Вирок № 78097710, 26.11.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2325/14-к

1-кп/703/57/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.,

з участю секретаря: Бондаренко А.І.,

Водяної А.М.,

Кочеткової І.В.,

прокурорів: Хоненко І.В.,

Борща А.В.,

Красіна В.О.,

адвокатів: Шпака В.М.,

Холодняка В.М.,

потерпілого ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу №12013250230002005 про обвинувачення ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Балаклея Смілянського району, а жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, приватного підприємця, несудимого:

за ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_8 обвинувачується органом досудового слідства в тому, що близько 11 год. 29 серпня 2013 року біля торгових місць за №№ 89-90 на території Центрального ринку по вул. Дзержинського в м. Сміла, під час сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних стосунків і переросла в бійку, умисно наніс ОСОБА_7 по удару кулаком правої руки в ліву частину грудної клітки і лівої руки - в живіт, заподіявши тому легкі тілесні ушкодження у вигляді стійкого цефалічного, помірного вестибулоатаксичними та вираженими антено-невротичними синдромами, спричинивши короткочасний розлад здоров'я.

Дії обвинуваченого органом досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України.

На такій кваліфікації їх дій обвинувачення наполягало і під час судового розгляду кримінального провадження.

На підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, орган досудового слідства та сторона обвинувачення посилається на такі докази:

- на протокол прийняття заяви ОСОБА_7 від 30 серпня 2013 року про те, що близько 11 год. 29 серпня 2013 року він «під час бійки з ОСОБА_8» «отримав тілесні ушкодження від останнього»;

- на показання потерпілого ОСОБА_7 про те, що 29 серпня 2013 року ОСОБА_8 між торговими місцями №89 та №90, що на території Центрального ринку в м. Сміла, в ході чергової сварки із-за довготривалих неприязних стосунків, наніс йому удар кулаком правої руки в ліву частину грудей - в область серця та кулаком лівої руки в праву частину живота, від чого у нього були синяки;

- на показання свідка ОСОБА_9 без доказової їх оцінки ;

- на висновок експерта № 330 від 12 вересня 2013 року, «відповідно до якого, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень нанесених ОСОБА_7, відноситься до категорії легких, спричинивших короткостроковий розлад здоров'я»;

- на показання свідка ОСОБА_10 про те, що він між половиною десятої і одинадцятою годинами бачив, як чоловік, як потім вияснилося, що це був ОСОБА_8, ударив ОСОБА_7 кулаками в груди і в живіт під час сварки;

- на показання свідка ОСОБА_11 про те, що після 10 год. 29 серпня 2013 року він бачив, як ОСОБА_8 під час сварки ударив ОСОБА_7 правою рукою в груди, а лівою рукою - нижче грудей, на що ОСОБА_7 відмахнувся від нього;

- на показання свідка ОСОБА_12 про те, що 26 серпня 2013 року він бачив, як ОСОБА_8 між 9 та 11 год. ранку два рази по тулубу ударив ОСОБА_7;

- на показання свідка ОСОБА_13 про те, що вона не бачила, а лише чула про те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 сваряться, бійки не бачила і про те, що ця подія відбулася між 10 та 11 год. дня якого не пам'ятає;

- на показання свідка ОСОБА_14 про те, що він, як фельдшер бригади швидкої допомоги виїжджав машиною швидкої медичної допомоги на Центральний ринок м. Сміла, де надавав медичну допомогу чоловікові, схожому на ОСОБА_8, в якого «було садно в районі обличчя - брови і виска». Дати і часу не пам'ятає, можливо це було з 9, чи з 8 до 11 год. в першій половині дня. У зв'язку із тим, що хворий відчував себе нормально та відмовився від госпіталізації, він не був доставлений до лікарні. Обставини події, яка трапилася до виїзду швидкої медичної допомоги, йому не відомі;

- на протокол проведення слідчого експерименту від 23 квітня 2014 року з участю ОСОБА_7, згідно якого потерпілий розказав та показав, як ОСОБА_8 близько 11 год. 29 серпня 2013 року завдав йому «удар правою рукою в ліву частину грудної клітки, а потім лівою рукою вдарив у живіт в праву частину».

Шляхом всебічного дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки кожного наданого прокурором доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності наданих цією стороною доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина їх є сумнівними, а інші, як самі по собі, так і в їх сукупності, не підтверджують ні прямо, ні опосередковано існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, тому суд вважає, що сторона обвинувачення вину ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не довела і він підлягає виправданню з наступних підстав:

Згідно положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст.ст.8,9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. Відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У п. 274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.

У п. 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Коробов проти України, п. 43 рішення цього ж суду у справі Кобець проти України зазначено: при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі ж сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Одною із обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно ст. 91 КПК України є винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 85, 92 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Обов'язок доказування належності доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно вимог ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

В ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачення неправильно вказало час події - сварки між ОСОБА_8 і ОСОБА_7. Так ОСОБА_8 з самого початку досудового розслідування, а ОСОБА_7, погодившись з обвинуваченим, пояснили, що конфлікт між ними відбувся не близько 11 год., а близько 9 год. 29 серпня 2013 року. Ця ж обставина підтверджується копією карти виїзду швидкої медичної допомоги, приєднаної до матеріалів кримінального провадження за дорученням суду в порядку ст. 333 КПК України, згідно якої виклик до ОСОБА_8 на Центральний ринок м. Сміла надійшов до станції швидкої медичної допомоги о 9 год. 02 хв. Свідок же ОСОБА_10 бачив, що ОСОБА_7 ОСОБА_8, нібито, завдавав тілесних ушкоджень після 9 год. 30 хв. - 10 год. 30 хв., ОСОБА_12 - після 10 год., ОСОБА_12 - з 9 год. до 11 год. 29 серпня 2013 року. Тоді, як обвинувачений і потерпілий беззаперечно наполягають на тому, а зазначена медкарта швидкої допомоги стверджує, що конфлікт між вказаними особами завершився біля 9 год. 29 серпня 2013 року.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 заперечуючи свою причетність до інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, надав суду показання про те, що з ОСОБА_7, який торгує аналогічним товаром, у нього поряд торгове місце на ринку і між ними часто виникають конфлікти через неузгодженість ціни товару. 29 серпня 2013 року близько 9 год. він приніс товар до контейнера, з якого торгує його дочка, туди ж підійшов ОСОБА_7, поводив себе агресивно, демонструючи кулаки, сказав, що їм потрібно розібратися. В цей час підійшов покупець, тому він повернувся до ОСОБА_7 спиною і зразу ж відчув удар по голові, та далі нічого не пам'ятає. Отямився після приїзду лікарів швидкої допомоги. Лікар обробив рану на голові, з якої точилась кров, та запропонував госпіталізацію, проте він відмовився. Повернувшись на ринок він відчув, що йому стає гірше. Про конфлікт з ОСОБА_7 цього ж дня написав заяву до поліції, а потім поїхав до лікарні де дізнався, що лікар невролог приймає пацієнтів після 17 год., повернувся на базар. І вже близько 16 год. разом з дружиною поїхав до лікарні, де йому встановили діагностували струс головного мозку та госпіталізували до травматологічного відділення;

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що вона працює на ринку. Її торгове місце розташоване неподалік від місця, де реалізує товар ОСОБА_16 - донька ОСОБА_8 29 серпня 2013 року близько 9 год. вона чула, як ОСОБА_16 кричала на ОСОБА_7, згодом і бачила, як ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_8, який підійшов до дочки, кулаком в праву частину потилиці ближче до вуха, після чого останній впав спиною на асфальт. ОСОБА_7 ще декілька разів вдарив того ногою по тулубу та кудись пішов. ОСОБА_8 лежав без свідомості, на голові у нього була кров. На прохання ОСОБА_16 вона викликала швидку медичну допомогу і пішла зустрічати лікарів;

Свідок ОСОБА_17 надала суду показання про те, що вона працює на ринку м. Сміла і 29 серпня 2013 року близько 9 год., вийшовши із свого ларька вона бачила, як ОСОБА_7 вів себе агресивно, вдарив кулаком ОСОБА_8, який стояв спиною до нього, після чого той упав на асфальт. Вдаривши ще декілька разів ногою по тулубу лежачого ОСОБА_8, ОСОБА_7 пішов. Вона підійшла до ОСОБА_8, який був без свідомості,підняла його голову, яка була в крові і ОСОБА_15 викликала швидку медичну допомогу;

Свідок ОСОБА_18 суду надав показання про те, що в серпні 2013 року, число не пам'ятає працював в магазині «Господарочка», що на території базару, виходячи з магазину, він бачив, як ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_8 правою рукою в задню частину голови, після чого останній спочатку схилився на товар, а потім впав спиною на асфальтове покриття, далі бити ОСОБА_8 завадила його донька - ОСОБА_16;

Свідок ОСОБА_19 надав суду показання про те, що 29 серпня 2013 року близько 9 год., перебуваючи на базарі в м. Сміла, він спостерігав за конфліктом між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та ще якоюсь молодою дівчиною. Бачив, як ОСОБА_7 агресивно налаштований, прийнявши «боксерську стійку» вдарив рукою в затилок ОСОБА_8, який торкнувшись рукою прилавка впав на асфальт;

Свідок ОСОБА_16 надала суду показання в яких зазначила, що 29 серпня 2013 року близько 9 год. вона перебувала на своєму робочому місці на території базару в м. Сміла. Вона спілкувалася з покупцем, коли до неї підійшов ОСОБА_7, торгове місце якого знаходиться поруч з нею ліворуч і став пропонувати такий же товар за нижчу ціну. Із-за цього виникла з ним сварка. Підійшов її батько ОСОБА_8 і також втрутився в суперечку під час якої ОСОБА_7 наніс йому удар кулаком в голову, від якого батько впав на асфальтове покриття і втратив свідомість. Він не рухався, а ОСОБА_7 продовжував наносити удари ногами по тулубу батька. Вона стала поливати водою з пляшки батька і попросила ОСОБА_15, яка підбігла до неї, викликати швидку медичну допомогу бо голова батька була в крові і він перебував у непритомному стані. ОСОБА_7 відійшовши до свого торгового місця де і перебував;

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_8 він не знав, а з ОСОБА_7 пересікався, друзями не являються. 29 серпня 2013 року близько 9 год. перебував на території ринку в м. Сміла і так-як знаходився на відстані близько 4-5 метрів від них, бачив, як ОСОБА_7 сварився з сусідкою, що торгує навпроти нього. ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_7 і наніс йому два удари в груди, а той відмахуючись руками попав лівою рукою ОСОБА_8 в область голови. Підійшовши до ОСОБА_7, запитав що відбувається, на що той повідомив про їх конфлікт. Ніяких ушкоджень на ОСОБА_7 не бачив;

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що на ринку в м. Сміла у нього є торгові місця. Вранці 29 серпня 2013 року почув суперечку між ОСОБА_7 і донькою ОСОБА_8. Перебуваючи на відстані 8-10 метрів від них бачив, як ОСОБА_7 і ОСОБА_8 пошарпали один одного, обмінялися ударами. Перший наніс удар ОСОБА_8, вдаривши ОСОБА_7 в плече, а той, відмахуючись вдарив ОСОБА_8 в шию чи голову. Після чого ОСОБА_8 впав на прилавок. Більше нічого не бачив, так-як пішов далі по ринку. ОСОБА_8 і ОСОБА_7 знає лише наглядно, в обличчя.

Допитана в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_13 не змогла нічого пояснити з приводу нанесення тілесних пошкоджень ОСОБА_8, а повідомила лише про те, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 торгували поруч на ринку м. Сміла, товар у них був ідентичний, із-за цього вони конфліктували. 29 серпня 2013 року, часу вона не пам'ятає у них знову виник конфлікт, чула крики, кидали взуття з прилавку, чула і про бійку, але як вона відбулася вона не бачила.

Тому посилання прокурора на показання свідка ОСОБА_13, як на доказ винуватості ОСОБА_8 в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_7, є недоречним.

Посилання сторони обвинувачення на показання свідка ОСОБА_9, без оцінки їх доказового значення, також не сприймаються судом, як доказ, оскільки вони є показаннями з чужих слів. Сама ОСОБА_9 очевидцем події не була і про ці події, будучи заінтересованою особою в розгляді справи на користь свого чоловіка, пояснила лише про те, що ОСОБА_7, прийшовши з роботи поскаржився їй, що його побив ОСОБА_8 .

Згідно вимог ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Тому показання свідка обвинувачення ОСОБА_11, про те, що після 10 год. 29 серпня 2013 року він бачив, як ОСОБА_8 під час сварки ударив ОСОБА_7 правою рукою в груди, а лівою рукою - нижче грудей, на що ОСОБА_7 відмахнувся від нього, суд до уваги не бере, оскільки стороною обвинувачення не виконані вимоги ч. 3 ст.23 КПК України, безпосередня присутність цього свідка під час судового розгляду,незважаючи на неодноразові нагадування суду, забезпечена не була. (Ухвала суду від 20 листопада 2017 року про примусовий привід ОСОБА_11 в судові засідання не виконана і залишилась без належного реагування прокурора).

Показання свідка ОСОБА_14 на досудовому слідстві про те, що він, як фельдшер бригади швидкої допомоги виїжджав машиною швидкої медичної допомоги на Центральний ринок м. Сміла, де надавав медичну допомогу чоловікові, схожому на ОСОБА_8, судом не оцінювалися. Як сторона обвинувачення, так і сторона захисту не наполягали на його допиті в судовому засіданні, оскільки обставини події, яка трапилася до виїзду швидкої медичної допомоги, йому не відомі.

Суд критично оцінює, як доказ, і показання самого потерпілого ОСОБА_7, оскільки він не тільки давав суперечливі показання, а й такі показання, які спростовуються іншими доказами.

Так, потерпілий, згідно його показань, занесених до протоколу прийняття від нього заяви про вчинення відносно нього кримінального правопорушення і в судових засіданнях до 10 червня 2014 року категорично стверджував, що конфлікт між ним і ОСОБА_8, коли останній спричинив йому тілесні ушкодження, відбувся об 11 год. 29 серпня 2013 року, тоді як в судовому засіданні з достовірністю встановлено, з чим погодився в судовому засіданні 10 червня 2014 року і сам потерпілий, що сварка між ним і обвинуваченим відбулася близько 9 год. 29 серпня 2013 року і цього дня більше не виникала.

Його показання та показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_8 завдав тілесних ушкоджень потерпілому спростовуються показаннями свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_16, згідно яких близько 9 год. 29 серпня 2013 року ОСОБА_7 почав сварку з ОСОБА_16 на Центральному ринку м. Сміла, де вони працюють реалізаторами, а коли прийшов ОСОБА_20, то ОСОБА_7 продовжив сваритися і з ним. Коли ОСОБА_20 відвернувся, щоб уникнути сварки, то ОСОБА_7 вдарив його рукою в голову. ОСОБА_20 ОСОБА_7 не бив, бо втратив свідомість. ОСОБА_15 викликала швидку допомогу, лікарі якої надали медичну допомогу ОСОБА_20. Більше конфліктів в цей день між ОСОБА_20 і ОСОБА_7 не було.

Показання ОСОБА_20 та ОСОБА_16, відповідно дружини та доньки ОСОБА_20, підтверджуються також показаннями сторонніх та незацікавлених свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_17, згідно яких вказані особи працювали з ОСОБА_7 під час події в одному торгівельному ряду на Центральному ринку м. Сміла і бачили, як близько 9 год. 29 серпня 2013 року в ході сварки спочатку з ОСОБА_16, а потім і з ОСОБА_20, ОСОБА_7, коли ОСОБА_20 відвернувся, вдарив його. ОСОБА_20 ОСОБА_7 не бив. Конфлікт закінчився, оскільки до ОСОБА_20 була викликана машина швидкої допомоги, лікарі якої таку допомогу йому надали.

Показання ОСОБА_7 спростовуються, а ОСОБА_20 - підтверджуються також показаннями ОСОБА_21 та ОСОБА_18, про те, що ці свідки бачили, як під час конфлікту ОСОБА_7 і ОСОБА_20, останній потерпілого ОСОБА_7 не бив, а, навпаки, ОСОБА_7 завдав удару ОСОБА_20 рукою в потилицю.

Показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_21 і ОСОБА_18, детальні, послідовні, не суперечать одні іншим, відповідають дійсним обставинам справи і сумніву не викликають.

Суд посилаючись на показання обвинуваченого ОСОБА_20, свідків: ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_21 і ОСОБА_18, в тій частині, що вони бачили, як ОСОБА_7 завдавав тілесних ушкоджень ОСОБА_20, викладає у вироку так, як вони були дані суду при розгляді цього кримінального провадження, ні в якому разі не виходить за межі обвинувачення, і враховує, що такі показання, як доказ, були оцінені Апеляційним судом Черкаської області при постановлені 18 травня 2016 року вироку у іншому провадженні - про обвинувачення ОСОБА_7, який визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України. (вирок набрав законної сили і не був оскаржений в касаційному порядку). Таким чином, суд вважає, що вимоги ч.1 ст. 337 КПК України судом дотримані.

Крім того, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне:

Протокол прийняття заяви ОСОБА_7 від 30 серпня 2013 року та протокол проведення слідчого експерименту від 23 квітня 2014 року з участю ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_20 29 серпня 2013 року близько 11 год. завдав йому тілесних ушкоджень «під час бійки» не можуть бути доказами у справі, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи і спростовуються вищенаведеними показаннями свідків ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_21 та ОСОБА_18 про те, що конфлікт між ОСОБА_7 і ОСОБА_20 розпочався і закінчився до 9 год. 29 серпня 2013 року, більше не поновлювався і вони бачили, що ОСОБА_20 ОСОБА_7 не бив.

Висновок експерта №330 від 12 вересня 2013 року, на який, як на доказ, посилається прокурор, свідчить лише про наявність у потерпілого легких тілесних ушкоджень, але він сам по собі, без наявності інших доказів заподіяння ОСОБА_20 тілесних ушкоджень ОСОБА_7, доказом вини обвинуваченого у спричиненні вказаних тілесних ушкоджень потерпілому бути не може.

Вироком апеляційного суду Черкаської області від 18 травня 2016 року, згідно якого ОСОБА_7, за спричинення ОСОБА_20 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, визнаний винуватим і засуджений до покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме в сумі 1700 грн.

Оскільки інших беззаперечних доказів вини ОСОБА_20 у заподіянні ОСОБА_7 тілесних ушкоджень слідство і прокурор суду не надали, а обвинувачення прокурором неаргументоване і побудоване лише на припущеннях та доказах, які спростовані в судовому засіданні, суд, трактуючи всі сумніви на користь обвинуваченого і враховуючи, що обвинувальний вирок, відповідно до ст.ст. 17 і 373 КПК України, постановлений у цій справі бути не може,суд вважає за необхідне ОСОБА_20 виправдати.

Крім того, судом встановлені і інші обставини, які перешкоджають постановлення обвинувального вироку у цій справі.

Згідно ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Сприймаючи обвинувальний акт щодо ОСОБА_20, як «процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування» (ч.4 ст. 110 КПК України), суд вважає, що слідством не в повному обсязі дотримані вимоги ст. 291 КПК України.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_20, завдавши ударів в грудну клітку та живіт ОСОБА_7 «спричинив останньому ушкодження у вигляді стійкого цефалічного, помірного вестибулоатаксичними та вираженими антено-невротичними синдромами, які відповідно до висновку експерта № 330 від 11 вересня 2013 року відносяться до категорії легких, спричинивших короткостроковий розлад здоров'я».

Разом з тим, не дивлячись на посилання слідчого на вказаний висновок експерта, при дослідженні судом вказаного доказу, встановлено що обвинувальний акт з ним не узгоджується - в ньому відсутні відомості про те, що у «ОСОБА_7 на фоні спричинення йому тілесних ушкоджень виник, як наслідок ситуаційної реакції, реактивний стан, який протягом короткострокового проміжку часу проявився стійким цефалічним, помірним

вестибулоатаксичними та вираженим астено - (а не антено, як зазначено в обвинувальному акті) - невротичним синдромом і за даною ознакою короткочасного розладу здоров'я відносяться до категорії легких, спричинивших короткостроковий розлад здоров'я».

Сторона обвинувачення вказаних недоліків у складеному слідчим обвинувальному акті при викладені фактичних обставин кримінального провадження не виявила, будь-яких змін чи уточнень, в тому числі, в порядку ст. 338 КПК України, не внесла, а суд, виконуючи вимоги ст. 337 КПК України про межі висунутого обвинувачення, такі зміни в обвинувачення внести не може.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у потерпілого ОСОБА_7 на час проведення досудового розслідування були в наявності тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №330 від 11 вересня 2013 «за давністю спричинення можуть відповідати часу події і за ознакою короткострокового розладу здоров'я відносяться до категорії легких», але стороною обвинувачення і потерпілим ОСОБА_7 та його представником, адвокатом Шпаком, не доведено, що вказаному потерпілому тілесні ушкодження спричинені саме ОСОБА_20, у зв'язку із чим останній підлягає виправданню із-за недоведенністю його вини у вчиненні, інкримінованого йому, кримінального правопорушення.

Дане судове рішення не є перешкодою для повного і достовірного встановлення обставин заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, особи чи осіб, котрі ці тілесні ушкодження спричинили і юридичної оцінки дій цих осіб, виходячи із фактично і достовірно встановлених усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведеності у ході судового розгляду винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_8 за ч.2 ст. 125 КК України виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: В. О. Прилуцький