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (2011 р.). 12 серпня 2017 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4», господарську діяльність в якому здійснює відповідач, за адресою: АДРЕСА_2 здійснюється розповсюдження наступного товару: «Зошит офісний», штрих-код - 4823089201818, артикул: Т-А4-SK-32-KL/60g-16332, на лицьовій стороні якого протиправно використано її твір, а саме: частину картини під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» (2011 р.).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року у вказаній справі було відкрито провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Компанія «Фреш».

У зв'язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, судом визначено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року у вказаній було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, запереченнях на пояснення третьої особи (а.с.1-5, 110-115), просили позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Представники третьої особи - ТОВ «Компанія Фреш» - Грищенко І.В., Сірик О.О. в судовому засіданні проти позову заперечували, з підстав викладених у письмових поясненнях на позовну заяву, долучених до матеріалів справи, додаткових поясненнях на позовну заяву (а.с.85-88, 120-122). Представник третьої особи Сірик О.О. зазначила суду, що дії відповідача щодо творів позивача являються розповсюдженням контрафактної продукції.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Згідно вимог ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно вимог ст. 4 Цивільного кодексу України України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, 12 вересня 2017 року було зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8).

Статтею 418 Цивільного кодексу України передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Відповідно до ч. 1 ст. 436 Цивільного кодексу України, авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.

Згідно ст. 438 Цивільного кодексу України, автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право: вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо; забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору; обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору; на недоторканність твору.

Відповідно до ч. 1 ст. 439 Цивільного кодексу України, автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.

Статтею 440 Цивільного кодексу України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України, використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 442 Цивільного кодексу України, твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України, використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; ім'я автора - сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім'я автора; прізвище, ім'я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо; контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам; піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет; плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є авторомцього твору; ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення; вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав; будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу; підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління; розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі; камкординг, кардшейрінг.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права», захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Звертаючись до суду за захистом свого авторського права, позивачем у позовній заяві було зазначено, що 25 липня 2017 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4», господарську діяльність в якому здійснює відповідач, за адресою: АДРЕСА_1, здійснюється розповсюдження наступних товарів: «Блокнот», штрих код - 4820097120513, артикул: BL-200x200-64-INT-CHL-16-120 на лицьовій стороні якого протиправно використано її твір, а саме: частину картини під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» (2011 р.); «Блокнот», штрих-код - 4820097120513, артикул: BL-200x200-64-INT-CHL-16-117, на лицьовій стороні якого протиправно використано її твір, а саме: частину картини під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» (2011 р.); «Блокнот», штрих-код - 4820097120513, артикул: BL-200x200-64-INT-CHL-16-118, на лицьовій стороні якого протиправно використано її твір, а саме: частину картини під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (2011 р.). 12 серпня 2017 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4», господарську діяльність в якому здійснює відповідач, за адресою: АДРЕСА_2 здійснюється розповсюдження наступного товару: «Зошит офісний», штрих-код - 4823089201818, артикул: Т-А4-SK-32-KL/60g-16332, на лицьовій стороні якого протиправно використано її твір, а саме: частину картини під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» (2011 р.).

Так, в підтвердження факту розповсюдження частину творів позивача, стороною позивача суду було надано: чек № ЛТО000000709 від 25 липня 2017 року на придбання у ФОП ОСОБА_7 блокноту на загальну суму 248,70 гривень, товарний чек від 25 липня 2017 року на придбання у ФОП ОСОБА_7 зошиту на загальну суму 29,90 гривень та чек № ЛИП000000137 від 12 серпня 2017 року на придбання у ФОП ОСОБА_7 блокноти у кількості три штуки на загальну суму 248,70 гривень (а.с.12).

Як роз'яснено в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5, авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею. Правова охорона поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Відповідно до статті 9 Закону №3792-XII частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. Таким чином, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними. Передбачена Законом № 3792-XII правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі, наприклад на шахову партію, методи навчання (частина третя статті 8 Закону № 2627-III) .

Крім того, в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5 визначено, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону N 3792-XII); шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК, стаття 11 Закону №3792-XII). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

В той же час, судом не було встановлено факту того, що твір образотворчого мистецтва: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» та « ІНФОРМАЦІЯ_1» належать позивачу, як автору, на праві інтелектуальної власності, при цьому стороною позивача в підтвердження права інтелектуальної власності позивача суду належних та достовірних доказів надано не було. Надане суду свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_5», автором яких є ОСОБА_6, не містить відомостей про те, які саме твори образотворчого мистецтва входять до даної збірки, у зв'язку з чим неможливо визначити чи входять до даної збірки твори образотворчого мистецтва, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» та « ІНФОРМАЦІЯ_1».

Крім того, у судовому засіданні був оглянутий CD-диск, на якому міститься відеофайл із зображенням того, як представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 придбавав у магазинах «ІНФОРМАЦІЯ_4» різної кількості блокноти із зображеннями, візуально схожими на частини творів, які як зазначає позивач, остання має авторські права.

Разом з тим, в розрізі даного спору суд критично відноситься до такого роду наданого доказу, оскільки на блокнотах, які були придбані представником, лише візуально зображені малюнки на обкладинках вищевказаних блокнотів, які нібито схожі на зображення, про які зазначила позивач ОСОБА_6 При цьому, суд позбавлений можливості встановити, що це саме зображення із збірника творів образотворчого мистецтва художниці ОСОБА_6, оскільки встановлення факту зображення на лицьовій стороні придбаних блокнотів відтворення творів образотворчого мистецтва, які створила ОСОБА_6, потребує спеціальних знань.

Таким чином, встановлені судом факти не дають підстав вважати, що відповідач розповсюджує контрафактний товар із зображенням, автором якого є позивач ОСОБА_6, в розумінні Закону України «Про авторське право і суміжні права», що в свою чергу не дає підстав вважати, що останнім були порушені авторські права позивача, як автора таких творів, у зв'язку з чим і відсутні підстави для покладання на відповідача відповідальності за порушення авторських прав.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_7, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Фреш» про захист авторських прав.

Враховуючи, що суд дійшов ґрунтовних висновків про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6, відшкодування судових витрат в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 418, 424, 435, 436, 438-443 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 50, 51, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5, ст.ст. 2, 10, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_6 до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_7, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Фреш» про захист авторських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2018 року.

Суддя: