Ухвала суду № 78101507, 26.11.2018, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/670/18

Провадження № 2/616/302/18

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

“26” листопада 2018 року смт.Великий Бурлук

Великобурлуцький районний суд Харківської області в складі судді РИКОВА М.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, перевіривши виконання вимог ст.ст.175-177 ЦПК України за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 територіальної громади в особі ОСОБА_2 селищної ради Великобурлуцького району Харківської області про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 територіальної громади в особі ОСОБА_2 селищної ради Великобурлуцького району Харківської області, в якій просить визнати за нею право приватної власності на 1/4 частину житлового будинку, який розташований за адресою: вул. ОСОБА_3 (бувша Червоноармійська), буд.71, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцького району, Харківської області, яка належить померлій ОСОБА_4 в порядку набувальної давності.

Також просить визнати за нею право приватної власності на 3/20 частини житлового будинку, який розташований за адресою: вул. ОСОБА_3 (бувша вул.Червоноармійська), буд.71, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцького району, Харківської області, який належить померлій ОСОБА_5 в порядку набувальної давності

Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст.175,177 ЦПК України.

Так, позивачем не дотримано п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, оскільки позовна заява не містить реєстраційного номеру облікової картки платника податків, або номер і серію паспорта позивача, офіційну електронну пошту позивача та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача.

Крім того, позовна заява подана з порушенням вимог п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, а саме: не надано належних доказів про вартість нерухомого майна.

Згідно п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Позивачем ОСОБА_6 при поданні до суду позовної заяви про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю не зазначено ціни позову, яка підлягає визначенню відповідно до ст.176 ЦПК України і яка повинна бути вказана на підставі ринкової вартості житла на момент звернення до суду, відповідно до якої визначається вартість нерухомого майна і відповідно розмір судового збору у відповідності до вимог пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року за № 1440, згідно якого передбачено, що звіт про оцінку майна, повинен бути складений у повній формі, містити дату оцінки та дату завершення складання звіту, та строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.

У зв’язку з чим, суду неможливо визначити розмір судового збору на даний час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки в матеріалах доданих до позовної заяви відсутні відомості про вартість домоволодіння на час розгляду справи в суді і не додається документ про вартість спірного майна на момент звернення до суду, то ці обставини унеможливлюють вирішення питання про правильність розміру судового збору.

Цей недолік необхідно усунути, встановити дійсну вартість майна на час звернення до суду, після чого зазначити ціну позову, як цього вимагає до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, сплативши при цьому судовий збір відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Вказана вимога позивачем в поданій позовній заві не виконана. Зокрема позивачем не вказано зміст позовних вимог щодо відповідача, не вказано спосіб захисту прав та інтересів, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 48 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

В даному випадку, сторони в цивільному процесі характеризуються окрім інших, ще й тим, що між ними виник спір про право цивільне.

Як роз'яснено в ОСОБА_7 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). За змістом ст.392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Крім того як роз'яснено в п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Пред'являючи даний позов, позивачем в якості відповідача було заявлено ОСОБА_2 селищну раду Великобурлуцького району Харківської області. Однак в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.08.2018 р. нотаріусом зазначено, що після смерті ОСОБА_3 спадщину фактично прийняв її онук – ОСОБА_8

Враховуючи вказані обставини, позивачем не обґрунтовані вимоги до відповідача ОСОБА_2 селищної ради Великобурлуцького району Харківської області, не зазначено яким чином селищна рада порушує, оспорює або не визнає права позивача. Так, зміст позовної заяви свідчить, що позивачем не викладені обставини щодо обґрунтування підстав та предмету позову, тобто, які права позивача порушені, а також за яких обставин, як правових підстав, та чим саме передбачений такий спосіб захисту прав та інтересів позивача. Ці недоліки також необхідно усунути.

Також, згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з відносин, що склалися між сторонами, які її права, свободи чи інтереси були порушені та ким, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який вона просить застосувати, з посиланням на обставини як правові підстави, а також на докази в підтвердження обставин на обґрунтування заявлених вимог.

Вимоги позивача не є конкретними. Так, позивач в позовній заяві не зазначає, що собою являє житловий будинок, на які саме будівлі і споруди слід визнати право власності, що вони являють собою, тобто позовна вимога не конкретизована. Так, в прохальній частині ОСОБА_1 просить визнати право власності на частини житлового будинку за набувальною давністю при цьому відсутнє посилання на «літерацію», яка зазначена в технічному паспорті на житловий будинок («А-1», «Б», «В», «Г», «У»), а також не зазначено щодо вирішення питання з надвірними забудови, чи необхідно визнавати право власності за набувальною давністю на відповідні частки надвірних будівель. Ці недоліки також необхідно усунути.

Згідно з п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Згідно ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Однак, позивачем не зазначені докази в підтвердження відкритого, безперервного володіння житловим будинком протягом десяти років, оплати комунальних послуг, тощо, так як з позову та доданих до нього документів вбачається, що позивач тільки користується вказаним будинком. Відсутні докази місця проживання позивача, відомості про зареєстрованих осіб в спірному будинку, а також актів обстеження побутових умов та доказів проживання позивача на протязі 10 років у спірному будинку.

Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Також, у пункті 13 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року судам роз’яснено, що відповідачем у справах за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно позову попередні власники спірного будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли. В позовній заяві зазначено, що «інших осіб, які претендують на цю частину житлового будинку немає». Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що спадщину після смерті власників будинку ніхто не прийняв, що суперечить наданими до позовної заяви копіям постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Але, незважаючи на це позивач не вказав інформацію про спадкоємців померлих та не зазначив хто є співвласниками спірного будинку. Ці недоліки також необхідно усунути.

В позовній заяві позивачем вказано, що вона користується всіма частинами житлового будинку та підтримує його в належному технічному стані, сплачує податки за весь будинок, однак жодних підтверджуючих документи, що ОСОБА_1 несла та несе витрати по обслуговуванню будинку та за комунальні платежі (договори укладені про постачання електроенергії, природного газу, тощо) до позову не додано.

Відповідно до вимог п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачу слід зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювались.

Проте, всупереч положень вказаної статті позовна заява не містить будь-яких відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювались.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Позивачем не зазначенні докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) та не зазначено інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, за приписами ч.2 ст.95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Частина 4 статті 95 ЦПК України встановлює, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України учасник, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмовому оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Вказаних вище вимог законів при подачі позовної заяви ОСОБА_1 не дотримано.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи.

У зв'язку з наведеним, позивачу у позовній заяві слід зазначити попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Зазначена вимога позивачем також не виконана, позовна заява не містить вищевказаного підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а відтак вказана заява і в цій частині не відповідає вимогам закону.

Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Дотримання вимог ст.175 ЦПК України при пред`явленні заяви в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки заяви і долучених до неї матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду. Заява не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_8 проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, провадження у справі не може бути відкрито, а тому відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України її слід залишити без руху з вказаних вище підстав та надати позивачеві строк для усунення недоліків, протягом п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

В разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175-177, 185, 258-259, 260-261, 353 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 територіальної громади в особі ОСОБА_2 селищної ради Великобурлуцького району Харківської області про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали суду. У спосіб на виконання даної ухвали суду позивачу подати відповідну уточнену позовну заяву разом із її копіями та копіями доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників процесу, завірені належним чином через канцелярію суду, або направити засобами поштового зв'язку протягом визначеного строку.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області ОСОБА_9