Вирок № 78097632, 26.11.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 712/16000/17

Провадження № 1-кп/711/169/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.

при секретарі Бак М.А.,

за участю прокурора Шерстобітова І.І., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника Руденко М.О., провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд по кримінальному провадженні за звинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, з інвалідністю 2 групи, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_2, мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 121 КК України,

встановив:

Підсудний (обвинувачений) ОСОБА_3 необережно причинив потерпілому ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження за наступних обставин.

ОСОБА_3 близько 22 год. 45 хв. 12 серпня 2017 року перебував у закладі харчування «Ліберті», розташованому по бульв. Шевченка, 333/1 в м. Черкаси, де в обстановці, що склалася, не усвідомлюючи, але маючи можливість усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого ОСОБА_1, вважаючи, що той вчиняє суспільно небезпечне посягання, наніс потерпілому ОСОБА_1 один удар кулаком правої руки в область голови ліворуч, від чого потерпілий упав на бетонне покриття, ударившись правою частиною голови, та втратив свідомість.

В результаті цього потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку над лівою півкулею головного мозку (в результаті удару), травми голови з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливу над твердою мозковою оболонкою правої півкулі головного мозку, забою головного мозку (в результаті падіння), чим ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст. 128 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав частково і вважає, що діяв, перевищивши межі необхідної оборони, та пояснив наступне.

Біля 22 год. 45 хв. 12 серпня 2017 року він разом з дружиною та сім'єю ОСОБА_10 разом з дітьми відпочивав в кафе «Ліберті», на майданчик якого з вулиці зайшло троє невідомих, серед котрих був потерпілий ОСОБА_1, який, проходячи мимо їх столу, показав їм непристойний жест, що помітив він та ОСОБА_5 На їх пропозицію вибачитись ОСОБА_1 відповів нецензурно і, вирвавшись від свого знайомого, який його стримував, з погрозою вбивством направився до їх столу, за яким найближче до ОСОБА_1 сиділа дружина обвинуваченого. Розцінивши агресивну поведінку ОСОБА_1 як загрозу для нього, його близьких і знайомих, обвинувачений рушив назустріч ОСОБА_1 і наніс йому один удар правою рукою в обличчя, від чого потерпілий, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, впав на бетонне покриття.

Вина підсудного у вчиненні зазначеного у вироку злочину, крім його показань, підтверджена наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 показав, що увечері 12.08.2017 р. разом із знайомими вживав спиртні напої в кафе «Ліберті» і, проходячи разом із ОСОБА_6 і ОСОБА_7 мимо столу, за яким сиділи незнайомі, жартома показав їм непристойний жест, у зв'язку із чим між ним та обвинуваченим виникла словесна перепалка. Він направився до цього столу, маючи намір вибачитись за свою поведінку, але обвинувачений ОСОБА_3 наніс йому удар рукою в обличчя і подальших подій він не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що разом із знайомими, серед яких був потерпілий ОСОБА_1, відпочивали в кафе. ОСОБА_1 вийшов із-за столу і через деякий час він помітив, що відвідувачі кафе встають зі свої місць, і побачив, що ОСОБА_1 лежить біля сусіднього столика.

Свідок ОСОБА_7 показав, що виходив за межі кафе разом з потерпілим та іншими знайомими покурити, а коли повертались, то почув звук удару і побачив, що потерпілий ОСОБА_1 лежить, а біля нього знаходяться ОСОБА_6 і обвинувачений зі своєю дружиною.

Такі ж показання дав свідок ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_6 показав, що разом із потерпілим ОСОБА_1 повернувся на територію кафе і у того з кимсь виникла словесна перепалка. Він намагався стримати ОСОБА_1, але той вирвався і направився до столика, де обвинувачений наніс йому удар в обличчя і потерпілий впав, а обвинувачений ударив його ще раз.

Свідки, що відпочивали разом із обвинуваченим, дали суду наступні показання:

-ОСОБА_10: потерпілий показав в бік їхнього столика непристойний жест, а коли її чоловік зробив йому зауваження, потерпілий з висловлюванням: «уб'ю» направився до них, але йому назустріч підвівся обвинувачений ОСОБА_3 і наніс йому удар рукою в обличчя, від чого потерпілий впав;

-ОСОБА_11: вона не бачила жестів, які показував потерпілий, але її чоловік з ОСОБА_5 висловили невдоволення його поведінкою, тому вона повернулась і побачила, що потерпілий з висловлюванням: «уб'ю» направився до них, але її чоловік випередив його і наніс удар рукою в обличчя, від чого потерпілий впав;

-ОСОБА_5: незнайомий потерпілий, проходячи недалеко від їх столика, показав їм непристойний жест, а коли він з обвинуваченим ОСОБА_11 зробили йому зауваження, потерпілий з висловлюванням погрози вбивством рішуче направився до їх столика, де першою сиділа ОСОБА_11, але обвинувачений наніс йому удар правою рукою в обличчя і потерпілий впав.

При огляді місця події в кафе-барі «Ліберті» біля одного із столів виявлено сліди речовини, зовні схожої на кров, а також вилучено відеозапис із камер відеоспостереження (т.2 а.с.9-15).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 02-01/1571 ОСОБА_1 в результаті дії тупих предметів спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя у вигляді травми голови з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою правої півкулі головного мозку, крововиливом під тверду мозкову оболонку над лівою півкулею головного мозку, забоєм головного мозку (т.2 а.с.48-49).

Судом оглянуто речовий доказ - відеозапис із камер відеоспостереження, вилучений при огляді місця події, на якому зафіксовано, що потерпілий з явними ознаками алкогольного сп'яніння, проходячи мимо столика, за яким сиділи два мужчини і дві жінки (одна спиною до нього), показав в їх бік непристойний жест, а потім, незважаючи на те, що його стримував ОСОБА_6, зробив кілька кроків, наближуючись до столика, з-за якого назустріч йому піднявся обвинувачений і наніс один удар правою рукою в обличчя потерпілому, від якого той упав на бетонне покриття (т.2 а.с.130).

За висновками судово-медичної експертизи № 02-01/618 потерпілий ОСОБА_1 міг отримати тілесні ушкодження у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку над лівою півкулею головного мозку внаслідок нанесення одного удару в область голови ліворуч, а травму голови з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою правої півкулі головного мозку, забоєм головного мозку - в результаті падіння після удару в голову на бетонне покриття з ударом об нього правою частиною голови (т.1).

Вказаною експертизою підтверджено те, в результаті яких травмуючих факторів у потерпілого виникли тілесні ушкодження, кожне з яких є тяжким.

Аналіз наведених доказів дає суду змогу дійти до висновку, що саме від дій обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про кваліфікацію діяння обвинуваченого, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у тому, що він умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження в ході конфлікту, який виник на фоні образ зі сторони потерпілого, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Суд враховує положення статті 37 КК України «Уявна оборона», згідно з якими:

1. Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Такі же положення закону знайшли своє відображення у судовій практиці, зокрема, в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону».

Судом встановлено наступні конкретні обставини, за яких відбулось кримінальне правопорушення.

Дві сім'ї (подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_10) разом з дітьми перебували в закладі харчування, де, крім них, знаходились інші відвідувачі, зокрема, потерпілий ОСОБА_1 разом зі своїми знайомими, і вони між собою не були знайомі.

Потерпілий ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, що не заперечує він сам і підтверджено показаннями свідків із числа його знайомих, а також встановлено судом при перегляді відеозапису, на якому зафіксовано нестійку ходу потерпілого, проходячи мимо стола, за яким перебував обвинувачений зі своєю дружиною та друзями, порушуючи загальноприйняті норми поведінки, продемонстрував у їх бік жест, який у цивілізованому суспільстві сприймається як образливий, непристойний, принизливий і такий, що потребує осуду (піднятий уверх середній палець руки). У зв'язку із цим цілком закономірно обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зробили зауваження потерпілому, який вирвався від ОСОБА_6, що намагався його стримати, і направився до стола, за яким перебували обвинувачений і ОСОБА_5 зі своїми дружинами. При цьому він висловлював погрози вбивством. Незважаючи на те, що потерпілий такі висловлювання заперечує, цей факт підтвердили обвинувачений, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11 Свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які перебували разом з потерпілим ОСОБА_1, показали, що не чули таких висловлювань потерпілого, але й не заперечили цього, пояснивши, що не чули, що конкретно говорив потерпілий. З урахуванням викладеного суд вважає доведеною обставину, що потерпілий, замість вибачитись, висловлював погрози в бік обвинуваченого та осіб, які перебували разом із ним. Все це свідчило про те, що в уяві обвинуваченого поведінка потерпілого сприймалась як агресивна.

В такій обстановці, що склалася, обвинувачений міг помилково припускати наявність суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, неправильно оцінивши таку його поведінку. Разом із тим, потерпілий ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, які б могли свідчити про реальність такого посягання, тому що він із-за стану сп'яніння нетвердо тримався на ногах, не намагався нанести удару ні обвинуваченому, ні іншим особам, навіть не замахувався. Це свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_11 міг усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, якби проявив у даній обстановці більшу пильність і обачність, але він також перебував у стані алкогольного сп'яніння, що не могло не вплинути на здатність об'єктивно оцінювати навколишню обстановку.

В результаті цього обвинувачений допустився помилки і заподіяв шкоду потерпілому ОСОБА_1. В такому випадку у нього відсутня вина у формі умислу і тому він може підлягати відповідальності лише за необережне заподіяння шкоди у вигляді тяжких тілесних ушкоджень.

У зв'язку з викладеним суд на підставі ч.3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод виходить за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, і змінює правову кваліфікацію кримінального правопорушення, вважаючи доведеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_11 злочину, передбаченого ст. 128 КК України - необережне тяжке тілесне ушкодження.

Пом'якшує покарання обвинуваченого наявність у нього неповнолітньої дитини, його інвалідність 2-ї групи, відшкодування ним потерпілому завданої шкоди (т.2 а.с.168, 169). Обставини, що обтяжують його покарання, відсутні. Незважаючи на те, що судом встановлено, що ОСОБА_11 увечері 12.08.2017 року вживав спиртні напої, він не обвинувачується у вчиненні злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Санкція статті 128 КК України передбачає три види покарання: громадські роботи, виправні роботи, обмеження волі.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 не працює і визнаний особою з інвалідністю другої групи, а також застережень, які містяться в статтях 56, 57, 61 КК України, суд не може застосувати до нього жодне з передбачених покарань, тому приймає рішення про визнання його винуватим і звільняє його від покарання. Таке рішення суду узгоджується із судовою практикою, вираженою в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, строк дії запобіжного заходу скінчився. Вирішуючи питання про долю речових доказів, суд вважає за необхідне диск із відеозаписом і конверт зі змивами речовини бурого кольору зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, і звільнити його від покарання.

ДВД-диск із відеозаписом, конверт зі змивами речовини бурого кольору - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку вручити прокурору і підсудному негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук