Рішення № 78103371, 26.11.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10735/14-ц

Провадження № 2/727/134/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Іванченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи, третя особа АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та визнання окремого положення договору недійсним, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 27.02.2008 року між ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачкою укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №306/08-К21, відповідно до якого відповідачці відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 789000,00 грн. з терміном повернення кредитних ресурсів до 26.02.2023 року з оплатою відсотків по ставці 18% річних.

Умовами додаткової угоди №1 від 27.02.2008 року до кредитного договору внесено зміни та визначено, що нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісяця. Відповідачка сплачує проценти в термін з 26-го числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У зазначений термін сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26-го числа попереднього місяця до 25-го числа поточного місяця (включно).

Умовами додаткової угоди №2 від 29.04.2008 року до кредитного договору внесено зміни та визначено, що відповідачка сплачує банку з 01.05.2008 року проценти за користування кредитними ресурсами по процентній ставці 18,5% річних.

Відповідно до п.4.6 кредитного договору, у випадку зміни кредитних ресурсів на ринку позичкового капіталу або інших показників, що характеризують кон’юктуру фінансових ринків, процентна ставка за користування кредитними ресурсами підлягає зміні на вимогу банку. У зазначених випадках банк вправі змінити розмір процентної ставки, попередивши про це письмово відповідача не пізніше ніж за 5 днів.

Відповідне повідомлення №790 від 15.08.2008 року про зміну процентної ставки з 14.08.2008 року було вручено відповідачці 25.08.2008 року, в результаті чого процентна ставка за користування кредитними коштами становить 20% річних.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено відповідальність позичальника щодо прострочення виконання договірних зобов’язань, відповідно до якого за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Однак відповідачка систематично не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, не сплачує отриманий кредит та відсотки за користування ним, у зв’язку з чим станом на 01.12.2014 року заборгованість становить суму 2000491,04 грн., в тому числі: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту 337943,43 грн., сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 192360,00 грн., сума строкової заборгованості по процентах 1743,46 грн., сума простроченої заборгованості по процентах 223913,26 грн., пеня за простроченими кредитними коштами (за період з 01.12.2013 року по 01.12.2014 року) 1244530,89 грн.

А тому просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 2000491,04 грн. та судові витрати в розмірі 3654,00 грн.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до відповідача Державної іпотечної установи, третя особа АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та визнання окремого положення договору недійсним посилаючись на те, що 27.02.2008 року між ВАТ Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ОСОБА_2 іпотечна установа, та нею укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №306/08-К21, відповідно до якого їй надано кредит в сумі 789000,00 грн. зі сплатою 18% річних за користування.

Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п.3.2., 3.4., 4.3., 4.4., 4.6. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором.

Розмір неустойки – пені складає 1%*365 днів = 365% річних.

Вважала, що п.6.1. договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії є таким, що порушує права споживачів, і суперечить ЦК України.

Згідно з п.1 та п.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

А тому просила визнати недійсним пункт 6.1. договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №306/08-К21 від 27.02.2008 року, укладеного між нею та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ОСОБА_2 іпотечна установа.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав суду клопотання про розгляд справи в його відсутності, в якому позовні вимоги підтримав повністю, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 просив відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні первісний позов не визнав з підстав, зазначених в письмових запереченнях та в заяві про застосування строків позовної давності, просив відмовити в задоволенні позову. Підтримав зустрічні позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві. В останнє судове засідання не з’явився, звернувся до суду з заявою про завершення розгляду справи в його відсутність.

Представник третьої особи за зустрічним позовом в судовому засіданні первісний позов вважав обґрунтованим, а в задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що первісний позов є частково обґрунтованим та підлягає до частково задоволення, зустрічний позов ОСОБА_1 є частково обґрунтованим та підлягає також частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що 27.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ОСОБА_2 іпотечна установа, та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №306/08-К21 (т.1 а.с.6-7), відповідно до п.2.1. якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 789000,00 грн. з оплатою по процентній ставці 18% річних, з відстрочкою платежу терміном – 18 місяців.

Згідно з п.2.2. договору для обліку виданих у рахунок відновлювальної кредитної лінії кредитних ресурсів банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №22032214534601.

Відповідно до п.3.2. договору позичальник зобов’язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 26 лютого 2023 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Погашення кредиту здійснюється позичальником у відповідності до графіку, який є невід’ємною частиною цього договору.

27.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ОСОБА_2 іпотечна установа, та відповідачкою ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору (т.1 а.с.8), якою в перший абзац пункту 4.3. договору внесено зміни та визначено, що нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісяця. Позичальник сплачує проценти в термін з 26-го числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У зазначений термін сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26-го числа попереднього місяця до 25-го числа поточного місяця (включно).

29.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ОСОБА_2 іпотечна установа, та відповідачкою ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору (т.1 а.с.9), якою внесено зміни в п.2.1. та в п.4.1 договору і визначено, що відповідачка сплачує банку з 01.05.2008 року проценти за користування кредитними ресурсами по процентній ставці 18,5% річних.

Відповідно до п.4.6 кредитного договору, у випадку зміни кредитних ресурсів на ринку позичкового капіталу або інших показників, що характеризують кон’юктуру фінансових ринків, процентна ставка за користування кредитними ресурсами підлягає зміні на вимогу банку. У зазначених випадках банк вправі змінити розмір процентної ставки, попередивши про це письмово відповідача не пізніше ніж за 5 днів.

Банком направлено відповідачці ОСОБА_1 повідомлення №790 від 15.08.2008 року про зміну процентної ставки та встановлено нову процентну ставку з 14.08.2008 року у розмірі 20% річних у гривні, з яким було ознайомлено відповідачку 25.08.2008 року, що підтверджується підписом відповідачки (т.1 а.с.10), в результаті чого процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена 20% річних.

В порушення умов кредитного договору, відповідачка неналежно виконувала взяті на себе зобов’язання щодо погашення наданого їй кредиту, у зв’язку з чим станом на 01.12.2014 року у відповідачки утворилась заборгованість, яка становить суму 755960,15 грн., в тому числі: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту 337943,43 грн., сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 192360,00 грн., сума строкової заборгованості по процентах 1743,46 грн., сума простроченої заборгованості по процентах 223913,26 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (т.1 а.с.12-15).

Що стосується визначення розміру заборгованості по тілу кредиту та по відсотках, які необхідно стягнути з відповідачки, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.2 висновку експерта №316-К від 20.03.2018 року підпис в графі «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки №20 від 04.04.2008 року на суму 30000,00 грн. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином, суд вважає, що відповідачка ОСОБА_1 не отримувала готівку в сумі 30000,00 грн., оскільки вона не підписувала заяву на видачу готівки №20 від 04.04.2008 року.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст.113 ЦПК України представник позивача ОСОБА_2 іпотечна установа, вважаючи висновок експерта необґрунтованим або таким, що суперечить матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, мав право заявити клопотання про призначення повторної експертизи, однак такого клопотання до суду не поступило.

А тому, суд вважає, що висновок експерта є правильним і сумнівів в його правильності немає.

Крім того, представником позивача ОСОБА_2 іпотечною установою не надано суду розрахунок заборгованості відповідачки ОСОБА_1, з урахуванням висновку експерта №316-К від 20.03.2018 року, за кредитним договором, а також не надано розрахунок заборгованості за три останні роки перед днем звернення до суду.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 15.05.2018 року по справі №727/5978/14-ц, провадження №22-ц/794/243/18 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового будинку, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого виступає ОСОБА_2 іпотечна установа, ОСОБА_1, треті особи: служба у справах дітей Чернівецької міської ради, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним, скасування запису про реєстрацію у державному реєстрі іпотек договору іпотеки та запису про обтяження нерухомого майна встановлено, що розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 15 липня 2011 року по 14 липня 2014 року становить суму 493743,02 грн., в тому числі: розмір заборгованості по тілу кредиту 123660 грн., розмір відсотків – 123211,51 грн., розмір пені – 246871,51 грн.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, при визначенні заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідачки, суд, у відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України, враховує постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 15.05.2018 року і, вважає, що з відповідачки ОСОБА_1 необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 14.07.2014 року в сумі 246871,51 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 123660 грн. та відсотків в сумі 123211,51 грн., задовольнивши частково первісні позовні вимоги.

Що ж стосується зустрічної позовної заяви та стягненнянарахованої пені за простроченими кредитними коштами (за період з 01.12.2013 року по 01.12.2014 року) в сумі 1244530,89 грн. за первісним позовом, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6.1 договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №306/08-К21 від 27.02.2008 року, за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п.3.2., 3.4., 4.3., 4.4., 4.6. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором.

Таким чином, розмір пені складає 1%*365 днів = 365% річних.

Частиною 2 ст.627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи – споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту п’ятого частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п’ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов’язань за договором.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Суд вважає, що пункт 6.1 договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №306/08-К21 від 27.02.2008 року в частині сплати позичальником банку пені в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення є несправедливим та таким, що суперечить принципам розумності та достовірності, а також є наслідком дисбалансу договірних прав та обов’язків відповідачки ОСОБА_1 як споживача послуг банку, оскільки така умова договору (365% річних) встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п’ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання нею зобов’язань за спірним договором, а тому зустрічні позовні вимоги частково в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, ч.3 ст. 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 12 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 року у справі №6-100цс14.

Таким чином, суд вважає, що відповідачка ОСОБА_1 за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів має сплатити банку пеню, однак не з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення, а суму пені, яка встановлена постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 15.05.2018 року в розмірі 246871,51 грн., задовольнивши частково первісні позовні вимоги.

Суд вважає, що заява відповідачки ОСОБА_1 та її представника про застосування позовної давності не підлягає до задоволення, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачка ОСОБА_1 періодично здійснювала значні погашення заборгованості, останні в 2014 році, у зв’язку з чим строк позовної давності не пропущено, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи необхідно стягнути заборгованість в сумі 493743,02 грн., в тому числі: по тілу кредиту суму 123660 грн., по відсотках суму 123211,51 грн., по пені суму 246871,51 грн., задовольнивши частково первісні позовні вимоги.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 901,81 грн.

Що ж стосується зустрічної позовної заяви, то необхідно визнати частково недійсним пункт 6.1 договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №306/08-К21 від 27.02.2008 року щодо сплати позичальником банку пені з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення, задовольнивши частково зустрічні позовні вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 526, 530, 551, 626, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.12, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи 493743 (чотириста дев’яносто три тисячі сімсот сорок три) гривні 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи судові витрати в сумі 901(дев’ятсот одна) гривня 81 копійка.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи, третя особа АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та визнання окремого положення договору недійсним задовольнити частково.

Визнати частково недійсним пункт 6.1. договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №306/08-К21 від 27.02.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ОСОБА_2 іпотечна установа, та ОСОБА_1, щодо сплати позичальником банку пені, за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 30 листопада 2018 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: