Постанова № 78097772, 21.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1643/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю: секретаря судового засідання - Моісеєвої К.Ю.

представника позивача - Тиченка МП.

представника позивача - Борсука С.В.

представника відповідача - Луніки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2018р. по справі № 818/1643/18

за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради (далі по тексту - позивач, КП "Міськводоканал" СМР, підприємство) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просило суд: визнати протиправною та скасувати податкову консультацію № 2997/ІПК/18-28-12-03-20 відповідача надану КП "Міськводоканал" СМР 14 грудня 2017 року.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року адміністративний позов Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано податкову консультацію № 2997/ІПК/18-28-12-03-20 Головного управління ДФС у Сумській області надану Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради 14 грудня 2017 року.

Позивач, не погодившись із мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції змінити мотивувальну частину рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 в частині надання висновку про застосування норм податкового та іншого законодавства при визначенні об'єкта оподаткування рентної плати за спеціальне використання води з 01.01.2018, а саме: надання в мотивувальній частині новий висновок про правомірне застосування норми, передбаченої пп. 255.4.1 п. 255.4 ст. 155 Податкового кодексу України для первинних водокористувачів, а також виключити у висновку застосування норм, передбачених ч. 3 ст. 42, ст. 48 Водного кодексу України, при визначення об'єкта оподаткування рентної плати за спеціальне використання води з 01.01.2018.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги позивач вказує, що суд першої інстанції при наданні правового висновку в наданні податкової консультації помилково посилається на ч. 3 ст. 42, ст. 48 Водного кодексу України, оскільки вказані норми не визначають об'єкт оподаткування зі сплати рентної плати за спеціальне використання води, такі відносини регулюються виключно Податковим кодексом України. Також позивач вважає, що судом зроблено хибний висновок, що види використання води, за які не справляється рентна плата, визначені у п. 255.4 ст. 255 ПК України, стосуються тільки вторинних водокористувачів. Стверджує, що ПК України не містить правових норм, які б встановлювали, що визначені у пп. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 цього Кодексу види використання води, за які рентна плата не справляється, з 2018 року стосуються виключно вторинних водокористувачів. Натомість, з 2018 року вторинні водокористувачі взагалі не є платниками рентної плати за спеціальне використання води, що підтверджує і відповідач у наданій податковій консультації.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем також подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що індивідуальна податкова консультація від 14.12.2017 № 2997/ІПК/18-28-12-03-20 щодо справляння рентної плати за спеціальне використання води направлена позивачу є правомірною та надана у відповідності до чинного законодавства. Стверджує, що позивач в запиті від 09.11.2017 № 22/8034 про надання податкової консультації з питань справляння рентної плати за спеціальне використання води ставить ряд однотипних запитань, які за своєю природою стосуються об'єкта оподаткування. Надана податкова консультація в повній мірі відповідає на всі поставлені питання, зазначаючи, що визначені у п. 255.4 ст. 255 Податкового кодексу види використання води, за які не справляється рентна плата, стосуються виключно вторинних водокористувачів, які відповідно до п. 255.1 ст. 255 ПК України з 2018 року не є платниками Рентної плати.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів та вимог скарги відповідача, просить суд апеляційної інстанції взяти до уваги доводи позивача, викладені у відзиві, та задовольнити апеляційну скаргу позивача змінивши рішення суду першої інстанції у мотивувальній частині.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що КП "Міськводоканал" СМР 09.11.2017 № 22/8034 подано запит до Головного управління ДФС у Сумській області з питань практичного застосування норм Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування рентної плати за спеціальне використання води з 01.01.2018 (а.с.15-18).

Запит про надання консультації було направлено з таких питань:

- чи буде вірне визначення КП "Міськводоканал" СМР з 01.01.2018 об'єкта оподаткування рентної плати за спеціальне використання води шляхом врахування всього обсягу отриманої шляхом забору води з водних об'єктів за виключенням з об'єкта оподаткування:

1) обсягів втрат води в системах водопостачання;

2) обсягів води, поставленої населенню (фізичним особам) для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб;

3) обсягів води, поставленої юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно- гігієнічних потреб населення, у тому числі своїх робітників;

4) обсягів води, поставленої до ОСББ, ЖБК, які отриману воду використовують для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для обслуговування місць загального користування та прибудинкової території;

5) обсягів води, поставленої теплопостачальним організаціям згідно окремого договору, які отриману воду повністю підігрівають та постачають населенню для задоволення їх санітарно-гігієнічних потреб в гарячій воді.

6) обсягів води, поставленої теплопостачальним організаціям згідно окремого договору, які отриману воду повністю використовують для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення в холодній воді, у тому числі своїх робітників.

- чи буде вірне виключення КП "Міськводоканал" СМР з 01.01.2018 з об'єкта оподаткування обсягів води, використаних підприємством для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб працівників власного підприємства під час виконання ними роботи на підприємстві.

- чи буде вірне виключення з об'єкта оподаткування обсягів води, поставленої КП "Міськводоканал" СМР юридичним особам (наприклад школам, дитячим садкам, кафе) та фізичним особам - підприємцям, які використовують отриману воду, як для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках, використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані), так і для інших цілей (приготування їжі, виготовлення напоїв, миття посуди в столовій, тощо).

- чи треба в таких випадках розмежувати окремо обсяги води, використаної для питних і санітарно-гігієнічних потреб (використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках, використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані), та використаної на інші цілі (приготування їжі, виготовлення напоїв, миття посуди в столовій, тощо).

- яким чином при визначенні об'єкта оподаткування з 01.01.2018 при постачанні КП "Міськводоканал" СМР води суб'єктам господарювання: ЖБК, ОСББ, теплопостачальним організаціям розмежувати та вирахувати із загальних, (фактичних) обсягів води обсяги води, спожитої безпосередньо населенням (використання для задоволення питних і санітарно - гігієнічних потреб) та використаної суб'єктами господарювання для задоволення своїх власних (інших) потреб.

- яким чином при визначенні об'єкта оподаткування з 01.01.2018 при постачанні КП "Міськводоканал" СМР води юридичним особам та фізичним особам -підприємцям, які використовують отриману воду, як для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населений, так і для інших цілей розмежувати окремо обсяги води, використаної для питних і санітарно-гігієнічних потреб, та використаної на інші цілі.

- якими роз'ясненнями, податковими консультаціями ДФС із зазначених питань доцільно керуватись КП "Міськводоканал" СМР при визначенні об'єкта оподаткування рентної плати за спеціальне використання води в 2018 році.

14.12.2017 позивачем було отримано від відповідача індивідуальну податкову консультацію № 2997/ІПК/18-28-12-03-20 (а.с. 20-21), у якій зазначено, що підприємство посилаючись на редакцію ст. 255 ПК України, яка набирає чинності з 01.01.2018, зацікавлене у визначенні об'єкта оподаткування рентної плати у 2018 році та наявності роз'яснень ДФС із зазначеного питання. Також, відповідач послався на частину 3 статті 42 та статтю 48 Водного кодексу України, зазначивши, що дані статті передбачають, що первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, а спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне використання природних ресурсів, у тому числі спеціальне водокористування передбачає закріплення об'єкта природних ресурсів шляхом надання відповідного дозволу конкретному суб'єкту для забезпечення умов провадження господарської діяльності (ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"), наприклад, з метою отримання економічної вигоди від господарської діяльності з постачання питної води.

Відповідач у консультації зазначив, що господарська діяльність з постачання питної води, яку провадить підприємство, класифікується у розділі 36 Класифікації видів економічної діяльності КВЕД - 2010 "Забір, очищення та постачання воді" та включає у тому числі операції із забору води з рік, озер, свердловин, очищення води для водопостачання, транспортом або іншими засобами. операції, які виконуються саме власниками дозвільного документу з використання водного об'єкта у випадку питної води об'єднуються визначенням терміну "виробництво питної води" - забір води з джерел питного водопостачання та/або доведення її якості до вимог на питну воду (ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"). При цьому операції з постачання або транспортування питної води власниками дозвіл на спеціальне використання води на практиці можуть і не виконуватися. Визначені у п. 255.4 ст. 255 Кодексу види використання води, за які не справляється рентна плата, стосуються виключно вторинних водокористувачів, які відповідно до п. 255.1 ст. 255 Кодексу з 2018 року не є платниками рентної плати. З огляду на викладене, з 2018 року норма п. 255.3 ст. 255 Кодексу визначатиме об'єкт оподаткування Рентною платою як фактичний обсяг води, що обліковується як результат водозабору та водопідготовки, наприклад, очищення або оброблення до встановлених для відповідного водного об'єкта нормативних вимог споживання. Також повідомлено, що роз'яснення з аналогічного питання розміщено на веб-порталі ДФС в розділі «Реєстр індивідуальних податкових консультацій» за № 2472/6/99-99-12-02-03-15/ІПК та № 2473/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 01.11.2017.

Вважаючи, що вказана податкова консультація суперечить нормам податкового законодавства, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надана податкова консультація не відповідає передбаченим для неї законом критеріям та нею неможливо керуватися, оскільки відсутня будь-яка вказівка на спосіб дій, про роз`яснення якого просив платник податків - КП "Міськводоканал" СМР. Оскаржувана індивідуальна письмова податкова консультація не містить чітких відповідей на поставлені запитання та роз'яснень викладених у ній норм чинного законодавства.

За висновком суду першої інстанції, види використання води, за які не справляється рентна плата, визначені у п. 255.4 ст. 255 ПК України і стосуються вони тільки вторинних водокористувачів. Отже, починаючи з 01 січня 2018 року пункт 255.3 статті 255 ПК України визначає об'єкт оподаткування рентною платою як фактичний обсяг води, що обліковується як результат водозабору та водопідготовки.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з п. 52.1 ст. 52 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК України).

Таким чином, податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, із застосування конкретних норм податкового законодавства, в межах його повноважень.

Відповідно до п. 52.3 ст. 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Згідно з п. 53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з п. 53.2 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З змісту наведених законодавчих норм слідує, що податкова консультація являє собою здійснене фіскальним органом у відповідь на звернення платника (платників) податків тлумачення певної норми закону, яка регулює порядок стягнення, адміністрування, нарахування або сплати податків і зборів. Отримання позивачем індивідуальної податкової консультації, зміст якої відповідає нормам чинного законодавства, є юридичним фактом, що є підставою для звільнення від відповідальності платника податку, який діяв у відповідності до наданих такою консультацією роз'яснень з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника податків про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідності зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Аналогічного змісту висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі №813/2617/15 від 20.02.2018 р.).

Як слідує з індивідуальної податкової консультації № 2997/ІПК/18-28-12-03-20 від 14 грудня 2017 року, контролюючий орган дійшов висновку про те, що визначені у п. 255.4 ст. 255 ПК види використання води, за які не справляється рентна плата, стосуються виключно вторинних водокористувачів, які відповідно до п. 255.1 ст. 255 ПК з 2018 року не є платниками рентної плати та зазначив, що з 2018 року норма п. 255.3 ст. 255 ПК визначатиме об'єкт оподаткування Рентною платою як фактичний обсяг води, що обліковується як результат водозабору та водопідготовки, наприклад, очищення або оброблення до встановлених для відповідного водного об'єкта нормативних вимог споживання.

Аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції у мотивувальній частині прийнятого ним рішення.

Обґрунтовуючи свою незгоду з податковою консультацією, позивач вказує, що Податковий кодекс України не містить норм, які б встановлювали, що визначені у п.п. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 Кодексу види використання води, за які рентна плата не справляється, з 2018 року стосуються виключно вторинних водокористувачів і так само не містить норм, які би обмежували застосування п. п. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 Кодексу первинними водокористувачами, одним з яких є позивач.

На підставі цього позивач вважає, що норма п.п. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 ПК України може застосовуватися до КП "Міськводоканал" СМР як первинного водокористувача та платника рентної плати за спеціальне використання води.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Питання обліку та справляння рентної плати за спеціальне використання води врегульовано статтею 255 Податкового кодексу України в редакції згідно із Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (надалі - ПК України).

Так, відповідно до п. 255.1 ст. 255 ПК України, платниками рентної плати за спеціальне використання води є:

- первинні водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів;

- суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

КП "Міськводоканал" СМР є первинним водокористувачем, на чому позивач і сам наполягає.

Об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води, відповідно до п. 255.3 ст. 255 ПК України, є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі. При цьому термін "фактичний обсяг води, який використовують" визначений лише у пп. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Кодексу, як обсяг, що зазначений у дозвільному документі на здійснення спеціального водокористування як ліміт забору води з водного об'єкта (пп. 4 п. 5 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321) без встановлення спеціального порядку обліку таких обсягів забору води.

Згідно з пп. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 ПК України рентна плата за спеціальне використання води не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Відповідно до п. 255.2 ст. 255 ПК України для цілей цієї статті під терміном "санітарно-гігієнічні потреби" слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Таким чином, законодавець визначив перелік випадків, за яких фактичний обсяг використаної платником води не виключається з об'єкта оподаткування рентною платою, але на який платникам рентної плати надана податкова преференція, що полягає у наданому Кодексом праві не справляти рентну плату в частині об'єкта оподаткування рентною платою, що відповідає використаним ними обсягам води, які визначені п. 255.4 ст. 255 ПК України.

Тобто, обсяги води для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, про які зазначає позивач у своєму зверненні, є частиною об'єкта оподаткування рентною платою, який відповідає обсягам води, передбачених умовою пп. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 ПК України як такі, що використані платником рентної плати для задоволення санітарно-гігієнічних потреб без справляння рентної плати.

При цьому виключення із об'єкта оподаткування становлять обсяги води, які постачаються платником рентної плати окремим категоріям споживачів, у тому числі населенню та суб'єктам господарювання для задоволення власних санітарно-гігієнічних потреб, про які йде мова у пп. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 ПК України.

У зв'язку з цим законодавець визначив алгоритм обчислення розміру рентної плати виходячи саме з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої) водних об'єктів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів (пп. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 ПК України).

Оскільки обсяги води, що відповідають умовам п. 255.4 ст. 255 ПК України, є об'єктом оподаткування рентною платою, на який надана податкова преференція, то при декларуванні такої частини об'єкта оподаткування рентною платою слід застосувати коефіцієнт у розмірі 0 (нуль), що при обчисленні податкових зобов'язань власне і забезпечить дотримання вимог п. 255.4 ст. 255 ПК України щодо фактичного звільнення від оподаткування рентною платою.

Отже, висновок зазначений в податковій консультації від 14.12.2017 № 2997/ІПК/18-28-12-03-20, а також висновок суду першої інстанції стосовно того, що види використання води, за які не справляється рентна плата, визначені у п. 255.4 ст. 255 ПК України стосуються тільки вторинних водокористувачів не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки Податковим кодексом України такого обмеження не встановлено.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що індивідуальна податкова консультація не може складатись лише з послідовного цитування нормативних актів без конкретних, чітких висновків, відповідей на поставлені платником податків питання. Також, індивідуальна податкова консультації не може мати у своєму змісті подвійне тлумачення зазначеного в ній тексту.

З урахуванням викладеного вище, індивідуальна податкова консультація повинна виконувати свої функції щодо допомоги платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, та в жодному разі не може містити довільне тлумачення норм закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, колегія судів вважає, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація від 14.12.2017 № 2997/ІПК/18-28-12-03-20 стосовно справляння рентної плати за спеціальне використання води та застосування при визначенні об'єкта оподаткування рентної плати п. 255.2 ст. 255, пп. 255.4.1 п. 255.3 ст. 255 ПК України суперечить змісту вищенаведених норм, а тому підлягає скасуванню.

З цих самих підстав колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції, оскільки висновки суду у мотивувальній частині рішення щодо справляння рентної плати фактично дублюють висновки контролюючого органу викладені у спірній податковій консультації.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, про які зазначено вище, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради та Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 по справі № 818/1643/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради - задовольнити.

Скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради Головним управлінням ДФС у Сумській області, № 2997/ІПК/18-28-12-03-20 від 14 грудня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області на користь Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн, а всього - 4405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 26.11.2018.