Постанова № 78097682, 20.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4746/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник відповідача Райкова І.В.

представник відповідача Ємець О.А.

представник позивача Саввіна Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018, суддя Панченко О.В., м. Харків, повний текст складено 23.08.18 по справі № 820/4746/18

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив суд: визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018р. № 0035501200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача.

Зокрема, позивач вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач формально дослідив обставини справи та застосував санкції лише по факту відсутності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 року адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 242 КАС України, ст. 19 Конституції України, п. 120-1.2 ст. 120-1, ст. 201 ПК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в квітні 2018 року фахівцями контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р.

За наслідками вказаної перевірки було складено акт від 10.04.2018р. № 17/28-10-50-12-08/03361715 (а.с. 8-26, т.1), згідно висновків якого встановлено порушення вимог ст. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме:

- не зареєстровано податкові накладні з податку на додану вартість на суму ПДВ 174 583 963,10 грн., у тому числі по періодах:

- за січень 2017 року - 12 253 447,89 грн.; лютий 2017 року - 11 051 029,18 грн.; березень 2017 року - 16 155 672, 35 грн.; квітень 2017 року - 14 618 153,33 грн.; травень 2017 року - 12 827 660,50 грн.; червень 2017 року - 11 061 968,04 грн.; липень 2017 року - 12 750 169, 14 грн.; серпень 2017 року - 16 733 635,07 грн.; вересень 2017 року - 16 570 991, 48 грн.; жовтень 2017 року - 14 074 842,85 грн.; листопад 2017 року - 14 882 133, 76 грн.; грудень 2017 року - 21 604 259, 51 грн.;

- не зареєстровано розрахунків коригувань з податку на додану вартість на суму ПДВ 1 071,07 грн. по періодах:

- за липень 2017 року на суму 1 069,29 грн.;

- за листопад 2017 року на суму 1,78 грн.;

- не зареєстровано розрахунків коригувань з ПДВ, що підлягають реєстрації покупцем - КП «Харківводоканал» на суму ПДВ 11 102,46 грн., в тому числі по періодах:

- березень 2017 року на суму 157,36 грн.;

- квітень 2017 року на суму 25,00 грн.;

- травень 2017 року на суму 6004,07 грн.;

- червень 2017 року на суму 1406,40 грн.;

- серпень 2017 року на суму 105,60 грн.;

- вересень 2017 року на суму 3213,21 грн.;

- листопад 2017 року на суму 178,71 грн.;

- грудень 2017 року на суму 12,12 грн.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018р. № 0035501200 (а.с. 27, т.1), відповідно до якого до позивача застосовано штраф в розмірі 87 298 068,32 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення не відповідає приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи, в зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правова позиція відповідача при ухваленні ним спірного рішення полягає у тому, що в 2017 році фахівцями контролюючого органу було проведено перевірку позивача з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017., за результатами якої було складено акт №17/28-10-50-12-08/03361715 від 10.04.2017р., яким було встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому було встановлено порушення з боку позивача положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), згідно якого реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням відповідних граничних строків, що позивачем, на думку контролюючого органу, дотримано не було.

Відтак, до позивача було застосовано санкцію за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН у вигляді нарахування штрафної санкції. При цьому відповідач вказує, що протиправні дії позивача щодо відсутності поповнення електронного рахунку з ПДВ призвели до наявності від'ємного ліміту та, як наслідок, неможливості реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що такі висновки контролюючого органу є невірними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця , - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних визначена згідно п. 120 -1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, за якого відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

З урахуванням системного аналізу норм Податкового кодексу України слід зауважити, що положення абз.1 п.120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України пов'язують факт існування податкового правопорушення з відсутністю реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначено вище, відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні, які складені з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця повинні бути зареєстровані до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені. Натомість податкові накладні, які складені з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Однак, аби факт відсутності реєстрації податкових накладних був обґрунтованим, передусім необхідно довести незворотність факту нереєстрації податкових накладних за період, який перевіряється, зокрема аж до граничної межі, коли податкова накладна не може бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що до поки у платника податків зберігається граничне право реєстрації податкової накладної в ЄРПН, доти фіскальний орган не може обґрунтовано та законно довести факт відсутності реєстрації такої накладної.

Дійсно, положення абз.17 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції 2017 року) унормовували право платника податку на реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. Тотожна правомочність містилася в п. 198.6 ст.198 ПК України (в редакції 2017 року).

Вказана норма дає підстави стверджувати, що граничні строки, які визначені ст. 201 Податкового кодексу України мають альтернативне застосування, зокрема обов'язок реєстрації податкової документації протягом 15 днів з дня складення застосовується при доведенні факту несвоєчасності (п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України), проте існування абз.17 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (права реєстрації протягом 365 днів) виправдовує логіку закріплення правопорушення, передбаченого абз.1 п.120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України (відсутність реєстрації податкових накладних).

Відтак викладене аргументовано посвідчує той висновок, що позивач має граничне право реєстрації всіх податкових накладних та/або розрахунків коригування, які були складені в 2017 році протягом 365 днів, тобто до 31 грудня 2018 року в залежності від дати складення.

Проте вказані доводи обґрунтовують підстави для більш вагомого висновку про те, що контролюючий орган позбавлений обґрунтованої підстави стверджувати про факт відсутності реєстрації з боку позивача податкових накладних та/або розрахунків коригувань за 2017 рік не раніше моменту втрати ним свого граничного права на реєстрацію податкової документації протягом 365 днів, визначеного абз.17 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що факт відсутності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. є незворотнім та об'єктивно доведеним не раніше 01.01.2019р., тобто після спливу 365 днів, коли реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН за 2017 рік буде неможливою.

Таким чином висновки оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не можна вважати цілком обґрунтованими та законними.

Суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги приписи ч. 2 ст. 6 КАС України, якими унормовано, що суд застосовує принцип верховенства права з урахування судової практики Європейського суду з прав людини.

Положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначають практику ЄСПЛ як джерело права під час відправлення правосуддя.

Так, положеннями п. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Верховна Рада України постановила, що Україна без укладення спеціальної угоди повністю визнає обов'язковою практику та юрисдикцію ЄСПЛ в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування норм Конвенції.

Отож, викладене аргументовано доводить правову можливість та процесуальну необхідність застосування практики ЄСПЛ під час розгляду даної справи.

Суд враховує при вирішенні даної справи рішення від 23.07.2002р. по справі «Компанія «Вестбергатаксі Актіеболаг» та Вулич проти Швеції», де Суд зазначив, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яка має водночас і запобіжний, і каральних характеру з достатньою очевидністю вказують на те, що податкові правопорушення підпадають під третій критерій, викладений у справі «Енгель проти Нідерландів», що вказує на розповсюдження дії ст.6 Конвенції на податкові правовідносини (тотожна позиція викладена в п.34 рішення ЄСПЛ «Деліколи проти Мальти», п. 72 рішення «Кемпбели і Феля проти Сполученого Королівства», п. 53 «Озтюрк проти Німеччини», п. Ш «Бенденун проти Франції»).

Таким чином вбачається процесуально необхідним розгляд даного спору з обов'язковим доведення факту вини позивача КП «Харківводоканал» у нереєстрації податкових накладних в межах абз.1 п.120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг продавець зобов'язаний скласти та зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних (п. 201.10 ст. 201 ПК України). Втім, як слідує з п.200-1.3 ст. 200-1 ПК України, наведений обов'язок може бути реалізований лише за умови достатності коштів на електронному рахунку продавця в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість (далі - СЕА з ПДВ), в межах якої показники звітних періодів формуються за наростаючим підсумком, а відтак не існують ізольовано один від одного, а тому залежать один від одного (п.11 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» від 16.10.2014 № 569).

У п.53 рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 № 382/03 Суд акцентував увагу на тому, що при оцінці доказів потрібно керуватися критерієм «поза розумним сумнівом», тобто доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених (див. також «Кобець проти України» від 14.02.2008р.).

В даній справі судом встановлено, що під час здійснення позивачем спроб реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в 2017 році фіскальний орган відмовляв з однієї і тієї самої причини: від'ємний показник реєстраційного ліміту КП «Харківводоканал» в СЕА з ПДВ.

Отож, оцінюючи факт відсутності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в 2017 році передусім необхідно встановити, які саме обставини обумовлювали від'ємний реєстраційний ліміт КП «Харківводоканал» в 2017 році та, як наслідок, відсутність реєстрації податкової документації з ПДВ.

Починаючи з 1 липня 2015 року (початок роботи СЕА з ПДВ) облік податку на додану вартість розпочався з «нульової» точки та обраховується за наростаючим підсумком і нині.

Між тим, судовими рішеннями по справі № 820/1237/16, на які посилається позивач згідно позовної заяви та відповіді на відзив, посвідчено той факт, що КП «Харківводоканал» було позбавлене права врахування суми, отриманих субвенційних перерахувань у 2015 році у загальній сумі 66 мільйонів гривень, саме внаслідок бездіяльності органів публічної влади, зокрема Державної фіскальної служби України.

На окрему увагу заслуговує висновок апеляційного суду в наведеній вище справі про те, що бездіяльність органів державної влади свідчить про порушення приписів діючого законодавства та спричиняє перепони у господарській діяльності підприємства позивача у вигляді відсутності можливості реєстрації та видачі податкових накладних контрагентам КП "Харківводоканал" для формування останніми суми податкового кредиту за відповідний звітний період.

Відтак висновки судових рішень у позначеній справі посвідчують відсутність вини КП «Харківводоканал» у нереєстрації податкових накладних в силу наростаючого формування показників ПДВ.

Тотожних висновків дійшов Харківський окружний адміністративний суд у рішенні по справі № 820/531/18, де було зауважено, що застосування до КП «Харківводоканал» положень п.120-1.2 ст. 120-1 ПК України за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування за період 01.08.2016р. по 31.12.2016р. не є законодавчо обґрунтованим у зв'язку з відсутністю вини КП «Харківводоканал».

Отож, викладеними рішеннями адміністративних судів визначено, що відсутність реєстрації податкових накладних за період з 01.07.2015р. по 31.12.2016р. виникла не з вини КП «Харківводоканал», а обумовлена саме винною бездіяльністю податкового органу, яка виразилась у поступовому формуванні значного від'ємного реєстраційного ліміту КП «Харківводоканал» у зв'язку з відсутністю відображення в СЕА з ПДВ 66 мільйонів субвенційних перерахувань.

З пояснень позивача щодо аналізу динаміки реєстраційного ліміту КП «Харківводоканал» варто дійти висновку, що від'ємний наростаючий підсумок 2016 року очевидним чином переходив до показнику 2017 року, який, логічно, також отримав від'ємний показник реєстраційного ліміту в СЕА з ПДВ.

Наведені обставини очевидним чином обумовлювали неможливість реєстрації податкових накладних в 2017 році в силу від'ємного значення реєстраційного ліміту, який накопичувальним чином виник через незаконні дії фіскального органу.

Також слід зазначити, що в липні 2017 року позивачем було укладено субвенційний Договір №4/21-3 на суму 48 247 167,36 грн., який було профінансовано. Саме тому, в порядку п.200-1.4 ст. 200-1 ПК України, субвенційні перерахування були враховані в показнику реєстраційного ліміту КП «Харківводоканал» в СЕА з ПДВ та обумовили його короткострокове позитивне значення, а також дозволило позивачу зареєструвати податкові накладні в серпні 2017 року.

Також у 2017 році КП «Харківводоканал» було укладено та оформлено Договори про організацію взаєморозрахунків на загальну суму 123 015 395,73 грн. для погашення заборгованості з податку на додану вартість; зокрема Договори від 27.06.2017 р. №3-21/з та №4-21/з; від 13.11.2017 р. №36-21/з, №39- 21/з та №41-21/з; від 17.11.2017 р. №38-21/з; від 19.12.2017 р. №51-21/з. Втім, із передбаченої бюджетом суми 123 015 395,73 грн. було профінансовано лише 48 247 167, 36 грн. (на підставі Договору № 4/21-з), а тому, в силу відсутності субвенційного фінансування недоїмка державного бюджету з податку на додану вартість склала 74 768 244,37 грн.

Слід зауважити, що викладені обставини отримали оцінку суду. Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018р. по справі № 820/1410/18 визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України та зобов'язано останнє прийняти рішення про перерахування субвенційних коштів на підставі Договорів на загальну суму 74 768 244,37 грн.

КП «Харківводоканал» було виконано всі умови, які були визначені у п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017р. № 332, якою затверджено Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету (далі - Постанова № 332) для отримання субвенційного фінансування. Відтак КП «Харківводоканал» мало право на обґрунтоване очікування виконання органами публічної влади покладених на них обов'язків. Тотожне кореспондує концепції ЄСПЛ щодо «правомірних очікувань» («законодавчих сподівань»), яка передбачає право на правомірні сподівання у разі вчинення певних дій та/або настання відповідних обставин (Справа «Пат Велі Девелопмент Лтд.та інші проти Ірландії», заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р).

При цьому, надаючи оцінку факту відсутності субвенційного фінансування, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що у разі б здійснення послідовного перерахунку субвенційних коштів (13.11.2018, 17.11.2018 та 19.11.2018), реєстраційний ліміт позивача мав набути значного позитивного показнику, що надало б змогу КП «Харківводоканал» реєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в 2017 році протягом 365 днів (абз.17 п.201.10 ст.201 ПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність субвенційного фінансування, яке обумовлено протиправною бездіяльністю Міністерства фінансів України, аргументовано посвідчує недоведеність вини позивача у нереєстрації податкових накладних у 2017 році.

Таким чином, оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення є таким, що не відповідає приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи, в зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 року по справі 820/4746/18 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 по справі № 820/4746/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. КалиновськийСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка В.О. Бондар Повний текст постанови складено 26.11.2018.