Ухвала суду № 78096839, 21.11.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 1-кп/712/606/18

Справа № 704/16/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси складі:

головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.

суддів – РОМАНЕНКО В.А., МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.,

при секретарі – ТІТОВА О.І.

з участю прокурора – ДИДИЧ В.В., ГРЕКОВА А.І.

захисників – ОСОБА_1

обвинувачених – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_4, обвинуваченого за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12014250190000090 від 04 квітня 2014 року відносно ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, та обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12017250000000177 від 11 травня 2017 року відносно ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 255 КК України, які на підставі ухвали суду від 22 вересня 2017 року об’єднані в одне провадження.

Ухвалою суду від 16.11.2018 року у підготовчому судовому засіданні обрано обвинуваченим ОСОБА_2В, ОСОБА_5, ОСОБА_3,ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів. Визначено ОСОБА_3 суму застави у розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) грн., та визначено ОСОБА_4 суму застави у розмірі 2 000 000 (два мільйони) грн. з покладенням у разі внесення застави обов’язків за ст.194 КК України, повний текст ухвали проголошений 20.11.2018 року о 14 год. 30 хв.

19 листопада 2018 року до суду надійшло клопотання прокурорів про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без застосування альтернативного заходу у вигляді застави. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на повідомлення обвинуваченим ОСОБА_4 під час обрання запобіжного заходу недостовірних відомостей щодо своєї необізнаності до затримання у травні 2017 року про існування кримінального провадження та процесуальних і слідчих дій щодо нього в даному провадженні – обшуку та наданні судом дозволу на його затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_1 заявлено клопотання про відкладення розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу в зв’язку з тим, що після проголошення повного тексту ухвали від 16.11.2018 року стан здоров’я ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_8 погіршився та останні в зв’язку з цим потребують надання медичної допомоги. Також вказав, що порушується право на захист обвинувачених ОСОБА_2В, ОСОБА_5, ОСОБА_3 через відсутність обраних ними захисників, оскільки дата підготовчого судового засідання узгоджувалась на 28.11.2018 року, а від послуг захисників, залучених судом через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, обвинувачені відмовились. Також просив суд відреагувати в порядку ст.206 КПК України для забезпечення негайного проведення медичного обстеження та лікування обвинуваченого ОСОБА_4 лікарями швидкої медичної допомоги кардіологічного профілю та зобов’язати слідчий ізолятор звільнити ОСОБА_4А.з під-варти в зв’язку із внесенням застави.

В судовому засіданні прокурори підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу та просили його задоволити з викладених у ньому підстав. Заперечували проти відкладення розгляду клопотання, вказуючи, що право на захист ОСОБА_4 не порушується, оскільки розгляд клопотання здійснюється у присутності його захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на відкладенні розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу та вказував на необхідність реагування суду в порядку ст.206 КПК України для захисту прав ОСОБА_4 на надання медичної допомоги та звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням 20.11.2018 року застави.

ОбвинуваченіОСОБА_2В, ОСОБА_5, ОСОБА_3О,. ОСОБА_4А у режимі відеоконференції просили не розглядати клопотання прокурорів, оскільки буде порушене їх право на захист, обвинувачений ОСОБА_4 після проголошення повного тексту ухвали від 16.11.2018 року повідомив про погіршення його стану здоров’я, тому просив не розглядати клопотання про зміну запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_9, захисник обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_10, захисник обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_11, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з’явились.

Заслухавши учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ст.186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Згідно ч.ч.2 та 3 ст.206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов’язаний постановити ухвалу, якою має зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Відповідно до ч.ч.1 та 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

При вирішенні клопотань обвинувачених та адвоката ОСОБА_1 про відкладення розгляду клопотання в зв’язку з порушенням їх процесуальних прав при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу до призначеної дати продовження підготовчого засідання 28.11.2018 року, у відсутність захисників, обраних обвинуваченими ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, поза межами робочого часу, суд виходить з такого.

16.11.2018 року підготовче засідання у справі відкладено на 28.11.2018 року, про що обвинувачені та їх захисники були повідомлені. Проголошення повного тексту ухвали від 16.11.2018 року про обрання запобіжних заходів призначено на 20.11.2018 року.

19.11.2018 року до суду надійшло клопотання прокурорів про зміну запобіжного заходу та згідно з положеннями ст.ст.186, 200, 315 КПК України суд був зобов’язаний вжити заходів для розгляду такого клопотання невідкладно шляхом направлення судового виклику на 20.11.2018 року, копія даного клопотання 20.11.2018 року вручена обвинуваченим особисто та їх захисникам електронним листом раніше, ніж за три години до розгляду клопотання, як передбачено ч.2 ст.184 КПК України, чим забезпечено право ефективного здійснення процесуальних прав обвинуваченим та захисникам на ознайомлення з усіма доказами та аргументами, наданими іншою стороною та обґрунтування доказів на їх спростування.

Розгляд клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 відбувався у присутності його захисника адвоката ОСОБА_1 Таким чином, розгляд клопотання щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 відбувався із забезпеченням його права на отримання кваліфікованої правової допомоги захисником, обраним особисто особою, інтересів якої безпосередньо стосувалось дане клопотання.

В зв’язку з неявкою захисників обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, враховуючи вимоги закону щодо обов’язковості забезпечення їх захисниками, судом через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги залучені адвокати ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які мали конфіденційне побачення з обвинуваченими, під час якого останні відмовились від призначених судом захисників. Таким чином судом вжито заходів для забезпечення кваліфікованою правовою допомогою обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, інтересів яких безпосередньо не стосувалось клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4

Тривалість розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу поза межами робочого часу мала місце через необхідність розгляду як клопотання прокурорів, так і клопотання захисника про реагування суду в порядку ст.206 КПК України щодо захисту прав обвинуваченого після попереднього вирішення заяв захисника ОСОБА_1 про відводи прокурору та секретарю судового засідання, заяв адвокатів про відвід колегії суддів, а також залучення призначених через центр з надання безоплатної правової допомоги захисників та надання їм можливості для конфіденційного побачення з обвинуваченими ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5

В зв’язку з заявами ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_1 щодо погіршення їх стану здоров’я, судом опитувались викликані для надання допомоги медичні працівники, які вказали, що ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_1 за станом здоров’я можуть брати участь у засіданні.

Дійсно, частиною 8 статті 135 КПК України встановлено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше, ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Суд виходить з того, що ч.8 ст.135 КПК України є загальною нормою, яка регулює порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні. Дана норма містить посилання на існування інших випадків, коли встановлені цим Кодексом строки здійснення процесуальних дій не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк.

До таких випадків відноситься ч.1 ст.186 КПК України, яка є спеціальною нормою, оскільки регулює прийняття рішення з конкретно визначеного питання з числа інших, передбачених загальною нормою, а саме - розгляду клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу невідкладно. Виходячи з загальноюридичних принципів та змісту зазначених норм спеціальна норма має пріоритет по відношенню до загальної норми.

Зміст статті 186 КПК України не передбачає, що для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом.

В даному випадку шляхом повідомлення про розгляд клопотання прокурорів та вручення його копії з дотриманням строку, передбаченого ч.2 ст.184 КПК України (не пізнішеніж за три години до початку розгляду клопотання) та наявної в суді технічної можливості проведення судового засідання у режимі відеоконференції із будь-яким судом, найбільш територіально найближеним до місця знаходження обвинувачених та захисників, судом забезпечено процесуальні права обвинувачених та захисників бути повідомленими про розгляд клопотання з наданням необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення клопотання обвинувачених та адвоката ОСОБА_1 про відкладення розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, оскільки вжиття судом заходів для вирішення клопотання в порядку ст. 315 КПК України у строк, передбачений законом із забезпеченям процесуальних гарантій учасників щодо такого розгляду, не може вважатись порушенням їх процесуальних прав.

Враховуючи посилання адвоката ОСОБА_1 на недопущення до ОСОБА_4 адміністрацією слідчого ізолятора швидкої медичної допомоги кардіологічного профілю, суд вважає за необхідне відреагувати на таку заяву в порядку ст. 206 КПК України шляхом зобов’язання начальника Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» та начальника медичної частини установи забезпечити негайне проведення медичного обстеження обвинуваченому ОСОБА_4 лікарями швидкої медичної допомоги для надання необхідної медичної допомоги кардіологічного профілю та проведення лікування.

Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті ( ч.2 ст.177 КПК України).

Розглядаючи заявлені клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Право на свободу та особисту недоторканість є одним із значущих прав людини. Частиною 2 статті 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматись під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленим законом.

Суд виходить з того, що до вирішення питання про винність особи тримання під вартою не може бути загальним правилом і слід виходити з презумції залишення обвинуваченого на свободі. Тримання під вартою повинно бути законним і обґрунтованим. Законність тримання полягає у дотриманні передбаченої законом процедури застосування цього запобіжного заходу, а його обґрунтованість у вимозі взяття під вартою лише за наявності передбачених для цього у законі підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Право на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження передбачає, що вирішення питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може розглядатись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати у кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі, але за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов’язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м’який.

Ухвалою суду від 16.11.2018 року ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки суд визнав доведеним стороною обвинувачення, що продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя, які в сукупності з вагомістю доказів сторони обвинувачення виправдовують тривалість під вартою.

Разом з тим, при обранні запобіжного заходу 16.11.2018 року судом були враховані доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_9, про те, що обвинувачений ОСОБА_4, будучи формально у списках розшукуваних, в дійсності до моменту затримання у травні 2017 року не був обізнаний про існування даного кримінального провадженнята здійснення щодо нього розшукових дій у вказаному провадженні, натомість вів звичайне життя - проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, де його ніхто не розшукував, також упродовж перебування у розшуку звертався до правоохоронних органів для отримання паспорта, дозволу на зброю, проходив лікування у державних закладах.

Вказані доводи та надані захисниками докази не були спростовані прокурорами, оскільки об’єктивними переконливих доказів обізнаності обвинуваченого ОСОБА_4 про існування кримінального провадження та здійснення розшукових дій щодо ОСОБА_4 суду при обранні запобіжного заходу 16.11.2018 року суду надано не було.

Враховуючи, що прокурором не було спростовано доводи щодо формальності розшуку та не було надано докази обізнаності обвинуваченого ОСОБА_4 до моменту затримання у травні 2017 року щодо існування кримінального провадження та розшукових дій щодо нього, суд з урахуванням винятковості запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та презумпції залишення особи на свободі згідно міжнародно-правових стандартів забезечення прав людини і основоположних свобод, дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення, що менш суворі запобіжні заходи, зокрема альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу прокурор надав докази того, що обвинувачений ОСОБА_4 в 2015 році був достовірно обізнаний про проведення обшуку у своїй квартирі 06.08.2015 року, складення 10.11.2015 року на його адресу повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 121425090000090 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.194 КК України та винесенння Придніпровським районним судом м.Черкаси 03.12.2015 року ухвали про дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вказані обставини підтверджуються клопотанням ОСОБА_4 про повернення тимчасового вилученого майна під час обшуку його квартири АДРЕСА_1 А в м. Київ у кримінальному провадженні № 121425090000090, наданого ОСОБА_4 07.10.2015 року на адресу слідчого СУ УМВС України в Черкаській області Личака І.С. (вх.№ 6395 від 07.10.2015 року). Зазначене клопотання, слідчим Личак І.С. було задоволене, про що ОСОБА_4 направлена письмова відповідь № 5/10802 від 20.10.2015 року на адресу: м.Київ, вул.Героїв Дніпра, 32 ААДРЕСА_2 згідно його клопотання.

Оскільки у своєму клопотанні від 07.10.2015 року ОСОБА_4 вказує номер кримінального провадження та звертається з приводу майна, вилученого під час слідчої дії (обшуку), проведеної у вказаному кримінальному провадженню, вказане свідчить про те, що останній станом на 07.10.2015 року був достовірно обізнаний про існування кримінального провадження № 121425090000090, а тому його пояснення під час обрання запобіжного заходу 16.11.2018 року про те, що до затримання в травні 2017 року він не був обізнаний про існування даного кримінального провадження не відповідають дійсності.

04 грудня 2015 року адвокат ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_4 як підозрюваного у кримінальному провадженні № 121425090000090 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.194 КК України звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси у справі № 711/10776/15-к для ознайомлення з клопотанням слідчого Личак І.С. про обрання запобіжного заходу (вх.№35805 від 04.12.2015 року). Згідно розписки на вказаній заяві захисник ОСОБА_15 10 грудня 2015 року, отримав копію ухвали від 03.12.2015 року та ознайомився з матеріалами справи.

Договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_15 укладений 04.12.2015 року ОСОБА_4, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2 А в м. Київ, предметом договору визначено надання правової допомоги щодо підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.194 КК України та інших передбачених цим Кодексом кримінально караних діянь, підозра чи обвинувачення, в яких може бути пред'явлене у кримінальному провадженні № 121425090000090.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 03.12.2015 року у справі № 711/10776/15-к стосувалась надання дозволу на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та з її змісту вбачається, що в матеріалах справи № 711/10776/15-к, з якою ознайомився адвокат ОСОБА_4 04.12.2015 року містяться додані до клопотання слідчого витяг з ЄРДР та підозра від 10.11.2015 року, що підтверджує, обізнаність ОСОБА_4 як з існуванням кримінального провадження, так і здійсненням щодо нього дій щодо ініціювання його затримання як такого, що переховується від слідства.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що після ухвали від 03.12.2015 року у справі № 711/10776/15-к про дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, копію якої отримав захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_15, слідчими суддями Придніпровського районного суду м.Черкаси виносились ухвали про дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справах (№ 711/6657/16-к Провадження 1-кс/711/2062/16№, № 711/1829/17 провадження № 1-кс/711/679/17; №), які були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, суд вважає підтвердженими доводи прокурора про приховання обвинуваченим ОСОБА_4 при обранні запобіжного заходу 16.11.2018 року факту обізнаності з жовтня 2015 року про існування кримінального провадження, проведення окремих слідчих та процесуальних дій та складення підозри.

У відповідності до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 діянь, як вони сформульовані у обвинуваченні, а також їх чисельності, в тому числі у вчиненні тяжкого насильницького кримінального правопорушення у вигляді незаконного позбавлення волі або викрадення людини, умисного вбивства, участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, беручи до уваги, що на даному етапі розгляду справи, коли судовий розгляд об’єднаного провадження не розпочався та не допитані потерпілі та свідки, суд приходить до висновку про те, що продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя.

Також судом, як дані про особу, врахований той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 намагався ввести суд в оману щодо своєї необізнаності до моменту затримання про надання судом дозволу на його затримання як такого, що переховується від слідства, необізнаності про існування кримінального провадження № 12014250190000090 від 04 квітня 2014 року та проведення у даному провадженні обшуку його квартири. Таким чином, у суду є всі підстави вважати, що обіцянки обвинуваченого добросовісно виконувати всі свої процесуальні обов'язки також можуть бути неправдивими і поведінка обвинуваченого може перешкодити здійсненню правосуддя.

Викладене у сукупності з суворістю можливого покарання дають підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам, беручи до уваги необхідність враховувати не лише інтереси конкретної особи, а й загально суспільний, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінальної справи по обвинуваченню, серед іншого, в умисному вбивстві - тобто протиправному позбавленні життя особи, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, а тому з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження, суд вважає виправданим змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний західу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить уникнення перешкоджання інтересам правосуддя, ухиленню обвинуваченого від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими.

Оскільки клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає до задоволення, вимога адвоката ОСОБА_1 про реагування суду в порядку ст.206 КПК України шляхом зобов’язання звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 в зв’язку з внесенням ним застави підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст.193 – 194, 196 – 197, 314-315, 369-372, 376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 міри запобіжного заходу – задоволити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 20 листопада 2018 року по 18 січня 2019 року включно у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

На підставі ч.1 ст.206 КПК України зобовязати начальника Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» та начальника медичної частини установи забезпечити негайне проведення медичного обстеження обвинуваченому ОСОБА_4 лікарями швидкої медичної допомоги для надання необхідної медичної допомоги кардіологічного профілю та проведення лікування згідно медичного призначення за результатами обстеження відповідно до п.2.3 «Порядку взаємодії закладів охорони здоровя Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоровя з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає .

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ:

Повний текст ухвали проголошено 26 листопада 2018 року.