Ухвала суду № 78098955, 22.11.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4311/18

Провадження № 1-кп/206/335/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018 року Колегія суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Грицаюк Н.М.,

суддів Сухорукова А.О., Маштака К.С.,

за участю:

секретаря Нора І.С.,

прокурора Мельникової В.О.,

захисника-адвоката Маслія В.О.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 12018040700000509 від 12.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 12018040700000509 від 12.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_2 строк застосування якого спливає 29.11.2018 року, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обвинувачена, думку якої підтримав захисник, не заперечувала проти продовження застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, додаткового дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали обвинувального акту, приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, колегія суддів, у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за ч. 1 ст. 115 КК України - позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, та вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризиками, які колегія суддів оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, являються об'єктивні дані можливого переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та суду, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовження такого заходу, на сьогодні не перестали існувати.

Дані відносно особи обвинуваченої враховуються судом, як то соціальні зв'язки обвинуваченої, вік та стан здоров'я обвинуваченої, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_2, а також період її тримання під вартою, однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченої у встановленому законом порядку.

При цьому обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченій злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та дані про особу обвинуваченої, колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що обвинувачена не позбавлена можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну їй запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище колегією суддів.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Колегія суддів вважає, що обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченої, а і характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження строків тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_2 на строк до шістдесяти днів, а саме до 19.01.2019 року включно.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді триманя під вартою - задовольнити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 19.01.2019 року, включно.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Грицаюк

Судді А.О. Сухоруков

К.С. Маштак