Рішення № 78101452, 15.11.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4014/18

провадження №2/619/1707/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі:

Головуючого: судді Кононихіної Н. Ю.

При секретарі: Мєщан І. О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Золочівського району Харківської області «про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування»,

Стислий виклад позиції позивача.

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Золочівського району Харківської області «про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування». Із матеріалів позовної заяви вбачається, що 11 жовтня 1999 року в смт Золочів Харківської області помер, ОСОБА_3, чоловік позивача, який на день смерті мав реєстрацію місця проживання та постійно проживав ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з позивачем і спільним сином ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому за актовим записом № 188 від 25 листопада 1978 року у ОСОБА_2 відділі РАЦС Харківської області.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину, що відкрилася після нього, прийняли позивач ОСОБА_1 та син ОСОБА_4, але не оформили своїх спадкових прав (спадкова справа №417/2017), фактично вступивши в управління або володіння усім спадковим майном, що залишилося після померлого.

02 червня 2006 року в смт Золочів Харківської області помер ОСОБА_4, син позивача, який на день смерті мав реєстрацію місця проживання та постійно проживав ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із позивачем ОСОБА_1.

Після смерті сина ОСОБА_4 спадщину, що відкрилася після нього - позивач прийняла, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом встановленого процесуального шестимісячного строку, не заявила про відмову від неї, а також звернулась до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де за заявою була заведена спадкова № 69\2018.

Окрім позивача – інших спадкоємців першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_1 та її сина - нема.

06 березня 2018 року вона звернулася до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлих чоловіка ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4, після яких залишилося спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по вул. Світличного будинок 4 в смт Золочів Золочівського району Харківської області, що був побудований нами спільно під час нашого шлюбу.

Згідно довідки № 43 КП «Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району» №43 від 28 лютого 2018 року станом на 31 грудня 2012 року по БТІ право власності не реєструвалося.

Інвентаризаційна вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами станом на 22.02.2018 року складає 343145,00 грн.

Після надання відповідних, в тому числі витребуваних за запитами нотаріуса документів, постановою державного нотаріуса ОСОБА_2 Державної нотаріальної контори від 06 березня 2018 року за №546/02-31 позивачу ОСОБА_1, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок, що залишився після померлих чоловіка та сина.

Постанова нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії мотивована тим, що відсутній належним чином оформлений правовстановлюючий документ на вказане домоволодіння та відсутня його відповідна державна реєстрація в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за життя померлих.

Тому позивач просила визнати за нею, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності у порядку спадкування після померлого 11 жовтня 1999 року чоловіка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та після померлого 02 червня 2006 року сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в цілому на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Харківська область Золочівський район смт Золочів вул. Світличного ,4.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

18 травня 2018 року розпорядженням голови ОСОБА_2 райсуду Харківської області № 02-03.26 цивільну справу передано для розгляду по суті до Дергачівського райсуду Харківської області згідно ч.1,4 ст. 31 ЦПК України у зв’язку із неможливістю утворити у ОСОБА_2 райсуді Харківської області складу суду для розгляду справи .

Ухвалою Дергачівського райсуду Харківської області від 04.10.2018 року було відкрите загальне провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання на 23 жовтня 2018 року, а також запропоновано у п’ятнадцятиденний строк з моменту одержання ухвали подати до суду відзив на позов, а також свої заперечення, в яких викласти свої пояснення, аргументи, міркування щодо наведених позивачем доводів.

Ухвалою Дергачівського райсуду Харківської області від 15.11.2018 року справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, сповіщена про дату, час та місце розгляду справи, просила розглядати справу у її відсутності. Суд розглядає справу у відсутності позивача, на тих доказах, які надані до судового засідання.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради Золочівського району Харківської області не з’явився, сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки не повідомив, суд вважає неявку представника відповідача з неповажної причини, тому розглядає справу у відсутності представника відповідача, на тих доказах, які надані до судового засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

11 жовтня 1999 року помер ОСОБА_3, чоловік позивача, який на день смерті мав реєстрацію місця проживання та постійно проживав ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спадкоємцями померлого є його дружина ОСОБА_1, так як вони перебували у шлюбі, зареєстрованому за актовим записом № 188 від 25 листопада 1978 року у ОСОБА_2 відділі РАЦС Харківської області, а також син померлого ОСОБА_4, які спадщину прийняли, звернулися до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, але не оформили своїх спадкових прав (спадкова справа №417/2017), фактично вступивши в управління і володіння усім спадковим майном, що залишилося після померлого.

Спадкового майна після смерті ОСОБА_3 у порядку, вказаному в законі - не зареєстровано.

02 червня 2006 року помер ОСОБА_4, син позивача, який на день смерті мав реєстрацію місця проживання та постійно проживав ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті сина ОСОБА_4 спадщину, що відкрилася після нього - позивач прийняла, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом встановленого процесуального шестимісячного строку, не заявила про відмову від неї, а також звернулась до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де за заявою була заведена спадкова справа № 69\2018.

Окрім позивача – інших спадкоємців першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_1 та її сина - нема.

Спадкового майна після смерті ОСОБА_4 у порядку, вказаному в законі - не зареєстровано.

06 березня 2018 року позивач звернулася до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлих чоловіка ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4, після яких залишилося фактично майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по вул. Світличного будинок 4 в смт Золочів Золочівського району Харківської області, що був побудований нами спільно під час нашого шлюбу.

Після надання витребуваних за запитами нотаріуса документів, постановою державного нотаріуса ОСОБА_2 Державної нотаріальної контори від 06 березня 2018 року за №546/02-31 позивачу ОСОБА_1, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок, що залишився після померлих чоловіка та сина.

Постанова нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії мотивована тим, що відсутній належним чином оформлений правовстановлюючий документ на вказане домоволодіння та відсутня його відповідна державна реєстрація в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за життя померлих.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази у справі, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

11 жовтня 1999 року помер ОСОБА_3, чоловік позивача, який на день смерті мав реєстрацію місця проживання та постійно проживав ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ВЛ № 203327, виданого 13 жовтня 1999 року ОСОБА_2 селищною радою Золочівського району Харківської області.

Спадковим майном ОСОБА_3 є житловий будинок літ «А-1» з верандою «а» і тамбуром «а-1» загальною площею 54,20 м. кв. в тому числі житловою - 35,4 м. кв., сараїв літ. «В», «Г», літньої кухні літ. «Б» з верандою «б», погріб літ «Е», вбиральні літ. «Ж», гаражу літ «Д», що розташовані за адресою: вулиця Світлична, 4 у смт. Золочів Золочівського району Харківської області. Право власності спадкодавця на нерухоме майно посвідчуються договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності, з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно від 14.08.1981 року.

Згідно умов п. 1 договору відділ комунального господарства виконкому ОСОБА_2 районної ради депутатів в особі завідуючого ОСОБА_5 діючого на підставі довіреності, виданої виконкомом ОСОБА_2 районної ради депутатів трудящих від 30 грудня 1980 року № 45гідно рішення виконкому ОСОБА_2 районної ради депутатів №141 від 14.08.1981 року про відведення земельної ділянки надав забудовнику ОСОБА_3 на праві безстрокового користування земельною ділянкою в смт. Золочів, вул. Світличного, 4 загальною площею 900 м.кв.

Права спадкодавця на земельну ділянку посвідчуються рішенням № 141 від 14.08.1981 року засідання виконкому ОСОБА_2 районної ради депутатів про виділення та закріплення за ОСОБА_3 земельної ділянки на праві постійного користування, а також проектом забудови земельної ділянки, погодженим з виконкомом ОСОБА_2 районної ради депутатів Харківської області, актом від 16.08.1981 року про відвід даної земельної ділянки в натурі.

Відповідно до п. 2, п. З, п. 9 договору на наданій земельній ділянці забудовник зобов’язався збудувати житловий будинок відповідно затвердженого проекту забудови, затвердженого відділом комунального господарства. По закінченню будівництва зведені на земельній ділянці споруди; вводяться до експлуатації та стають особистою власністю забудовника після визнання приймальною комісією місцевої ради депутатів.

Так відповідно до умов договору затверджений проект, виданий дозвіл: на виконання будівельних робіт від 14.08.2981 року.

Відповідно до виготовленого за замовленням спадкодавця технічного паспорту на житловий будинок, будівництво було завершено в 1987 році, що підтверджено комунальним підприємством «Архітектурно-інвентаризаційне Бюро Золочівського району», поточна інвентаризація була проведена в 2018 році, про що є відповідна відмітка у технічному паспорті та складений акт.

У момент інвентаризації самочинних споруд земельній ділянці не знаходиться, оскільки відповідно до вимог абз. 38 п. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, крім того відповідно до абз. 74-79 п. 3,2 не належать до самочинних : індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно діючого законодавства (ст. 331 ЦК України) та законодавства, яке діяло на час будівництва для право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Факт завершення будівництва підтверджується складеними технічними паспортами.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Будівництво житлового будинку, права на які перейшли до позивача завершено ще в 1987 році, договором, за яким здійснювалось будівництво передбачено введення об'єкту завершеного будівництвом в експлуатацію та відповідну реєстрацію права власності на це майно.

Отже для того, аби здійснити державну реєстрацію права власності та ввести об'єкт нерухомого майна до експлуатації позивачу необхідно підтвердити рішенням суду перехід прав забудовника від померлої особи спадкодавця.

Питання прийняття в експлуатацію нерухомого майна врегульовано діючим законодавством:

відповідно до абзацу 2 пункту 3.1 розділу 3 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 19.03.2013 N 95 документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них у які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Таким чином відповідно до умов діючого законодавства в сфері будівництва (п. 9 Розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вказаним вище порядком прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта нерухомого майна до 05 серпня 1992 року не вимагається та органами, які уповноважені здійснювати прийняття в експлуатацію не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до ч. З ст. З Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. З зазначеного Закону права на нерухоме майно виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого року №7/5 і зареєстроване в Мін’юсті України 18 лютого 2002 року за N 157/64 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і обтяжень».

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього прав.

Для того, щоб позивачу реалізувати своє право власності на житловий будинок відповідно порядку проведення державної реєстрації прав і обтяжень згідно Розділу IV діючого Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та прийнятого для реалізації цього закону Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно і обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 22 червня 2011 р. - необхідно надати документ що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, згідно п.п. 10 цього порядку таким документом є :рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та іі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин суд встановлює факт належності спірного нерухомого майна за ОСОБА_3, а саме на житловий будинок літ «А-1» з верандою «а» і тамбуром «а-1» загальною площею 54,20 м. кв. в тому числі житловою - 35,4 м. кв., сараїв літ. «В», «Г», літньої кухні літ. «Б» з верандою «б», погріб літ «Е», вбиральні літ. «Ж», гаражу літ «Д», що розташовані за адресою: вулиця Світлична, 4 у смт. Золочів Золочівського району Харківської області.

Після смерті ОСОБА_3, яка настала 11.10.1999 року - відкрилася спадщина, в складі спадщини є нерухоме майно, яке - як встановлено в судовому засіданні - належить спадкодавцю на праві власності на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності, з кількістю кімнат від однієї до п’яти включно від 14.08.1981 року, розташоване за адресою: вулиця Світличного,4 у смт. Золочів Золочівського району Харківської області та складається з житлового будинку літ «А-1» з верандою «а» і тамбуром «а-1» загальною площею 54,20 м. кв. в тому числі житловою - 35,4 м. кв., сараїв літ. «В», «Г», літньої кухні літ. «Б» з верандою «б», погріб літ «Е», вбиральні літ. «Ж», гаражу літ «Д».

Спадкоємцями померлого є його дружина ОСОБА_1, так як вони перебували у шлюбі, зареєстрованому за актовим записом № 188 від 25 листопада 1978 року у ОСОБА_2 відділі РАЦС Харківської області, а також син померлого ОСОБА_4, які спадщину прийняли, звернулися до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, але не оформили своїх спадкових прав (спадкова справа №417/2017), фактично вступивши в управління і володіння усім спадковим майном, що залишилося після померлого.

Тому суд на підставі ст.ст. 529,549,560 ЦК України в редакції 1963 року визнає за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 права власності на вказане спадкове майно у 1\2 частині за кожним.

02 червня 2006 року помер ОСОБА_4, син позивача, який на день смерті мав реєстрацію місця проживання та постійно проживав ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті сина ОСОБА_4 спадщину, що відкрилася після нього - позивач прийняла, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом встановленого процесуального шестимісячного строку, не заявила про відмову від неї, а також звернулась до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де за заявою була заведена спадкова справа № 69\2018.

Спадковим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 є 1/2 частина домобудування з господарчими будовами по вул. Світличного, 4 у смт. Золочів Золочівського району Харківської області.

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов’язку у виді втрати права на спадщину.

За вимогами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що як спадкоємець першої черги за законом після померлого сина ОСОБА_4, відповідно до вимог ЦК України, позивач прийняла спадщину, що залишилася після нього, постійно проживаючи разом із ним на час відкриття спадщини, протягом встановленого шестимісячного процесуального строку не зверталася в нотаріальну контору із заявою про відмову від спадщини.

Тому суд визнає за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності у порядку спадкування після померлого 02 червня 2006 року сина ОСОБА_4, на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Харківська область Золочівський район смт Золочів вул. Світличного, 4.

На підставі та керуючись ст. 529,549,560 ЦК України в редакції 1963 року, ст.1268,1297 ЦК України, ст.ст. 10,12,13,76-78, 141, 259 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності у порядку спадкування після померлого 11 жовтня 1999 року чоловіка ОСОБА_3 в 1/2 частині на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Харківська область Золочівський район смт Золочів вул. Світличного, 4, який складається з житлового будинку літ «А-1» з верандою «а» і тамбуром «а-1» загальною площею 54,20 м. кв. в тому числі житловою - 35,4 м. кв., сараїв літ. «В», «Г», літньої кухні літ. «Б» з верандою «б», погріб літ «Е», вбиральні літ. «Ж», гаражу літ «Д».

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності у порядку спадкування після померлого 02 червня 2006 року сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в 1/2 частині на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Харківська область Золочівський район смт Золочів вул. Світличного, 4, який складається з житлового будинку літ «А-1» з верандою «а» і тамбуром «а-1» загальною площею 54,20 м. кв. в тому числі житловою - 35,4 м. кв., сараїв літ. «В», «Г», літньої кухні літ. «Б» з верандою «б», погріб літ «Е», вбиральні літ. «Ж», гаражу літ «Д».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Н. Ю. Кононихіна