Рішення № 78099520, 21.11.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 0910/547/2012

Провадження № 2/347/917/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Гордія В.І., з секретарем Корбутяк Н.М., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Косові справу за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В судове засідання представник позивача, ОСОБА_2 не з’явився, при подачі позовної заяви, звернувся до суду з заявою, в якій позовні вимоги підтримує повному обсязі, справу просить розглядати без участі представника банку, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Із позовних вимог видно, що 23.05.2008 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н згідно якого, відповідач отримав кредит в розмірі 10 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак відповідач умов кредитного договору не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість по кредитному договору в розмірі 28 322,15 грн.

Представник відповідачки ОСОБА_3О в судове засідання не з’явилася, звернувся до суду з заявою, в якій позовні вимоги не визнає, просить застосувати до них строк позовної давності, оскільки останній платіж відповідачкою було здійснено ще 29.09.2008 року, а справу просить розглядати без її участі.

Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитор зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно кредитного договору б/н, який викладено у формі заяви-анкети, від 23.05.2008 року (а.с.6 № провадження справи 2/0910/356/2012), банк відкрив відповідачу кредитну лінію та на день укладення цього договору встановив ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 10 000 грн. з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до розділу 5 «Банківські послуги» вищенаведеної заяви, погашення заборгованості за кредитом може проводитися як шляхом внесення коштів на картку клієнтом або шляхом списанням коштів з дебетової картки клієнта.

Згідно п.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, дані Умови визначають умови, на яких ОСОБА_4 пропонує клієнтам платіжні карти, а також інші банківські послуги, вказані у заяві і Пам’ятці клієнта. Належним чином заповнена заява підписується клієнтом, і таким чином клієнт виражає свою згоду , що заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, становить укладений Договір про надання банківських послуг.

Тобто, судом було встановлено, що відповідач, підписавши заяву-анкету, підтвердив своїм підписом те, що він ознайомився і згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Проте, п.5.2 вищенаведених Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у випадках порушення Держателем чи Довіреною особою вимог діючого законодавства України чи умов даного Договору, чи у випадку виникнення овердрафта, ОСОБА_4 має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) чи визнати карту недійсною до момента усунення вказаних порушень, а також вимагати дострокове виконання боргових зобов»язань вцілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання Держателем чи Довіреною особою держателя своїх боргових зобов’язань або інших зобов’язань згідно даного договору.

Однак, позивачем не було надано суду доказів, які б вказували на пред’явлення ОСОБА_1 вимоги щодо виконання ним взятих на себе боргових зобов’язань вцілому чи у визначеній банком частині.

Крім того, у відповідності до положень ст. 256 ЦК України та згідно ст. 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як видно із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23.05.2008 року наданої суду позивачем (а.с.4-5 № провадження справи 2/0910/356/2012), який подано у вигляді таблиці здійснення операцій по картці відповідача ОСОБА_1, останній платіж на погашення кредиту відповідачем було здійснено ще 29.09.2008 року, а позов до суду ПАТ КБ «ОСОБА_4 Банком» було подано 03.03.2012 року, тобто після спливу термінів позовної давності передбачених чинним законодавством. І протягом більше трьох років, позивач не вчиняв жодних дій по поверненню кредитних коштів, і зокрема, зовсім не використовував своє право передбачене Умовами та правилами надання банківських послуг щодо виконання держателем картки ОСОБА_1 своїх боргових зобов’язань, сума яких з кожним роком все збільшувалася і збільшувалася.

Тобто, оскільки загальна позовна давність встановлена законодавством терміном три роки, а інших строків застосування (збільшення) строків позовної давності між банком та відповідачем визначено не було, то суд застосовує до пред’влених банком позовних вимог саме трирічний строк. Крім того, позивачем не було подано ні заяви про поновлення пропущеного строку, ні в ході з’ясування обставин справи, не заявлялось клопотання про поновлення пропущеного ним строку звернення до суду.

У відповідності до вимог ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд вважає, що в позові ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, слід відмовити за спливом строків давності звернення до суду.

На підставі наведеного, ст.ст. 256, 257-261, 267 ЦК України та керуючись ст.ст. 4,12, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

В позові ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Гордій В.І.