Рішення № 78101719, 26.11.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5295/18

Провадження № 2/639/1988/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Кричевської В.М.,

позивача – ОСОБА_1,

представників відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №639/5295/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

24 вересня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Харківська установа виконання покарань» №27, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якій він просив суд стягнути з казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого в ОСОБА_4 казначейській службі України, в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь позивача суму 50 000, 00 грн., як відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тримання позивача в умовах, що принижує гідність, поводження в порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є незаконними діями та бездіяльністю органу державної влади.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 20.07.2015 року позивача було доставлено в ДУ «Харківська установа виконання покарань (№27), у якій він утримувався до 12.10.2015, тобто 2 місяця та 22 дні. Під час тримання під вартою позивач утримувався в камерах № 628, загальною площею 15, 9 кв.м., яка розрахована на 6 осіб – 2, 65 кв.м. на кожного ув’язненого в даній камері; та у камері № 516 – загальна площа 17,2 кв.м., та яка розрахована на 6 осіб – 2.86 кв.м. на кожного ув’язненого в камері.

Позивач посилається на те, що умови тримання у камерах були схожі з такими, що принижували честь та гідність. Так, позивач зазначає, що від тривалого використання м’яка начинка матраців ущільнена по їх краях, що фактично не дозволяє використовувати матраци за їх призначенням. Ліжко було виготовлене з залізних струн, що призводило до болю при тривалому знаходженні на них та неможливістю нормально спати. Вночі світло не вимикалося, що також не дозволяло нормально спати. В камері майже не було денного світла та свіжого повітря, оскільки вентиляція камери була недостатньою. Позивач утримувався у камері з особами які палять, внаслідок чого він вимушений був стати пасивним курцем. Туалет в камері не був відокремлений від житлового приміщення камери і часто забивався, що викликало неприємний запах у камері. Позивачу не видавалися предмети першої необхідності та особистої гігієни та не видавалася постільна білизна. Харчування у установі було погане, їжа була одноманітна, для її приготування використовувалися зіпсовані продукти. Свіжі овочі та фрукти не видавалися. М’ясо також не видавалося. Позивачу надавалося право прийняти душ лише раз на тиждень і протягом 15 хвилин. Позивач неодноразово звертався зі скаргами до керівництва, однак вони залишилися без розгляду.

У зв’язку з вказаними обставинами позивач вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду внаслідок тримання в умовах Державної установи «Харківська установа виконання покарань» №27, що принижує його гідність.

Викладені обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вказаною позовною заявою.

12 жовтня 2018 року від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить суд відмовити в задоволені позову у повному обсязі у зв’язку з тим, що позивач не надає жодного доказу стосовно неналежних умов його утримання (санітарно-гігієнічних, побутових).

19 жовтня 2018 року від відповідача – начальника Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» надійшов відзив на позов, відповідно до якого він заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Так, ОСОБА_4 установа «Харківський слідчий ізолятор» є бюджетною неприбутковою організацією та фінансується виключно з державного бюджету.

Згідно довідки за карткою форми № 1 ОСОБА_1 перебував у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з 20.07.2015 року по 12.10.2015 року та утримувався в камері №628 та камері №516. Вибув до Менської ВК №91 Чернігівської області 12.10.2015р. для відбування призначеного судом покарання.

Ув'язнені і засуджені розміщуються камерах відповідно до вимог режиму та ізоляції, визначеними ст.. 7 і 8 Закону України «Про попереднє ув'язнення». Статтею 11 п.2 Закону України «Про попереднє ув'язнення» визначено, що «Норма площі в камері для однієї - взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра».

Згідно довідки площа камери № 628 розрахована на 6 спальних місць та складає 15.9 м кв.

15,9 : 6 =2,65 (м кв. на одну особу)

Розміщення ОСОБА_1 відповідає нормі житлової площі у камері на одну особу.

Площа камери № 516 розрахована на 6 спальних місць та складає 17.2 м кв.

17,2 : 6 =2,86 (м кв. на одну особу)

Розміщення ОСОБА_1 відповідає нормі житлової площі у камері на-одну особу.

Також камери були забезпечені центральним опаленням, водопостачанням та водовідведенням, доступом до денного природного світла та свіжого повітря, електричним освітленням, санвузлом, який відгороджено цегляною стінкою від спальних місць.

Згідно з «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» № 460/5 від 18.03.2013 р. розділу III ст. 2.2. кожна камера обладнується робочим (денним) та черговим (нічним) освітленням, а також штепсельними розетками для підключення електроприладів. Керування освітленням та розетками здійснюється вимикачами, що встановлюються з боку коридору біля вхідних дверей. Розетки вмикаються адміністрацією СІЗО у час, визначений розпорядком дня. У нічний час доби (з 22-ї години до 6-ї години) камери повинні освітлюватись за допомогою чергового (нічного) освітлення», тобто камери освітлювалась черговим (нічним) світлом, що відповідає чинному законодавству.

Разом з тим, чинним законодавством України не передбачено окреме тримання осіб, які палять.

Також, згідно довідки мийними засобами засуджені та слідчо-заарештовані забезпечуються в повному обсязі.

На всі продукти харчування, які надходять до установи надаються необхідні документи, що підтверджують їх якість та безпеку. Кожен засуджений та слідчо-заарештований, який утримується в камері забезпечується індивідуальним спальним місцем та постільними речами. Миття засуджених та слідчо-заарештованих в установі організовано згідно графіка. Зрив графіка миття та прання не допускається.

01 листопада 2018 року від позивача по справі надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він зазначає, що по-перше, хоч розмір площі, на якій утримувався позивач і не суперечить Закону України «Про попереднє ув’язнення», однак в свою чергу не узгоджується з вимогами міжнародного права. По-друге, посилання відповідача на те, що санвузол знаходиться за перегородкою не відповідає дійсності, оскільки так звана перегодка не відгороджувала повністю людину яка знаходиться в туалеті, а зливний бачок не працював. По-третє, відповідач не заперечує той факт, що позивач був пасивним курцем, оскільки утримування осіб які палять окремо з іншими не передбачено діючим законодавством. По-четверте, відповідачем не було спростовано факту того, що ліжка знаходилися не у відповідному стані. По-п’яте, провітрювання в кімнаті було недостатнім, оскільки самостійно відкрити вікно було неможливим, а предмети, за допомогою яких це можливо було зробити, були вилучені. По-шосте, наявність радіаторів в камері може забезпечити належну температуру лише взимку, а влітку в камері створюється підвищена температура повітря.

Позивач в судовому засіданні заявлений позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача - Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача – Державної казначейської служби України – ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог також заперечував в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заарештований 20.07.2015 року Київським р/с м. Харкова за ст. ст. 368 ч. 1 КК України 2001 року, прибув 20.07.2015 року з ІТТ м. Харкова та до 12.10.2015 року утримувався у ОСОБА_4 установі «Харківська установа виконання покарань (№27)», що підтверджується довідкою за карткою форми № 1. (а.с. 31)

ОСОБА_1 утримувався у період з 20.07.2015 року по 12.10.2015 року у ОСОБА_4 установі «Харківська установа виконання покарань (№27)», саме тому при зверненні до суду з позовом він вказав в якості відповідача по справі - ОСОБА_4 установа «Харківська установа виконання покарань (№27)». Однак, як вбачається з витягу з Державного реєстру юридичних осіб, на теперішній час вказана установа змінила назву на ОСОБА_4 установа «Харківський слідчий ізолятор». У зв’язку з викладеним, суд при ходить до висновку, що належним відповідачем по вказаній цивільній справі є саме ОСОБА_4 установа «Харківський слідчий ізолятор». (а.с. 12-13)

У статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про попереднє ув’язнення» особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, мають обов'язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з листа начальника Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№27)» від 17.08.2018 року ОСОБА_1 з 20.07.2015 року по 12.10.2015 року утримувався в наступних камерах:

-З 20.07.2015 року по 23.07.2015 року в камері 628, загальна площа якої складає 15, 9 кв.м. в камері на той час утримувалось 6 ув’язнених;

-З 23.07.2015 року по 12.10.2015 року у камері 516, загальна площа якої складає 17,2 кв.м. в камері протягом зазначеного періоду утримувалось від 4 до 6 ув’язнених. (а.с. 11)

Статтею 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення», визначено, що особи, узяті під варту, утримуються в маломісних або загальних камерах з додержанням вимог ізоляції.

Відповідно до п.1.1. та 1.2. розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.03.2013 № 460/5 ув’язнені і засуджені розміщуються в камерах відповідно до вимог режиму та ізоляції, визначених статтями 7 і 8 Закону України "Про попереднє ув’язнення", відповідно до плану покамерного розміщення за формою згідно з додатком 4 до цих Правил. Ув’язнені і засуджені тримаються у маломісних (від 2 до 6 осіб) або загальних (від 7 осіб і більше) камерах. Їх розміщення у камерах здійснюється черговим помічником за узгодженням з оперативним відділом СІЗО, неповнолітніх - з оперативним відділом і відділом соціально-психологічної роботи СІЗО.

Як вбачається з Довідки першого заступника начальника державної установи «Харківський слідчий ізолятор» від 12.10.2018 року, ув’язнені і засуджені розміщуються в камерах відповідно до вимог режиму ізоляції, визначених статтями 7 і 8 Закону України « Про попереднє ув’язнення», наказом МЮ України № 460/5 від 18 березня 2013 року, відповідно до плану покамерного розміщення.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення», особи, узяті під варту, утримуються в маломісних або загальних камерах з додержанням вимог ізоляції.

Відповідно до акту вимірювання житлової площі приміщень установи у камері № 516 режимного корпусу № 5 (пост внутрішньої охорони 19) налічується 6 спальних місць при нормі жилої площі 2, 5 кв. м. на одну особу. Площа камери складає 17, 2 кв.м.

Відповідно до акту вимірювання житлової площі приміщень установи у камері № 628 режимного корпусу № 6 (пост внутрішньої охорони 23) налічується 6 спальних місць при нормі жилої площі 2,5 м.кв. на одну особу. Площа камери складає 15, 9 кв.м. (а.с. 30)

Статтею 11 п.2 Закону України «Про попереднє ув'язнення» визначено, що норма площі в камері для однієї - взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра.

Згідно довідки площа камери № 628 розрахована на 6 спальних місць та складає 15,9 м кв. - 15,9 : 6 =2,65 (м кв. на одну особу)

Тобто, розміщення ОСОБА_1 у камері № 628 відповідало нормі житлової площі у камері на одну особу.

Площа камери № 516 розрахована на 6 спальних місць та складає 17,2 м кв. - 17,2 : 6 =2,86 (м кв. на одну особу)

Отже, розміщення ОСОБА_1 у камері № 516 відповідало нормі житлової площі у камері на одну особу.

Кожен засуджений, який утримується в камері забезпечений спальним місцем та постільними речами відповідно до «Норм належності постільних речей для засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року № 280/5.

Будь-яких нормативів щодо стану ліжок та матраців діючим законодавством не встановлено, як і позивачем не було наданого жодного належного та допустимого доказу їх неналежного стану.

Відповідно до п.2.2. розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.03.2013 № 460/5 кожна камера обладнується робочим (денним) та черговим (нічним) освітленням, а також штепсельними розетками для підключення електроприладів. Керування освітленням та розетками здійснюється вимикачами, що встановлюються з боку коридору біля вхідних дверей. Розетки вмикаються адміністрацією СІЗО у час, визначений розпорядком дня. У нічний час доби (з 22-ї години до 6-ї години) камери повинні освітлюватись за допомогою чергового (нічного) освітлення.

Отже, посилання позивача на те, що вночі світло не вимикалося, що заважало йому спати є необґрунтованими, оскільки законодавством не передбачене повне вимкнення світла вночі у камерах.

Щодо посилання позивача на те, що він вимушений був стати пасивним курцем, то окреме тримання осіб які палять та які не палять, не передбачене чинним законодавством.

Будь-яких доказів того, що туалет був у несправному стані та, що вентиляція приміщень не здійснювалася, позивачем також надано не було.

Згідно п. 2.1. Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 08.06.2012 № 849/5 лазне-пральне обслуговування засуджених (осіб, узятих під варту) організовується в будівлі житлової зони установи (режимних корпусах слідчих ізоляторів) та з дозволу Міністерства юстиції України - на території виробничої зони установи у спеціальній будівлі, збудованій або реконструйованій відповідно до вимог ОСОБА_4 будівельних норм України “Будівлі і споруди. Підприємства побутового обслуговування (ДБН В.2.2-11-2002)”, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 01 березня 2002 року № 45.

Як вбачається з Довідки начальника Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» від 16.10.2018 року банно-пральний комплекс розташований на першому поверсі в будівлі режимного корпусу № 3. Комплекс забезпечений всім необхідним технологічним обладнанням: пральними машинами, центрифугами; сушильною шафою для білизни, прасувальним барабаном. Також в кожному режимному корпусі розташована власна окрема лазня, обладнана всім необхідним устаткуванням та інвентарем.

Миття засуджених та слідчо-заарештованих в установі організовано згідно графіка таким чином, щоб кожна особа мала змогу один раз на тиждень відвідати лазню, прання речового майна здійснюється також один раз на тиждень із обов’язковою заміною постільної білизни. Зривів графіку миття та прання білизни не допускається. Мийними засобами засуджені забезпечуються в повному обсязі відповідно до вимог наказу Міністерства Юстиції України від 10.02.2012 року № 233/5 «Про норми витрат мила та мийних засобів для осіб, які тримаються в УВП та СІЗО, курсантів і слухачів навчальних закладів, осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України». Видача туалетного папера, зубної щітки, зубної пасти не передбачено чинним законодавством. Предмети першої необхідності та особистої гігієни кожна особа, яка тримається в державній установі «Харківський слідчий ізолятор», має можливість придбати в крамниці установи. (а.с. 27-29)

Щодо посилання позивача на поганий рівень харчування в установі суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про організацію продовольчого забезпечення у ОСОБА_4 кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 08.06.2012 № 850/5, п. п. 2.1., 2.2 закупівля продовольства, техніки, майна та тари продовольчої служби здійснюється відповідно до вимог законодавства про державні закупівлі. Відділом продовольчого забезпечення управління ресурсного забезпечення ДПтС складається план централізованого постачання продовольства із зазначенням обсягів і строків поставок та доводяться до територіальних органів управління ДПтС повідомлення на отримання продовольства.

Пунктами 5.5.5., 5.5.8, 5.5.9 вказаного Положення встановлено, що їжа в їдальнях готується відповідно до меню-розкладки продуктів тричі на добу: на сніданок, обід і вечерю. При цьому на сніданок і вечерю готується по одній II страві, на обід - салат, I і II страви, а в спеціальних виховних установах готується ще й III страва (рекомендоване меню-розкладка страв у їдальнях на тиждень визначається згідно з додатком 3 до цього Положення).

Для урізноманітнення харчування або в разі відсутності встановлених продуктів на продовольчому складі дозволяється при складанні меню-розкладки продуктів проводити заміну одних продуктів іншими відповідно до Норм заміни продуктів харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року № 336 (далі - Норми заміни).

Під час державних свят харчування покращується шляхом видачі додаткових продуктів, що надійшли до установи за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, або заміни продуктів харчування згідно із затвердженими законодавством нормами.

Норма триразового харчування розподіляється відповідно до енергетичної цінності (калорійності) продуктів таким чином: на сніданок - 30-35 %, на обід - 40-45 % і на вечерю - 20-30 %.

Маса перших страв становить 600 г (у спеціальних виховних установах - 500 г). Маса твердої частини першої страви повинна становити 40-45 % від загальної маси. Маса других страв повинна бути не менше 250 г.

Будь-яких доказів того, що позивачу надавалося харчування не у відповідності до вимог встановлених Положенням про організацію продовольчого забезпечення у ОСОБА_4 кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 08.06.2012 № 850/5 та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року № 336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції суду надано не було.

Щодо посилання позивача на те, що йому не надавалися фрукти, то положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року № 336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції, не передбачено добової норми фруктів на ув’язненого.

Відповідно до п. 1.1 та 1.2 розділу VI Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.03.2013 № 460/5 для придбання ув’язненими і засудженими продуктів харчування і предметів першочергової потреби в СІЗО відкриваються та функціонують крамниці і столи замовлень, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення» ув’язнені мають право купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першочергової потреби на суму до одного мінімального розміру заробітної плати.

Засуджені можуть придбавати продукти харчування та предмети першочергової потреби у порядку, встановленому КВК для призначеного їм рівня безпеки виправної колонії.

Тобто, фрукти, як і інші продукти харчування, позивач мав право купувати самостійно.

За правилами передбаченими ст. ст. 16, 23 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, приниженні честі, гідності та ділової репутації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, всупереч вказаним вимогам закону, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що йому було завдано моральні страждання та у якому вигляді вони полягали.

Посилання позивача на рішення Європейського суду також не були підтвердженні наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи те, що в судовому засіданні не було встановлено факту порушення відповідачем ОСОБА_4 установою «Харківський слідчий ізолятор» умов тримання ОСОБА_1, а також те, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів факту заподіяння йому моральних страждань, не було встановлено вини відповідача в цьому, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, положення Закону України «Про судовий збір», а також те, що позивача, якому було відмовлено у задоволенні його позову, звільнено від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 15, 77-81, 89, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 23 ЦК України, ст. ст. 6, 7, 8, 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення», Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.03.2013 № 460/5, Положенням про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 08.06.2012 № 849/5, Положенням про організацію продовольчого забезпечення у ОСОБА_4 кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 08.06.2012 № 850/5,

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області 22.11.2000 року, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (гуртожиток).

Відповідач: Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», код ЄДРПОУ 08564587, місце знаходження: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99.

Відповідач: ОСОБА_4 Казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місце знаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Повний текст рішення складено 26.11.2018 року.

Суддя В.В. Труханович